Постанова

від 15.05.2024 по справі 911/1909/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 911/1909/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: не з`явився;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023

у справі № 911/1909/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Приватного підприємства "Соснова"

про стягнення 912 569,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень.

У червні 2023 року виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Студениківська сільська рада, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Соснова" (далі - ПП "Соснова", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 912 569,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 13.10.2021 по 31.05.2022 здійснював фактичне користування 10 земельними ділянками, на яких розташовані належні йому господарські будівлі, без укладання договорів оренди землі, внаслідок чого Студениківська сільська рада була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельних ділянок в оренду, чим заподіяно збитків територіальній громаді. При цьому прокурор вказує, на те, що позивач не вживає заходів щодо захисту відповідних прав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2023 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання, рекомендовано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки.

Заперечуючи у відзиві на позов заявлені вимоги відповідач посилається на те, що:

-ПП "Соснова" як правонаступник Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна, є власником спірних земельних ділянок;

-не укладення договорів оренди земельних ділянок відбулося з вини позивача, який зволікав з їх підписанням у запропонованій відповідачем редакції, тому обов`язок щодо оплати за користування такими земельними ділянками відсутній;

-не надано витягів з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок на 2021 рік, а щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223386801:01:021:0074 і за 2022 рік, що унеможливлює здійснення розрахунку.

Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову.

08.12.2023 до суду першої інстанції від прокурора надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Соснова", які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми позову 912 569,12грн.

Заявляючи про застосування судом заходів до забезпечення позову, прокурор посилається на те, що є обґрунтовані припущення вважати, що невжиття заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач використовує земельні ділянки для обслуговування свого нерухомого майна та відмовився сплачувати збитки у розмірі орендної плати.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №225/23 від 08.12.2023).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив, що прокурором не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Так, зокрема, в поданій заяві прокурор посилається лише на те, що в нього є припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушення прав позивача, оскільки відповідач тривалий час ухилявся від укладення договорів оренди земельних ділянок, які фактично ним використовувались та відмовився відшкодовувати спричинені збитки у розмірі орендної плати.

При цьому, суд першої інстанції констатував, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд не надає оцінки обґрунтованості доводам поданої позовної заяви, на які фактично посилається прокурор, вказуючи на те, що відповідач порушує права позивача та ухиляється від добровільного відновлення таких прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, прокурор 27.12.2023 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 911/1909/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити; вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Соснова", які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми позову 912 569,12 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу без врахування обставин, доводів та обґрунтувань прокурора, що невжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави, а також викликати подальше утруднення виконання рішення.

Зокрема, скаржник вважає, що при ініціюванні питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову не вимагається подання доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на невиконання рішення суду, оскільки достатнім для задоволення такої заяви є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На користь такого припущення, на думку прокурора, свідчить тривале ухилення відповідача від укладення договорів оренди земельних ділянок, які використовувались для обслуговування об`єктів нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ПП "Соснова" та відмова щодо сплати територіальній громаді спричинених збитків у розмірі орендної плати на загальну суму 912 569,12 грн за користування земельними ділянками.

Також скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що апеляційну скаргу було помилково спрямовано на адресу Київського апеляційного суду 21.12.2023 (докази на підтвердження вказаної обставини додано до апеляційної скарги).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 справу № 911/1909/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/1909/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 911/1909/23 до надходження до суду матеріалів оскарження.

24.01.2024 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 911/1909/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

26.01.2024 до суду скаржником подані докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 задоволено клопотання прокурора, поновлено прокурору строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/1909/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 11.03.2024 о 14 год 20 хв.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 911/1909/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 911/1909/23, розгляд зазначеної апеляційної скарги призначено на 16.04.2024 о 14 год 00 хв.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 15.04.2024 по 17.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 розгляд апеляційної скарги прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у даній справі призначено на 15.05.2024 о 14 год 00 хв.

Позиції учасників справи.

Інші учасники справи правом на подання відзиву (пояснень) на апеляційну скаргу прокурора не скористались, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників учасників справи.

Прокурор та сторони не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін та прокурора.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом апеляційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визнаних законом.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 цієї частини).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову за вимогою майнового характеру є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків, пов`язаних з обмеженнями щодо розпорядження майном (грошовими коштами, цінними паперами тощо) та забороною здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

В силу вимог положень чинного процесуального законодавства та судової практики Верховного Суду, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, у поданій заяві прокурор посилається лише на те, що в нього є припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушення прав позивача, оскільки відповідач тривалий час ухилявся від укладення договорів оренди земельних ділянок, які фактично ним використовувались, та відмовився відшкодовувати спричинені збитки у розмірі орендної плати.

Оскільки докази і доводи прокурора безпосередньо пов`язані з заявленими позовними вимогами, питання обґрунтованості яких є предметом дослідження під час розгляду справи по суті і не вирішуються під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що ним не надається оцінка обґрунтованості доводам поданої позовної заяви, на які фактично посилається прокурор, вказуючи на те, що відповідач порушує права позивача та ухиляється від добровільного відновлення таких прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором в обґрунтування припущення про те, що у разі задоволення позову рішення суду не буде виконано або утруднено його виконання не наведено обставин з посиланням на певні докази, які б свідчили, зокрема, про зміну матеріального становища відповідача.

Поряд з цим, як убачається із матеріалів справи відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, яке розташоване на спірних земельних ділянках, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно: від 18.10.2013 № 11148954 (механічна майстерня площею 1461,1кв.м); від 24.10.2013 № 11480388 (комплекс кормокухня, свинарні площею 842,6кв.м;) від 18.10.2013 № 11129667 (свинарник 2-х рядний площею 865,7кв.м); від 18.10.2013 № 11107246 (дім механізатора площею 112,4кв.м); від 23.10.2013 № 11431380 (свинарник площею 590,3кв.м).

Отже, у разі задоволення позову у даній справі та відсутності грошових коштів на момент виконання такого рішення суду, стягнення може бути накладене також і на відповідне нерухоме майно.

Фактичне накладення арешту на кошти на рахунках відповідача може призвести до блокування його поточної господарської діяльності, вилучення з його обороту значного розміру грошових коштів та заподіяти збитки у вигляді необхідності залучення коштів для підтримання своєї господарської діяльності у третіх осіб, однак такі заходи, враховуючи матеріали справи у даному випадку не є необхідними, враховуючи вищевказані обставини, що свідчать про наявність у відповідача також нерухомого майна, доказів наміру відчужити яке не надано.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих припущень про те, що виконання рішення у справі буде ускладнено чи унеможливлено, ефективне поновлення прав позивача не буде забезпечено, наслідком чого є правомірна відмова у задоволенні поданої прокурором заяви про забезпечення позову.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скаржником не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні правові підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/1909/23. У зв`язку з зазначеним апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються апеляційним господарським судом на скаржника (прокурора).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/1909/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/1909/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1909/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддяГ.А. Кравчук

СуддіК.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко