Постанова

від 01.05.2024 по справі 911/2354/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 911/2354/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олександрівни

на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 (повне рішення складено 02.02.2024)

у справі № 911/2354/23 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олександрівни

до Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області

про визнання договору оренди переукладеним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець Волкова Людмила Олександрівна звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою (з урахуванням її нової редакції від 11.08.2023) до відповідача - Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області про визнання переукладеним між сторонами договір від 28.02.2019 № 533 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності Васильківської територіальної громади у редакції, яка викладена у прохальній частині позову в новій редакції від 11.08.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 28.02.2019 він, як орендар, і відповідач, як орендодавець, уклали договір № 533 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності Васильківської територіальної громади із строком дії до 27.01.2022.

При цьому, позивач наголошував на тому, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про продовження дії договору без проведення аукціону в порядку, визначеному ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна.

Однак лише 18.05.2022 відповідач направив позивачу лист про відмову у продовженні терміну дії договору. У зв`язку з цим, у травні 2022 позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом про зобов`язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 12 , загальною площею: 36,5 кв. м без проведення процедури аукціону, з ФОП Волковою Л.О. , на новий строк, на умовах попереднього договору.

Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у справі № 911/778/22 у задоволенні вказаного позову було відмовлено. За твердженнями позивача, однією з підстав для відмови у позові слугувало обрання позивачем неефективного способу захисту.

Врахувавши зміст судових рішень у справі № 911/778/22, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом з вимогою продовжити договір оренди, шляхом його переукладення без проведення аукціону.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням господарського суду першої інстанції мотивовано недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу, з урахуванням встановлених у справі № 911/778/22 обставин, у межах якої фактично вирішено наявний між сторонами спір, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Волкова Людмила Олександрівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції помилково послався на те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/778/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, а саме, в контексті, нібито встановлення, що укладений між сторонами спірний договір від 27.01.2022 № 533 припинив свою дію.

Крім того на думку позивача, ні одна з вказаних відповідачем підстав для відмови у продовженні терміну оренди за договором від 27.01.2022 № 533 не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Короткий зміст заяви відповідача, яка за змістом є відзивом на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач наголошує на тому, що позивач свідомо зловживає своїми процесуальними правами, оскільки заявлені позивачем вимоги у апеляційній скарзі по справі № 911/2354/23 фактично зводяться до перегляду спору між сторонами, кий вже вирішено у справі № 911/778/22.

Разом з цим, відповідач зазначає про відсутність об`єкту спірних правовідносин, щодо якого виник спір у даній справі, оскільки договірні орендні правовідносини між сторонами стосовно об`єкту нерухомого майна комунальної власності Васильківської територіальної громади нежитлового приміщення за адресою: місто Васильків, вулиця Грушевського, 12, загальною площею 36,5 км.м., припинилась 27.01.2022.

Короткий зміст письмової відповіді на відзив та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді на відзив, позивач повністю підтримує свою правову позицію викладену ним у апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олександрівни на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2354/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олександрівни на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2024.

В судове засідання, яке відбулося 01.05.2024, представники позивача та відповідача не з`явилися.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання в електронній формі без накладення цифрового підпису про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувала цих даних.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що вказане клопотання позивача не належить до офіційних, оскільки неможливо ідентифікувати підписувача цього клопотання, тому дане клопотання слід залишити без задоволення.

Також до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради (орендодавець, відповідач) і фізична особа-підприємець Волкової Людмили Олександрівни (орендар, позивач) уклали 28.02.2019 договір № 533 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності Васильківської територіальної громади (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Васильківської міської ради від 22.02.2019 № 03.14-50-VІІ передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, далі - об`єкт оренди, за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 12, для здійснення діяльності з продажу продовольчих товарів крім товарів підакцизної групи.

Згідно із п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 36,5 кв. м.

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Василькова (п. 2.4 договору).

За умовами п. 5.4 договору орендар після закінчення терміну дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору, за умови належного виконання своїх обов`язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Васильківська міська рада.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 27.01.2022. Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Васильківської міської ради. Договір припиняється в разу закінчення строку, на який його було укладено (п.п. 9.1, 9.3, 9.5 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі в оренду об`єкта комунальної власності від 28.02.2019 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду об`єкт оренди.

У травні 2022 позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом про зобов`язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 12 , загальною площею: 36,5 кв. м, без проведення процедури аукціону, з ФОП Волковою Л.О. на новий строк на умовах попереднього договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/778/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Суди першої та апеляційної інстанції у справі № 911/778/22 встановили, зокрема, таке: "оскільки, позивачкою своєчасно не було належним чином оформлено та подано заяви про продовження дії договору, відповідне питання не могло бути розглянуте по суті у строки, встановлені чинним законодавством. Відповідно, саме неналежність оформлення та подання позивачкою заяви про продовження терміну дії договору унеможливила своєчасний розгляд відповідного питання. Неналежно оформлена та подана заява не вважається заявою про продовження дії Договору в розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 "Деякі питання оренди державного та комунального майна".

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом в новій редакції 11.08.2023 у справі № 911/2354/23 позивач зазначив, що відповідач, відмовляючи у продовженні дії (переукладенні) договору оренди, порушив норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у попередній редакції (що діяла до 01.02.2020), так і норми Закону в новій редакції, а тому, зважаючи на дію в часі нового закону, позивач просив місцевий господарський суд визнати договір оренди переукладеним на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у новій редакції та відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Приписами ч. 2 ст. 18 цього ж Закону передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до обставин цієї справи, договір оренди № 533 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, 27.01.2022.

Зазначена обставина визнана позивачем у позовній заяві.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що судовими рішеннями у справі № 911/778/22 встановлено факт припинення договору оренди № 533 з 27.01.2022, у зв`язку із недотриманням позивачем встановленого законом порядку продовження договору оренди.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції у справі № 911/778/22 дослідили і надали оцінку заявам позивача про продовження договору оренди № 533 від 20.08.2021, 29.09.2021, 21.10.2021, 22.10.2021, 11.01.2022, 31.01.2022, 09.02.2022, копії яких позивач надав до позову у справі № 911/2354/23, та зазначили, що враховуючи допущені позивачем порушення при оформленні та поданні заяви про продовження строку дії договору, така заява не вважається фактично поданою. Також визначеного договором чи законом обов`язку відповідача укласти з позивачем договір оренди щодо вказаного позивачем майна суди першої та апеляційної інстанції у справі № 911/778/22 не встановили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Отже преюдиціально встановлені факти у справі № 911/778/22 не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи та не можуть бути піддані сумніву в силу юридичної визначеності.

Водночас, заявляючи позов про визнання переукладеним договору оренди № 533, позивач стверджує, що у неї виникло право на переукладення договору оренди відповідно до пункту 142 Порядку.

Так, за змістом пункту 142 Порядку якщо рішення про відмову у продовженні договору оренди приймається на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю, то в такому рішенні повинно бути зазначено найменування та реквізити такого балансоутримувача.

Якщо необхідність балансоутримувача в такому майні для задоволення власних потреб припинилася, балансоутримувач повідомляє про це орендаря, якому було відмовлено у продовженні договору оренди на такій підставі, не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня припинення такої необхідності (абзац другий пункту 142 Порядку).

Якщо такий орендар бажає продовжити використання майна, він повідомляє про це орендодавця протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення балансоутримувача (абзац третій пункту 142 Порядку).

Якщо такий орендар у разі відмови йому у продовженні договору оренди мав право на продовження зазначеного договору без аукціону, то договір оренди відповідного майна переукладається з таким орендарем на умовах, що були визначені в договорі, у продовженні якого було відмовлено, згідно з вимогами цього Порядку (абзац четвертий пункту 142 Порядку).

Крім того, позивач вказує, що використане словосполучення "переукладення договору", яке вживається позивачем та законодавцем у абзаці четвертому пункті 142 Порядку, слід розуміти як укладення нового договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги про визнання переукладеним договору оренди на підставі п. 142 Порядку є необгрунтованими та безпідставними, виходячи із такого.

Так, пункт 142 застосовується у ситуації, за наявності рішення про відмову у продовженні договору оренди, прийнятого на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, що позивачу було відмовлено у продовженні договору оренди з підстави необхідності майна для власних потреб балансоутримувача.

Водночас судова колегія вважає, що заявлені позивачем вимоги у цій справі фактично зводяться до перегляду спору між сторонами, який вже вирішено у справі № 911/778/22, за результатами розгляду якого позивачу було відмовлено у задоволенні позову про зобов`язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 12 , загальною площею: 36,5 кв. м без проведення процедури аукціону з позивачем на новий строк на умовах попереднього договору.

За таких підстав, колегія суддів зауважує на тому, що суд не може робити переоцінку рішення, яке набрало законної сили, і досліджувати в цій справі обставини, які вже встановлені у справі № 911/778/22, оскільки гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення правомочного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду.

Крім вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виходячи із змісту п. 9.3 договору, дія вказаного правочину в будь-якому випадку не може бути продовжена за відсутності відповідного рішення власника об`єкта оренди, а саме Васильківської міської ради так, як за умовами договору дозвіл на продовження строку оренди надає виключно Васильківська міська рада.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олександрівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2354/23 без змін.

Матеріали справи № 911/2354/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддяІ.А. Іоннікова

СуддіА.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська