Постанова

від 10.06.2024 по справі 917/1459/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/1459/23

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" (вх. №668 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання", вул. Олеся Гончара 2, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар", вул. Івана Мазепи, 20, к. 106, м. Полтава, 36021

про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" про стягнення 75 943,24 грн основного боргу за договором на постачання природного газу № 978 від 01.01.2021, 2 917,08 грн 3 % річних за період з 09.06.2021 до 04.08.2023 та 5 951,28 грн пені за період з 09.06.2021 до 09.12.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення розрахунків.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНТАР" (36021, місто Полтава, вулиця Івана Мазепи, буд. 20 к. 106 Полтавський район, Полтавська область код ЄДРПОУ 24560910 ІПН 245609116348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" (вул. Олеся Гончара 2 м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 43663431) 75 943,24 грн основного боргу, 2 917,08 грн 3% річних, 5 951,28 грн пені та 2 684,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах даної справи наявні належні та достатні докази, які підтвердили реальність виконання позивачем договору на постачання природного газу № 978 та наявність заборгованості у відповідача щодо оплати вартості отриманого природного газу. У зв`язку з чим місцевий господарський суд вказав про правомірність стягнення 75 943,24 грн основного боргу 2 917,08 грн 3 % річних за період з 09.06.2021 до 04.08.2023 та 5 951,28 грн пені за період з 09.06.2021 до 09.12.2021. Одночасно суд визнав необґрунтованими доводи відповідача стосовно неправомірного нарахування пені та 3 % річних , оскільки пунктом 3.6 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку: 3.6.1 щомісячної 100 % поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в Додатку 1 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 08 числа місяця, наступного за розрахунковим. Суд також дійшов висновку, що твердження відповідача про постачання йому газоподібного палива замість постачання природного газу не підтверджено належними доказами та не приймається судом до уваги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар" вказує про необґрунтованості позовних вимог з підстав неможливості постачальника в односторонньому порядку збільшити ціну природного газу. Відповідач звертає увагу суду на зміст пункту 3.5 договору, за яким узгоджено, що сторони зобов`язуються врегулювати питання, щодо зміни ціни природного газу, шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Одночасно апелянт звертає увагу на неправомірність нарахування пені та 3 % річних та постачання йому газоподібного палива замість постачання природного газу

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №917/1459/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23, постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи, встановлено позивачу строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1459/23.

03.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує, що за змістом Правил постачання природного газу,затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 , споживач має бути повідомлений про зміну ціни газу, однак не передбачається обов`язковість укладення особами додаткової угоди. У зв`язку з чим позивач вказує про необґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" та законність рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

01.01.2.021 ТОВ "Полтавагаз постачання" (надалі - "постачальник") та TOB "ОНТАР" (надалі - "споживач") уклали договір на постачання природного газу № 978.

Відповідно до умов договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

3.6.1 щомісячної 100 % поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в Додатку 1 до договору.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 08 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.15 договору передбачено, що сторони погодили, що оплата послуг з замовлення потужності здійснюється у розмірі не менше 100 % від замовлених обсягів постачання природного газу у відповідному періоді, незалежно від того, чи була повністю використана потужність споживачем.

У випадку перевищення споживачем замовленої потужності у відповідному періоді, споживач зобов`язується здійснити доплату послуги, із замовлення потужності на обсяг перевищення за подвійним тарифом, згідно з Кодексом газотранспортної системи на підставі акту або виставленого постачальником рахунку.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Полтавагаз постачання" надало відповідачу послуги з постачання природного газу в травні 2021 року в об`ємі 3,024 тис. куб. м на суму 36 693,48 грн, в червні 2021 року в об`ємі 0,036 тис. куб. м на суму 432,00 грн, в жовтні 2021 року в об`ємі 0,322 тис. куб. м на суму 11 204,95 грн, в листопаді 2021 року в об`ємі 0,340 тис. куб. м на суму 11 957,49 грн, за грудень 2021 року об`ємі 0,300 тис. куб. м на суму 49,16 грн, в січні 2022 року в об`ємі 0,300 тис. куб. м на суму 49,16 грн, в лютому 2022 року в об`ємі 0,433 тис. куб. м на суму 15 676,80 грн, в березні 2022 в об`ємі 1,196 тис. куб. м на суму 41 440,20 грн, всього на загальну суму 117 503,24 грн.

Відповідач провів оплату в червні 2021 року на суму 21 560,00 грн, в листопаді 2021 року - на суму 10 000,00 грн, в грудні 2021 року - на суму 10 000,00 грн, всього проведено оплату на суму 41 560,00 грн.

Відповідно до умов договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником постачальника.

Згідно з пунктом 3.11 договору, споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання - передачі природного газу зобов`язувався повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі природного газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі природного газу, або не надання письмового обґрунтування відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Акти приймання-передачі були надані споживачеві та надіслані поштовим відправленням.

При зверненні з позовною заявою ТОВ "Полтавагаз постачання" вказує, що відповідач договірні зобов`язання в частині проведення розрахунків не виконав, оплату за спожитий природний газ в повному обсязі не провів.

Відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ "Полтавагаз постачання" станом на 01.08. 2023 сума боргу боржника перед позивачем за постачання природного газу становить 75 943,24 грн.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного байку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань позивач нарахував відповідачеві 2 917,08 грн 3 % річних за період з 09.06.2021 до 04.08.2023 та 5 951,28 пені за період з 09.06.2021 до 09.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ "Полтавагаз постачання" скористалося наданим правом, щодо звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з відповідача.

Проте ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.01.2023 судовий наказ про стягнення заборгованості з TOB "ОНТАР" за договором постачання природного газу № 978 від 01.01.2021 у розмірі 75 943,24 грн, а також суму судових витрат у розмірі 248,10 грн скасовано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати послуги з розподілу природного газу.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі - продажу.

Згідно з вимогами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за договором.

Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов`язань за вказаним договором, плату за спожитий природний газ в повному обсязі не провів.

Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду цієї справи складає 75 943,24 грн. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Ураховуючи кладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 75 943,24 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта щодо необґрунтованості позовних вимог з підстав неможливості постачальника в односторонньому порядку збільшити ціну природного газу, з огляду на таке.

Згідно до пункту 3.3 договору ціна природного газу підлягає зміні з таких підстав:

-зміна кон`юнктури ринку (зміна закупівельної ціни природного газу у власників ресурсу, газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу газу).

У пункті 3.4 узгоджено, що постачальник повідомляє споживача про намір змінити ціну шляхом публікування ціни на веб-сайті постачальника.

За приписами частин 1, 2 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вже зазначалось вище, пунктом 3.3 договору сторони погодили, що розмір ціни на газ може бути змінений у випадку, зокрема, зміни кон`юнктури ринку (зміни закупівельної ціни природного газу у власників ресурсу, газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу газу).

За змістом пункту 3.5 у випадку настання обставин, визначених в п.3.4 договору, сторони зобов`язуються врегулювати питання, щодо зміни ціни природного газу, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

При тлумаченні положень договору в частині реалізації сторонами процедури зміни ціни природного газу, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Правил постачання природного газу,затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін.

Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.

За змістом даних Правил постачання природного газу споживач має бути повідомлений про зміну ціни газу.

Втім приписи даних Правил не передбачають обов`язковість укладення особами додаткової угоди при зміні постачальником вартості природного газу, наділяючи споживача правом ініціювати питання урегулювання даного питання шляхом укладення додаткової угоди або відмовитися від договору, якщо він не приймає нові умови, повідомлені постачальником.

З наведеного вбачається, що у пункті 3.5 договору сторонами передбачено, що у разі зміни Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" ціни природного газу, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" наявне право ініціювати питання урегулювання ціни договору шляхом укладення додаткової угоди або відмови від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.

Таким чином, за умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" наділено правом зміни розміру ціни на природний газ в односторонньому порядку шляхом публікування ціни на веб-сайті постачальника у разі зміни кон`юнктури ринку (зміни закупівельної ціни природного газу у власників ресурсу, газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу газу).

З матеріалів справи вбачається надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз - постачання" обґрунтування щодо зміни кон`юнктури ринку та публікування нової ціни природного газу на веб-сайті товариства.

Вказане свідчить про належність зміни ціни природного газу постачальником та правильність здійснених ним розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач також просить стягнути з відповідача 5 951,28 пені за період з 09.06.2021 до 09.12.2021.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів зазначає, що він є арифметично правильними, тому позов в частині стягнення 5 951,28 пені за період з 09.06.2021 до 09.12.2021 підлягає задоволенню.

За несвоєчасне внесення плати за надані послуги з постачання природного газу відповідачу нараховано 2 917,08 грн 3 % річних за період з 09.06.2021 до 04.08.2023.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % в сумі 2 917,08 грн за період з 09.06.2021 до 04.08.2023, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно неправомірного нарахування пені та 3 % річних суд відхиляє, оскільки пунктом 3.6 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку: 3.6.1 щомісячної 100 % поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в Додатку 1 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 08 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Аргументи апелянта про постачання йому газоподібного палива замість постачання природного газу є недоведеними, оскільки з боку відповідача не надано жодного доказу на підтвердження даної обставини.

Відповідно до частини 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 у справі №917/1459/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман