Рішення

від 11.06.2024 по справі 904/1649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1649/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1649/24

за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 03.04.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 143.933,18 грн, з яких: 128.330,39 заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 3.022,79 грн заборгованості за процентами, 1.580,00 грн заборгованості за винагородою, 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова), 10.000,00 грн штрафу (змінна складова).

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1649/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024.

Ухвалою від 19.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 19.04.2024 у справі №904/1649/24 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.04.24 18:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Разом з тим, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024 також надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне, ВУЛИЦЯ НАГОРНА, будинок 16, за трек-номером 0600262309123.

Зазначена кореспонденція вручена відповідачу 06.05.2024, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Через систему "Електронний суд" 02.05.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенню позовних вимог у повному обсязі.

Через систему "Електронний суд" 02.05.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить перейти до розгляду справи № 904/1649/24 за правилами загального позовного провадження, а у разі відмови проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також через систему "Електронний Суд" 02.05.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить витребувати у позивача оригінал письмових доказів, які долучені ним до позовної заяви в якості доказів. Клопотання мотивовано тим, що відповідач не визнає наявність заборгованості у повному обсязі та зазначає, що до позовної заяви надано документи, оригінали яких відсутні у позивача, а ідентичність наданих до суду копій є сумнівною.

Ухвалою від 03.05.2024 у задоволенні клопотання відповідача від 02.05.2024 про розгляд справи №904/1648/24 за правилами загального позовного провадження (чи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін) відмовлено та у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 02.05.2024 відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, однак відповідач його вчасно не повернув, а тому позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість за кредитом, процентами та винагородою, а також штраф (фіксовану складову) та штраф (змінну складову).

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що 18.08.2023 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №20.98.0000000851. Пунктом А2 договору, сторони встановили, що ліміт складає 200.000,00 грн на погашення кредитних зобов`язань за іншими договорами.

Пунктом АЗ договору сторони передбачили, що термін повернення кредиту 16.08.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки, згідно з графіком платежів (додаток №1 до договору). Відповідач зазначає, що позивач не додає до своєї позовної заяви додаток №1 до кредитного договору №20.98.0000000851 від 18.08.2023.

Так, за відсутності такого документу, право відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором №20.98.0000000851 від 19.04.2024 закінчується лише 16.08.2024, а тому строк прострочення зобов`язань у відповідача відсутній.

Щодо вимоги про стягнення залишку заборгованості за винагородою, відповідач зазначає, що сторонами п. А10 договору було визначено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев`ять сотих) від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Відповідач не погоджується із таким нарахуванням, вважає його таки, що суперечить умовам чинного законодавства.

Винагорода, передбачена умовами Договору, є винагородою банку, яка сплачується за кредитне обслуговування. Так, чинним законодавством не визначено можливість отримання банком інших винагород за надання кредиту, окрім процентів за користування ним.

Нарахування комісії, як плати за обслуговування кредиту банком, є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2018 у справі № 695/3474/17.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення залишку заборгованості за винагородою у розмірі 1.580,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу відповідач вважає, що позивачем всупереч умовам чинного законодавства нараховано відповідачу після 24.02.2022 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова), 10.000,00 грн. штрафу (змінна складова), такі вимоги є протиправними та не підлягають задоволенню.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання кредиту; строку дії договору; настання строку повернення кредиту; повернення кредиту; правомірності нарахування процентів та винагороди.

Суд встановив, що 18.08.2023 між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (далі позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" (далі відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №N20.98.0000000851 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - Істотні умови кредитування.

При настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту. Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором (п. 2.3.2 договору).

Цей договір згідно з п. 6.1, вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір в частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 6.2 договору).

Істотні умови кредитування

А1. Вид кредиту - строковий кредит.

А2. Ліміт цього договору:

у розмірі 200.000,00 грн на погашення кредитних зобов`язань за договорами.

А3. Термін повернення кредиту 16.08.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтентними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до договору).

У абзаці 3 п. АЗ кредитного договору зазначено, що згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 7-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 7днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань кінцевим терміном повернення кредиту є 16.08.2024.

Меморіальним ордером №TR.32247123.41980.64999 від 18.08.2023 на суму 200.000,00 грн (арк. 19, том 1) підтверджується надання позивачем відповідачу кредиту.

Позивачем 15.03.2024 на адресу відповідача направлялась вимога (повідомлення), відповідно до якої позивач зазначив, що станом на 13.03.2024 кількість днів прострочення за кредитом складає 146 днів.

Посилаючись на аб. 6 п. А3 та п. 2.3.2 кредитного договору, позивач просив відповідача погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 129.592,40 грн до 20.03.2024.

Вимогу було направлено рекомендованим повідомленням з описом вкладення 15.03.2024 (арк. 21 (зворот), том 1).

Заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідач погасив частково, а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є стягнення 128.330,39 заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 3.022,79 грн заборгованості за процентами, 1.580,00 грн заборгованості за винагородою, 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова), 10.000,00 грн штрафу (змінна складова).

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст кредитного договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, за яким позивач відповідачу видав кредит у загальному розмірі 200.000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.32247123.41980.64999 від 18.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Термін повернення кредиту 16.08.2024 (А3. Істотних умов кредитування).

Однак, відповідно до аб.6 п. АЗ кредитного договору позивачем 15.03.2024 на адресу відповідача направлялась вимога, відповідно до якої позивач просив відповідача погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 129.592,40 грн до 20.03.2024.

Цим же пунктом договору зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 7-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 7днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань кінцевим терміном повернення кредиту є 16.08.2024.

Оскільки позивач у вимозі встановив новий строк погашення заборгованості до 20.03.2024, то строком повернення кредиту та нарахованих платежів є 21.03.2024.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Станом на день розгляду спору відповідач заборгованість за наданим позивачем кредитом (тілом кредиту) погасив частково, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 128.330,39 грн.

Доказів повернення заборгованості за наданим позивачем кредитом (тілом кредиту) в сумі 128.330,39 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 128.330,39 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Суд звертає увагу, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як неодноразово зауважувалося, термін користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та пункти 6.20, 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 суд касаційної інстанції виснував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає (п. 112 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17).

Відповідно до п. 2.2.2 договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору.

У пункті 4.1 договору визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 договору позичальник сплачує проценти у розмірі, визначеному п. А6 цього договору.

Так, п. А6 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 24,90% річних, а тому суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний погасити нараховані позивачем фіксовані проценти у розмірі 24,90% річних, згідно з наявним у матеріалах справи графіком погашення.

Отже, аналізуючи зміст і обґрунтування позовної заяви, суд доходить висновку, що позивач нараховував проценти саме за строк правомірного користування кредитними грошовими коштами.

Як встановлено судом вище, строком повернення кредиту є 21.03.2024, тобто і строк правомірного користування кредитними грошовими коштами закінчився 21.03.2024.

Розмір нарахованих позивачем відповідачу процентів складає 3.022,79 грн. Згідно з розрахунку заборгованості (арк. 15, том 1) позивач нарахував проценти за період до 31.03.2024, тобто в межах строків дії договору.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3.022,79 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Відповідно до п. 2.2.5 договору позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду відповідно до п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 договору.

Так, відповідно до п. 4.5 договору позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А10 цього договору.

Пунктом А10 договору визначено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щодення. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Як встановлено судом вище, строком повернення кредиту є 21.03.2024.

Позивач нарахував відповідачу до сплати заборгованість за винагородою у розмірі 1.580,00 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості (арк. 15,том 1) позивач нарахував винагороду за період по березень 2024 року, тобто щомісячно в межах строків дії договору.

Доказів оскарження чи визнання недійсним укладеного між сторонами договору або окремих його положень суду не надано.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу заперечив.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.580,00 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо позовних вимог про стягнення штрафів у сумах 1.000,00 грн (фіксована складова) та 10.000,00 грн (змінна складова) суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафів у сумах 1.000,00 грн (фіксована складова) та 10.000,00 грн (змінна складова) задоволенню не підлягають.

Відтак, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому посилання відповідача на те, що нарахування комісії, як плати за обслуговування кредиту банком, є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд відхиляє, оскільки у даній справі стягнення комісії не є предметом спору.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.796,66 грн, з урахуванням того, що 92,36 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРА-СЕРВІС" (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне, ВУЛИЦЯ НАГОРНА, будинок 16; ідентифікаційний код 39279548) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БАТУМСЬКА, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080) 128.330,39 грн (сто двадцять вісім тисяч триста тридцять грн 39 к.) заборгованості за кредитом, 3.022,79 грн (три тисячі двадцять дві грн 79 к.) процентів, 1.580,00 грн (одну тисячу п`ятсот вісімдесят грн 00 к.) винагороди, 2.796,66 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто шість грн 66 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення штрафу у розмірі 1.000,00 грн (фіксована складова) та штрафу у розмірі 10.000,00 грн (змінна складова) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк