Рішення

від 11.06.2024 по справі 904/1338/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1338/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1338/24

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСИЖУ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 27.03.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСИЖУ" (далі - відповідач) про стягнення 113.343,76 грн, з яких: 73.411,23 грн основної заборгованості, 34.625,24 грн пені, 2.521,08 грн трьох процентів річних, 2.786,21 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1338/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електроний суд" 15.04.2024 від відповідача надійшло клопотання від 15.04.2024 за вих. №б/н, у якому останній просить здійснювати провадження у справі №904/1338/24 в порядку загального позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження обґрунтовано тим, що як зазначає відповідач справа має велике значення для відповідача, оскільки ціна позову в розмірі 113.343,76 грн є високою для відповідача; у справі №904/1338/24 необхідно викликати свідків, призначити почеркознавчу експертизу, нібито укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №063 від 28.10.2022.

Ухвалою від 19.04.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСИЖУ" від 15.04.2024 за вих. №б/н про розгляд справи №904/1338/24 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Через систему "Електронний суд" 22.04.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову у справі у повному обсязі.

Через систему "Електронний суд" 26.04.2024 від відповідача надійшло клопотання від 26.04.2024 за вих. №б/н, у якому останній просить:

- призначити технічну експертизу договору № 603 від 28.10.2022 та заяви від 27.10.2022 у справі № 904/1338/24;

- з метою проведення експертизи витребувати у позивача оригінал договору № 603 від 28.10.2022 та заяву від 27.10.2022;

- проведення експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801, телефон 0567780699).

На вирішення експерта поставити питання:

- чи виконано підпис у заяві від 27.10.2022, та договорі № 603 від 28.10.2022 від імені ТОВ "ПАСИЖУ" тієї особи, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконано підпис у договорі № 603 від 28.10.2022 від імені ТОВ "ПАСИЖУ" тієї

особи, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконано печаткою ТОВ "ПАСИЖУ" відтиск у договорі № 603 від 28.10.2022 від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконано печаткою ТОВ "ПАСИЖУ" відтиск у заяві від 27.10.2022 від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Необхідні зразки підписів та відбитки печатки відповідача на першу вимогу будуть надані ТОВ "ПАСИЖУ". Оплату витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 904/1338/24 відповідач гарантує.

Клопотання мотивоване тим, що заборгованість по зазначеному договору відсутня, що підтверджується випискою про рух коштів від 01.03.2024 та копіями платіжних інструкцій.

Відповідач вважає, що позивач зазначає неправдиві відомості про те, що відповідач подав до позивача заяву від 27.10.2022, на підставі якої між сторонами справи №904/1338/24 укладено договір про реструктуризацію теплової енергії №603 від 28.10.2022.

Відповідач зазначає, що не укладав договір №603 від 28.10.2022 з позивачем і не писав на ім`я останнього заяву від 27.10.2022, не завіряв зазначений договір та заяву печаткою ТОВ "ПАСИЖУ", що свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність порушень зобов`язання за договором №1142 від 12.10.2015.

У матеріалах справи № 904/1338/24 відсутні оригінал договору №603 від 28.10.2022 з позивачем і оригінал заяви від 27.10.2022.

З метою належного проведення експертизи у справі №904/1338/24 відповідач вважає за необхідне звернутись до суду з клопотанням про витребування судом у позивача оригіналу договору №603 від 28.10.2022 та оригінал заяви від 27.10.2022.

Через систему "Електронний суд" 29.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Через систему "Електронний суд" 29.04.2024 від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач зазначає, що під час написання позовної заяви від 26.03.2024 КП «Теплоенерго» здійснено технічні помилки у позовній заяві та у розрахунках суми пені та суми інфляційних збитків, а саме: невірно зазначено номер договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію (вірним є №046 від 29.09.2022) та дату заяви про укладення договору про реструктуризацію заборгованості (вірною є від 29.09.2022), у зв`язку з чим, позивачем було долучено позовну заяву з вірним зазначенням вищевказаних договорів та розрахунками.

Через систему "Електронний суд" 03.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач просить відмовити в задоволенні позову у справі у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві зазначає, що між позивачем та відповідачем 12.10.2015 було укладено договір № 1142 про постачання теплової енергії.

Заборгованість по зазначеному договору відсутня, що підтверджується випискою про рух коштів від 01.03.2024 та копіями платіжних інструкцій.

У позовній заяві позивач безпідставно зазначає, що відповідач має комерційні прилади обліку, щомісячно подає позивачу звіт про фактичне споживання теплової енергії (відповідно до п. 6.5 договору), відповідач зазначає, що він немає комерційних приладів обліку.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач зазначає неправдиві відомості про те, що відповідач подав заяву від 27.10.2022, на підставі якої між сторонами справи було укладено договір про реструктуризацію теплової енергії № 603 від 28.10.2022.

Відповідач зазначає, що він не укладав договір № 603 від 28.10.2022 з позивачем і не писав на ім`я останнього заяву від 27.10.2022, що свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність порушень зобов`язання за договором № 1142 від 12.10.2015.

Також відповідач вважає, що позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму, що, на його думку, позивачем не доведено, а тому у позові слід відмовити.

Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача

Позивач зазначає, що оплати, на які у відзиві посилається відповідач, враховані при здійсненні розрахунку суми позову від 26.03.2024 і на розмір боргу, заявленого до стягнення у даній справі, вже вплинули до дати звернення позивача до суду. Крім того, відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків між КП «Теплоенерго» та ТОВ «Пасижу» від 29.04.2024 за ТОВ «ПАСИЖУ» станом на 29.04.2024 обліковується заборгованість у розмірі 73.411,23 грн.

Разом з тим, позивач погоджується з тим, що відповідач цілком вірно зазначає, що між відповідачем та позивачем не було укладено договору № 603 від 28.10.2022, та не було написано заяву на ім`я позивача від 27.10.2022, адже між відповідачем та позивачем було укладено договір № 046 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 29.09.2022 та написано заяву на ім`я позивача від 29.09.2022 щодо укладення договору реструктуризації заборгованості за договором № 091142, які містяться в матеріалах справи як додатки до позовної заяви.

Щодо звернень відповідача з приводу встановлення лічильника та скарг позивач зазначає, що, зважаючи на викладене, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відправлення позивачу листів щодо встановлення лічильників або скарг.

Щодо розподілу показань комерційного приладу обліку, то позивач зазначає, що відповідно до довідки вих. № 792 від 29.04.2024, що додається до відповіді на відзив, тепловий ввод житлового будинку за адресо: м. Дніпро, вул. Мостова, 2 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії МП-32 №1137 за рахунок коштів місцевої ради та становить балансову належність КП «Теплоенерго».

Позивач вказує, що площа будівлі, яка обліковується приладом обліку складає - 5.479,90 м2, з яких: 4.995,50 - житлових приміщень (квартир), 484,40 - нежитлових приміщень. Площа нежитлового приміщення, належного відповідачу, становить 213,00 м2 (відповідно до відомостей, наданих при укладенні договору про постачання теплової енергії).

Так, відповідно до матеріалів справи відомості про кількість спожитої теплової енергії у розрахунковому періоді зафіксовані у актах споживання теплової енергії щодо будинку (м. Дніпро, вул. Мостова, 2) та у довідці про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку, встановленого на ж/б по вул. Мостова, 2 прим. 123, 124 ТОВ «Пасижу», щодо конкретно приміщення відповідача.

Тому загальна площа опалювальних приміщень, теплопостачання яких обліковуються тим самим приладом обліку, є: 4.995,50 м2 + 213 м2 (нежитлове приміщення відповідача) + 271,40 (нежитлові приміщення інших споживачів) = 5479,90 м2, а частка спожитого тепла відповідача становить: 213 м2 * 100% / 5.479,90 м2 = 3,886932%.

Стислий виклад позиції відповідача на відповідь на відзив

Заборгованість по зазначеному договору відсутня, що підтверджується випискою про рух коштів від 01.03.2024 та копіями платіжних інструкцій, тому відповідач зазначає, що оскільки відповідач не укладав договір № 603 від 28.10.2022 з позивачем, не писав на ім`я останнього заяву від 27.10.2022 це свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність порушень зобов`язання за договором № 1142 від 12.10.2015. На підтвердження своєї позиці відповідач надав до суду заяву свідка - директора ТОВ "ПАСИЖУ" та клопотання про призначення судової - почеркознавчої експертизи.

Інші документи (акти за договором № 091142 за 2021 та 2022) зазначені позивачем не підтверджують наявність заборгованості та є похідними від договору № 603 від 28.10.2022 та заяви від 27.10.2022.

Також відповідач зазначає, що додатком до позову є досудова вимога позивача, згідно якої сума боргу відповідача становить 139.046,01 грн. Позивачем не зазначено, за який період ця сума і є протиріччя з ціною позову, яка складає 113.343,76 грн, - акт звіряння взаємних рахунків від 15.12.2023 не підписаний відповідачем, - продовження додатку № 1 до договору №1142 не підписане відповідачем; - позивачем зазначена температура внутрішнього повітря приміщення t C 16, тоді як відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням вирішити питання покращення надання послуг з теплопостачання за адресою м. Дніпро, вул. Мостова, 2, оскільки температура внутрішнього повітря приміщення t C 14, що призводило до необхідності позивача застосовувати інші засоби для обігріву повітря по зазначеній адресі та до зайвих витрат відповідача.

Щодо позиції позивача про неотримання листів відповідача про наявну температуру внутрішнього повітря приміщення t C 14 відповідач зазначає, що неотримання позивачем зазначених листів не свідчить про доведені позивачем факти вимірювання і підтвердження температури повітря у приміщеннях відповідача, зазначені у додатку № 1 до договору №1142. Додаток № 1 до договору № 1142 не є документом, оскільки не був підписаний сторонами договору і не є доказом в розумінні ст. ст. 72, 77 ГПК України, що не заперечується позивачем; у додатку № 1 позивачем не зазначені і не враховані втрати на дільницях теплових мереж.

Відповідач як споживач не підписував акти споживання теплової енергії за 2021 рік, акт від 30.11.2021 № 091142 прийому-передачі послуг.

Таким чином, вищезазначені документи не відповідають вимогам п. 15 постанови КМУ № 55 від 17.01.2018, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Зазначені акти споживання теплової енергії за 2021 рік та акт від 30.11.2021 № 091142 не є доказами в розумінні ст. ст. 72, 77 ГПК України, що, як вважає відповідач, не заперечується позивачем.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 12.10.2015 між позивачем (далі - позивач, теплопостачальне підприємство) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір №1142 про постачання теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержувати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб:

- опалення - в опалювальний період (172 доби);

- вентиляція - в опалювальний період (172 доби);

- гарячого водопостачання - протягом опалювального періоду (172 доби);

- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору (п. 3.3 договору).

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п. 3.5 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.2 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4 договору).

Облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (визначеного додатком № 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.1 договору).

Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу теплової енергії встановленого на житловий будинок за адресою: вул. Мостова, 2 (п. 6.2 договору).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 6.4 договору).

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством відповідно до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.5 договору).

Розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору (п. 6.6 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 (вісімдесят) % від вартості теплової енергії згідно із кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується (п. 6.8. договору).

Відповідно до п 6.9 договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача (п. 6.10 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2015 за №1372 (п. 7.1 договору).

Тариф для розрахунків, з врахування вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», за цим договором складає: Теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 1.442,19 грн/Гкал (без ПДВ); - 1.730,63 грн./Гкал (з ПДВ). Про зміну тарифів споживач повідомляє в порядку, визначеному п. 5.1.7, п. 5.2.3. договору (п. 7.2 договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (п. 9.1 договору).

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем (п. 9.4.4 договору).

Цей договір набуває юридичної сили з 12.10.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору (п. 11.1 договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена (п. 11.2 договору).

Зміна або припинення цього договору вчиняються у письмовій формі та будуть дійсними лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 12.1 договору).

У разі зміни або припинення договору зобов`язання сторін за ним змінюються або припиняються з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди про їх зміну або припинення уповноваженими представниками сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту енергію (п. 12.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Як у позові зазначає позивач, кожного місяця в програмному продукті системи HAS відділу збуту теплової енергії (юр. особи) служби реалізації та збору платежів формуються рахунки та акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії та направляються з поштової скриньки абонентського відділу через застосунок-органайзер Microsoft OutlooK на електронні адреси споживачів комунальної послуги, зокрема відповідачеві.

Відповідно до направлених електронних листів на офіційну електронну адресу споживача cafepasiju@gmail.com розрахункові документи відповідачем отримано:

- за листопад 2021 року - 08.12.2021;

- за грудень 2021 року - 12.01.2022;

- за січень 2022 року - 10.02.2022;

- за лютий 2022 року - 07.03.2022;

- за березень 2022 року - 12.04.2022.

Відповідно до п. 4.2.4 договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії і обсягах і терміни, передбачені договором.

Пунктом 6.9 договору визначено, що споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

У зв`язку із неналежним виконанням обов`язків із оплати отриманих послуг споживачем виникла заборгованість у розмірі 129.411,23 грн.

На підставі заяви відповідача від 29.09.2022 між позивачем на відповідачем 29.09.2022 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію М046 (далі - договір про реструктуризацію) (арк. 35-38, том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, використану боржником за договором про постачання теплової енергії № 091142 від 12.10.2015, що виникла у боржника перед кредитором станом на 29.09.2022 у розмірі 129.411,23 грн.

Пунктом 1.2. боржник зобов`язується сплатити зазначену у п. 1.1. договору про реструктуризацію суму протягом 12 календарних місяців шляхом розстрочення.

Відповідно до п. 2.2. боржник зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 1.1 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок кредитора рівними частинами, починаючи з жовтня 2022 року, відповідно до графіка погашення заборгованості, згідно з додатком №1, але не пізніше останнього числа відповідного місяця.

Відповідно до виписки про рух коштів між КП «Теплоенерго» та ТОВ «ПАСИЖУ» від споживача надходила сплата за спожиту теплову енергію (арк. 71, том 1).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем складено акти прийому-передачі послуг, які підписані позивачем в односторонньому порядку, а саме (арк. 51-55, том 1):

- акт № 091142 від 31.11.2021 прийому-передачі послуги на суму 18.879,01 грн;

- акт № 091142 від 31.12.2021 прийому-передачі послуги на суму 20.330,97 грн;

- акт № 091142 від 31.01.2022 прийому-передачі послуги на суму 46.856,94 грн;

- акт № 091142 від 28.02.2022 прийому-передачі послуги на суму 29.322,31 грн;

- акт № 091142 від 31.03.2022 прийому-передачі послуги на суму 32.022,00 грн.

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 147.411,23 грн, що підтверджується рахунками, а саме (арк. 46-50, том 1):

- рахунком №091142 від 31.11.2021 на суму 18.879,01 грн.;

- рахунком № 091142 від 31.12.2021 на суму 20.330,97 грн.;

- рахунком № 091142 від 31.01.2022 на суму 46.856,94 грн.;

- рахунком № 091142 від 28.02.2022 на суму 29.322,31 грн.;

- рахунком № 091142 від 31.03.2022 на суму 32.022,00 грн.

Також позивачем долучено довідки про розподіл спожитої теплової енергії, з яких вбачається загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку відповідача, яке підтверджується актами споживання теплової енергії: з 28.10.2021 по 22.11.2021, з 22.11.2021 по 21.12.2021, з 21.12.2021 по 27.01.2022, з 27.01.2022 по 25.02.2022, з 25.02.2022 по 31.03.2022 (арк. 56-63, том 1).

Порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується довідкою про розподіл фактично спожитої теплової енергії (арк. 56, том 1).

18.12.2023 позивач направив відповідачу цінним листом з описом-вкладення із долученням таких документів: акту звіряння від 15.12.2023 та досудової вимоги.

21.02.2024 позивач додатково направив відповідачу цінним листом з описом-вкладення із долученням таких документів: акту звіряння від 21.02.2024 та досудової вимоги.

Зазначені документи залишені відповідачем без задоволення.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2021 року до березня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 73.411,23 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 73.411,23 грн основної заборгованості, 34.625,24 грн пені, 2.521,08 грн трьох процентів річних, 2.786,21 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договорів, господарський суд встановив, що сторонами погоджено їх істотні умови.

Договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договори у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсними.

Таким чином укладені між сторонами договори є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки теплової енергії.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов`язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу теплової енергії, встановленого на житловий будинок за адресою: вул. Мостова, буд. 2 (п. 6.2 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором, затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2015 за №1372 (п. 7.1 договору).

Тариф для розрахунків, з врахування вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», за цим договором складає: Теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 1.442,19 грн/Гкал (без ПДВ); - 1.730,63 грн./Гкал (з ПДВ). Про зміну тарифів споживач повідомляє в порядку, визначеному п. 5.1.7, п. 5.2.3. договору (п. 7.2 договору).

На підставі заяви відповідача від 29.09.2022 між позивачем на відповідачем 29.09.2022 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію М046 (далі - договір про реструктуризацію) (арк. 35-38, том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, використану боржником за договором про постачання теплової енергії № 091142 від 12.10.2015, що виникла у боржника перед кредитором станом на 29.09.2022 у розмірі 129.411,23 грн.

Пунктом 1.2. боржник зобов`язується сплатити зазначену у п. 1.1. договору про реструктуризацію суму протягом 12 календарних місяців шляхом розстрочення.

Відповідно до п. 2.2. боржник зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 1.1. договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок кредитора рівними частинами, починаючи з жовтня 2022 року, відповідно до графіка погашення заборгованості, згідно з додатком №1, але не пізніше останнього числа відповідного місяця.

Відповідно до виписки про рух коштів між КП «Теплоенерго» та ТОВ «ПАСИЖУ» від споживача надходила сплата за спожиту теплову енергію (арк. 71, том 1).

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 147.411,23 грн, що підтверджується рахунками, а саме (арк. 46-50, том 1): рахунком №091142 від 31.11.2021 на суму 18.879,01 грн; рахунком № 091142 від 31.12.2021 на суму 20.330,97 грн; рахунком № 091142 від 31.01.2022 на суму 46.856,94 грн; рахунком № 091142 від 28.02.2022 на суму 29.322,31 грн; рахунком № 091142 від 31.03.2022 на суму 32.022,00 грн.

Крім цього, позивачем складено акти прийому-передачі послуг, а саме: акт № 091142 від 31.11.2021 прийому-передачі послуги на суму 18.879,01 грн; акт № 091142 від 31.12.2021 прийому-передачі послуги на суму 20.330,97 грн; акт № 091142 від 31.01.2022 прийому-передачі послуги на суму 46.856,94 грн; акт № 091142 від 28.02.2022 прийому-передачі послуги на суму 29.322,31 грн; акт № 091142 від 31.03.2022 прийому-передачі послуги на суму 32.022,00 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно договору про реструктуризацію п. 1.2. боржник зобов`язується сплатити зазначену у п.1.1. договору про реструктуризацію суму протягом 12 календарних місяців шляхом розстрочення.

Відповідно до п. 2.2. договору про реструктуризацію боржник зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 1.1. договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок кредитора рівними частинами, починаючи з жовтня 2022 року, відповідно до графіка погашення заборгованості, згідно з додатком №1, але не пізніше останнього числа відповідного місяця.

Отже, строк оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2021 року до березня 2022 року є таким, що настав.

Позивачем у позові зазначено, що відповідно до виписки про рух коштів між КП «Теплоенерго» та ТОВ «ПАСИЖУ» від споживача надходила сплата за спожиту теплову енергію, з якої вбачається та підтверджується доданими самим відповідачем платіжними дорученнями до відзиву, що ним було сплачено заборгованість у розмірі 56.000,00 грн (арк. 71, том 1).

Як було зазначено вище, на підставі заяви відповідача від 29.09.2022 між позивачем на відповідачем 29.09.2022 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію М046.

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, використану боржником за договором про постачання теплової енергії № 091142 від 12.10.2015, що виникла у боржника перед кредитором станом на 29.09.2022 у розмірі 129.411,23 грн.

Тобто, несплаченою відповідачем є сума 73.411,23 грн (129.411,23 грн - 56.000,00 грн).

Доказів оплати теплової енергії, поставленої у період з листопада 2021 року до березня 2022 року на загальну суму 73.411,23 грн матеріали справи не містять.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, заявлені до стягнення 73.411,23 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.1. договору про реструктуризацію, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, у тому числі щодо порушення граничних строків внесення платежів, боржник несе відповідальність у вигляді нарахування на користь кредитора 3% річних, інфляційних витрат та пені у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2021 до 22.01.2024 на загальну суму 61.680,08 грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному періоду оплати, передбаченому договором про реструктуризацію окремо.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 3.1. договору про реструктуризацію, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Однак, при проведенні розрахунку невірно визначено період прострочки виконання зобов`язання, протягом якого дозволено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), а також не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Так, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Отже, оскільки у період, за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем за період з 01.11.2022 по 31.07.2023 задоволенню не підлягає.

Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

При цьому заперечення щодо заборони стягувати неустойку, проценти річні та інфляційні втрати з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідач не надає доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.

При цьому, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.

З урахуванням вищевикладеного вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 19.849,91 грн за загальний період з 01.08.2024 по 26.03.2024, в решті заявлених вимог про стягнення пені (15.135,33 грн) слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних загальний період з 01.11.2022 до 26.03.2024 у загальному розмірі 2.521,08 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2022 року до березня 2024 року на загальну суму 2.786,21 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимоги не спростував.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Оцінюючи обґрунтування відповідача щодо потреби призначити судову експертизу, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається відповідач, а також обставини щодо надання оцінки договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію та заяви на підставі якої було укладено цей договір, зокрема, відповідності їх реквізитів та оформлення законодавству, носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено технічну помилку в тексті позовної заяви та помилково зазначено про укладення між позивачем та відповідачем договору № 603 від 28.10.2022 та заяви на ім`я позивача від 27.10.2022, оскільки в дійсності між відповідачем та позивачем було укладено договір № 046 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 29.09.2022 та складено заяву на ім`я позивача від 29.09.2022 щодо укладення договору реструктуризації заборгованості за договором №091142, які містяться в матеріалах справи як додатки до позовної заяви.

При цьому суд звертає увагу, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Більш того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми і не є суперечливими, більш того господарський суд вбачає відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, а тому доходить висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи у справі № 904/1338/24.

Відповідно, не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про витребування оригіналів договору № 603 від 28.10.2022 та заяви на ім`я позивача від 27.10.2022, які, як встановив суд, сторонами не складалися, а їх зазначення у позові є помилковим.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.099,01 грн з урахуванням того, що 86,65 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСИЖУ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 2; ідентифікаційний код 39394128) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 73.411,23 грн (сімдесят три тисячі чотириста одинадцять грн 23 к.) основної заборгованості, 19.849,91 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять грн 91 к.) пені, 2.521,08 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять одну грн 08 к.) трьох процентів річних, 2.786,21 грн (дві тисячі сімсот вісімдесят шість грн 21 к.) інфляційних втрат, 2.099,01 грн (дві тисячі дев`яносто дев`ять грн 01 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 15.135,33 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк