Ухвала

від 10.06.2024 по справі 910/6946/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/6946/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД», м. Київ

про стягнення 28 346 729,85 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 28 346 729,85 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.

Разом з тим, статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.

З огляду на вищезазначене положення Закону України Про судовий збір, розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 425 200,95 грн.

Одночасно, судом враховано, що згідно ч.3 ст.4 Закону України про судовий збрів при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, враховуючи, що позивачем подано позову заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», останнім може бути застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а отже, сума судового збору, що підлягає сплаті становить 340 160,76 грн. Означений розрахунок суми судового збору позивачем вірно здійснено в позовній заяві.

Проте, судом встановлено, що позивач не виконав вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної зави взагалі не було додано докази в підтвердження сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарському процесуальному кодексі України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності полягає, що позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не відповідає приписам ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Залишити без руху позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

2.Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3.Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання доказів сплати Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судового збору в сумі 340 160,76 грн.

4.Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Князьков