Рішення

від 28.05.2024 по справі 289/2202/18

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2202/18

Провадження № 2/935/13/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Василенка Р.О., із секретарем Сьомак Л.І. за участю:

позивача-третьої особи ОСОБА_1 та її представника адвоката Кашапової В.О.,

позивача -відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Денисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини,

за позовом третьої особи ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталії Михайлівни, ОСОБА_2 , Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко Володимир Миколайович про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 у якому просить суд визнати за ним в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,1367 га, з яких 0,10 га цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,0367 га - для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 1)

В обгрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_3 .. Зазначив, що він як спадкоємець її майна за заповітом звертався до Радомишльського районного суду з позовом у справі №289/248/17 про визнання права власності.

Разом із тим вказує, що померла ОСОБА_5 мала старшу сестру ОСОБА_4 , яка померла раніше ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після її смерті, але не оформила, була її рідна сестра ОСОБА_5 , яка провела поховання своєї сестри. А він в свою чергу є спадкоємцем всього майна за заповітом після смерті ОСОБА_5 ..

Вказав, що він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому з огляду на те, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 за законом відсутні, просить суд визнати за ним право власності на вказаний вище житловий будинок.

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Радомишльської міської ради об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнень просить суд визначитиїй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с. 114)

В обгрунтування позову вказує, що вона з дитинства проживала по сусідству з ОСОБА_4 , яка була дружиною рідного дядька її матері. ОСОБА_4 проживала одна, дітей не мала. Тому вони тісно спілкувалися та вона допомагала їй по господарству, а також купувала ліки, прибирала в будинку. Пояснила, що за життя ОСОБА_4 вказувала їй про те, що вона перепише на неї ( ОСОБА_2 ) свій будинок. Однак позивач не зважала на це, не надавала великого значення таким словам.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя нічого їй не говорила про складений нею заповіт на її користь. Вона не є родичкою померлої, тому до нотаріуса після її смерті не зверталася. В будинок, який залишився після її смерті вселилися квартиранти з дозволу ОСОБА_1 (позивач за іншим позовом).

Зазначає, що лише в листопаді 2019 року від своєї знайомої ОСОБА_6 вона дізналася про заповіт від 03.08.2011 року, який складений ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 .

Тому вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте 03.12.2019 року отримала відмову у зв`язку із пропуском строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вважає, що строк пропущення спадщини є поважним оскільки вона не була обізнана про наявність заповіту на свою користь. Нотаріус не вчиняв дій для її повідомлення про відкриття спадщини. У зв`язку з чим за захистом своїх спадкових справ звернулася із позовом до суду.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталії Михайлівни, ОСОБА_2 , Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко Володимир Миколайович у якому з урахуванням уточнень(зменшення позовних вимог) просить визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 03 серпня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1201, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Наталією Михайлівною (т. 3 а.с. 216).

В обгрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт від 21 грудня 2002 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бойком В.М. за реєстровим №3935, яким вона заповіла вказаний вище житловий будинок, а також все інше майно на користь позивача ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину у встановлений законом строк шляхом подачі заяви, за якою заведено відповідну спадкову справу.

Таким чином за життя ОСОБА_4 склала два заповіти.

Вважає, що заповіт складений 03 серпня 2011 року на користь ОСОБА_2 укладений з порушенням закону, тому має бути визнаним недійсним у порядку ст. 225 ЦК України. Оскільки ОСОБА_4 в момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Так, за життя ОСОБА_4 проживала одна, була одинокою. Із близьких родичів мала лише одну сестру ОСОБА_5 .. Вказує, що сім`я позивача ОСОБА_1 та вона особисто доглядали та допомагали ОСОБА_4 по господарству, купували ліки. ОСОБА_4 зверталася до неї за допомогою та за власним бажанням склала на її користь заповіт від 21.12.2002 року, а вона продовжила доглядати за ОСОБА_4 ..

Вказала, що у 2009 році у ОСОБА_4 стався інсульт, через який стан її здоров`я погіршився. Окрім неї допомогу ОСОБА_4 надавали працівники територіального центру обслуговування одиноких людей, а також на її прохання знайомі позивачки.

Пояснила, що після цієї хвороби ОСОБА_4 не змогла відновити своє здоров?я, вона майже не ходила, погано говорила, забувала слова, події, путалась в поняттях, продовжувала хворіти, потребувала постійного догляду та лікування.

Вважає, що через неналежний стан здоров`я ОСОБА_4 не могла фізично дістатися до нотаріальної контори, не розуміла що відбувається, не усвідомлювала значення своїх дій. Свідки які були присутні при посвідченні нею заповіту від 03.08.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 незрозуміло яким чином з`явилися при його посвідченні у нотаріуса. Також вказує, що ОСОБА_7 є свекрухою ОСОБА_2 , тобто зацікавленою особою.

Неналежний фізичний стан ОСОБА_4 вказує зміст заповіту з якого вбачається, що заповідачка не може самостійно прочитати текст сама вголос, а також записи у її медичній картці.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 23.01.2020 року цивільну справи за позовом ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно (з подальшими уточненнями) та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталії Михайлівни, ОСОБА_2 , Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко Володимир Миколайович про визнання спадкоємиці такої, що пропустила строк шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті спадкодавця без поважної на те причини, визнання заповіту недійсним та визнання права власності ( з подальшими зменшенням вимог) (а.с. 7-9 т.3).

Третя особа приватний нотаріус Бойко В.М. в письмових поясненнях позов ОСОБА_1 підтримує та просить суд задовольнити. Вказав, що ОСОБА_1 прийняла спадщину в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 .. Окрім ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину і її сестра ОСОБА_5 , як спадкоємиця за законом.

ОСОБА_2 спадщину у шестимісячний строк не прийняла. Протягом 5 років не зверталася до суду з позовом про надання її додаткового строку про прийняття спадщини, хоча мала на руках оригінал заповіту складеного на її користь і була обізнана про смерть ОСОБА_4 (т.3 а.с. 41)

В письмових пояснення ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_2 не надала доказів поважності причин пропуску строку прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 .. ОСОБА_2 мала на руках оригінал заповіту, однак не зверталася до нотаріуса. Дублікат отримала лише 03.12.2019 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .. Вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить задовольнити. (т. 3 а.с. 53)

У відзиві ОСОБА_2 заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що складений на її користь заповіт від 03.08.2011 року скасовує попередній заповіт. Твердження ОСОБА_1 є надуманими та є її припущеннями. Підстави визнання недійсним заповіту відсутні (т. 3 а.с. 103)

В письмових поясненнях ОСОБА_1 (як третя особа) вказує, що ОСОБА_2 не надала доказів поважності причин пропуску строку прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 ( т.3 а.с. 225).

Вказала, що твердження ОСОБА_2 про те, що вона допомагала ОСОБА_4 не відповідають дійсності. Адже догляд за ОСОБА_4 здійснювала вона та на її прохання її друзі(знайомі). Вказує, що ОСОБА_2 взяла ОСОБА_4 та разом із своєю свекрухою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для складання заповіту на свою користь. Тобто ОСОБА_2 була обізнана про наявність заповіту у день його складення, а не у 2019 році, як вказує у своєму позові. Тому твердження ОСОБА_2 є надуманими та не відповідають дійсності.

Вказує, що в матеріалах справи наявне повідомлення нотаріуса від 21.01.2014 року, яким нотаріус повідомив ОСОБА_2 про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_4 та про складений нею заповіт. Тобто ОСОБА_2 знала про складений заповіт, однак пропустила строк без поважних причин.

Приватний нотаріус Мельниченко Н.М. у відзиві на позов ОСОБА_1 вказала, що позов є необгрунтованим та безпідставним. Пояснила, що 03.08.2011 року до неї звернулася ОСОБА_4 з проханням посвідчити заповіт на все майно на користь ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 1).

Вказує, що нею роз?яснено ОСОБА_4 наслідки посвідчення заповіту. Для того, щоб впевнитись, що ОСОБА_4 правильно усвідомлює значення цієї нотаріальної дії, її наслідків, а також відповідності волі і волевиявлення заповідача щодо вчинення нотаріальної дії, вона провела розмову із ОСОБА_4 , їй роз?яснено зміст статей глави 84-90, ст. 1241-1254 ЦК України, про що зазначено в тексті заповіту. Особу було встановлено за її паспортом громадянина України. Воля ОСОБА_4 не викликала ніяких сумнівів. Вказує, що ОСОБА_4 наголошувала, що саме на ім`я ОСОБА_2 хоче скласти заповіт. Оскільки, саме ОСОБА_2 допомагає їй та доглядає її. Пояснила, що під час розмови у неї не виникло жодного сумніву у дієздатності заповідача, а також у здатності усвідомлювати нею свої дії, керувати ними і розуміти наслідки, що настануть. Через те, що ОСОБА_4 не змогла прочитати заповіт, на її прохання свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які були запрошені заповідачкою, прочитали уголос текст заповіту ОСОБА_4 , про що не одноразово зазначено у заповіті. Після прочитання заповіту уголос кожним свідком окремо, заповідачка ОСОБА_4 , підтвердила, що текст відповідає її волі та власноручно підписала заповіт, про що свідчить проставлений нею підпис на заповіті. Волевиявлення ОСОБА_4 було вільним та відповідало її внутрішній волі та спрямоване на реальне настання правових наслідків, з дати складання 03.08.2011 року до своєї смерті пройшло два роки. За цей час заповідач не скасувала складений нею заповіт та не склала новий.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив приватного нотаріуса Мельниченко Н.М. вказала, що на дату звернення до нотаріуса ОСОБА_4 була у віці 90 років. Через перенесений інсульт майже не ходила, забувала слова та події, погано говорила. Розлади психічного стану були очевидними і нотаріус не могла цього не помітити. Підтвердженням цього є відмітка у заповіті про причину неможливості прочитати заповіт (втрата зору, інша хвороба). Нотаріус не з`ясувала ким були запрошені свідки присутні під час складання заповіту на користь ОСОБА_2 , а саме свекруха ОСОБА_7 та подруга ОСОБА_6 .. Крім того така обставина могла бути відома нотаріусу самостійно в силу того, що місто Радомишль є невеликим. (т.4. а.с. 15).

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні поданий ним позов про визнання права власності підтримав та просив задовольнити із наведених у ньому підстав.

Позивач-відповідач-третя особа ОСОБА_2 та її представник адвокат Денисенко М.В. у судовому засіданні позов про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини підтримали та просили його задовольнити з наведених у позові підстав, обгрунтувавши викладеними у позові доводами. Представник вказала, що позивач не була обізнана про складений на її користь заповіт у 2011 році. Про його наявність дізналася лише у листопаді 2019 року, що підтверджується поясненнями свідків. Нотаріус не повідомляла ОСОБА_2 про наявність такого заповіту.

Щодо позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту просили відмовити. Докази недійсності заповіту відсутні. Свідки ОСОБА_1 не були присутні під час посвідчення заповіту 03.08.2011 року та не можуть підтвердити того, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Щодо позову ОСОБА_3 просили відмовити.

Позивач-третя особа ОСОБА_1 та її представник адвокат Кашапова В.О. у судовому засіданні позов про визнання недійсним складеного 03.08.2011 року заповіту підтримали та просили його задовольнити з наведених у позові підстав обгрунтувавши викладеними у позові доводами, з урахуванням заяви про залишення решти вимог без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 вказала, що опікувалася за ОСОБА_4 з 1992 року, допомагала по господарству. Вказала, що у 2002 році у неї були запаморочення. Після чого ОСОБА_4 склала заповіт на її користь. У лютому 2009 році у неї стався інсульт, лікарів викликали додому. Лікування ОСОБА_4 отримувала також вдома та вона здійснювала за нею догляд. Купувала ліки, доглядала. Після чого ОСОБА_4 стала забувати, пам`ять стала гірша. Бабусю провідували сусіди та знайомі.

Представник вказала, що внаслідок інсульту стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився. Через що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Свідки, які були присутні під час посвідчення заповіту є близькими знайомими ОСОБА_2 . На дату складання заповіту ОСОБА_4 була похилого віку. В медичній картці ОСОБА_4 вказано, що вона перебувала стані при я кому не могла усвідомлювати значення своїх дій. Вказують, що причиною укладення заповіту є неналежний стан здоров`я ОСОБА_4 .

Щодо позову ОСОБА_2 просили відмовити. Свідки вказують на те, що ОСОБА_2 особисто привозила ОСОБА_4 до нотаріуса, тобто була обізнана про наявність заповіту. Доводів про поважність причин пропуску не наведено.

Відповідач приватний нотаріус Мельниченко Н.М. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник адвокат Міхненко С.С. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку сімейними обставинами. Причини нез`явлення до суду не визнані судом поважними, оскільки будь-яких доказів подане клопотання не містить, сімейні обставини не конкретизовані та не дають змоги встановити їх поважність та дійсність, а тому суд розглянув справу без їх участі.

Представник Радомишльської міської ради Житомирської області у судове засідання в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_8 надіслав заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі доказами, а тому суд розглянув справу без його участі.

Приватний нотаріус Бойко В.М. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд розглянув справу без його участі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона є кумою ОСОБА_2 з 2014 року. Вказала, що 03.08.2011 року йшла біля нотаріальної контори у магазин. Її позвала ОСОБА_2 з якою на той час вони не були близько знайомі та вказала, що бабуся забула окуляри та погано бачить.

Потім вона разом з ОСОБА_7 пішла до нотаріуса та в кабінеті нотаріуса була вона, нотаріус, секретар, бабуся ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Нотаріус прочитала заповіт. Вказує, що ОСОБА_4 усвідомлювала зміст заповіту. Вказала, що ОСОБА_4 недобачала, але сама підписала заповіт. Також ОСОБА_4 казала, що ОСОБА_2 доглядала за нею.

Коли вийшли від нотаріуса на вулиці нікого більше не було. ОСОБА_2 не було у нотаріуса і вона їй відразу про ці події нічого не казала. Не пам`ятає коли точно сказала про заповіт, але це було не раніше 2019 року.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що знайома із бабусею ОСОБА_4 давно, ходила до неї. Спілкувалися з нею по телефону. Вказує, що в кінці літа 2011 року з стаціонарного телефону їй зателефонувала сама ОСОБА_4 і попросила приїхати, бо вона забула окуляри і їй треба свідки. Коли вона приїхала та зустрілися, ОСОБА_4 вказала, що хоче переписати будинок, щоб менше знали. ОСОБА_4 сказала їй, що ОСОБА_1 закрила її, хоче забрати її хату, а вона не бажає їй віддавати. ОСОБА_2 взагалі не було у нотаріуса, вона її не бачила.

Зазначила, що побачила ОСОБА_6 на вулиці та позвала її.

Пояснила, що у нотаріуса у кабінеті вона уголос читала заповіт для ОСОБА_4 . Пояснила, що ОСОБА_4 була нормальна, при пам`яті. Після складання заповіту вона провела ОСОБА_4 через дорогу та посадила у таксі, щоб її відвезли додому. Кошти нотаріусу мабуть давала ОСОБА_4 точно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 (лікар) у судовому засіданні пояснив, що працює лікарем у психіатричній службі та його попросили подивитись (оглянути) ОСОБА_4 . Вказав, що після спілкування з ОСОБА_4 гострих психосоматичних загострень не виявив. На його запитання ОСОБА_4 відповідала, тому не було необхідності застосовувати заходи примусового характеру. Гострих психіатричних розладів не було. Скарги на пам`ять як у всіх.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 іноді просила її дізнатися та проконтролювати стан ОСОБА_4 .. Коли вона навідувала ОСОБА_4 , то остання забувала де знаходяться речі, могла не впізнати її. Ходила до ОСОБА_4 періодично. З ОСОБА_2 не знайома, але не бачила її у ОСОБА_4 З ОСОБА_1 знайома, адже працювали разом. Про обставини заповіту їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням допомогти доглянути(контролювати) за ОСОБА_4 .. За два місяці до смерті ОСОБА_4 вона в нічний час (з 18.00) доглядала за бабусею. Про обставини заповіту їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що з 2007 року працювала соціальним працівником. Відвідувала ОСОБА_4 двічі на рік до 2010 року. Пояснила, що після інсульту в 2009 році ОСОБА_4 стала забувати, мала проблеми з пам`яттю. ОСОБА_1 допомагала та доглядала за ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 14).

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є рідними сестрам, що підтвержується посвідкою про народження серії та номер НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження №4 де вказано батьками останніх ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (т.1 а.с.9-10).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 13 т.1)

Відповідно до довідки виданої КНП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 15.03.2016 №944, право власності на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_17 , на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності посвідченого 15.12.1961 року Радомишльською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2626, свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 15.12.1961 року Радомишльською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-516 (а.с. 19 т.1).

Згідно заповіту складеного ОСОБА_5 від 14.02.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Камінською Л.В. слідує, що спадкоємцем всього майна після її смерті вказано ОСОБА_3 .

Зі змісту заповіту від 21 грудня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Бойком В.М., реєстровий №3935 вбачається, що ОСОБА_4 , заповіла належний їй на праві приватної власності будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , а також все своє майно, де б воно не знаходилося із чого б воно не складалося, на користь ОСОБА_1 . (а.с. 127 зворот).

Разом із тим згідно заповіту від 03 серпня 2011 року посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. реєстровий №1201, слідує, що ОСОБА_4 , заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося ОСОБА_2 . (а.с. 71 т.1).

Таким чином за життя ОСОБА_4 склала два заповіти та відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед тим.

Листом приватного нотаріуса Радомишльского районного нотаріального округу Мельниченко М.Н. від 03.12.2019 року №769/02-14 відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням вимог ст. 1270 ЦК України, а саме пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Рекомендовано звернутися до суду.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

Відповідно дост. 328 ЦК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем майна за заповітом від 14.02.2015 року після смерті ОСОБА_5 , яка є сестрою ОСОБА_4 та належала до другої черги спадкування за законом після її смерті. Однак наявність заповіту від 03.08.2011 року складеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 позбавляють ОСОБА_3 права на спадкування за законом на житловий будинок, що за адерсою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За змістомст. 1234 ЦК Україниправо на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановленіст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4.ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ч. 2.ст.207цього ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов?язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами»

Згідно п.1.11, глави 3, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним , а саме у разі, якщо заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним .За позовомзаінтересованої особисуд визнаєзаповіт недійсним,якщо будевстановлено,що волевиявленнязаповідача небуло вільнимі невідповідало йоговолі. Недійсністьокремого розпорядження,що міститьсяу заповіті,не маєнаслідком недійсностііншої йогочастини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 302/857/19 зазначено, що «статтею 1253ЦК Українипередбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої ст.1248і ст.1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третяст.12, частина перша ст.81 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другоїст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першаст.89 ЦПК України).

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним складеного ОСОБА_4 заповіту від 03.08.2011 року ОСОБА_1 вказувала про те, що в момент його складання ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Вказала, що така обставина зокрема пов`язана із перенесеним ОСОБА_4 у 2009 році інсультом, після якого стан здоров`я спадкодавці погіршився через що, вона стала забувати, пам`ять стала гіршою.

Так, згідно записів амбулаторної картки хворої ОСОБА_4 №1007 слідує, що 04.09.2009 року, хвора має скарги на слабкість в лівих кінцівках. Перенесла ішемічний інсульт. Проходила стаціонарне лікування з 19.06.2009 року до 03.07.2009 року.

Також у даній картці містяться відомості про скарги хворої пов`язані з болями у серці, набряками ніг, загальною слабкістю організму. Містяться відомості до укладення заповіту датовані 11.04.2011 року про скарги хворого на зниження пам`яті, порушення сну. Вказано, що хвора дезорієнтована, на питання не відповідає. Збережена пам`ять на давно минулі події, теперішній час не пам`ятає, жінку не впізнає. Самостійно не ходить, себе не обслуговує, потребує стороннього догляду.

Крім того амбулаторна картка містить записи датовані жовтнем 2012 року, січнем, лютим та квітнем 2013 року (після укладення заповіту від 03.08.2011 року) щодо проведених консультацій відносно скарг на зниження пам`яті та уваги, дезорієнтацію.

В той же час відомості, які датовані 11.04.2011 року та відомості, які вносилися у 2012, 2013 року не містять даних про те, яким лікарем здійснено такий огляд.

Зокрема щодо відвідування датованого 11.04.2011 року міститься запис про призначене лікування та вочевидь необхідність проведення консультації у психіатра, діагноз: «енцефалополінейропатія».

Однак з таких записів неможливо встановити, який лікар здійснював такі записи, лікар-терапевт, лікар-психіатр чи інший спеціаліст. Окрім того дані амбулаторної картки місять лише вказівку щодо такого діагнозу та скарг хворої. Проте з таких записів достеменно неможливо встановити, що такі наслідки та ускладнення, які виникли після інсульту чи в силу віку(загального стану здоров`я) безумовно вказують на наявність та глибину психічних розладів.

Адже відповідно до довідок в.о. директора КНП «Радомишльська лікарня» Радомишльської сільської ради Н. Вітінської від 29.06.2022 №693, 694 слідує, що ОСОБА_4 , за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не зверталася (а.с. 175,176 т.5).

В будь-якому випадку на переконання суду такі записи не вказують на те, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту за своїм психічним станом здоров`я не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, або ж мала тимчасовий психічний розлад, чи нервове потрясіння пов`язане з іншими обставинами.

В наданій амбулаторній картці хоча і описувалися певні зміни її неврологічного стану в силу вікових змін чи перенесеного інсульту. Проте такі записи не вказують на ступінь їх вираженості, тому не можуть слугувати самостійним доказом на підтвердження її неналежного психічного стану, як до укладення заповіту від 03.08.2011 року та і на момент такого укладення.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Водночас ухвалою Коростишівськогорайонного судувід 03листопада 2023року на повторно подане клопотання ОСОБА_1 про проведення посмертної судово-психіатричноїекспертизи призначено таку експертизу. Проте вказана ухвала суду залишена без виконання у зв`язку із неможливістю проведення оплати такої експертизи, про що вказала у надісланій суду заяві представник.

У заповіті від 03.08.2011 року вказано, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за її дорученням та в присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання уголос зачитаний запрошеними свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .. Заповіт власноручно підписаний заповідачкою ОСОБА_4 та свідками у присутності нотаріуса. Особи заповідача та свідків встановлено, дієздатність їх перевірено, зміст статей глави 84-90, статей 1241-1254 ЦК Українироз`яснений заповідачу приватним нотаріусом Мельниченко Н.М.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що ОСОБА_4 не могла прочитати заповіт через те, що забула вдома окуляри.

В будь-якому випадку на переконання суду при посвідченні заповіту нотаріусом дотримано вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та ст. 1253 ЦК України за якими на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Тобто законодавцем прямо передбачено обставини за умовами виникнення яких є потреба у залученні свідків і це не є самостійним свідченням того, що спадкодавець, який залучив свідків був недієздатним, або його волевиявлення не відповідає його дійсним намірам.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом, не є особами, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Належних та допустимих доказів наявних родинних зв`язків між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (спадкоємиці) суду не надано. ОСОБА_6 (кума спадкоємця ОСОБА_2 ) не є особою, яка відповідно до ч. 4 ст. 1253 ЦК України не може бути свідком при посвідченні заповіту.

Крім того частинами другою, третьою та четвертоюстатті 1254 ЦК Українизакріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями225 і231цьогоКодексу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що нотаріусом при посвідченні заповіту були порушені вимоги до його форми та порядку його посвідчення, що встановлені ст.ст.1247,1248,1253 ЦК України, а також не встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі. Посмертну судово-психіатричну експертизу не було проведено хоча судом подані клопотання ОСОБА_1 були задоволені, однак через неоплату ухвала суду повернута без виконання.

З пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були присутні при посвідченні заповіту, щодо порядку та обставин складання заповіту, слідує, що під час його складання ОСОБА_4 розуміла значення своїх дій, правочин відповідав її дійсній волі. Крім того дійсність намірів та дієздатність ОСОБА_4 перевірялися і нотаріусом, яка посвідчувала заповіт.

Інші свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 не були присутні під час складання заповіту. При цьому свідок ОСОБА_9 , який працював лікарем у психіатричній службі, вказав, що під час проведеного ним огляду у ОСОБА_4 гострих психіатричних розладів не було. А свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_9 вказували, що ОСОБА_4 мала проблеми з пам`яттю, забувала місцезнаходження речей, іноді їх не впізнавала, потребувала догляду та контролю. Однак вказане не є безумовним свідченням наявних в момент складання заповіту психічних розладів у ОСОБА_4 , що не дозволяли їй усвідомлювати значення складання такого правочину.

Так, потреба у постійному догляді за ОСОБА_4 зокрема після перенесеного інсульту у 2009 році підтверджена відповідними записами у амбулаторній картці, показами свідків, які надавали їй періодично допомогу та тим, що ОСОБА_4 перебувала на обліку соціальних служб як одинока особа. Однак доказів того, що такий догляд пов`язаний саме через недієздатність померлої чи певних психічних розладів, які в тому числі були наявні на момент укладення заповіту від 03.08.2011 року матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази, які б однозначно вказували на наявність підстав визнання правочину недійсним, зокрема, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її волі, а також того, що на момент укладання заповіту від 03.08.2011 року ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не була здатною керуватисвоїми діями, а відтак спірний заповіт є чинним і визнанню недійсним не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно дост. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2статті 1236 ЦК Українипередбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини є причини пов`язані з об`єктивними непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Окрім того при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний припцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причниною пропуску строку для прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №532/2655/19.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

ОСОБА_2 вказувала, що вона не мала права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 адже не належить до жодної із черг визначені ЦК України та не знала про існування заповіту, тому не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку. Про наявність заповіту їй стало відомо у листопаді 2019 року зі слів ОСОБА_6 , яка була присутня під час його складання, після чого вона звернулася із відповідною заявою до нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що листом приватного нотаріуса від 03.12.2019 року №769/02-14 відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для її прийняття.

Щодо обставин та причин поважності строку зверенення суд, враховує наявні розбіжності у показах допитаних у якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які були присутні при посвідченні заповіту 03.08.2011 року.

Так, ОСОБА_7 вказала, що в день складання заповіту ОСОБА_2 не було взагалі біля нотаріуса.

А ОСОБА_6 вказала, що в день складання заповіту саме ОСОБА_2 її покликала через те, що нотаріусу ОСОБА_19 необхідні свідки для належного проведення нотаріальної дії.

Водночас на думку суду такі розбіжності у показах свідків не мають принципового значення. Адже обидва допитані свідки, які були присутні при посвідченні заповіту 03.08.2011 року підтвердили, що безпосередньо у приміщенні нотаріуса, в ході очікування для прийому та під час проведення нотаріальної дії були присутні лише вони, як свідки, заповідач, нотаріус та секретар, інших осіб не було.

Крім того суд враховує положення ч. 1 ст. 1255 ЦК України, щодо таємниці заповіту, за якою нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

За таких обставин неможливо стверджувати про те, що ОСОБА_2 знала саме про зміст заповіту складеного ОСОБА_4 на її користь.

Твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 знала про наявність складеного заповіту через написану нею заяву від 03.12.2019 року (а.с 88 т.3) у якій йдеться про втрату оригіналу заповіту та прохання видати його дублікат, не є належним доказом її обізнаності про заповіт та отримання примірника заповіту до листопада-грудня 2019 року у силу того, що в такій заяві могло бути використане загальне формулювання причини видачі дублікату заповіту (стандартний бланк), і такий дублікат необхідний був ОСОБА_2 саме для звернення до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Окрім того у «Журналі про реєстрацію нотаріальних дій» наданого приватним нотаріусом Мельниченко Н.М. відсутні відмітки про видачу ОСОБА_2 заповіту, у період часу після смерті спадкодавця, а міститься відомості лише про видачу дублікату 03.12.2009 року, що також підтверджується долученими витягами із спадкового реєстру (т3. а.с. 94-96, 122).

Інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 знала про зміст складеного заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 сторонами не надано.

Відповідно до вимог закону саме на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкоємця про необхідність звернення із заявою про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини та можливості спадкоємця за заповітом реалізувати свої спадкові праві.

Так згідно довідки нотаріуса від 06 серпня 2019 року №438/02-14 слідує, що в матеріалах спадкової справи наявні: заява про прийняття спадщини ОСОБА_1 від 21.01.2014 року; заповіт на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а також на все інше майно на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойком В.М. від 21.12.2002 за №3935. Інших заяв про прийняття спадщини (крім заяви ОСОБА_1 ) в спадковій справі не має. (а.с. 110 т.1)

Окрім того в матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 наявне повідомлення від 21.01.2014 року №20/02-14 адресоване ОСОБА_2 за адерсою: АДРЕСА_2 про відкриття 21.01.2014 року спадкової справи та про наявний заповіт на ім`я ОСОБА_2 (а.с.129 зворот т.1).

Проте в даному випадку суд враховує те, що долучені матеріали спадкової справи не містять відомостей про фактичне надсилання такого листа на адресу ОСОБА_2 та отримання відповідного повідомлення від працівника пошти про вручення чи причини невручення такого листа.

Нотаріус Мельниченко М.Н. не вчиняла інших дії для повідомлення ОСОБА_2 про відкриття спадщини, не здійснювала її виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, такі відомості у матеріалах справи відсутні.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини судом також враховується свобода заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також відсутність доказів належного повідомлення спадкоємця про наявність спадщини.

Затаких обставинвраховуючи наявністьзаповіту накористь ОСОБА_2 , якспадкоємиці майна ОСОБА_4 .. З огляду на відсутність відомостей про здійснення нотаріусом всіх необхідних дій щодо повідомлення спадкоємиці про наявність заповіту, що на переконання суду стали для ОСОБА_2 тими об`єктивними та істотними труднощами, для вчасного звернення із заявою про прийняття спадщини, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку. Тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене,на підставіст.255,1216,1247,1248, 1253,1254,1257,1269,1272ЦК України,і керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 76-83, 89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в один місяць після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , - відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту від 03 серпня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1201, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Наталією Михайлівною, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Позивач-третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Позивач-відповідач-третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Радомишльська міська рада Житомирської області, ЄДРПОУ: 25923935, місцезнаходження: вул. Майдан Соборний, 12, м. Радомишль, Житомирського району Житомирської області.

Третя особа: ОСОБА_20 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повне судове рішення складено 10.06.2024 року.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО