Рішення

від 27.05.2024 по справі 369/10735/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10735/22

Провадження № 2/369/672/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи 3 ОСОБА_3 ,

представник третьої особи 3 - Мацієвської А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/10735/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач 1) ОСОБА_5 (далі відповідач 2) та ОСОБА_6 (далі відповідач 3), третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору дарування квартири від 18.09.2019 року, укладений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Місцезнаходження: невідомо; реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо), посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3796; застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення у власність ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

У червні 2019 року позивач звернувся з позовом до відповідача 1, відповідача 2 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_4 від 15.02.2019 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О. В. недійсним, з підстав фраудаторності даного договору.

Постановою Верховного Суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19 скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2020 року та Постанову Київського апеляційного суду від 10.11.2021 року; визнано договір дарування квартири від 15.02.2019 року №708 недійсним.

Оспорюваний або будь-який інший правочин, що визнаний судом недійсним,є недійсним з моменту його вчинення.

Так, відповідач 1 є боржником по відношенню до позивача, безспірність чого підтверджується: - рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2021 року по справі № 369/13872/18; - постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2021 року по справі № 369/13872/18; - постановою Верховного суду від 08.06.2022 року по справі № 369/13872/18.

Станом на сьогоднішній день, у рамках виконавчого провадження № 70074521 позивачем вчиняються дії щодо виконання рішення суду по справі № 369/13872/18 про стягнення з відповідача 1 заборгованості на суму 1 403703, 00 грн. (один мільйон чотириста три тисячі сімсот три гривні 00 коп.) та 8810, 00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.) судового збору. У межах виконавчого провадження, приватним виконавцем накладено відповідні арешти та здійснено інші процесуальні заходи, передбачені чинним законодавством.

При цьому, з метою реалізації визнаних вимог згідно Постанови Верховного суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19, в подальшому позивачу стало відомо 19.10.2022 року згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ідентифікатором пошуку: об`єкт нерухомого майна (інформаційна довідка №312758127 від 19.10.2022 року), що спірна квартира знов таки повторно була відчужена стороною відповідачів на підставі Договору дарування від 18.09.2019 року №3796.

Позивач вважає, що вказані дії є цілеспрямованим маніпулятивним механізмом відповідачів, який вчиняється повторно виключно в інтересах відповідача 1 та лише з метою приховування спірної квартири у власності відповідачів, адже зазначені доводи позивача засвідчуються наступними обставинами/ фактами/документами:

- Відповідачем 2 на користь відповідача 3 укладено безвідплатний правочин договір дарування квартири від 18.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3796. Тобто фактично відчуження квартири відбулось двічі протягом 2019 року.

- Договір дарування квартири від 18.09.2019 року за №3796 було укладено лише з метою подальшого уникнення відповідачем 1 майнової відповідальності перед Позивачем, у випадку задоволення позовних вимог позивача по справі №369/8077/19 щодо визнання договору дарування № 708 від 15.02.2019 року недійсним (що зрештою і відбулось!) та у разі застосування у подальшому наслідків недійсності такого правочину (договору дарування № 708 від 15.02.2019 року).

- Укладенням договору дарування квартири від 18.09.2019 року №3796 відповідачем 2 на користь рідної доньки - ОСОБА_8 . Ступінь рідства між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується відомостями з паспортних даних відповідача та відомостями, зазначеними в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

- Укладення договору дарування квартири від 18.09.2019 року № 3796 в період розгляду справи №369/8077/19 в суді про визнання договору дарування квартири від 15.02.2019 року недійсним. Таким чином, відповідач 2 усвідомлювала значення своїх дій та цілеспрямовано вчиняла зазначені правочини з метою уникнення фінансової відповідальності відповідача 1 перед позивачем.

- Про факт фраудаторності як договору дарування від 15.02.2019 №708, так і подальшого договору дарування від 18.09.2019 №3796 свідчить і та обставина, що ані відповідач 2, ані відповідач 3 у спірній квартирі не проживали та не проживають.

Згідно позиції відповідачів по справі №369/8077/19, згідно якої станом на 2019 рік останніми не заперечувався факт укладення договору дарування від 15.02.2019 №708 лише з метою уникнення будь-яких звернень стягнень на квартиру (інформація додається).

Разом з тим, посвідчуючи зазначений договір дарування від 18.09.2019 № 3796 та реєструючи цей договір (від 18.09.2019 №3796) як підставу виникнення права власності за відповідачем 3 приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного округу Київської області Ракул О.В. при вчиненні реєстраційних дій була достеменно обізнана про наявність спору з приводу зазначеної квартири та залучена до участі у справі № 369/8077/19 у якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги наявність постанови Верховного Суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19, позивач обгрунтовано переконаний, що відповідач 3 не може вважатись добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні Цивільного кодексу України, адже протягом 2019 року боржник ОСОБА_4 , мати боржника - ОСОБА_5 та рідна сестра боржника ОСОБА_9 двічі зловживали своїми процесуальними правами, а саме здійснювали відчуження квартири одне одному лише з метою уникнення звернення стягнення на таке майно боржника відповідача 1.

Даний факт підтверджується, власне, здійсненням відчуження такого майна двічі на користь близьких осіб боржника матері та рідної сестри.

Відтак, Договір дарування квартири від 18.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3796 є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений правочин був укладений протягом періоду розгляду справи № 369/8077/19, укладений з метою подальшого уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_4 тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з власності ОСОБА_5 під час існування спору по справі № 369/8077/19, а так само недопустити повернення квартири у власність ОСОБА_4 , з метою уникнення виконання останнім відповідного грошового зобов`язання на підставі рішення суду.

При цьому, слід врахувати наступні обставини:

- Відповідач 2 відчужила майно за правочином після пред`явлення до неї позову про визнання договору дарування від 15.02.2019 року недійсним (справа № 369/8077/19).

- Майно, повторно відчужено за договором дарування від 18.09.2019 року під час розгляду справи № 369/13872/19 про стягнення з відповідача 1 заборгованості.

- Майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

- Майно відчужене на користь близького родича рідної доньки відповідача 2.

Отже, з урахуванням положень законодавства та з огляду на наявну судову практику, а так само враховуючи постанову Верховного суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору дарування від 18.09.2022 року № 3796 недійсним застосування судом механізму реституції, що полягає у поверненні спірного нерухомого майна (квартири АДРЕСА_5 ) у власність первинного власника відповідача 1 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року залучено в якості третіх осіб, якіне заявляютьсамостійних вимогщодо предметуспору на стороні позивача у цивільній справі № 369/10735/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсності правочину: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 27.05.2024 року позивач та представник позивача підтримали задоволення позовних вимог у повному обсязі, третя особа ОСОБА_3 та її представник не заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі та треті особи Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна та ОСОБА_7 та у судове засідання 27.05.2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, у червні 2019 року позивач звернувся з позовом до відповідача 1, відповідача 2 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_4 від 15.02.2019 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О. В. недійсним, з підстав фраудаторності даного договору.

Постановою Верховного Суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19 скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2020 року та Постанову Київського апеляційного суду від 10.11.2021 року; визнано договір дарування квартири від 15.02.2019 року №708 недійсним.

Оспорюваний або будь-який інший правочин, що визнаний судом недійсним,є недійсним з моменту його вчинення.

Так, відповідач 1 є боржником по відношенню до позивача, безспірність чого підтверджується: - рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2021 року по справі № 369/13872/18; - постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2021 року по справі № 369/13872/18; - постановою Верховного суду від 08.06.2022 року по справі № 369/13872/18.

Станом на сьогоднішній день, у рамках виконавчого провадження № 70074521 позивачем вчиняються дії щодо виконання рішення суду по справі № 369/13872/18 про стягнення з відповідача 1 заборгованості на суму 1 403703, 00 грн. (один мільйон чотириста три тисячі сімсот три гривні 00 коп.) та 8810, 00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.) судового збору. У межах виконавчого провадження, приватним виконавцем накладено відповідні арешти та здійснено інші процесуальні заходи, передбачені чинним законодавством.

При цьому, з метою реалізації визнаних вимог згідно Постанови Верховного суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19, в подальшому позивачу стало відомо 19.10.2022 року згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ідентифікатором пошуку: об`єкт нерухомого майна (інформаційна довідка №312758127 від 19.10.2022 року), що спірна квартира знов таки повторно була відчужена стороною відповідачів на підставі Договору дарування від 18.09.2019 року №3796.

Позивач вважає, що вказані дії є цілеспрямованим маніпулятивним механізмом відповідачів, який вчиняється повторно виключно в інтересах відповідача 1 та лише з метою приховування спірної квартири у власності відповідачів, адже зазначені доводи позивача засвідчуються наступними обставинами/фактами/документами:

- Відповідачем 2 на користь відповідача 3 укладено безвідплатний правочин договір дарування квартири від 18.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3796. Тобто фактично відчуження квартири відбулось двічі протягом 2019 року.

- Договір дарування квартири від 18.09.2019 року за №3796 було укладено лише з метою подальшого уникнення відповідачем 1 майнової відповідальності перед Позивачем, у випадку задоволення позовних вимог позивача по справі №369/8077/19 щодо визнання договору дарування № 708 від 15.02.2019 року недійсним (що зрештою і відбулось!) та у разі застосування у подальшому наслідків недійсності такого правочину (договору дарування № 708 від 15.02.2019 року).

- Укладенням договору дарування квартири від 18.09.2019 року №3796 відповідачем 2 на користь рідної доньки - ОСОБА_8 . Ступінь рідства між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується відомостями з паспортних даних відповідача та відомостями, зазначеними в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

- Укладення договору дарування квартири від 18.09.2019 року № 3796 в період розгляду справи №369/8077/19 в суді про визнання договору дарування квартири від 15.02.2019 року недійсним. Таким чином, відповідач 2 усвідомлювала значення своїх дій та цілеспрямовано вчиняла зазначені правочини з метою уникнення фінансової відповідальності відповідача 1 перед позивачем.

- Про факт фраудаторності як договору дарування від 15.02.2019 №708, так і подальшого договору дарування від 18.09.2019 №3796 свідчить і та обставина, що ані відповідач 2, ані відповідач 3 у спірній квартирі не проживали та не проживають.

Згідно позиції відповідачів по справі № 369/8077/19, згідно якої станом на 2019 рік останніми не заперечувався факт укладення договору дарування від 15.02.2019 №708 лише з метою уникнення будь-яких звернень стягнень на квартиру (інформація додається).

Разом з тим, посвідчуючи зазначений договір дарування від 18.09.2019 № 3796 та реєструючи цей договір (від 18.09.2019 №3796) як підставу виникнення права власності за відповідачем 3 приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного округу Київської області Ракул О.В. при вчиненні реєстраційних дій була достеменно обізнана про наявність спору з приводу зазначеної квартири та залучена до участі у справі № 369/8077/19 у якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги наявність постанови Верховного Суду від 14.09.2022 року по справі № 369/8077/19, позивач обгрунтовано переконаний, що відповідач 3 не може вважатись добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні Цивільного кодексу України, адже протягом 2019 року боржник ОСОБА_4 , мати боржника - ОСОБА_5 та рідна сестра боржника ОСОБА_9 двічі зловживали своїми процесуальними правами, а саме здійснювали відчуження квартири одне одному лише з метою уникнення звернення стягнення на таке майно боржника відповідача 1.

Даний факт підтверджується, власне, здійсненням відчуження такого майна двічі на користь близьких осіб боржника матері та рідної сестри.

Відтак, Договір дарування квартири від 18.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3796 є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений правочин був укладений протягом періоду розгляду справи № 369/8077/19, укладений з метою подальшого уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_4 тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з власності ОСОБА_5 під час існування спору по справі № 369/8077/19, а так само недопустити повернення квартири у власність ОСОБА_4 , з метою уникнення виконання останнім відповідного грошового зобов`язання на підставі рішення суду.

При цьому, слід врахувати наступні обставини:

- Відповідач 2 відчужила майно за правочином після пред`явлення до неї позову про визнання договору дарування від 15.02.2019 року недійсним (справа № 369/8077/19).

- Майно, повторно відчужено за договором дарування від 18.09.2019 року під час розгляду справи № 369/13872/19 про стягнення з відповідача 1 заборгованості.

- Майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

- Майно відчужене на користь близького родича рідної доньки відповідача 2.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Постановою Верховного суду від 10 лютого 2021 року у зразковій аналогічній справі №754/5841/17, суд дійшов до висновку, що приздійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати; враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема,відновлення становища, яке існувало до порушення(п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Суд погоджується з доводами позивача, що Договір дарування від 15.02.2019 року було укладено лише з наміром перешкодити виконанню рішення у справі № 369/13872/18 за позовом про стягнення боргу, натомість договір дарування від 18.09.2019 року було укладено з наміром перешкодити виконанню рішення суду у справі № 369/8077/19 про визнання недійсним договору дарування від 15.02.2019 року.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири від 18.09.2019 року, укладеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3796.

Також позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення у власність ОСОБА_4 трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до положень п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі - відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому, згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину,

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для застосування судом механізму реституції, що полягає у поверненні спірного нерухомого майна (квартири АДРЕСА_5 ) у власність первинного власника відповідача 1 ОСОБА_4 , а відтак вимога про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення у власність ОСОБА_4 трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування квартири від 18.09.2019 року, укладений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3796.

Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення у власність ОСОБА_4 трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та забезпечення позову у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та забезпечення позову у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та забезпечення позову у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 3: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа 1: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул Оксана Володимирівна, адреса: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 34а.

Третя особа 2: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 11.06.2024 року.

Суддя А.В. Янченко