Ухвала

від 10.06.2024 по справі 910/6644/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/6644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів: Сулім В. В., Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізій»; 2) Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал сейлз корпорейшин Ел. Пі» (Global sales corporation L.P.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравест» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізій» і Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) (далі - Компанія), в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.07.2016, укладений між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 365.

24.08.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення про відмову у позові.

28.02.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 11.03.2024, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про задоволення позову; стягнув із відповідачів у рівних частинах на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у загальній сумі 1 762 грн та апеляційної скарги у загальній сумі 2 643 грн (по 881 грн і 1 321,50 грн із кожного із відповідачів).

08.04.2024 Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначену постанову, яку Верховний Суд ухвалою від 19.04.2024 повернув.

22.02.2024 Компанія повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у цій справі, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі, заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначив, що його адвокат отримав ухвалу про повернення первісно поданої касаційної скарги 22.04.2024 та цього ж дня повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ураховуючи, що Компанія повторно звернулася із касаційною скаргою у розумний строк, колегія суддів вважає, що встановлений статтею 288 ГПК України строк на касаційне оскарження пропущений скаржником з поважних причин і клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

17.05.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про залишення касаційної скарги Компанії без руху для усунення її недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 762 грн; суд встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

20.05.2024 до Верховного Суду надійшла заява Компанії про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Беручи до уваги наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження, враховуючи, що вимоги ухвали Верховного Суду від 17.05.2024 виконані у встановлений строк, касаційна скарга вважається поданою у день її подання та є такою, що відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Тому колегія суддів дійшла висновку про можливість відкриття касаційного провадження на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

За змістом статті 295 цього ж Кодексу учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то в разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.

У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про проведення розгляду справи за участю його представника - адвоката Прудивуса М. А. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до частини першої статті 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).

Відповідно до пункту 49 розділу 3 Положення для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв`язку, для роботи із системою відеоконференцзв`язку.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У касаційній скарзі Компанія також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми та існуванням різних підходів у застосуванні статті 292 ГПК України та її частини першої та частини другої різними колегіями суддів Касаційного господарського суду в аспекті проблеми підстав для повернення касаційної скарги чи залишення її без руху в разі подання касаційної скарги представником на підставі ордеру без наявності посилання на договір про падання правової допомоги, а також виключної проблеми стосовно підтвердження повноважень за правилами статей 20, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи на підставі Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції.

Скаржник вважає, що існує необхідність в правовому висновку про те, що подання касаційної скарги представником без долучення його повноважень чи з долученням повноважень, передбачених ордером адвоката без всіх реквізитів, передбачених Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги тягне за собою залишення такої касаційної скарги без руху на підставі частини першої статті 292 ГПК України чи повернення касаційної скарги на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Компанія наводить перелік справ, в яких Касаційний господарський суд у складі Верховний Суду, виявивши недоліки ордерів, поданих на підтвердження повноважень адвокатів на представництво інтересів скаржників, залишали касаційні скарги без руху. Натомість у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховний Суду, виявивши відповідний недоліків, повернув касаційну скаргу, що, на думку скаржника, є неправильним застосування наведених вище норм права.

Так, 08.04.2024 Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначену постанову, яку Верховний Суд ухвалою від 19.04.2024 повернув, оскільки доданий до касаційної скарги ордер на підтвердження повноважень адвоката діяти від імені скаржника не відповідав вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) щодо обов`язкових реквізитів ордеру, а саме: пункту 12.3 цього Положення.

Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, за змістом наведених норм апеляційна скарга може бути подана та підписана як безпосередньо особою, яка подає скаргу, так і її представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в його інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

У постановах від 14.09.2021 № 911/3242/20 та від 02.11.2021 у справі № 908/2407/20 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.

Так, до первісно поданої касаційної скарги було додано ордер про надання правничої (правової) допомоги Компанії у Верховному Суді адвокатом Прудивусом М. А.

Датою видачі цього ордеру зазначено 08.04.2024, тобто дата підписання та подання касаційної скарги.

Отже, залишення касаційної скарги без руху унеможливлювали виправлення недоліків, допущених при поданні касаційної скарги.

Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.

З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, унаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, справа, щонайменше, повинна мати декілька з таких ознак: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж самими сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії, зокрема: відсутність усталеної судової практики в застосуванні однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії права чи закону; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

Обґрунтування правової проблеми лише кількісними критеріями без належного обґрунтування якісних не є достатнім та не свідчить про те, що порушене питання має характер виключної правової проблеми, і що єдиним способом вирішення такої проблеми є передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, з огляду також на те, що обставини наведені у клопотанні не охоплюються підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, то відсутні й підстави для передачі її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрім того, 04.06.2024 на електронну пошту Верховного Суду від адвоката Компанії надійшла заява про врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду при вирішенні касаційної скарги.

Проте колегія суддів дійшла висновку про повернення цієї заяви без розгляду, ураховуючи таке.

Приписами частини п`ятої та шостої статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Абзацом першим та другим частини шостої статті 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з частиною восьмою статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Верховний Суд звертає увагу, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання викладених вище положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Отже, адвокат, який представляє інтереси Компанії у суді, може подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС, або в паперовій формі.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 170 ГПК України).

Подана адвокатом заява не містить відомостей про підписання документа електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми "Електронний суд".

При зверненні із заявою адвокат не пояснив, в чому полягає неможливість подання цієї заяви через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Ураховуючи, що адвокат Компанії звернувся не у спосіб передбачений процесуальним законодавством, колегія суддів дійшла висновку про повернення без розгляду заяви про Компанії про врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

Керуючись статтями 119, 170, 197, 234, 287- 290, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) та здійснити перегляд постанови у відкритому судовому засіданні 24 липня 2024 року о 16:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).

4. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду на зазначену вище адресу або через підсистему "Електронний суд" відзиви на касаційну скаргу до 29 червня 2024 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.

5. Забезпечити участь представника Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

6. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.

7. Явка в судове засідання учасників справи є необов`язковою. Верховний Суд також роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їх право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

8. Довести до відома учасників справи, що відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема щодо підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи.

9. Відмовити у задоволенні клопотання Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Заяву Компанії «Цитадель Юкрейн Івестментс ЛТД» (Citadel Ukraine Investments LTD) про врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду повернути без розгляду.

11. Витребувати з Господарського суду Черкаської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/6644/18.

12. Надіслати копію цієї ухвали до Господарського суду Черкаської області та Північного апеляційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач