Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/4964/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4964/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Соколенко А. В.,

відповідача - Шукліна О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Лиськова М. О.

від 26.07.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А., Тищенко А. І.

від 23.01.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання додатку 1-8 до договору, визнання недійсними окремих частин правочину,

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2024 оголошувалась перерва до 04.06.2024, про що учасники даної справи, згідно із частиною 3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, були повідомлені під розписку.

1. Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визнання недійсними пунктів 3.17, 7.2 додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: - діями відповідача, який, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелював конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках додатку 1-8 до договору; - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та додатки до нього в частині встановлення додаткових підстав та видів відповідальності (штрафних санкцій, неустойок), визначення їх розміру та порядку застосування суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/4964/21, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що: при здійсненні замовлення на умовах, передбачених Додатком 1-8, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в тому числі, і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає застосування пункту 1 частини другої статті 652 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин; позивачем не доведено законних підстав для визнання недійсними пунктів 3.17, 7.2 Додатку1-8.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 910/4964/21 скасовано. Справу №910/4964/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи, на підставі доказів і доводів сторін, зокрема, доводів позивача стосовно підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість судових рішень.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

24.03.2020 сторонами укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг в частині надання вантажного вагону для перевезення вантажів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

Пунктом 9.4 договору закріплено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому пунктом 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

За змістом пункту 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Невід`ємною частиною договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020, яка вводиться з 21.08.2020, у розділі 13, визначено, з-поміж інших, додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника", згідно з пунктом 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

У пункті 2.2 додатку 1-8 до договору сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови Договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.

У порядку положень вказаного додатку 1-8 позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, яке погоджено відповідачем.

У подальшому відповідач на офіційному сайті оприлюднювала нові редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася.

Так, 04.09.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника з 20.10.2020 складає 650,00 грн/добу, з 19.11.2020 - 1 000,00 грн/добу.

13.11.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті опублікувало оголошення про те, що рішенням правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів Перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України (таблиця 1 додатку 1-2 до Договору), а саме: вагонів-зерновозів - 650,00 грн/добу, з 01.01.2021 - 1 000,00 грн/добу.

31.12.2020 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» знову відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - 550,00 грн.

27.01.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 450,00 грн.

26.02.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 350,00 грн.

3. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/4964/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, позовні вимоги задоволено частково. Розірвано додаток 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за додатком 1-8 до договору, що є правовою підставою для його розірвання на підставі приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/4964/21 в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди застосували статті 634, 652 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20.

Крім того, Акціонерне товариство "Українська залізниця" викладає обставини справи та перелік правових норм, які, на його думку, неправильно застосовані/порушені судами першої та апеляційної інстанцій, з подальшим посиланням на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).

Згідно із частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Отже, частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

У постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі) сформовано висновок, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності, особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 Цивільного кодексу України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання додатку 1-8 до договору ґрунтуються на положеннях статті 634 Цивільного кодексу України. Так, позивач наголошував на тому, що додаток 1-8 до договору, до якого він приєднався, містить умови, явно обтяжливі для нього як сторони, що приєдналась.

Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити доводи позивача стосовно підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України.

При новому розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для розірвання додатку 1-8 до договору на підставі частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому суди зазначили, що оскільки наявні підстави для розірвання додатку згідно із положеннями частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, вони не вбачають правових підстав для застосування статті 634 Цивільного кодексу України.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 26.03.2024 у справі №920/367/17 (яка прийнята після подання касаційних скарг у даній справі та враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) Верховний Суд, аналізуючи положення статей 2, 14 Господарського процесуального кодексу України, зробив висновок про те, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №926/3515/22 (яка прийнята після подання касаційних скарг у даній справі та враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) зроблено висновок щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги положеннями частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України та не зазначав про наявність чотирьох складових необхідних для застосування даної норми.

При цьому, Судом встановлено, що позивач, відповідно до положень частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, не подавав письмової заяви про зміну підстав позову.

З огляду на викладене, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для розірвання додатку 1-8 до договору на підставі частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Тобто з підстав, які не визначались позивачем підставою позову.

Натомість, дане порушення призвело до того, що доводи позивача стосовно підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України належним чином судами не розглянуто, в той час як вже було зазначено, у постановах Верховний Суд (у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20 на які посилається скаржник у касаційній скарзі) сформував висновок, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Верховний Суд, у постанові від 19.03.2024 у справі № 922/4078/23 (яка прийнята після звернення із касаційною скаргою у цій справі та враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), зробив висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Як у позовній заяві так і у письмових поясненнях, поданих під час нового розгляду справи, позивач звертав увагу судів на те, що ним відповідно до положень пункту 12.4 договору надсилалися листи відповідачу про припинення додатку 1-8 до договору. Наведене, на думку позивача, свідчить, що додаток 1-8 до договору припинив свою дію. Однак, як зазначив позивач, відповідач не визнає факт припинення дії додатку 1-8 до договору.

Верховний Суд вже неодноразово розглядав питання щодо правових наслідків направлення залізниці інформаційного повідомлення про припинення дії додатку № 1- 8.

Зокрема, у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що 1) поняття "додаткові умови" у договорі перевезення вживається лише в контексті розділу 9 цього договору, який якраз містить назву "додаткові умови", проте, оскільки вказаним розділом договору не передбачено жодних положень щодо порядку надання послуги довгострокових вагонів та припинення дії договору в цілому або його додатків, то пункт 12.4 договору перевезення містить положення щодо припинення в односторонньому порядку дії саме відповідного додатку до договору; 2) договір перевезення та додатки до нього укладено в електронній формі шляхом приєднання позивача до його умов, а його редакцію опубліковано АТ "Українська залізниця" на власному веб-сайті, тому в розумінні статей 633, 634 Цивільного кодексу України такий договір є публічним договором приєднання; 3) оскільки передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України правила не дозволяють визначити справжній зміст пункту 12.4 договору перевезення (щодо припинення дії окремих його положень), а положення цього договору та додатків до нього розроблено безпосередньо перевізником і розміщено на веб-сайті АТ "Українська залізниця", то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party) (висновок щодо необхідності застосування вказаного принципу тлумачення викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 30.07.2019 у справі №910/14179/18); 4) у пункті 4.1.3 № додатку 1-8 до договору перевезення йдеться про скасування певного (конкретного) погодженого замовлення, здійсненого на виконання спірного додатку щодо певної (конкретної) послуги, тоді як в пункті 12.4 договору йдеться про можливість припинення в односторонньому порядку додатку № 1-8 до договору в цілому.

Цей висновок був повторений і у постанові від 08.06.2023 у справі №908/1957/21(910/82/21). Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутні підстави для розірвання в судовому порядку з 01.12.2020 додатку № 1-8, оскільки з 01.12.2020 замовник припинив взагалі використовувати вагони-зерновози залізниці відповідно до замовленої послуги довгострокових вагонів, і з 25.12.2020 згідно з пунктом 12.4 договору перевезення додаток № 1-8 є припиненим шляхом вручення замовником залізниці повідомлення про припинення дії цього додатку.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання додатку 1-8 до договору судам належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку, чого судами зроблено не було.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/4964/21 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/4964/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова