Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/4964/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/4964/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4964/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (Україна, 40000, м. Суми, вул. Козацький вал, буд. 2-Б, оф. 319; ідентифікаційний код: 40464329)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про розірвання додатку до договору, визнання недійсними окремих частин правочину

Представники учасників справи:

від позивача: Соколенко А.В., довіреність №71 від 14.12.2023;

від відповідача: Шукліна О.В., ордер АІ №1490829.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями Акціонерного товариства "Українська залізниця", яке, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелювало конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках Додатку 1-8 до вказаного вище договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Стасюк С.В.) від 07.10.2021 було відмовлено в позові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро", рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/4964/21 залишено без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на апелянта.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2024 було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро", рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 скасовано, справу №910/4964/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 справу № 910/4964/21 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М.О.) від 26.07.2023 було частково задоволено позовні вимоги, розірвано Додаток 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/4964/21 залишено без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 було частково задоволено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 справу № 910/4964/21 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 було прийнято справу №910/4964/21 до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2024.

18.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у цій справі, які 18.07.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 24.07.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 представником відповідача було подано письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у цій справі.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.

07.08.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 07.08.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

10.09.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 10.09.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 11.09.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 11.09.2024 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення сторін та оголошено перерву до 09.10.2024.

У судове засідання 09.10.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - відповідач, перевізник) 24.03.2020 засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (далі - позивач, вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) та повідомило, що замовнику присвоєно коди відправника/одержувача: 8000; платника 2829451, що підтверджується повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 №43-40464329/2020-001.

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому пунктом 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

За змістом пункту 12.4 Договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Невід`ємною частиною Договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020, яка введена в дію з 21.08.2020, у розділі 13 зазначено, з-поміж інших, додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника", згідно з пунктом 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

У пункті 2.2 додатку 1-8 до Договору сторони погодили, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.

У відповідності до положень додатку 1-8 позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, яке погоджено відповідачем.

В подальшому відповідач на офіційному сайті оприлюднював нові редакції Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася.

Так, 04.09.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника з 20.10.2020 складає 650,00 грн/добу, з 19.11.2020 - 1 000,00 грн/добу.

13.11.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про те, що рішенням правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів Перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України (таблиця 1 додатку 1-2 до Договору), а саме: вагонів-зерновозів - 650,00 грн/добу, з 01.01.2021 - 1 000,00 грн/добу.

31.12.2020 на офіційному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" знову відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - 550,00 грн.

27.01.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 450,00 грн.

26.02.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 350,00 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, відповідач реалізував продаж послуг з використання вагонів перевізника в системі "ProZorro.Продажі", що дало можливість придбати послуги з використання власних вагонів перевізника за ціною 530,00 грн на добу.

10.12.2020 на офіційному сайті відповідача було опубліковано повідомлення, що Акціонерне товариство "Укрзалізниця" систематично проводить роботу щодо продажів із застосуванням ЕТС "Prozorro.Продажі" послуг з використання вагонів власності Перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни ("Голландський аукціон"). Для зерновозів вартість даної послуги становить 533,00 грн/вагон/добу.

Таким чином, як зазначає позивач, будь-який суб`єкт господарювання, який приймає участь у таких електронних торгах, має технічну можливість придбати такі послуги зі ставкою плати за користування вагоном перевізника в розмірі 533,00 грн/вагон/добу, у той час як відповідач 27.08.2020 погодив позивачу замовлення послуги з перевезення, де вказана ціна 584,00 грн. При цьому послуги, придбані через систему "Prozorro.Продажі", не передбачають обтяження у вигляді виплати неустойки щодо довгострокових зобов`язань з використання вагонів перевізника.

Позивач зазначає, що незважаючи на одноосібне рішення відповідача про зменшення стандартної ставки, а також зважаючи на можливість через систему "ProZorro.Продажі" придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковим контрактом з позивачем не відбувся.

Таким чином, позивач наголошує, що у зв`язку зі зміною відповідачем тарифів повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами. Зазначені вище дії відповідача зі зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття позивачем збиткових довгострокових зобов`язань за відсутності можливості внесення змін до умов Додатку 1-8 до Договору.

Зміна тарифної політики відповідача шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами Додатку 1-8, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання Додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін. Умови Додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є обтяжливими, невигідними та збитковими.

Позивач також зазначає, що якби у серпні 2020 року, до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах, він був обізнаний з тим, що відповідач через тиждень (04.09.2020) змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу, позивач у жодному разі б не замовив у відповідача послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, адже це було б економічно невигідно.

Позивач звертався до відповідача з листами №609 від 27.11.2020, №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020, №616 від 07.12.2020, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Однак відповідач не погоджується з припиненням дії Додатку 1-8 до Договору, у зв`язку з чим позивачем подано позов про розірвання цього додатку (повідомлення про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 27.08.2020).

Окрім того, позивач просив суд визнати недійсними окремі частини правочину, а саме пункти 3.17, 7.2 Додатку 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020, оскільки зазначені пункти Додатку 1-8 суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, позовні вимоги задоволено частково. Розірвано Додаток 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за Додатком 1-8 до Договору, що є правовою підставою для його розірвання на підставі приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, не погоджуючись з такими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували статті 634, 652 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21 та від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання Додатку 1-8 до Договору, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення, ухвалені при попередньому розгляді, та скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на відсутність правових підстав для розірвання Додатку 1-8 до Договору згідно з частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, тобто з підстав, які не визначались позивачем підставою позову, а дане порушення призвело до того, що доводи позивача щодо підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України належним чином судами не розглянуто, в той час як Верховний Суд у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21 та від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, сформував висновок, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною третьою статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання.

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання Додатку 1-8 до Договору, судам належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку, чого судами зроблено не було.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, зважаючи на вказівки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наступне.

Оскільки постановою Верховного Суду від 04.06.2024 справу №910/4964/21 направлено на новий розгляд саме в частині позовної вимоги про розірвання Додатку 1-8 до Договору, суд не досліджує обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин правочину.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як визначено у ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відправляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що Верховний Суд, у постанові від 19.03.2024 у справі № 922/4078/23, зробив висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Відтак суд вважає за необхідне першочергово встановити чинність Додатку 1-8 до Договору станом на дату звернення позивача до суду та станом на поточну дату.

Позивач неодноразово звертав увагу суду на те, що ним відповідно до положень пункту 12.4 Договору надсилалися листи відповідачу про припинення Додатку 1-8 до Договору. Наведене, на думку позивача, свідчить, що Додаток 1-8 до Договору припинив свою дію.

В пункті 12.2 Договору сторони погодили, що Договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї зі сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.

Згідно з п. 12.4 Договору дію додаткових умов до Договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.

У випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші, ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору (п. 13.1 Договору).

Зазначені положення Договору неодноразово тлумачились Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що: 1) поняття "додаткові умови" у договорі перевезення вживається лише в контексті розділу 9 цього договору, який якраз містить назву "додаткові умови", проте, оскільки вказаним розділом договору не передбачено жодних положень щодо порядку надання послуги довгострокових вагонів та припинення дії договору в цілому або його додатків, то пункт 12.4 договору перевезення містить положення щодо припинення в односторонньому порядку дії саме відповідного додатку до договору; 2) договір перевезення та додатки до нього укладено в електронній формі шляхом приєднання позивача до його умов, а його редакцію опубліковано АТ "Українська залізниця" на власному веб-сайті, тому в розумінні статей 633, 634 Цивільного кодексу України такий договір є публічним договором приєднання; 3) оскільки передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України правила не дозволяють визначити справжній зміст пункту 12.4 договору перевезення (щодо припинення дії окремих його положень), а положення цього договору та додатків до нього розроблено безпосередньо перевізником і розміщено на веб-сайті АТ "Українська залізниця", то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party) (висновок щодо необхідності застосування вказаного принципу тлумачення викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 30.07.2019 у справі №910/14179/18); 4) у пункті 4.1.3 додатку 1-8 до договору перевезення йдеться про скасування певного (конкретного) погодженого замовлення, здійсненого на виконання спірного додатку щодо певної (конкретної) послуги, тоді як в пункті 12.4 договору йдеться про можливість припинення в односторонньому порядку додатку № 1-8 до договору в цілому.

Цей висновок був повторений і в постанові від 08.06.2023 у справі №908/1957/21(910/82/21). Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутні підстави для розірвання в судовому порядку з 01.12.2020 додатку № 1-8, оскільки з 01.12.2020 замовник взагалі припинив використовувати вагони-зерновози залізниці відповідно до замовленої послуги довгострокових вагонів, і з 25.12.2020 згідно з пунктом 12.4 договору перевезення додаток № 1-8 є припиненим шляхом вручення замовником залізниці повідомлення про припинення дії цього додатку.

З огляду на викладене, суд вважає, що умовами Договору передбачено право на припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку.

Однак, при розгляді даної справи суд встановив, що позивачем неодноразово направлялися відповідачу листи (№613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020), в яких позивач просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими Додатком 1-8 до Договору. Втім, після направлення вказаних листів позивач продовжував користуватися послугами, передбаченими додатком 1-8 до Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №44331908 від 05.12.2020, №44335859 від 06.12.2020, №443351294 від 07.12.2020, №44493427 від 22.12.2020, №44519411 від 24.12.2020 та №44541613 від 27.12.2020 та визнається позивачем.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження позивача не відповідають його діям, котрі, в свою чергу, були спрямовані на виконання умов Додатку 1-8 до Договору, а не на його одностороннє припинення.

Окрім того, надані позивачем копії листів №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020 не містять посилання на п. 12.4 Договору, як і не містять формулювання про одностороннє припинення Додатку 1-8. Зазначення про припинення дії послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими Додатком 1-8 до Договору, прямо не вказує про намір позивача припинити дію самого Додатку 1-8 на підставі пункту 12.4 Договору, а тому в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що вказані листи позивача є повідомленням про припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 до Договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що дія Додатку 1-8 до Договору на підставі вищезазначених листів позивача не була припинена.

Головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

Частиною другою статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно із частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Отже, частиною другою статті 634 Цивільного кодексу України передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20, проаналізувавши положення законодавства, що регулюють порядок розірвання договорів, можна узагальнити, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 Цивільного кодексу України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку, передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

При цьому, п. 9.3 Договору передбачено право та порядок надання замовником пропозицій до договору.

У свою чергу позивач, на основі вільного волевиявлення та за власним бажанням, замовив у відповідача послуги з надання вагонів відповідача для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 266; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

Будь-яких доказів того, що позивач ініціював внесення змін (доповнень) чи пропозицій до Договору в частині Додатку 1-8 у відповідності з пунктами 9.3, 9.4 Договору матеріали справи не містять.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства та висновків Верховного Суду, оцінивши предмет і підстави позову, дослідивши всі необхідні у даному випадку докази, суд встановив, що Договір між сторонами укладено в порядку приєднання позивача до його умов, запропонованих відповідачем, тобто в порядку статті 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим судом встановлено, що:

- 26.08.2020 позивач здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами згідно умов додатку 1-8 до Договору №40464329/2020-00007, яке погоджено відповідачем повідомленням від 27.08.2020 №УЗ-40464329/2020-00008, відтак позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги;

- позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов Договору, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін до Договору, як це передбачено пунктом 9.3;

- позивач був повністю обізнаний з умовами Договору, в тому числі додатку 1-8, погодився з ними та здійснював замовлення послуг, передбачених додатком 1-8, навіть після направлення відповідачу вищевказаних листів з проханням припинити їх надання.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для розірвання Додатку 1-8 до Договору, визначені частинами 2, 3 статті 634 Цивільного кодексу України.

Позивач, як на підставу для розірвання Додатку 1-8 до Договору, також посилається на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не лише факт порушення умов договору, а обов`язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Однак позивачем не доведено факту порушення з боку відповідача як Договору, так і Додатку 1-8 до нього, оскільки зміна вартості послуги (базової ставки плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача не призводить до обов`язку змінювати вартість послуги, встановленої Додатком 1-8 до Договору.

При цьому, відповідно до п. 6.2 Договору ставка плати за використання вагону перевізника в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Зміст послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника полягає в тому, що позивач отримує послуги у визначеній кількості вагонів за незмінною ставкою та на визначений строк.

Крім того, позивачем не надано доказів завдання йому шкоди вказаними діями відповідача щодо зміни базової ставки плати за використання вагонів перевізника після укладення Додатку 1-8.

Відтак відсутні підстави для розірвання Додатку 1-8 до Договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимоги про розірвання Додатку 1-8 до Договору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 270,00 грн (в частині позовної вимоги про розірвання Додатку 1-8 до Договору) покладаються на позивача, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн та касаційної скарги в розмірі 4 540,00 грн, що разом становить 7 945,00 грн, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 270,00 грн покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (Україна, 40000, м. Суми, вул. Козацький вал, буд. 2-Б, оф. 319; ідентифікаційний код 40464329) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 7 945 (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.10.2024.

Суддя О.В. Нечай