Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/4964/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/4964/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: Соколенко А.В.

від відповідача: Шукліна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 (повне рішення складено 21.10.2024)

у справі № 910/4964/21 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання додатку до договору, визнання недійсними окремих частин правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визнання недійсними пунктів 3.17, 7.2 додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями відповідача, який, використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагонів перевізника, фактично нівелював конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках додатку 1-8 до договору, а також, що договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та додатки до нього в частині встановлення додаткових підстав та видів відповідальності (штрафних санкцій, неустойок), визначення їх розміру та порядку застосування суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 було відмовлено в позові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро", рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/4964/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2024 частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро", рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 скасовано, справу №910/4964/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи, на підставі доказів і доводів сторін, зокрема, доводів позивача стосовно підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість судових рішень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 частково задоволено позовні вимоги.

Розірвано додаток 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020), укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" із погодженим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 40464329/2020-00007 від 26.08.2020. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/4964/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 частково задоволено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/4964/21 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/4964/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн покладено на позивача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 7 945,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем копії листів №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020 не містять посилання на п. 12.4 договору, як і не містять формулювання про одностороннє припинення додатку 1-8 до договору. Посилання у листах на припинення дії послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими додатком 1-8 до договору, прямо не вказує про намір позивача припинити дію самого додатку 1-8 на підставі пункту 12.4 договору, а тому, в даному випадку, відсутні підстави стверджувати, що вказані листи позивача є повідомленням про припинення в односторонньому порядку додатку 1-8 до договору. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дія додатку 1-8 до договору на підставі вищезазначених листів позивача не була припинена.

Крім того, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору, визначені частинами 2, 3 статті 634 Цивільного кодексу України.

Також суд вказав, що відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зауважує, що існує практика Верховного Суду, коли суди відмовляють у задоволенні позову про розірвання додатку 1-8, визнаючи цей додаток 1-8 таким, що вже припинив свою дію на підставі пункту 12.4. договору та направленого замовником послуги на адресу залізниці інформаційного повідомлення про припинення додатку 1-8.

Апелянт наголошує, що у зв`язку зі зміною відповідачем тарифів повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами. Зазначені вище дії відповідача зі зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття позивачем збиткових довгострокових зобов`язань за відсутності можливості внесення змін до умов додатку 1-8 до договору. Зміна тарифної політики відповідача шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами додатку 1-8, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін. Умови додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є обтяжливими, невигідними та збитковими.

Скаржник також зазначає, що якщо б у серпні 2020 року, до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах, він був обізнаний з тим, що відповідач через тиждень (04.09.2020) змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу, позивач у жодному разі б не замовив у відповідача послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, оскільки це було б економічно невигідно.

Також апелянт звертає увагу, що звертався до відповідача з листами №609 від 27.11.2020, №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020, №616 від 07.12.2020, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, стверджуючи, що зазначені листи є підставою для припинення додатку1-8 в односторонньому порядку на підставі п. 12.4 договору.

Апелянт зазначає, що зважаючи на умови пункту 12.4. договору, дія додатку 1-8 має бути припиненою через 10 днів з дня направлення позивачем листа відповідачу про припинення додатку 1-8. Таким чином, на його думку, якщо відраховувати строки від дня направлення, принаймні, першого листа 02.12.2020, то додаток 1-8 вважається припиненим з 13.12.2020.

Також апелянт вважає, посилання суду на відсутність у листах посилання на п.12.4 договору та не зазначення формулювання про одностороннє припинення додатку 1-8 до договору є формальністю, оскільки відповідач розумів зміст вказаних вище листів правильно.

Крім того, скаржник зазначає про наявність підстав припинити дію додатку 1-8 до договору відповідно до ст. 634 ЦК України, посилаючись на дві обставини, які доводять: факт позбавлення останнього прав, які він звичайно мав та те, що договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання.

13.12.2024 представником позивача до Північного апеляційного господарського суду були надані заперечення на відзив на апеляційну скаргу аналогічні доводам апеляційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 04.12.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Відповідач вказує, що позивач, здійснивши замовлення послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника на умовах, визначених у додатку 1-8 до договору, самостійно прийняв на себе зобов`язання, передбачені вказаним додатком, та був достеменно обізнаний про право АТ «Українська залізниця» на односторонню зміну (зниження або підвищення) ставки плати за використання власних вагонів перевізника, передбачену умовами основного договору.

Також відповідач зазначає, що позивач не скористався своїм правом ініціювати внесення змін до договору, в тому числі до додатку 1-8 (не направив жодних пропозицій/зауважень до договору в новій редакції у порядку, передбаченому пунктом 9.4. договору).

Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору, які визначені частинами 2, 3 статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності, а позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8, погодився з ними та здійснив замовлення відповідної послуги відповідно до додатку 1-8. Умови додатку 1-8 до договору не позбавляли позивача прав, які він мав, не виключали та не обмежували відповідальність сторін, також, додатком 1-8 не встановлено будь-яких інших обтяжливих умов для позивача.

Відповідач також звертає увагу, що листи ТОВ «МНТ-Агро» №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020 не можуть вважатися повідомленням про припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку на підставі пункту 12.4. договору, оскільки ТОВ «МНТ-Агро» не здійснено у надісланих на адресу АТ «Укрзалізниця» листах жодних посилань на пункт 12.4. договору, яким передбачено припинення додатків в односторонньому порядку, а також у зазначених листах ТОВ «МНТ-Агро» просило АТ «Укрзалізниця» припинити дію послуг з перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 та не містить імперативного повідомлення про припинення додатку 1-8 в цілому в односторонньому порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 та призначено розгляд справи на 16.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 відкладено на 27.01.2025.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2025 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишила її без задоволення, а рішення суду першої нітсанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2020 сторонами укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг в частині надання вантажного вагону для перевезення вантажів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

Пунктом 9.4 договору закріплено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому пунктом 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

За змістом пункту 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Невід`ємною частиною договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020, яка вводиться з 21.08.2020, у розділі 13, визначено, з-поміж інших, додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника", згідно з пунктом 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

У пункті 2.2 додатку 1-8 до договору сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.

У порядку положень вказаного додатку 1-8 позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, яке погоджено відповідачем.

У подальшому відповідач на офіційному сайті оприлюднював нові редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до яких ставка за використання вагону-зерновозу перевізника зменшувалася.

Так, 04.09.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті оприлюднило нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника з 20.10.2020 складає 650,00 грн/добу, з 19.11.2020 - 1 000,00 грн/добу.

13.11.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» на офіційному сайті опублікувало оголошення про те, що рішенням правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України (таблиця 1 додатку 1-2 до договору), а саме: вагонів-зерновозів - 650,00 грн/добу, з 01.01.2021 - 1 000,00 грн/добу.

31.12.2020 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» знову відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - 550,00 грн.

27.01.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 450,00 грн.

26.02.2021 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» відбулись зміни стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 350,00 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, відповідач реалізував продаж послуг з використання вагонів перевізника в системі "ProZorro.Продажі", що дало можливість придбати послуги з використання власних вагонів перевізника за ціною 530,00 грн на добу.

10.12.2020 на офіційному сайті відповідача було опубліковано повідомлення, що Акціонерне товариство "Укрзалізниця" систематично проводить роботу щодо продажів із застосуванням ЕТС "Prozorro.Продажі" послуг з використання вагонів власності перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни ("Голландський аукціон"). Для зерновозів вартість даної послуги становить 533,00 грн/вагон/добу.

Таким чином, як зазначає позивач, будь-який суб`єкт господарювання, який приймає участь у таких електронних торгах, має технічну можливість придбати такі послуги зі ставкою плати за користування вагоном перевізника у розмірі 533,00 грн/вагон/добу, у той час, як відповідач 27.08.2020 погодив позивачу замовлення послуги з перевезення, де вказана ціна 584,00 грн. При цьому послуги, придбані через систему "Prozorro.Продажі", не передбачають обтяження у вигляді виплати неустойки щодо довгострокових зобов`язань з використання вагонів перевізника.

Позивач зазначає, що незважаючи на одноосібне рішення відповідача про зменшення стандартної ставки, а також зважаючи на можливість через систему "ProZorro.Продажі" придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковим контрактом з позивачем не відбувся.

Таким чином, позивач наголошує, що у зв`язку зі зміною відповідачем тарифів повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами. Зазначені вище дії відповідача зі зменшення ставки плати за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття позивачем збиткових довгострокових зобов`язань за відсутності можливості внесення змін до умов додатку 1-8 до договору.

Зміна тарифної політики відповідача шляхом зменшення стандартних ставок плати за використання вагонів перевізника, що мало місце після укладення сторонами додатку 1-8, зумовило виникнення обставин, за яких подальше виконання додатку 1-8 порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін. Умови додатку 1-8 для позивача, як замовника послуги довгострокових вагонів, є обтяжливими, невигідними та збитковими.

Позивач також зазначає, що якби у серпні 2020 року, до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах, він був обізнаний з тим, що відповідач через тиждень (04.09.2020) змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу, позивач у жодному разі б не замовив у відповідача послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, оскільки це було б економічно невигідно.

Позивач звертався до відповідача з листами №609 від 27.11.2020, №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020, №616 від 07.12.2020, в яких просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбачених додатком 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Однак відповідач не погоджується з припиненням дії додатку 1-8 до договору, у зв`язку з чим позивачем подано позов про розірвання цього додатку (повідомлення про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 27.08.2020).

Крім того, позивач просив суд визнати недійсними окремі частини правочину, а саме, пункти 3.17, 7.2 додатку 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020, оскільки зазначені пункти додатку 1-8 суперечать чинному законодавству та публічному порядку.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції неодразово оскаржувались у Верховному Суді та справа направлялась на новий розгляд.

Останнім рішенням Верховного Суду від 04.06.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення, ухвалені при попередньому розгляді, та скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на відсутність правових підстав для розірвання додатку 1-8 до договору згідно з частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, тобто з підстав, які не визначались позивачем підставою позову, а дане порушення призвело до того, що доводи позивача щодо підстав для розірвання договору згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України належним чином судами не розглянуто, в той час, як Верховний Суд у постановах від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 23.03.2023 у справі № 910/4964/21 та від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, сформував висновок, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною третьою статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання додатку 1-8 до договору, судам належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку, чого судами зроблено не було.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/4964/24 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині вимог про розірвання додатку 1-8 до договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд зробив висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тому, перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання додатку 1-8 до договору, судам належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого додатку.

Отже, першочергово необхідно встановити чинність додатку 1-8 до договору станом на дату звернення позивача до суду та станом на поточну дату.

Позивач неодноразово, як у позовній заяві, у письмових поясненнях, поданих під час нового розгляду, так і у апеляційній скарзі звертав увагу суду на те, що ним відповідно до положень пункту 12.4 договору надсилалися листи відповідачу про припинення додатку 1-8 до договору. Наведене, на думку позивача, свідчить, що додаток 1-8 до договору припинив свою дію.

У пункті 12.2 договору сторони погодили, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї зі сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.

Згідно з п. 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.

У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 13.1 договору).

Умови вказаного вище пункту кореспондуються з відповідним пунктом додатку 1-8 до договору, а саме пунктом 2.2., відповідно до якого сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечать цьому додатку до договору.

Відтак, враховуючи умови пунктів 13.1. договору, 2.2. додатку 1-8 до договору, у випадку надання замовником замовлень на підставі додатку 1-8 до договору та погодження такого замовлення перевізником (надання послуги), до відповідних правовідносин сторін застосовуються саме умови додатку 1-8 до договору, у тому числі щодо порядку припинення.

Додатком 1-8 до договору передбачено, зокрема:

- можливість скасувати подане замовлення до дати закінчення подання замовлень, визначеної в оголошенні, без нарахування та сплати неустойки (пункт 4.1.2. додатку 1-8 до договору);

- можливість відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення) у випадку незгоди замовника зі зменшенням перевізником обсягу перевезень (кількості вагонів) при погодженні замовлення, повідомивши про таке перевізника протягом двох робочих днів від дня отримання повідомлення про погодження замовлення, шляхом направлення перевізнику повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) без сплати неустойки. У разі ненадання такої відмови протягом встановлено в цьому пункті строку, замовлення вважається погодженим сторонами (пункт 4.1.4. додатку 1-8 до договору);

- можливість відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбачену в розд. 7 цього додатку до договору (пункт 4.1.3. додатку 1-8 до договору).

Відтак, враховуючи умови додатку 1-8 до договору, які відповідно до пункту 13.1 договору мають переважну силу над умовами основного тексту договору, додатком 1-8 не передбачено можливості припинення додатку в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення (скасування замовлення).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/20596/20.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що листи ТОВ «МНТ-Агро» №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020 не можуть вважатися повідомленням про припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку на підставі пункту 12.4. договору, оскільки вони не містять імперативного повідомлення ТОВ «МНТ-Агро» про припинення в цілому додатку 1-8 в односторонньому порядку, як передбачено пунктом 12.4. договору, а містять лише прохання, адресоване АТ «Укрзалізниця», про припинення дії саме послуг, передбачених додатком 1-8, а не додатку в цілому.

Верховний Суд вже неодноразово розглядав питання щодо правових наслідків направлення залізниці інформаційного повідомлення про припинення дії додатку № 1- 8.

Зокрема, у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що 1) поняття "додаткові умови" у договорі перевезення вживається лише в контексті розділу 9 цього договору, який якраз містить назву "додаткові умови", проте, оскільки вказаним розділом договору не передбачено жодних положень щодо порядку надання послуги довгострокових вагонів та припинення дії договору в цілому або його додатків, то пункт 12.4 договору перевезення містить положення щодо припинення в односторонньому порядку дії саме відповідного додатку до договору; 2) договір перевезення та додатки до нього укладено в електронній формі шляхом приєднання позивача до його умов, а його редакцію опубліковано АТ "Українська залізниця" на власному веб-сайті, тому в розумінні статей 633, 634 Цивільного кодексу України такий договір є публічним договором приєднання; 3) оскільки передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України правила не дозволяють визначити справжній зміст пункту 12.4 договору перевезення (щодо припинення дії окремих його положень), а положення цього договору та додатків до нього розроблено безпосередньо перевізником і розміщено на веб-сайті АТ "Українська залізниця", то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party) (висновок щодо необхідності застосування вказаного принципу тлумачення викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 30.07.2019 у справі №910/14179/18); 4) у пункті 4.1.3 № додатку 1-8 до договору перевезення йдеться про скасування певного (конкретного) погодженого замовлення, здійсненого на виконання спірного додатку щодо певної (конкретної) послуги, водночас у пункті 12.4 договору йдеться про можливість припинення в односторонньому порядку додатку № 1-8 до договору в цілому.

Цей висновок був повторений і у постанові від 08.06.2023 у справі №908/1957/21(910/82/21). Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутні підстави для розірвання в судовому порядку з 01.12.2020 додатку № 1-8, оскільки з 01.12.2020 замовник припинив взагалі використовувати вагони-зерновози залізниці відповідно до замовленої послуги довгострокових вагонів, і з 25.12.2020 згідно з пунктом 12.4 договору перевезення додаток № 1-8 є припиненим шляхом вручення замовником залізниці повідомлення про припинення дії цього додатку.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у справі № 910/4964/21, що розглядається, не є подібною до правовідносин у справах № 908/1957/21 (№ 910/82/21) та № 910/1305/21, оскільки, щонайменше, замовники у межах зазначених судових спорів на відміну від ТОВ «МНТ-Агро» не суперечили своїй попередній поведінці, не здійснювали використання вагонів-зерновозів залізниці відповідно до замовленої послуги довгострокових вагонів після направлення АТ «Укрзалізниця» повідомлень про припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку на підставі пункту 12.4 договору.

Судом встановлено, що умовами договору передбачено право на припинення додатку 1-8 в односторонньому порядку.

Проте, при розгляді даної справи суд встановив, що позивачем неодноразово направлялися відповідачу листи (№613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020), в яких позивач просив припинити дію послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими додатком 1-8 до договору. Втім, після направлення вказаних листів позивач продовжував користуватися послугами, передбаченими додатком 1-8 до договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №44331908 від 05.12.2020, №44335859 від 06.12.2020, №443351294 від 07.12.2020, №44493427 від 22.12.2020, №44519411 від 24.12.2020 та №44541613 від 27.12.2020 та визнається позивачем.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що твердження позивача не відповідають його діям, які у свою чергу, були спрямовані на виконання умов додатку 1-8 до договору, а не на його одностороннє припинення.

Крім того, судом також вірно встановлено, що надані позивачем копії листів №613 від 02.12.2020, №615 від 04.12.2020 та №616 від 07.12.2020 не містять посилання на п. 12.4 договору, як і не містять формулювання про одностороннє припинення додатку 1-8. Посилання у листах на припинення дії послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, передбаченими додатком 1-8 до договору, прямо не вказує про намір позивача припинити дію самого додатку 1-8 на підставі пункту 12.4 договору, а тому, у даному випадку, відсутні підстави стверджувати, що вказані листи позивача є повідомленням про припинення в односторонньому порядку додатку 1-8 до договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що дія додатку 1-8 до договору на підставі вищезазначених листів позивача не була припинена.

Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку, між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті.

Головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 статті 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).

Згідно із частиною 3 статті 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Отже, частиною 2 статті 634 ЦК України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19522/20, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20 у схожих правовідносинах.

Пунктом 9.4 договору встановлено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку, передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

При цьому, п. 9.3 договору передбачено право та порядок надання замовником пропозицій до договору.

Будь-яких доказів того, що позивач ініціював внесення змін (доповнень) чи пропозицій до договору в частині додатку 1-8 у відповідності з пунктами 9.3, 9.4 договору матеріали справи не містять.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оцінивши предмет і підстави позову, дослідивши всі необхідні у даному випадку докази, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в порядку приєднання позивача до умов договору запропонованих відповідачем, тобто в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України.

Так, невід`ємною частиною вказаного договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020 та яка вводиться з 21.08.2020 у розділі 13 визначено, зокрема, додаток 1-8, згідно із положеннями якого позивач 26.08.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007, яке було погоджене відповідачем повідомленням від 27.08.2020 №УЗ-40464329/2020-00008.

Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Враховуючи викладене, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 266; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

Таким чином, здійснюючи замовлення послуг на умовах додатку 1-8 до договору, позивач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик як сприятливих умов (а саме зменшеної ставки плати за використання вагону, що, як зазначає сам позивач, є конкурентною перевагою по використанню вагонів перевізника) так і несприятливих умов (а саме права відповідача зменшувати розмір загальної ставки плати за використання власних вагонів перевізника).

При цьому, позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору перевезення, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін у договір, як передбачено п.9.3 договору перевезення.

Таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8 до договору перевезення, погодився з ними та здійснив замовлення відповідної послуги, відповідно до додатку 1-8.

Отже, на думку колегії суддів, у даному випадку відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору перевезення, визначені ч.ч. 2,3 ст. 634 Цивільного кодексу України.

Крім того, як на підставу для розірвання додатку 1-8 до договору позивач також посилався на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не лише факт порушення умов договору, а обов`язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Однак позивачем не доведено факту порушення з боку відповідача як договору, так і додатку 1-8 до нього, оскільки зміна вартості послуги (базової ставки плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача не призводить до обов`язку змінювати вартість послуги, встановленої додатком 1-8 до договору.

При цьому, відповідно до п. 6.2 договору ставка плати за використання вагону перевізника в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Зміст послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника полягає в тому, що позивач отримує послуги у визначеній кількості вагонів за незмінною ставкою та на визначений строк.

Крім того, позивачем не надано доказів завдання йому шкоди вказаними діями відповідача щодо зміни базової ставки плати за використання вагонів перевізника після укладення додатку 1-8.

Таким чином відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача, що якщо б він до здійснення замовлення вагонів на довгострокових умовах був обізнаний з тим, що АТ "Укрзалізниця" через тиждень змінить стандартну ставку плати за використання вагону-зерновозу і в майбутньому буде її зменшувати на невигідних для позивача умовах, він не замовляв би послуги з перевезення вантажу за узгодженими строками та обсягами, адже це було б економічно невигідно, колегія суддів зазначає наступне.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17).

Як вже встановлено вище, приєднавшись до договору, позивач погодився на умови, які передбачають право перевізника (п. 9.4. договору) в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що, оскільки AT "Укрзалізниця" є одним з багатьох власників вагонів-зерновозів та має діяти на конкурентних умовах, відбулося зниження базової ставки плати за використання власного вагону перевізника (Спл).

Також колегія суддів вважає, що звертаючись з вимогою про розірвання додаткової угоди офомленої додатком 1-8, позивач підмінює поняття "додаткова угода" та "додаток до договору".

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 наголосив на тому, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору", зазначивши, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Натомість, додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, додаток 1-8 до договору не є додатковою угодою, а є невід`ємною частиною договору (розділ 13 договору) та не акцептується окремо від договору, як зазначає позивач.

Крім того, замовлення позивача від 26.08.2020 №40464329/2020-00007, яке погоджене повідомленням АТ "Укрзалізниця" від 27.08.2020 №УЗ-40464329/2020-00008, також не можна вважати додатковою угодою до договору, оскільки замовлення надається стороною договору перевізнику та погоджується останнім щодо певних конкретних послуг, в тому числі, послуг по додатку 1-8 до договору та іншим додаткам до договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливість розірвання договору в певній його частині.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову в частині вимоги про розірвання додатку 1-8 до договору та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими і спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/4964/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/4964/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.01.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім