Рішення

від 31.05.2024 по справі 461/484/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/484/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Мисько Х.М.

секретар судового засідання Євтушенка В.Ю.,

за участю:позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь 5000, 00 гривень за завдану майнову шкоду та 2000,00 гривень за завдану моральну шкоду, та зобов`язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 привести квартиру у попередній стан, шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

В обґрунтування даного позову вказує на те, що протягом 2017 року ОСОБА_2 здійснював переобладнання своєї квартири з житлової на нежитлову. Підвальне приміщення позивача знаходиться під квартирою відповідача. Здійснюючи заміну підлогового покриття в квартирі на плитку, було пошкоджено перекриття між квартирою на підвальним приміщенням, в результаті чого утворився отвір розміром 1, 0м. Х 1,5 м. та підвальне приміщення присипало будівельним сміттям. Позивач зазначає, що в даний отвір робітники, які здійснювали ремонт скидали будівльне сміття, після чого отвір був забитий дошками зі сторони квартири. Демонтуючи несучу капітальну стіну між кімнатами своєї квартири, відповідач зберігав цеглу на вентиляційній решітці підвального приміщення, яке належить позивачеві та яка була встановлена під кутом 45 градусів для того, щоб сміття не потрапляло у підвальне приміщення. Під вагою цегли решітка прогнулась, та в подальшому, після вивозу сміття, зникла. На неодноразові звернення позивача щодо приведення підвального приміщення до попереднього стану ОСОБА_2 не реагував. З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідачем йому заподіяно майнову шкоду, а саме: пошкоджено перекриття стелю підвального приміщення позивача розміром 1, 0 м. Х 1,5 м., вентиляційну решітку, підвальне приміщення засипане будівельним сміттям, відтак позивач таку оцінює у 5000, 00 гривень. Крім того, позивач зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні права власності зокрема на підвальне приміщення, яким позивач не може користуватися, оскільки воно засипане сміттям, дані обставини призвели до фізичних страждань, зокрема: хвилювання, головокружінь, підвищеного серцебиття, відсутності повноцінного сну, оцінює таку у 2000, 00 гривень. Крім того, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 привести квартиру у попередній стан, шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

28.01.2020 року на адресу суду позивачем скеровано уточнення до позовної заяви, в яких останній зазначає, що будинок АДРЕСА_2 1897 року забудови, трьох-поверховий з дерев`яним перекриттям та розміщений в центральній частині міста. В результаті цілодобового курсування авто та електротранспорту, ваги реклами, її систематичних монтажів і демонтажів на фасадних стінах будинку утворилась тріщина, котра в подальшому призвела до відходження фасадної стіни, що спричинило утворення тріщини по всій довжині стелі його кімнати та до аварійного стану будинку. Дана обставина визнана Львівською міською радою, згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 », в сумі 1570190,00 гривень, затвердженого наказом №655 від 29.09.2016 року. Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про аварійний стан будинку, демонтував несучу-капітальну стіну між кімнатами 15-2 та 15-3 (поверховий план) своєї квартири, чим збільшив торгівельну площу свого магазину. Після демонтажу відповідачем несучої-капітальної стіни, яка знаходиться на першому поверсі будинку, що фасадна стіна в осях «А» - «В» від`єднається від фасадної стіни в осях «1» - «5», що призведе до обвалу фасадних стін будинку, відповідно до руйнації його квартири. Вищевказані хвилювання-переживання призвели до розладів здоров`я, відтак змушений був неодноразово звертатися за медичною допомогою, зокрема: 03.07.2018 року, 17.07.2018 року, 03.07.2019 року. Крім того, зазначає, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я змушений був пройти курс лікування в денному неврологічному стаціонарі з 17.09.2019-23.09.2019 року, чим було заподіяно йому моральної та матеріальної шкоди. Просить позов задовольнити, стягнувши з відповідачів 12028,00 гривень (5000,00 грн відновлювальний ремонт підвального приміщення,7028,00 грн витрат на медикаменти) за завдану майнову шкоду та 150000,00 грн завданої моральної шкоди.

15.07.2020 року представник відповідача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 скерував на адресу суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву покликається на те, що ОСОБА_2 та іншим відповідачам на праві спільної сумісної власності належить приміщення АДРЕСА_1 площею 27 кв.м. Наказом Департаменту містобудування №А-85 від 07.06.2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції приміщень квартири під офіс. Відповідно до п.2.2 Наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №А-85 від 07.06.2016 року, комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний нагляд» розроблено робочий проект на реконструкцію згаданого приміщення. Робочим проектом було передбачено реконструкцію квартири під офіс з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору, з наступним виконанням робіт: пробивка дверного отвору на місці існуючого віконного прорізу; закладання цегляною кладкою існуючого входу в квартиру; влаштування цегляної перегородки між вбиральною та кімнатою персоналу; демонтаж пічок. В квартирі, яка підлягала реконструкції, запроектовано розміщення наступних приміщень: офісне приміщення, кімната персоналу, приймальня і вбиральня. Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області виконано експертизу цього робочого проекту. Відповідно до експертного звіту №14-1902-16 від 04 серпня 2016 року, зазначена проектна документація визнана такою, що розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва і має такі технічні показники: Загальна площа до реконструкції - 25,62 кв.м; Загальна площа після реконструкції - 25,39 кв.м. Відповідальним за проведення технічного нагляду реконструкції приміщень призначено інженера технічного нагляду ОСОБА_8 , який має відповідний кваліфікаційний сертифікат серії AT №003263, виданий 26.03.2015 року атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Відповідно до наказу ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» Департаменту містобудування Львівської міської ради №30/1-АН від 08 серпня 2016 року авторський нагляд за виконанням робіт по реконструкції приміщення покладено на провідного архітектора ОСОБА_9 31.08.2016 року відповідачами до Інспекції ДАБК у м. Львові подана Декларація про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Інспекції ДАБК у м. Львові 06.09.2016 року за №ЛВ 082162500618. 01.06.2017 року Інспекцією ДАБК у м.Львові зареєстровано декларацію відповідачів про готовність до експлуатації об`єкта - приміщень квартири АДРЕСА_1 . До реконструкції приміщення складалося з кухні та двох житлових кімнат площею 11.20, 9.77 та 4.65 кв.м. Відповідно до технічного паспорта на приміщення, виданого 23 травня 2017 року ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» Департаменту містобудування Львівської міської ради, після реконструкції нежитлове приміщення складається з трьох приміщень (позначення: 1-площею 23,5, 2- площею 2.1 та 3 - площею 1,4 кв.м.). Під час реконструкції була розібрана цегляна перегородка між кімнатами, позначеними на плані 1-3 та 1-2, шириною 120 мм, що підтверджується планом першого поверху, існуючим до реконструкції (аркуш 3 робочого проекту), який виконаний у масштабі 1:100. Дана перегородка не є несучою стіною (конструкцією) будинку, як про це стверджується у позовній заяві. Таких доказів позивачем до позову не додано. Не надано також доказів, що знесення цієї перегородки призвело до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, до зниження несучої спроможності й стійкості конструкцій або будинку, обвалів, несучої спроможності несучих елементів перекриття (балок, прогонів) першого поверху. Позивачем також не надано доказів, що знесення перегородки призвело до погіршення умов експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку АДРЕСА_2 чи у якійсь окремій квартирі цього будинку. Крім того, зазначає, що у лютому 2019 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі - Галицька РА ЛМР, позивач) звернулася в суд із позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 співвласників приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського комунального підприємства «Центральне» про зобов`язання до вчинення дій справа № 1.380.2019.000772. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційні скарги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року по справі № 1.380.2019.000772 - без змін. Восьмий апеляційний адміністративний суд встановив відсутність доказів, що перепланування у квартирі ОСОБА_4 , зокрема, розібрання стіни між житловими кімнатами площею 11,20 кв.м. та 9, 77 кв.м. є втручанням в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Адвокат вважає, що зазначеними рішеннями адміністративних судів, що набрали законної сили, встановлені обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді справи № 461/484/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.07.2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Львівської міськоїради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2020 року постанову Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 року, у частині відмови в задоволенні позову про вдішкодування моральної шкоди скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова відь 15.07.2020 року залишено без змін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2021 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,за участютретіх осіб:Львівської міськоїради,Галицької районноїадміністрації Львівськоїміської ради,Управління архітектурита урбаністикиЛьвівської міськоїради,про відшкодуванняморальної шкоди та відкрити провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання.

Додатковою Постановою Верховного суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2022 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 року у частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан, шляхом встанволення несучої стіни між кімнатами скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 року витребувано з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріали інвентаризаційної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

27.10.2022 року на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скеровано матеріали інвентаризаційної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування моральної шкоди та приведення квартири до попереднього стану закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 року витребувано з Львівського окружного адміністративного суду адміністративну справу №380.01.1.380.2019.000772.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.09.2022 року витребувано з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54) реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні, викладеним в уточненій позовні заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечили, просили такий залишити без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представник третьої особи Галицької районної адміністрації Львівської міської ради у судове судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради у судове судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч.3ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України,суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідка ОСОБА_10 , повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, оглянувши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 , реєстраційн справу за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали адміністративної справи №1.380.01.380.2019.00072, суд вважає, що у задоволенні позову, слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом у даному спорі встановлені такі обставини справи.

ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_4 від 18.10.1994 року, і до якої відноситься підвальне приміщення розміром 1,0м х 1,5м.

З листа Галицької райцонної адміністрації ЛМР №31-2062 від 20.04.2018 року вбачається, що розпорядження стосовно реконсутркції квартири АДРЕСА_1 , районною адміністарцією не видавалися.

Відповідно до листа Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР №2401-1815 від 26.04.2018 року, управлінням не надавалося вимог до архітектурно планувальної частини проекту реконструкції приміщень квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із листом Галицької районної адміністрації ЛМР №31-4379 від 13.08.2018 року, працівниками ЛКП «Центральне» власнику кв. АДРЕСА_1 надано попередження щодо надання дозвільних документів стосовно демонтажу перегородки між кімнатами вказаної квартири.

З листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №2501-2869 від 04.09.2017 року вбачається, що, згідно укладеного договору між департаментом житлового господарства та інфраструктури та підрядною організацією ФОП « ОСОБА_11 » про фінансовано згідно актів виконаних робіт, а саме підсилення фундаментів, укріплення стін жорсткими поясами та металевими обоймами, ремонт каналізаціної мережі, ремонт балконів, даху на загальну суму 1241652,00 грн.

23 серпня 2018 року ЛКП «Центральне» складено протокол №123 про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП, про те, що ОСОБА_2 , на АДРЕСА_2 без дозвільних документів здійснив демонтаж несучої стіни в квартирі АДРЕСА_2 та зайняв частину коридору, який є у спільному користуванні під літ.VI 1-ий поверх даного будинку, в серпні 2018 року.

05 жовтня 2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради винесено постанову №1-18, якою визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.150 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривні.

З акту обстеження ЛКП «Центральне» технічного стану квартири (нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 26.10.2018 року вбачається, що за висновками комісії, перепланування не суперечить вимогам ДБН., однак необхідно привести приміщення до попереднього стану.

Згідно розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 23 листопада 2018 року «Про відновлення капітальної стіни першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 », затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №39 від 13.11.2018) про зобов`язання співвласників приміщення квартири (офісу) на АДРЕСА_2 за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 , термін виконання 10.12.2018 року.

У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що є директором ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з 2014 року. Свідок зазначила, що своїм підписом і печаткою скріплює виготовлені документи технічної інвентаризації, організовує роботу і готує матеріально технічну базу для належної організації роботи підприємства, однак не є фахівцем в галузі технічної інвентаризації. У випадку звернення особи до ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», з метою отримання послуги, така особа має володіти необіхідними документами на основі яких фахівець в даній галузі технік або інженер надає таку послуги,керуючись відповідною Інструкцією «Про проведення технічної інвентаризації». Крім того, свідок вказала, що після заведення інвентаризаційної справи виготовляється поверховий план нерухомого майна, а технічний паспорт виготовляється в єдиному екземплярі. Документи до інвентаризаційної справи виготовляє, формує, зберігає сертифікований спеціаліст у даній галузі. Відповідальність за зміст технічного паспорта та виготовлення технічної інвентаризації, несе виконавець і сертифікований правцівник. Крім того, оглянувши копію технічного паспорту інвентарний №347, який міститься у матеріалах справи №461/484/18, (а.с.205), свідок вказала, що підпис на ньому виконаний не нею.

Від допиту і виклику інших свідків, позивач відмовився.

Відповідно до частини першої статті 317, частини першої статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану.

При цьому, власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Підставою для подання такого позову зазначено вчинення перешкод позивачу як власнику,на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі звернення особи до суду із таким позовом важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20).

Також важливим є встановлення особи порушника та його вини, як складової застосування цивільної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною першою статті 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Залежно від об`єкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі.

Для настання деліктної відповідальності, відповідно до ст. 1166 ЦК України, необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.152 ЖК УРСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 (далі - Правила №45) та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила №76) передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать : перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 Правил №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать : перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно п.1.4.5 вказаних Правил, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи : копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та переплануванняприміщень,що перебувають у їх спільній власності.

За змістом пункту 1.4.6Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженихнаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76підставами для зобов`язання власника нежилого у жилому будинку приміщення привести за свій рахунок це приміщення до попереднього стану є не будь-яке самовільне переобладнання або перепланування належного власнику нежитлового приміщення, а таке переобладнання або перепланування, наслідками якого є порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушення прав інших мешканців житлового будинку.

З дослідженої усудовому засіданніматеріалів справи№ 1.380.2019.000772 за позовом Галицької районної адміністрації ЛМР до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про зобов`язання відповідачів відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири АДРЕСА_1 , судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23.05.2017 № 1/05 на нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення складалось з трьох приміщень: приміщення площею 23,5 кв.м;приміщення площею 2,1 кв.м; приміщення площею 1,4 кв.м.

До реконструкції приміщення складалося з кухні та двох житлових кімнат площею 11,20 кв.м, 9,77 кв.м, 4.65 кв.м.

Під час реконструкції відповідачами розібрана стінаміж житловими кімнатами площею 11,20 кв.м та 9, 77 кв. м.

Відтак, вважаючи, що знесена саме несуча стіна будинку, ЛКП «Центральне» Галицької районної адміністрації Львівської міської ради скеровано ОСОБА_2 попередження про необхідність до 22.08.2018 надати дозвільні документи на демонтаж несучої стіни в квартирі АДРЕСА_1 .

Враховуючи відсутність погодженої проектної документації, розпорядженням Галицької районна адміністрація Львівської міської ради від 23.11.2018 № 394, затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району від 13.11.2018 № 39 та вирішено ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 співвласникам приміщення, за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири АДРЕСА_1 до 10.12.2018 року.

Разом зтим, рішенням Львівського окружного адміністративного сууд від 05.02.2020 року у задоволенні позову Галицької районної адміністарції ЛМР до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЛКП «Цетнральне» про зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

Як вбачається з вказаного рішення, розібрана стіна між житловими кімнатами площею 11, 20 кв.м. та 9, 77 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не є несучою, відтак відповідно Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406знесення стіни, яка не є несучою не потребує спеціального дозволу та прийняття в експлуатацію.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 року, апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації ЛМР до ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року у справі №1.380.2019.000772 без змін.

Виходячи з досліджених під час судового розгляду доказів, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що підставою для приведення житлового приміщення до попереднього стану є не будь яке самовільне перепланування чи переобладнання приміщення, а таке, що містить втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи протипожежного захисту чи погіршення технічного стану житлового будинку в цілому та порушення прав інших споживачів, в тому числі мешканців житлового будинку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 року також встановлено, що скаржник не надав суду належних та допустимих доказів того, що перепланування у квартирі АДРЕСА_2 , зокрема розібрання стіни між житловими кімнатами площею 11,20 кв.м. та 9, 77 кв.м. є втручанням в несучі конструкції та /або інженерні системи загального користування.

Відповідно до вимог ч.4ст.82 ЦПК України,обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивачем не надано достовірних доказів про те, що розібрана стіна між житловими кімнатами площею 11, 20 кв.м. та 9, 77 кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 є несучою та її розібрання призвело до порушення тривкості або руйнації несучихконструкційбудинку,погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки, та засобів протипожежного захисту.

Також суд звертає увагу, що у судовому засіданні не встановлено факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачами, прав позивача, або здійснення перешкод у реалізації повноважень щодо належного йому майна, як і відсутні докази того, що знесення стіни між житловими кімнатами площею 11,20 кв.м. та 9, 77 кв.м., призвело до погіршення умов експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку чи в якійсь із квартир будинку АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а у матеріалах справи немає будь-яких доказів, які свідчили б, що дії відповідачів призвели до порушення прав позивача, відтак позовні вимоги, в частині зобов`язання власників квартири АДРЕСА_1 привести квартиру у попередній стан, шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно дост.1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до нормист. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його, можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує вимоги щодо стягнення моральної шкоди тим, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні права власності зокрема на підвальне приміщення, яким позивач не може користуватися, оскільки воно засипане сміттям, дані обставини призвели до фізичних страждань, зокрема: хвилювання, головокружінь, підвищеного серцебиття, відсутності повноцінного сну, яку позивач оцінює у 2000, 00 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи медичні документи, зі змісту яких вбачається, що він звертався до лікаря терапевта та лікаря невропатолога, зі скаргами на періодичні головні болі, запаморочення, поганий сон, дратівливість, підвищення артеріального тиску. Однак, зі змісту виписки Комунальної 5-тої міської клінічної лікарні м. Львова із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) №313 від 23.09.2019 року та звернень за медичною допомогою, не встановлено, що захворювання та лікування ОСОБА_1 перебуває у причиновому зв`язку та є наслідком подій, пов`язаних із обставинами, на котрі покликається позивач в позовній заяві та діями відповідачів; будь-які медичні висновки з цього приводу відсутні.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, та моральних або фізичних страждань у зв`язку з діями відповідачів, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів, а також вини останніх в її заподіянні.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому, зважаючи на характер спору, позивач не звільнений від обов`язку доведення позовних вимог про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1ст.1167ЦК України у співвідношенні з вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, позивач мав би довести: наявність моральної шкоди; наявність неправомірних рішень, дій чи бездіяльності відповідача; наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, а також наявність вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Отже, позивачем не надано суду належних доказів дійсного спричинення відповідачем моральної шкоди.

Судом не встановлено наявності вини відповідача в порушенні звичного способу життя позивача, що нібито призвело до моральних страждань, втрат немайнового характеру, про які вона зазначає у позові.

Частинами 1-3, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а відтак задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, а також з урахуванням того, що останній звільнений від сплати судового збору, суд, на підставі ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, вважає судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету.

Керуючись ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.12,81, 141,189, 197, 200, 258-261 ЦПК України, суд ,

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівської міськоїради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготволений 07.06.2024 року.

Учасники у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 )

Відповідачі:

ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_6 )

ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_6 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 )

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Львівська міська рада (79006, м. Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ: 04055896)

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, (79008, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1, код ЄДРПОУ:20847537)

Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ: 26256694)

Суддя Мисько Х.М.