Окрема думка

від 06.06.2024 по справі 185/9666/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9666/21

провадження № 61-11166св23

У листопаді 2021 року виконувач обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста)», ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2558/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0803) від 30 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36388936);

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0803, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди дійшли висновку про відсутність порушень законодавчої процедури щодо надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , а також будь-чиїх прав або законних інтересів щодо спірної земельної ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнив частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасував.

Провадження у справі № 185/9666/21 в зазначеній частині закрив.

Повідомив керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Не можу погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду щодо закриття провадження у цій справі в частині вимог з наступних міркувань.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки, щодо визначення предметної підсудності справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 200/14342/18 (провадження № 14-45цс21), від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20 (провадження № 12-27гс21), від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та інші).

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19).

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

У цій справі предметом спору є земельна ділянка, яка на думку прокурора незаконно вибула із власності держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена на користь юридичної особи. Заявлені позовні вимоги стосуються як фізичної особи так і юридичної.

У статті 48 ЦПК України вказано, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Предметом доказування у цій справі є незаконність вибуття із власності держави та набуття фізичною особою спірної земельної ділянки. Вимоги заявлені в цій частині позову є основними. Від задоволення позову в цій частині залежить і вирішення вимог направлених на повернення державі спірної земельної ділянки. У цій справі це вимоги про витребування земельної ділянки від останнього її набувача, яким є юридична особа. Такі вимоги очевидно є похідними, оскільки повністю залежать від вирішення основної.

Отже, позивачем було правомірно об`єднано декілька вимог з єдиним предметом спору, пов`язаних між собою підставою виникнення, поданими доказами, як основні та похідні позовні вимоги і така справа мала б розглядатись в порядку цивільного судочинства.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц та інших зроблено правовий висновок про те, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/6686/21 (провадження № 61-12983св21) та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Колегія суддів Верховного Суду, закриваючи провадження у цій справі в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки, не врахувала зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суті правовідносин сторін, вимоги процесуального закону щодо об`єднання позовних вимог та необхідності їх розгляду в єдиній цивільній справі, а формально виходила лише зі складу сторін у справі щодо однієї завершальної вимоги виниклого спору.

Не можу також погодитись із застосуванням у цій справі колегією суддів Верховного Суду при скасуванні рішень двох інстанцій та закритті провадження в частині вимог, висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22), оскільки такі не відповідають зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду, які превалюють над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду, що є сталою позицією Верховного Суду (постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)), від 10 листопада 2021 року у справі № 320/7224/15-ц (провадження № 61-6076св20), від 17 травня 2023 року у справі № 761/2793/20 (провадження № 61-3919св22).

Суддя А. Ю. Зайцев