Окрема думка

від 24.07.2024 по справі 185/9666/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9666/21

провадження № 61-11166св23

У листопаді 2021 року виконувач обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста)», ОСОБА_1 в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2558/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0803) від 30 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36388936);

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0803, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди дійшли висновку про відсутність порушень законодавчої процедури щодо надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , а також будь-чиїх прав або законних інтересів щодо спірної земельної ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 06 червня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнив частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасував.

Провадження у справі № 185/9666/21 в зазначеній частині закрив.

Повідомив керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Не погодившись із рішенням колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мною було викладено окрему думку 06 червня 2024 року.

У червні 2024 року Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області подала до Верховного Суду заяву про направлення справи у відповідній частині позовних вимог для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

У липні 2024 року ТОВ «Сегеста» подала до Верховного Суду заперечення щодо направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки до відповідного суду господарської юрисдикції відповідно до статті 256 ЦПК України, оскільки провадження у справі закрито в частині.

Верховний Суд у тому ж складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 24 липня 2024 року, справу № 185/9666/21 в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ТОВ «Сегеста» про витребування у ТОВ «Сегеста» земельної ділянки передав для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуюсь з передачею справи в частині вимог на розгляд суду іншої юрисдикції оскільки така передача суперечить вимогам процесуального закону.

Так, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

У цій справі, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що в одному провадженні були об`єднані вимоги, які підлягають розгляду в порядку як цивільного так і господарського судочинства.

Відповідно, колегія суддів розглянула частину позовних вимог по суті ухваливши остаточне рішення, в іншій частині вимог рішення судів були скасовані, провадження закрите.

Отже, за обставин об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, не може бути направлена до суду іншої юрисдикції частина справи чи вся справа де вирішені і цивільні вимоги.

Вказана норма процесуального закону є зрозумілою, логічною та має імперативний характер.

Не може бути підставою для передачі частини вимог на розгляд іншого суду разом зі всією справою і частина 4 статті 414 ЦПК України, оскільки вказана норма наводить додаткові випадки заборони передачі справи на розгляд суду іншої юрисдикції, зокрема: «крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду». При цьому вказана норма жодним чином не припиняє вимог статті 256 ЦПК України.

Мета заборони про яку йдеться та яка викладена у статті 256 ЦПК України має логічний смисл. Адже справа розглянута по суті судом вищої інстанції має бути повернута та зберігатись в суді першої інстанції, що забезпечить виконання низки вимог процесуального закону, які можуть виникнути після ухвалення рішення апеляційним чи касаційним судом. Наприклад, виконання рішення суду (видача виконавчого листа), його оскарження (передача справи до суду вищої інстанції), вирішення процесуальних питань пов`язаних з виконанням рішення (розділ VI ЦПК України) тощо.

Посилання колегією суддів на постанову від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19, яка переглядалась об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду, є безпідставним, оскільки об`єднана палата у цій постанові не роз`яснювала питання передачі справи (її частини) до господарського суду та відповідно не постановляла ухвали про передачу справи (її частини) до суду іншої юрисдикції.

Отже колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у цій справі мала б відмовити у передачі частини справи до господарського суду, виконавши вимоги частини першої статті 256 ЦПК України.

Суддя А. Ю. Зайцев