Постанова

від 06.06.2024 по справі 185/9666/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9666/21

провадження № 61-11166св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

третя особа ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року у складі судді Юдіної С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року виконувач обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30 вересня 2016 року № 4-6266/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району. У 2017 році ОСОБА_1 подано для затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проект землеустрою.

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проектів землеустрою ОСОБА_1 та іншим щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2558/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки 2 га з кадастровим № 1223582800:01:003:0803 для ведення особистого селянського господарства. На підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Сегеста».

Наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року є незаконним, оскільки підставою для його винесення було рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року. Однак ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проігноровано, що предметом дослідження у цій справі був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений ПП Земельний ресурс у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році був поданий проект, розроблений в 2019 році, який істотно відрізняється за змістом, в тому числі конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки, земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «СТЗ «Спокій Мадава» і рішення про припинення права постійного користування не приймалося.

Крім того, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності, земельні ділянки площею 7805,5902 га, в тому числі земельну ділянку площею 85,2359 га 1223582800:01:003:0740, передано у комунальну власність Вербківської сільської ради, отже ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Право власності Вербківської територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності, проте жодних заходів, спрямованих на захист та відновлення порушеного права Вербківською сільською радою вжито не було. За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатну передачу 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської ОТГ Павлоградського району 18 червня 2021 року СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України.

ОСОБА_1 не мала наміру займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки був штучно направлений на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою. На цей час земельна ділянка використовується не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням.

Просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2558/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0803) від 30 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36388936);

витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0803, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на спірну земельну ділянку не переходило до Вербківської сільської ради, оскільки факт наявності акту приймання-передачі земельних ділянок, підписаний уповноваженими на те суб`єктами, не породжує виникнення права власності у Вербківської сільської ради. Інших доказів, крім встановлених судом, щодо переходу права власності на спірну земельну ділянку суду не надано. Отже спірний наказ винесено уповноваженим органом.

На підтвердження доводів прокурора викладених у позові щодо невідповідності у проекті 2016 року та проекті 2019 року меж, форми запитуваної ділянки, її місцезнаходження, останнім не було надано жодного належного та допустимого доказу.

В матеріалах справи наявна заява від 18 жовтня 2019 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 2419, відповідно до якої ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» в особі директора ОСОБА_2 погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що будь-які права товариства щодо земельної ділянки порушенні не були.

Посилання прокурора на те, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не провело належну перевірку щодо дійсності волевиявлення заявників, наявності в них бажання самостійно вести особисте селянське господарство, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вчинення визначених дій не входить до повноважень та функцій, покладених на ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Затвердження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проектної документації щодо спірної земельної ділянки відносилось до його повноважень, позивач не надав належних і допустимих доказів порушення діючого законодавства щодо змісту цієї затвердженої документації.

Посилання прокурора на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за фактом зловживань службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатну передачу земельних ділянок не може мати жодного доказового значення, оскільки на цей час в ході досудового розслідування не встановлені докази вчинення посадовими особами незаконних дій.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на законних підставах набула у приватну власність земельну ділянку, а доказів протилежного суду не надано, суд вважає, що вона мала повне право розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Доказів порушення будь-яких норм щодо порядку розпорядженням ОСОБА_1 своїм майном не надано. Також не можуть прийняті до уваги доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» були спрямовані на незаконне заволодіння майном комунальної власності, оскільки судом встановлено що спірна земельна ділянка не переходила до комунальної власності. Отже і права Вербківської сільської ради не були порушені.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, на момент винесення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оспорюваного наказу земельна ділянкою за № 1223582800:01:003:0740 перебувала у власності держави, таким чином ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області мав право розпорядження указаною земельною ділянкою.

Доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка використовується із порушенням цільового призначення ТОВ «Сегеста» є безпідставними та не доведеними у судовому засіданні жодними належними та достатніми доказами.

ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» були добросовісними набувачами спірної земельної ділянки. Правові підстави для витребування у добросовісного набувача ТОВ «Сегеста» спірної земельної ділянки відсутні. Наявність будь-яких помилок з боку органів державної влади не повинна впливати на права та законні інтереси громадян та юридичних осіб, а тим паче їх порушувати. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що спірна земельна ділянка залишилася у державній власності, в комунальну власність Вербківської сільської ради у встановленому законом порядку передана не була, а тому затвердження проекту оспорюваним наказом було проведено в межах повноважень, відповідало вимогам закону, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи про те, що під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було затверджено проект, який суттєво відрізняється за змістом, конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки від проекту, що був предметом розгляду в Дніпропетровському окружному суді та цим порушуються права інших осіб, не знайшли свого підтвердження.

За встановлених обставин суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, правильно виходив із того, що вчинений правочин не порушує публічний порядок і не підтверджено, що він суперечить інтересам держави і суспільства.

Аргументи учасників справи

У липні 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вирішити питання судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора щодо реалізації ОСОБА_1 , спільно з іншими громадянами, свого права на безоплатну приватизацію з метою передачі набутої земельної ділянки у власність ТОВ «Сегеста» (схема), застосував норми матеріального права (статті 79-1, 83, 117, 118, 125, 142 ЗК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі

№ 6-836цс15 щодо неправомірного отримання земельних ділянок комунальної форми власності у приватну власність громадян, реалізоване через обмежене коло «довірених» осіб в інтересах одного набувача, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 щодо заборони використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду як землі іншого виду використання.

Окрім того, відсутні висновки Верховного Суду щодо наявності права власності об`єднаних територіальних громад на земельні ділянки, які відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», передано у власність ОТГ, однак право власності на які за останніми не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав відповідно до статті 125 ЗК України. У той же час, статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Тому не зрозуміло, з якого моменту набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передачі з державної до комунальної власності.

Передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності здійснювалась на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», яким, зокрема, було зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад. Таким чином, відповідно до діючого законодавства земельні ділянки сільськогосподарського призначення повинні були бути передані до комунальної власності та будь-яких інших нормативно-правових актів спрямованих на повернення цих земель до державної власності урядом не приймалось. Спірна земельна ділянка з 21 грудня 2018 року передана об`єднаній територіальній громаді, а тому передаватися ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у приватну власність ОСОБА_1 не могла. Той факт, що на земельну ділянку 1223582800:01:003:0740, з якої в подальшому була виділена спірна земельна ділянка, було зареєстровано право власності ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області до фактичної передачі Вербківській сільраді не має значення, оскільки державна реєстрація не є підставою для набуття права власності.

22 грудня 2020 року (майже через рік після передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ) наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13533/15-20-СГ припинено право постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, площею 85,2359 га, наданої ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава». Хоча фактично, на час прийняття даного наказу, земельної ділянки 1223582800:01:003:0740, площею 85,2359 га, вже не існувало, оскільки вона була розділена на 42 земельні ділянки, які передані у власність фізичним особами для ведення особистого селянського господарства.

Суд безпідставно послався на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 160/2969/19 як на підставу затвердження проектної документації землеустрою. Предметом дослідження у справі № 160/2969/19 була бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області в результаті незатвердження конкретного проекту землеустрою, розробленого ПП «Земельний ресурс» на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6266/15-16-СГ від 30 вересня 2016 року та договору № 06/10-10 від 06 жовтня 2016 року. У затвердженні саме вказаного проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0706 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 та надіслано їй лист № Я/6844/0-6104/8-17 від 26 червня 2017 року. Посилання на вказані обставини містяться у мотивувальній частині рішення адміністративного суду із зазначенням номеру і дати наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, номеру договору, вихідного номеру і дати листування тощо. Тобто предметом розгляду адміністративної справи не було затвердження будь-якого, у тому числі розробленого у майбутньому, проекту землеустрою щодо буд-якої земельної ділянки, розташованої на будь-якій території, у тому числі право на розпорядження якою у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було відсутнє.

Також судом повністю проігноровано усі доводи прокуратури щодо зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання земельної ділянки, оскільки одразу після отримання 15 квітня 2020 року спірної земельної ділянки у власність вже 30 квітня 2020 року її відчужено на користь ТОВ «Сегеста». При цьому разом із ОСОБА_1 у березні-квітні 2020 року ще 41 громадянином відчужено 42 земельні ділянки на користь ТОВ «Сегеста» на підставі договорів купівлі-продажу, які складають єдиний масив, загальною площею майже 85 га. Вказаними фізичними особами набуто право власності на 42 земельні ділянки, що увійшли до масиву земель, разом із земельною ділянкою ОСОБА_1 , на підставі аналогічних дій, в тому числі шляхом звернення до адміністративних судів, інтереси яких представляли одні і ті ж представники, із зазначенням позивачами у позовних заявах та інших процесуальних документах адреси для листування, що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Сегеста» - ОСОБА_3 . Такі дії ОСОБА_1 свідчать про відсутність у неї наміру на самостійне оброблення земельної ділянки та про отримання її лише з єдиною, заздалегідь визначеною метою - незаконного набуття прав на земельну ділянку, що фактично є зловживанням правом, оскільки метою отримання ОСОБА_1 земельної ділянки було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста».

У вересні 2023 року ТОВ «Сегеста» подало до суду відзив і доповнення до нього, у якому просило рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи прокурора щодо необхідності врегулювання спірного питання визначення моменту, з якого набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передачі з державної до комунальної власності, не відповідає вимогам статті 389 ЦПК України. Законом встановлено, що право власності виникає у всіх суб`єктів господарювання виникає з моменту реєстрації такого майна, інших умов у законі не наведено, а відповідно посилання на відсутність правової позиції з вказаного питання є недоцільним.

Жодним судовим рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності не встановлено вини будь-яких осіб у незаконному виділенні, продажу, розпорядженні спірними земельними ділянками. Іншого належного доказу, який би підтверджував порушення оскаржуваними наказом та договором не було постановлено, а відповідно жодного належного доказу позиції позивача щодо порушення оскаржуваними рішеннями та правочинами публічного порядку не існує.

Вербківська сільська рада (територіальна громада) ніколи не мала та не набувала будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з якої була виділена у власність спірна земельна ділянка. Будь-яке право будь-якої особи набувається вказаною особою виключно з моменту реєстрації вказаного права у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У жовтні 2023 року та у травні 2024 року ТОВ «Сегеста» подало до суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі частини 4 статті 396 ЦПК України.

Клопотання мотивоване тим, що доводи касаційної скарги не підтверджені жодними доказами, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, є нерелевантними. Щодо підстав, викладених у пункті 3 частини другої статті 389 ППК України, на яку посилається прокурор як на підставу оскарження, то указане спростовується висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 656/376/20 (провадження № 61-6994св21).

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15; Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 904/8849/21, від 22 березня 2013 року у справі № 320/12166/20; Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).

УхвалоюВерховного Суду від 19 вересня 2023 року клопотання ТОВ «Сегеста» про продовження строку на подання відзиву та додаткових пояснень до відзиву на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Продовжено ТОВ «Сегеста» зазначений строк.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року доповнення до відзиву ТОВ «Сегеста» на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури повернуто заявнику без розгляду; у задоволенні клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи із повідомленням про час і місце розгляду справи відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 18 серпня 2018 року внесено запис про те, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 є Держава в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21 грудня 2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га, в тому числі земельну ділянку площею 85,2359 га, з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, з закріпленим правом постійного користування нею з 16 серпня 2018 року за ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава». В пункті 2 зазначеного наказу визначено, що право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішенням Вербківської сільської ради № 590-38/VІІ від 29 серпня 2019 року доручено голові Вербківської сільської ради звернутися до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради з Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року та додатку до нього, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18 СГ від 21 грудня 2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» загальною площею 281,8713 га. (а. с. 66, т. 2).

За зверненням голови Вербківської сільської ради наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ від 03 жовтня 2019 року були внесені зміни до п. 1 наказу від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також до п. 1 акту приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: замінити «7805,5902 га» на «7523,7159 га»; виключено з додатку до акту від 21 грудня 2018 року земельні ділянки з кадастровими номерами загальною площею 281,8743 га, в тому числі і земельну ділянку з № 1223582800:01:003:0740.

Відповідно до заяви від 18 жовтня 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 2419, ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 .

Рішенням Вербківської сільської ради № 638-41/VІІ від 26 листопада 2019 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_1 із загального земельного масиву за № 1223582800:01:003:0740.

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суд від 27 червня 2019 року у справі № 160/2969/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, яка полягає в невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою останніх щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проектів землеустрою в тому числі ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району (а. с. 49-65, т. 1).

На виконання рішення суду Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2558/15-20-СГ від 25 лютого 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 (кадастровий номер 1223582800:01:003:0803) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (а. с. 94, т. 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, на момент винесення Держгеокадастром оспорюваного наказу земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740 перебувала у власності держави.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 771, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_8 передано у власність, а ТОВ «Сегеста» прийнято у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0803, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства (а. с. 95-98, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження

№ 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20, пункт 76)».

У справі, що переглядається:

прокурор в інтересах Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, вважаючи власником спірної земельної ділянки Вербківську територіальну громаду, прагне витребувати майно власника від особи, яка заволоділа нею (статті 387, 388 ЦК України). Тому позивач у межах розгляду справи у спорі за віндикаційним позовом може посилатися, зокрема, на незаконність спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення;

власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволення позовних вимог в зазначеній частині, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118.Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120.Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження

№ 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим. Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)»,

«у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному:-реєстрі речових прав-на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від 17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

З урахуванням характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради про витребування земельної ділянки від ТОВ «Сегеста» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі в зазначеній частині, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянкискасувати, провадження у справі в цій частині - закрити, а в інші частині судові рішення змінити в мотивувальній частині.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянкидо відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.

Провадження у справі № 185/9666/21 в зазначеній частині закрити.

Повідомити керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков