Постанова

від 07.11.2007 по справі 3/2106

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/2106

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" листопада 2007 р.                                                           Справа № 3/2106

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Іоннікової І.А.

                                                                                   Майора Г.І.

при секретарі                                                            Кулик О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Прокопчука А.Л.-представника за довіреністю №532 від 25.06.2007р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного  підприємства  "Житомирбудмаркет",         м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "26" вересня 2006 р.  у справі № 3/2106 (суддя Філіпова Т. Л.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "Металіст", м. Київ

до Приватного  підприємства "Житомирбудмаркет", м. Житомир

про стягнення 203906,29 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.09.2006р. у справі №3/2106 позов  ВАТ "Експериментально-механічний завод "Металіст" до ПП "Житомирбудмаркет"  про стягнення 203906,29 грн. задоволено.

Стягнуто з ПП "Житомирбудмаркет" на користь позивача 175802,12 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3866,41 грн. 3% річних, 24235,76 грн. пені, 2039,07 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПП "Житомирбудмаркет" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та прийняти новий - про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає наступне:

-при прийнятті оскарженого рішення судом не прийнято до уваги, що всупереч п.2.2 договору №73-МК від 25.05.2005р. позивач, незважаючи на проведену відповідачем попередню оплату в розмірі 60% від суми замовленої продукції, не надав останньому  податкових накладних та паспортів на виготовлені металоконструкції;

-суд не дослідив, що передані позивачем в судовому засіданні сертифікати на сталеві конструкції №1251,1252,1253,1254 не відповідають  вимогам СНіП ІІІ-18-75.

Крім того, скаржник вказує, що суд не перевірив чинність довіреностей, виданих  ПП "Житомирбудмаркет", на момент отримання металоконструкцій по відповідних  накладних.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною.

Представник  відповідача в судове засідання не з'явився.

Зважаючи на те, що про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином (ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 26.07.2007р. про призначення судового засідання  на 07.11.2007р. на адреси сторін надіслано 06.08.2007р.), а також враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача  не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для  задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В грудні 2006р. до господарського суду Житомирської області звернулось ВАТ "Експериментально-механічний завод "Металіст" з позовом до ПП "Житомирбудмаркет"  про стягнення 203906,29 грн., зазначивши, що 25.05.2005р.  між сторонами по справі було укладено договір поставки №73-МК, за умовами якого ВАТ "Експериментально-механічний завод "Металіст" (Постачальник) зобов'язувався виготовити металоконструкції за наданими  кресленнями  в асортименті і за ціною погодженою сторонами, а ПП "Житомирбудмаркет" (Замовник) - оплатити  та отримати  продукцію. Кількість, ціна, умови поставки, термін поставки та додаткові вимоги Замовника до  замовленої продукції вказуються у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.10-13, т.1).

Відповідно до п.5.1. договору Замовник проводить  попередню  оплату  в розмірі 60% від суми замовленої продукції. Остаточний розрахунок в розмірі 40% від суми замовленої продукції здійснюється  ПП "Житомирбудмаркет" протягом 3-х банківських днів з моменту прийняття продукції та підписання розхідної накладної.

Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється Замовником на складі Постачальника в момент її відвантаження. Рекламацію на якість металевих конструкцій Замовник вправі пред'явити протягом  десяти днів після їх отримання. В іншому випадку продукція вважається прийнятою без претензій по кількості і якості (п.п.6.1.,6.3. договору).

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем отримано  продукцію на загальну суму 455540 грн. (з урахуванням  ПДВ), що підтверджується належними документами, а саме видатковими накладними та довіреностями (а.с. 16-42, т.1).

Виконуючи вимоги п.5.1. договору відповідач здійснив часткову передоплату в розмірі 288900 грн., що становить обумовлених 60% від суми замовленої продукції (а.с.43, т.1).

31.10.2005р. сторони підписали акт звірки, яким підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 168571,60 грн., в тому числі 28095,27 грн. ПДВ (а.с.44, т.1).

24.05.2006р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яку останній залишив без задоволення (а.с.50, т.1).

Задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши від позивача на підставі договору  поставки №73-МК металоконструкції на  загальну суму  455540 грн., оплату за них належним чином не провів й відповідно до умов договору має сплатити борг, пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідно до ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу приписів ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог  і заперечень.

Положеннями ст.32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів проведення розрахунків з позивачем не представив.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007р.  було задоволено клопотання відповідача про направлення матеріалів справи до прокуратури для перевірки та встановлення факту відпуску позивачем металоконструкцій, передбачених п'ятою чергою специфікації за договором поставки №73-МК, встановлення осіб, які отримали продукцію, документів на підставі яких проводився відпуск товару, встановлення пункту одержання металоконструкцій.

Прокуратурою Оболонського району м. Києва проведена перевірка, за результатами якої 11.07.2007р. прийнята  постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.77-79, т.2).

В постанові, зокрема, зазначається, що  представники ПП "Житомирбудмаркет" в період з 07.06.2005р. по 02.09.2005р. отримували на ВАТ "Експериментально-механічний завод "Металіст" готову продукцію згідно договору №73-МК на підставі довіреностей та особистих паспортів, відвантаження та транспортування продукції здійснювалось транспортом замовника, достовірність підписів працівників приватного підприємства на видаткових накладних не викликає сумнівів в їх достовірності, оскільки в матеріалах господарської  справи наявні оригінали зазначених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Житомирської області  дійшов вірного висновку про законність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення  з ПП "Житомирбудмаркет" 168571,60 грн. боргу за  поставлену продукцію.

Згідно ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору,  зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96 ВР розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4. договору поставки передбачено, що за прострочення строків платежу Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення виконання даного зобов'язання,  за кожен день прострочення, від загальної суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором  або законом.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України).

Позивач надав обгрунтований розрахунок  інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, на підставі якого суд першої інстанції стягнув з відповідача 7232,52 грн. інфляційних втрат, 24235,76 грн. пені та 3866,41 грн. 3% річних.

Посилання скаржника на те, що позивач не надав йому паспортів на виготовлені металоконструкції та  що передані позивачем в судовому засіданні сертифікати на сталеві конструкції №1251,1252,1253,1254 не відповідають  вимогам СНіП ІІІ-18-75 не можуть братися до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходиться акт прийому- передачі сертифікатів №1 до договору поставки №73-МК від 25.05.2005р. від 26.09.2006р., засвідчений підписами повноважних представників сторін, який свідчить про відсутність у сторін зауважень до сертифікатів.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2006р. є законним, таким, що відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстав  для його скасування не вбачається.  

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26 вересня2006 року у справі №3/2106 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житомирбудмаркет", м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №3/2106 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Іоннікова І. А.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3- сторонам

4-в наряд