Рішення

від 02.05.2024 по справі 280/917/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року Справа № 280/917/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Вишнякова Д.О.

представника відповідача Галагуза М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973),

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся із позовною заявою до Запорізької обласної прокуратури (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати бездіяльність Запорізької обласної прокуратури по невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі протиправною та зобов`язати виплатити/стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.04.2018 по 08.01.2024 включно у розмірі 4 805 489, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем з 20.04.2018 не виконується судове рішення про поновлення позивача на роботі, а тому наявні підставі для стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення. Також зазначає, що має право на застосування до розрахунку середнього заробітку коефіцієнту підвищення. Беручи до уваги вищезазначене просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмовому відзиві від 23.02.2024 вх.№8858 посилається на те, що необхідною умовою для поновлення на роботі є письмова заява працівника. Відповідачем, після отримання рішення Верховного Суду на адресу позивача направлялись листи про необхідність прибуття до відділу кадрової роботи для внесення відповідних відомостей до трудової книжки. Вказує, що до Запорізької обласної прокуратури позивач звернувся лише 09.01.2024 та був під особистий підпис ознайомлений із наказом від 05.09.2023 № 402к про поновлення на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області. Також відповідач не погоджується із розрахунком суми до стягнення та вказує, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області за січень-лютий 2017 року складає 327,89 грн. є незмінною, та не залежить від кількості робочих днів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/917/24, призначено підготовче засідання на 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Запорізької обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2024 у підготовчому засіданні оголошена перерва до 27.03.2024.

05.03.2024 представником позивача подана заява про доповнення підстав позову, в якій він посилається на положення ст.236 КЗпП України.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято до розгляду заяву про доповнення підстав позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 22.04.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2024 за клопотанням представника позивача відкладено судове засідання до 02.05.2024.

У судовому засіданні 02.05.2024 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

02.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №808/900/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задоволені частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури та поновлено радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №808/900/17, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021:

скасована постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу прокурора Запорізької області від 07 березня 2017 року №122ц щодо звільнення радника юстиції ОСОБА_1 , заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області, зі служби в органах прокуратури; про поновлення радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області або на будь-яку іншу рівнозначну посаду в органах Прокуратури Запорізької області; про стягнення з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн;

рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у вказаній частині залишено без змін, доповнивши його датою, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 08.03.2017.

Наказом Запорізької обласної прокуратури від 05.09.2023 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області з 08.03.2017 (а.с. 26).

Оскільки відповідачем судове рішення про поновлення позивача на роботі не виконувалось тривалий час, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.04.2018 по 08.01.2024 включно у розмірі 4 805 489, 14 грн.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15, що врахований судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18.

Суд зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №640/755/19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №808/900/17 серед іншого поновлено радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області. Рішення суду в цій частині допущено до негайного виконання.

Тобто, з 20.04.2018 почав перебіг строк затримки виконання судового рішення у справі № 808/900/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

Як зазначалося вище, Наказом Запорізької обласної прокуратури від 05.09.2023 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області з 08.03.2017.

Відтак, період затримки виконання рішення суду у справі № 808/900/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області складає з 20.04.2018 по 05.09.2023 включно.

Тому, заявлений позивачем у позові період після 05.09.2023 по 08.01.2024 є безпідставним, оскільки рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Щодо посилання відповідача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №808/900/17, якою рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено, суд зазначає таке.

Аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках .

При цьому, незгода відповідача із рішенням суду першої інстанції у справі №808/900/17 та подальше його оскарження в апеляційному порядку чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів частини восьмої статті 235 КЗпП України і пункту 3 частини першої статті 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.

У цьому аспекті варто зауважити, що у разі, якщо таке судове рішення буде скасоване в означеній частині в апеляційному чи касаційному порядку, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 361 КАС України про його перегляд за нововиявленими обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 460/9512/21, від 01.08.2023 у справі № 640/34546/21.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не подавалося жодної заяви про поновлення на посаді і це фактично було перешкодою для видання наказу про поновлення на посаді, суд зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 05.02.2022 у справі №280/4402/21, від 01.08.2023 у справі № 640/34546/21.

Суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, відповідно до яких приписи ч.8 ст. 235 КЗпП України і приписи п 3 ч.1 ст. 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Що стосується розміру суми, що підлягає стягненню, суд звертає увагу на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до абз. 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100,обчислення середньої заробітної платидля оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, абодля виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу(абзац 3 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100).

За змістом пункту 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки Запорізької обласної прокуратури б/н б/д (а.с. 29) середньоденна заробітна плата позивача становить 327,89 грн.

Пункт 10 Порядку № 100 установлював, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищеннякоригується на коефіцієнт їх підвищення.На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

З конструкції цієї норми слідує, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213, яка набула чинності 12 грудня 2020 року, положення пункту 10 Порядку № 100 було виключено.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №380/10648/21 (де позивач також звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі), пункт 10 Порядку № 100 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213, яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, а отже, вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді з урахуванням коефіцієнту підвищення належить застосовувати у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме до 11 грудня 2020 року включно.

Отже, здійснений позивачем уточнений розрахунок (а.с.145-146) правомірно відображав врахування коефіцієнту підвищення окладу за період з 20.04.2018 по 09.12.2020 включно (кінцеву дату 09.12.2020 замість 11.12.2020 визначив позивач і це його право). Середній заробіток за час затримки виконання рішення з 20.04.2018 по 09.12.2020 (660 робочих днів) склав 552298,60грн. (детальний розрахунок у справі).

За період з 10.12.2020 по 05.09.2023 коефіцієнт не застосовувався. Середній заробіток за час затримки виконання рішення з 10.12.2020 по 05.09.2023 (699 робочих днів) склав 1244527,56грн. (детальний розрахунок у справі).

При цьому суд враховує Роз`яснення щодо порядку обчислення середньої заробітної плати у зв`язку з набранням чинності постанови КМУ від 09.12.2020 №1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р.№100" від 24.12.2020 (роздруківка у справі), відповідно до яких після набрання сили постановою № 1213 підстав для застосування чергового коефіцієнта підвищення посадового окладу немає, як і не має підстав для відміни вже врахованих коефіцієнтів підвищення посадових окладів при обчисленні середньоденної заробітної плати.

Тому, загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення з 20.04.2018 по 05.09.2023 складає 1 796 826 грн. 16 коп.

Позовні вимоги в цій частині суд визнає обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині здійснені позивачем розрахунки в ході розгляду справи по суті не знайшли свого нормативного підтвердження, а тому суд їх відхиляє.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги про визнання бездіяльності Запорізької обласної прокуратури по невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі протиправною, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження факту та обставин звернення ОСОБА_1 до відповідача у справі із вимогою нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно достатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4статті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині, а тому позовні вимоги суд задовольняє частково.

Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,- задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.04.2018 по 05.09.2023 включно у розмірі 1 796 826 (один мільйон сімсот дев`яносто шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення в повному обсязі складено та підписано 10.06.2024

Суддя Л.Я. Максименко