Рішення

від 11.06.2024 по справі 300/923/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. справа № 300/923/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Коломийської районної державної адміністрації до Чернелицької селищної ради, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі: Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Коломийської районної державної адміністрації, з адміністративним позовом до Чернелицької селищної ради про:

визнання протиправною бездіяльності Чернелицької селищної ради, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - замок (охоронний номер 251) та Домініканський костел (охоронний номер 1154), які знаходяться у смт. Чернелиця та неукладенні охоронних договорів на ці об`єкти;

зобов`язання Чернелицьку селищну раду вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - замок (охоронний номер 251) та Домініканський костел (охоронний номер 1154), які знаходяться у смт. Чернелиця;

зобов`язання Чернелицьку селищну раду укласти із Коломийською районною державною адміністрацією охоронні договори на об`єкти культурної спадщини національного значення - замок (охоронний номер 251) та Домініканський костел (охоронний номер 1154), які знаходяться у смт. Чернелиця.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Івано-Франківською обласною прокуратурою при здійсненні представницької діяльності встановлено факт протиправної бездіяльності Чернелицької селищної ради у сфері охорони культурної спадщини, що призводить до порушення режиму використання та охорони об`єктів культурної спадщини та може негативно вплинути на його збереження. Право власності на об`єкти культурної спадщини національного значення замку (охоронний номер 251) та Домініканського костелу (охоронний номер 1154) за Чернелицькою селищною радою не оформлено. При цьому, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен ініціювати укладення охоронного договору. Відтак, Чернелицька селищна рада, як власник пам`ятки архітектури, зобов`язана укласти охоронний договір. З огляду на викладені обставини позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 117, 118).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі співвідповідача Івано-Франківську обласну державну адміністрацію (а.с. 131-133).

З врахуванням уточнених позовних вимог згідно клопотання від 22.04.2024 представник позивача просить:

-визнати протиправною бездіяльність Чернелицької селищної ради, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066;

-зобов`язати Чернелицьку селищну раду вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066;

-визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067;

-зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067.

-зобов`язати Чернелицьку селищну раду укласти із Коломийською районною державною адміністрацією охоронний договір на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.05.2024 (а.с. 142-148).

Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив, зокрема зазначив, що заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури не обґрунтовано підстави представництва інтересів держави, а, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо користування та розпорядження майном державної власності не може вважатися самостійною підставою для представництва у вказаних в позовній заяві обставинах та подання позову в інтересах держави від імені державних органів, які наділені компетентними повноваженнями у спірних правовідносинах до державного органу, який відповідно до повноважень діє в інтересах держави у спірних правовідносинах. Також зазначив, що чинним законодавством не розмежовано повноважень щодо здійснення державної реєстрації права власності на пам`ятки архітектури, а позивачем не доведено, що обов`язки державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця покладено чинним законодавством безпосередньо на Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію. Вказав, що з метою забезпечення збереження пам`яток культурної спадщини на території Івано-Франківської області Івано-Франківською обласною державною (військовою) адміністрацією листом від 23.07.2023 № 676/0/2-23/01-138 проінформовано голів районних державних адміністрацій та територіальних громад Івано-Франківської області про необхідність здійснення заходів щодо забезпечення охорони пам`яток культурної спадщини на відповідних територіях територіальних громад, передбачення в місцевих програмах з розвитку галузі культури коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації, проведення її експертизи та фінансування ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках культурної спадщини. Отже, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури при поданні позову не довів суду факт бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації стосовно нездійснення державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця. В задоволенні позовних вимог звернених до Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації просив відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, яка надійшла на адресу суду 16.05.2024. Згідно відповіді на відзив представник позивача не погодився з аргументами відповідача, зокрема вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність чітко розмежованих повноважень щодо реєстрації права власності на майно Костел ХVІ століття, смт. Чернелиця та недоведеність прокурором такого обов`язку саме у Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Зазначив, що відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна. Таким чином, вважає, що у даному випадку відповідачем щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Домініканський костел слід визнати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію (а.с. 156-161).

Відповідач - Чернелицька селищна рада правом подати відзив на адміністративний позов не скористалась.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Згідно постанов Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» та від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури на території Української РСР, що перебувають під охороною держави» Замок XVI століття, та Костел XVI століття, смт. Чернелиця включено до переліку пам`яток архітектури, які перебувають під охороною держави.

Івано-Франківською обласною прокуратурою на адресу Чернелицької селищної ради скеровано лист №15-932 вих-23 від 01.11.2023 про необхідність вжиття заходів щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти культурної спадщини та укладення охоронних договорів (а.с.30, 31).

Листом № 1320/02.2-14 від 23.11.2023 Чернелицька селищна рада повідомила, що в селищі Чернелиця дійсно знаходяться пам`ятки архітектури національного значення замок та Домініканський костел. Право власності на вказані пам`ятки архітектури на даний час не зареєстровані за селищною радою, а відповідно селищною радою не укладено охоронних договорів (а.с. 32).

Попередньо, а саме 16.10.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура листом № 15-868 вих-23 звернулася до Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА про надання інформації: про власника (балансоутримувача) вказаних пам`яток, реєстрацію відповідного права, чи розроблено паспорти об`єктів культурної спадщини, чи укладено охоронний договір на них та чи внесено замок та костел до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.22, 23).

Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА листом № 239/01-012/054 від 26.10.2023 повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру, що звернень від Коломийської райдержадміністрації та відповідних територіальних громад, щодо укладення охоронних договорів на зазначені пам`ятки не надходило, такі договори не укладені. Відомості про власника зазначених пам`яток відсутні (а.с.24, 25).

20.12.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура листом звернулася до Коломийської райдержадміністрації про надання інформації про те чи укладені із власником (користувачем) охоронні договори на замок та Домініканський костел у смт. Чернелиця Коломийського району (а.с.26, 27).

14.01.2024 Коломийська РДА листом №2848/01-025/016 повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що право власності на пам`ятки архітектури національного значення замок та Домініканський костел не зареєстровані за селищною радою, відповідно не укладено охоронні договори (а.с.28).

Відтак, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, встановивши, що Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА не вчинило дієвих заходів щодо зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації права власності на пам`ятки архітектури національного значення та укладення охоронних договорів, звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Зі змісту вищезазначених норм закону слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 460/12784/22.

Суд зазначає, що у цій справі Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підстави звернення до суду обґрунтував щодо пам`ятки архітектури національного значення Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066 нездійсненням Управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації заходів щодо зобов`язання Чернелицької селищної ради Івано-Франківської області вчинити дії щодо реєстрації права власності на пам`ятку та укладення охоронного договору.

В частині позовних вимог щодо пам`ятки архітектури національного значення Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067 суд зазначає, що вказана пам`ятка архітектури згідно постанови Ради Міністрів УРСР №83 від 05.04.1991 «Про перелік пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям» включено до переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям. Згідно постанови Кабінету Міністрів України №311 від 08.06.1992 з вказаного переліку вилучено зазначену пам`ятку архітектури. Водночас таке виключення з даного переліку не позбавляє Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067 статусу культової споруди. Згідно статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна.

Зважаючи на викладене, у даному випадку відповідачем щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А слід визнати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

Відтак, на переконання суду, прокурор наділений правом звернення до суду з цим позовом в інтересах Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Коломийської райдержадміністрації з позовними вимогами щодо пам`ятки архітектури національного значення Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066 та Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А, охоронний № 090067.

Таким чином, прокурором дотримано встановлений статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, який набрав чинності 23.10.2006, ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі Конвенція).

Статтею 1 Конвенції визначено, що пам`ятки, під якими розуміються усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення для цілей даної Конвенції є складовою частиною виразу архітектурна спадщина.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Конвенції, на кожну Сторону Конвенції покладено обов`язок вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини та за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Статтею 9 Конвенції визначено, що на Сторони покладено обов`язок забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною першою статті 6 Закону №1805-III визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відтак, спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за виконанням Закону №1805-III та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини в Івано-Франківській області є Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА.

Пунктом 2.1 Положення про Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №158 від 17.04.2019, Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА відповідно до покладених на нього завдань забезпечує організацію та проведення заходів у сфері охорони культурної спадщини, веде облік, забезпечує захист об`єктів культурної спадщини та регулює питання їх використання і популяризації, укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Відповідно до статті 17 Закону №1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Судом встановлено, що об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, см. Чернелиця, вул. Незалежності - охоронний № 090066 згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» включено до переліку пам`яток архітектури, які перебувають під охороною держави.

Вказаний об`єкт перебуває на території Чернелицької селищної ради та перебуває у комунальній власності Чернелицької територіальної громади.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відтак, Чернелицька селищна рада як власник об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: смт. Чернелиця, вул. Незалежності, яке одночасно є пам`яткою архітектури національного значення Замок XVI століття, зобов`язана вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності на вищевказаний об`єкт згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частин 1, 2 статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та власника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законом передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Частиною 3 статті 23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1768 власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку визначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку до охоронного договору додаються:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.

Відтак, суд зазначає, що Чернелицька селищна рада як власник об`єкта нерухомого майна: Замок XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Незалежності - охоронний № 090066, яке одночасно є пам`яткою архітектури національного значення, зобов`язана була укласти з органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки Чернелицька селищна рада не виконала свого обов`язку про реєстрацію права власності на такий об`єкт культурної спадщини та, як наслідок, неукладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини з Управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Доказів на вчинення таких дій відповідачем суду не надано.

При вирішенні спору по суті суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі №420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України Про охорону культурної спадщини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.

З огляду на викладене, а також на те, що державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Чернелицької селищної ради, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066; зобов`язання Чернелицьку селищну раду вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066; зобов`язання Чернелицьку селищну раду укласти із Коломийською районною державною адміністрацією охоронний договір на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067 та зобов`язання Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067 суд зазначає наступне.

При вирішенні вказаних позовних вимог суд враховує, що відмінністю вказаного об`єкта культурної спадщини, який як і Замок XVI століття розташований на території Чернелицької селищної ради є його спеціальний статус культової споруди.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

До введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто, таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону.

До 1991 року державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Частиною першою статті 19 Закону СРСР «Про власність» від 06.03.1990 та ст. 31 Закону Української РСР «Про власність» від 07.02.1991 визначений такий різновид державної власності як власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»« та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність»«, Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Підставою для набуття державного майна України у комунальну власність, є, зокрема, Закон Української РСР «Про власність» та постанова Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».

Відповідно до статті 35 Закону Української РСР «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з набранням чинності цим Законом (12.06.1997) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено фактичний перехід у державну власність Костелу XVI століття, смт. Чернелиця з огляду на законодавство, яке діяло після 1939 року на відповідній території. Водночас сторони не надали суду доказів щодо переходу в комунальну власність будівлі після прийняття закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», Закону України «Про власність», а також постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю».

Таким чином, станом на момент розгляду справи Костел XVI століття, смт. Чернелиця перебуває у державній власності.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна.

Таким чином, виходячи із змісту ст.. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» уповноваженим державою органом на вчинення дій щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Костел XVI століття, АДРЕСА_1 - охоронний № 090067 є Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи право власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Костел XVI століття, АДРЕСА_1 - охоронний № 090067 не зареєстровано.

Тому Івано-Франківська обласна державна адміністрація зобов`язана вжити заходи щодо державної реєстрації права державної власності на вищевказаний об`єкт згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, АДРЕСА_1 - охоронний № 090067 та зобов`язання Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Під час розгляду справи свідки не залучались, експертизи не проводились. Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015) в інтересах держави в особі: Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33645264, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015), Коломийської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23806257, вул. Верещинського, 17 м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) до Чернелицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04355601, вул. Незалежності, 19, смт. Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська область), Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Чернелицької селищної ради, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066.

Зобов`язати Чернелицьку селищну раду вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067.

Зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067.

Зобов`язати Чернелицьку селищну раду укласти із Коломийською районною державною адміністрацією охоронний договір на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.