Постанова від 31.07.2025 по справі 300/923/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 300/923/24

адміністративне провадження № К/990/44958/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кірсенко А.І.,

представника позивача Штін Д.С.,

представника відповідача Шешурак О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 (суддя Григорук О.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 (колегія у складі суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., Пліша М.А.)

у справі № 300/923/24

за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Коломийської районної державної адміністрації

до Чернелицької селищної ради, Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення дій.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Коломийської районної державної адміністрації з позовом до Чернелицької селищної ради та Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі також - Івано-Франківська ОДА, відповідач, скаржник), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Чернелицької селищної ради, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкти культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066;

- зобов`язати Чернелицьку селищну раду вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066;

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067;

- зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067;

- зобов`язати Чернелицьку селищну раду укласти із Коломийською районною державною адміністрацією охоронний договір на об`єкт культурної спадщини національного значення - Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» та від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури на території Української РСР, що перебувають під охороною держави» Замок XVI століття, та Костел XVI століття, смт Чернелиця включено до переліку пам`яток архітектури, які перебувають під охороною держави.

3. 16.10.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура листом № 15-868 вих-23 звернулася до Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА про надання інформації: про власника (балансоутримувача) вказаних пам`яток, реєстрацію відповідного права, чи розроблено паспорти об`єктів культурної спадщини, чи укладено охоронний договір на них та чи внесено замок та костел до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т. 1 а.с.22, 23).

4. Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської ОДА листом №239/01-012/054 від 26.10.2023 повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру, що звернень від Коломийської райдержадміністрації та відповідних територіальних громад, щодо укладення охоронних договорів на зазначені пам`ятки не надходило, такі договори не укладені. Відомості про власника зазначених пам`яток відсутні (т. 1 а.с.24, 25).

5. Івано-Франківська обласна прокуратура на адресу Чернелицької селищної ради надіслала лист №15-932 вих-23 від 01.11.2023 про необхідність вжиття заходів щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти культурної спадщини та укладення охоронних договорів (т. 1 а.с.30, 31).

6. Листом № 1320/02.2-14 від 23.11.2023 Чернелицька селищна рада повідомила, що в селищі Чернелиця дійсно знаходяться пам`ятки архітектури національного значення замок та Домініканський костел. Право власності на вказані пам`ятки архітектури на даний час не зареєстровані за селищною радою, а тому селищною радою не укладено охоронних договорів (т. 1 а.с. 32).

7. 20.12.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура листом звернулася до Коломийської райдержадміністрації про надання інформації про те чи укладені із власником (користувачем) охоронні договори на замок та Домініканський костел у смт Чернелиця Коломийського району (т. 1 а.с.26, 27).

8. Відповідно до Переліку об`єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 6, Костьол XVI століття з місцезнаходженням в смт Чернелиця, вул. Українська, 1А з охоронним №090067, віднесений до об`єктів культурної спадщини національного значення.

9. 14.01.2024 Коломийська РДА листом №2848/01-025/016 повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що право власності на пам`ятки архітектури національного значення замок та Домініканський костел не зареєстровані за селищною радою, відповідно не укладено охоронні договори (т. 1 а.с.28).

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024, задовольнив позов.

11. Суди дійшли висновку про те, що прокурор наділений правом звернення до суду з цим позовом в інтересах Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Коломийської райдержадміністрації з позовними вимогами щодо пам`ятки архітектури національного значення Замок XVI століття, вул. Незалежності - охоронний № 090066 та Костел XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Українська, 1 А, охоронний № 090067.

12. Суди зазначили, що відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а тому Чернелицька селищна рада як власник об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: смт Чернелиця, вул. Незалежності, яке одночасно є пам`яткою архітектури національного значення Замок XVI століття, зобов`язана вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності на вищевказаний об`єкт згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) . Чернелицька селищна рада як власник об`єкта нерухомого майна: Замок XVI століття, смт. Чернелиця, вул. Незалежності - охоронний № 090066, яке одночасно є пам`яткою архітектури національного значення, зобов`язана була укласти з органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Також, суди вказали, що станом на момент розгляду справи Костел XVI століття, смт Чернелиця перебуває у державній власності. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна. Таким чином, уповноваженим державою органом на вчинення дій щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Костел XVI століття охоронний № 090067 є Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

13. У касаційній скарзі Івано-Франківська ОДА просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 в частині задоволення позовних вимог, що стосуються Івано-Франківської ОДА.

14. Скаржник наводить такі підстави касаційного оскарження:

- застосування судами попередніх інстанції при ухваленні судових рішень норм ч. 4 і 5 ст. 53 КАС України, абз. 1 і 2 ч. 3, абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) (а саме в частині наявності у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом у межах цього спору) без урахування висновку щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17;

- відсутність висновку Верховного Суду з правозастосування норм права у подібних правовідносинах, а саме з питання визначення наявності чи відсутності обов`язку в органу державної влади здійснювати державну реєстрацію речового права (права власності) на нерухоме майно - об`єкт культурної спадщини національного значення.

15. Ухвалою від 11.12.2024 Верховний Суд відкрив провадження у справі для перевірки доводів касаційної скарги.

16. Скаржник просив про розгляд справи за його участі, ухвалою від 18.06.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання.

17. Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації у поясненні покликається на протиправність висновків попередніх інстанцій, підтримуючи касаційну скаргу та викладені в ній доводи.

18. Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у відзиві зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій з огляду на те, що наділений повноваженнями у цій справі правом на звернення до суду з огляду на наявність відповідних підстав та дотримання процедури, що передує зверненню до суду, передбаченої ст. 23 Закону № 1697-VII.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов таких висновків.

20. Суд звертає увагу, що, як і під час апеляційного розгляду, предметом оскарження є рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог про :

- визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067;

- зобов`язання Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067.

21. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

22. Наведеним положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

23. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. За визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).

25. Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

26. Отже, необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.

27. У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

28. Відповідно до ч.3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 (на яку покликається і сам відповідач у касаційній скарзі), зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

30. Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

31. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:

« 69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором».

32. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067.

33. Відповідно до ст. 1 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III) культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

34. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1805-III Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

35. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

36. Відповідно до ст. 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

37. Відповідно п. 13 ч. 1 до ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

38. Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

39. Згідно з абз. 1 п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

40. Пунктом 44 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

41. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний №090067, має бути зареєстрований в Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства.

42. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» та від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури на території Української РСР, що перебувають під охороною держави» Замок XVI століття, та Костел XVI століття, смт. Чернелиця включено до переліку пам`яток архітектури, які перебувають під охороною держави.

43. До введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі ст. 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року.

44. Частиною 1 ст. 19 Закону СРСР «Про власність» від 06.03.1990 та ст. 31 Закону Української РСР «Про власність» від 07.02.1991 визначений такий різновид державної власності як власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

45. На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»« та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність»«, Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято Постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Підставою для набуття державного майна України у комунальну власність, є, зокрема Закон Української РСР «Про власність» та постанова Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991 №311.

46. Відповідно до ст. 35 Закону Української РСР «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

47. Судом першої інстанції встановлено фактичний перехід у державну власність Костелу XVI століття у смт Чернелиця з огляду на законодавство, яке діяло після 1939 року на відповідній території. Водночас сторони не надали суду доказів щодо переходу в комунальну власність будівлі після прийняття закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», Закону України «Про власність», а також постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю».

48. Таким чином, на час розгляду справи Костел XVI століття, смт Чернелиця перебуває у державній власності.

49. У відповідності до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII) культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна.

50. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що уповноваженим державою органом на вчинення дій щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення Костел XVI століття, смт Чернелиця є Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

51. Суд не погоджується з покликаннями відповідача про те, що саме щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини національного значення - Костел XVI століття, смт Чернелиця, вул. Українська, 1 А - охоронний № 090067, прокурор мав звертатися в інтересах Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а не як самостійний суб`єкт в інтересах держави, з огляду на те, що відповідачем у справі визначено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

52. Водночас Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації відповідно до п. 1 Положення про Управління культури, національностей та релігії Івано-Франківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №158 від 17.04.2019, утворюється головою обласної державної адміністрації і є її структурним підрозділом. Управління підзвітне i підконтрольне голові обласної державної адміністрації та Міністерству культури України. Зазначене спростовує можливість звернення Управління з позовом до обласної державної адміністрації та спростовує покликання відповідача на компетенційний характер спору. З огляду на це, Суд вважає незастосовним до справи висновок Верховного Суду щодо юрисдикції спору, висловлений у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.

53. Отже, прокурор є належним позивачем у цій справі.

54. Щодо бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації як підстави для звернення до суду, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Івано-Франківською обласна прокуратура відповідно до ст. 23 Закону №1697-VII направляла запит від 16.10.2023 №15-868вих-23 до Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації з вимогою надати інформацію щодо власника пам`яток архітектури, зокрема Костелу ХVІ століття, який розташований в смт Чернелиця (на даний час охоронний номер № 090067). У відповідь листом від 30.10.2023 № 19764-23 прокуратуру повідомлено, що відомості про власника відсутні.

55. Також обласною прокуратурою направлявся запит до іншого структурного підрозділу Івано-Франківської державної адміністрації Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури (лист від 05.12.2023 № 15-1063вих-23).

У відповідь прокуратурою отримана облікова документація пам`яток архітектури. Жодних дій, спрямованих на усунення виявлених порушень щодо непроведення державної реєстрації майна вжито не було. Листом прокуратури від 26.01.2024 № 15-83вих-24 до Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації інформовано про вжиття заходів представницького характеру прокуратурою самостійно.

56. Отже, з жовтня 2023 року відповідачу було достовірно відомо про відсутність державної реєстрації права власності на державне майно Костел ХVІ століття (на даний час, вул. Українська, 1 А, смт Чернелиця, охоронний номер № 090067), проте останнім не вжито жодних заходів щодо усунення виявленого порушення та проведення такої реєстрації.

57. Крім того, Суд зауважує, що відсутність державної реєстрації права власності на державне майно (Костел ХVІ століття) протягом строку перебування такого майна у власності держави свідчить про бездіяльність відповідача у цій справі.

58. З огляду на викладене, Суд вважає, що прокурор дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону №1697-VII, що передує зверненню до суду, що відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.04.2019 у справі № 342/158/17.

59. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

60. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

61. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

64. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не розподіляє понесені судові витрати.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 353, 356 КАС України, Суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №300/923/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя С.Г. Стеценко