Рішення

від 10.06.2024 по справі 320/2966/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року справа №320/2966/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі позивач, ДП «МЕ «Бориспіль») з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №4893100040202, від 05.09.2022 №4903100040202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку підприємства. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив про недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій, за даними податкової звітності на балансі контрагентів позивача основні засоби не обліковуються, а трудові ресурси відсутні, тоді як виконання робіт потребує задіяння певного кола осіб. Крім того, оплата за цими договорами не проводилася. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті з дотримання норм чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 №925/0/15-23 звільнено суддю ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням, в провадженні якої перебувала дана справа.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №320/2966/23 передано для розгляду судді Маричу Є.В.

Ухвалою суду від 13.12.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, .

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 16.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «МА «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069) з питань законності декларування заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року (від 21.02.2022 вх. № 9037089327) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 29.07.2022 № 427/31-00-04-02-02/20572069 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 15/28289, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року (показник рядка 17 Декларації) у сумі 2 993 854 грн, що призвело до завищення:

- від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) на суму 2 993 854 грн, в тому числі:

- суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) на суму 2 474 756 грн;

- суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 519 098 грн.

ДП МА «Бориспіль» не погодилося із викладеними висновками та подало заперечення на акт від 16.08.2022 №01-22/4-5.

Листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.09.2022 № 409/ЖІ2/31-00-04-02-02-33 повідомлено, що за результатом розгляду заперечення, прийнято рішення про те, що висновки акта перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки від 29.07.2022 № 427/31-00-04-02-02/20572069, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022:

№4893100040202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 474 756,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 237 378,00 грн;

№4903100040202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 519 098,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 21.11.2022 №14894/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №4893100040202 та №4903100040202, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням закону, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 по справі № 460/2939/18 здійснено тлумачення підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і зроблено висновок про те, що буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V Податкового кодексу України.

Таким чином, вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» поряд із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки, стосується від`ємного значення з податку на додану вартість, як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Щодо строку призначення перевірки суд зазначає наступне.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України запроваджено воєнний стан.

Законом України від 03.03.2022 №2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.9, відповідно до якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим, Законом України від 12.05.2022 №2260-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 69.2 викладено в такій редакції: « 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються; крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; в) фактичних перевірок.».

Як передбачено пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

В той час, пунктом 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено: зупинити до 21 липня 2022 року дію пунктів 200.10-200.12 статті 200 цього Кодексу. До звітних податкових періодів лютий - липень 2022 року пункти 200.10-200.12 статті 200 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків для проведення камеральних, документальних податкових перевірок, передбачених підпунктом 69.2 цього пункту.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно абзацу восьмого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX (який набирає чинності з 2 червня 2022 року в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування) подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди до лютого 2022 року перевіряються у строк, визначений цим пунктом для звітного періоду, на який припадає день подання такого уточнюючого розрахунку.

При цьому, згідно пункту 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.05.2022 №2260-1Х, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до абзаців другого, п`ятого - восьмого підпункту 69.2 та підпункту 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, які набирають чинності з 2 червня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом документальної позапланової перевірки ДП МА «Бориспіль» є дотримання останнім податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість (від 21.02.2022 вх. № 9037089327) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України відповідачем видано наказ від 01.06.2022 №116 про призначення вказаної перевірки позивача з 11 липня 2022 року тривалістю 15 робочих днів.

Таким чином, виходячи з аналізу вище зазначених законодавчих норм, слід дійти до висновку, що оскільки подання декларації за січень 2022 року, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, та з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, є належною підставою для проведення перевірки, а чинне законодавство не обмежує перевірку на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від`ємного значення ПДВ строками або періодами формування від`ємного значення, а граматичне тлумачення означеної норми пов`язує право провести перевірку у разі якщо платником подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, тому суд відхиляє доводи позивача про те, що перевірку проведено відповідачем поза межами строків, встановлених чинним законодавством.

Щодо правомірності встановлених відповідачем під час перевірки порушень платником податків вимог законодавства, що стало підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно додатку 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН, та про податковий кредит з урахуванню його коригування» (Д1) до декларації за січень 2022 року ДП МА «Бориспіль» включено до податкового кредиту суму ПДВ 2 993 854 грн по контрагентах, а саме: ПП «Гарант-Енерго» (код ЄДРПОУ 30577113) на суму ПДВ 2 792 817,34 грн та ТОВ «Альтіс-Констракшн» (код ЄДРПОУ 37394854) на суму ПДВ 201 036,90 грн.

Як встановлено судом та вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання зазначених послуг, а саме неналежність контрагентів позивача по ланцюгу наданих послуг до суб`єктів реальної економічної діяльності.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП МА «Бориспіль» та ПП «Гарант-Енерго» (код ЄДРПОУ 30577113) укладено договір від 02.10.2018 № 37-14.3/5-29, відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов`язується виконати в повному обсязі роботи по об`єкту «Реконструкція фільтраційної споруди для зливу нафтопродуктів на базовому складі паливно-мастильних матеріалів в ДП МА «Бориспіль» по вул. Запорізькій 16-а в м. Бориспіль (інв. №47707)» (будівельні роботи).

До вказаного договору сторонами складено та підписано Додаткові угоди: №1 від 30.08.2019, №2 від 23.12.2019, №3 від 23.04.2020, №4 від 30.06.2020, №5 від 13.07.2020, №6 від 16.07.2020, №7 від 31.07.2020, №8 від 06.10.2020, №9 від 31.05.2021, №10 від 14.07.2021, №11 від 06.09.2020, №12 від 31.12.2020.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року на суму 3 886 070,48 грн; актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за січень 2022 року: № 20 на суму 151 528,01 грн; № 21 на суму 16 819,91 грн; № 22 на суму 20 151,48 грн; № 23 на суму 73 247,44 грн; № 24 на суму 7 249,99 грн; № 25 на суму 3 617 073,65 грн.

В підтвердження реального виконання умов договору від 02.10.2018 № 37-14.3/5-29, позивачем надано докази, які підтверджують виконання робіт, а саме копії: дозволу на виконання будівельних робіт від 28.12.2018, листа ДП МА «Бориспіль» про початок виконання робіт від 06.03.2019 № 19-22/3-200; акта-допуску передачі будівельного майданчика від 06.03.2019 № 58-26-3; листа ДП МА «Бориспіль» про передачу проектної документації (стадія «РП») від 06.03.2019 № 19-22/3-198, листа ПП «Гарант-Енерго» про призначення відповідального виконавця робіт від 03.06.2020 №03/06-20/1 з копією наказу про призначення відповідального виконавця робіт; листа ПП Гарант-Енерго» про утворення технічної комісії від 07.10.2021 № 07/10-21/04; наказу від 08.11.2021 № 01-07/1.1-28 про створення технічної комісії; наказу від 08.07.2022 № 01-07/1.1-7 про внесення змін до наказу від 08.11.2021 № 01-07/1.1-28 «Про створення технічної комісії»; акту від 08.09.2022 № 09-26-1 технічної комісії з прийняття виконаних робіт за договорами від 02.10.2018 № 37-14.3/5-29 та від 15.12.2020 № 35.1-14.1/5-18; загального журналу робіт з будівництва об`єкта «Реконструкція фільтраційної споруди для зливу нафтопродуктів на базовому складі паливно-мастильних матеріалів в ДП МА «Бориспіль» по вул. Запорізькій 16-а в м. Бориспіль».

Також, на підтвердження виконання умов договору за період - січень 2022 року позивачем надано копії видаткових накладних.

Окрім того, позивачем надано договір від 15.12.2020 № 37-14.3/5-18, укладений між ДП МА «Бориспіль» та ПП «Гарант-Енерго», згідно умов якого ПП «Гарант-Енерго» виконує роботи по об`єкту: «Реконструкція фільтраційної споруди для зливу нафтопродуктів на базовому складі паливно-мастильних матеріалів в ДП МА «Бориспіль» по вул. Запорізькій 16-а в м. Бориспіль (інв. № 47707), а також всі додатки №№1-54 та Додаткові угоди до цього договору № 1 від 16.02.2021, № 2 від 30.11.2021, № 3 від 31.12.2021, № 4 від 31.01.2022.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії:

видаткових накладних;

довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року на суму 645 763,77 грн та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за січень 2022 року: № 21 на суму 157 626,30 грн; № 22 на суму 133 660,81 грн; № 23 на суму 202 377,86 грн; № 24 на суму 24 860,23 грн; № 25 на суму 7 396,26 грн; № 26 на суму 103 296,29 грн; № 27 на суму 5 160,91 грн; № 28 на суму 4 428,44 грн; № 29 на суму 1 767,02 грн; № 30 на суму 5 189,65 грн;

довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року на суму 12 225 069,90 грн та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за січень 2022 року: № 31 на суму 367 378,56 грн; № 32 на суму 487 074,73грн; № 33 на суму 957 560,69 грн; № 34 на суму 693 631,34 грн; № 35 на суму 694 239,06 грн; № 36 на суму 727 056,00 грн; № 37 на суму 62 168,05 грн; № 38 на суму 443 605,94 грн; № 39 на суму 251 769,76 грн; № 40 на суму 1 413 282,52 грн; № 41 на суму 53 465,16 грн; № 42 на суму 93 044,77 грн; № 43 на суму 84 292,34 грн; № 44 на суму 873 540,64 грн; № 45 на суму 628 625,14 грн; № 46 на суму 112 230,20 грн; № 47 на суму 359 921,71 грн; № 48 на суму 112 292,42 грн; № 40 на суму 2 199 163,27 грн; № 50 на суму 171 407,21 грн; № 51 на суму 842 052,52 грн; № 52 на суму 145 794,95 грн; № 53 на суму 71 333,46 грн; № 54 на суму 321 959,42 грн; №55 на суму 58 180,04 грн.

Крім того, на виконання умов договору ДП МА «Бориспіль» сформовано акт-допуску передачі будівельного майданчика від 22.12.2020 № 58-26-21, лист ДП МА «Бориспіль» про передачу проектної документації (стадія «РП») від 22.12.2020 № 19-22/3-719, лист про початок виконання робіт від 23.12.2020 № 19-22/3-720.

ПП «Гарант-Енерго» виписано на адресу ДП МА «Бориспіль» податкові накладні від 31.01.2022 № 7 на загальну суму 3 886 070,48 грн, в т.ч. ПДВ 647 678,40 грн; від 31.01.2022 № 8 на загальну суму 645 763,77 грн., в т.ч. ПДВ 107 627,28 грн; від 31.01.2022 № 9 на загальну суму 12 225 069,90 грн., в т.ч. ПДВ 2 037 511,65 грн.

Податкові накладні, складені ПП «Гарант-Енерго» за операціями виконання будівельних робіт позивачу, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Позивачем здійснено оплату за виконання робіт на користь ПП «Гарант-Енерго», про що свідчать копії платіжних доручень № 7312 від 29.12.2021, № 963 від 30.12.2021, № 56 від 06.01.2022, № 392 від 17.01.2022.

Окрім того, щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Альтіс-Констракшн» (код ЄДРПОУ 37394854) на суму 201 036,90 грн судом встановлено наступне.

Між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Альтіс-Констракшн» укладено договір № 37-14.3/5-2 від 13.02.2018, відповідно до якого товариство зобов`язується виконати роботи по об`єкту «Реконструкція перону для повітряних суден термінального комплексу D в ДП МА «Бориспіль» (інв. № 47729).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору надано копії довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року на суму 11 206 221,37 грн та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в за січень 2022 року: № 205 на суму 601 700,30 грн; № 206 на суму 5 783 456,18 грн; № 207 на суму 4 024 995,62 грн; № 208 на суму 796 069,27 грн.

Загальна вартість виконаних робіт ТОВ «Альтіс-Констракшн» за договором № 37-14.3/5-2 від 13.02.2018 у січні 2022 року згідно первинних документів становить 11 206 221,37 грн, у т.ч. ПДВ 1 867 703,57 грн.

ДП МА «Бориспіль» перераховано авансовий платіж, передбачений умовами договору № 37-14.3/5-2 від 13.02.2018, у листопаді 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 01.11.2021 №2635 на загальну суму 10 000 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 666 666,67 грн.

В свою чергу, ТОВ «Альтіс-Констракшн» виписано податкову накладну від 01.11.2021 №7 на загальну суму 10 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 666 666,67 грн. за першою подією.

В подальшому, ТОВ «Альтіс-Констракшн» виписано також податкову накладну від 21.01.2022 №5 на суму 1 206 221,37 грн, в т.ч. ПДВ 201 036,90 грн.

Додатково в підтвердження реального виконання умов договору № 37-14.3/5-2 від 13.02.2018 позивачем надано докази, які підтверджують виконання робіт та передбачені умовами договору, а саме копії дозволу на виконання будівельних робіт від 23.03.2018; листа ДП МА «Бориспіль» щодо початку виконання робіт від 16.04.2018 № 01-22-1673; листа ТОВ «Альтіс-Констракшн» від 05.03.2018 № 05/03-01; актів на закриття прихованих робіт; видаткових накладних.

Отже, з поданих документів повністю прослідковується і підтверджується виконання контрагентами будівельних робіт, їх оплата позивачем та використання виконаних робіт в межах господарської діяльності позивача.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні документи по взаємовідносинах із зазначеними вище контрагентами мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об`єму наданих послуг, їх вартість, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарських договорів із вищезазначеними суб`єктами господарювання, характер та об`єм наданих послуг кожним контрагентом.

В актах виконаних робіт деталізовано кожен вид наданих послуг, дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні, складені контрагентами за операціями постачання товару позивачу, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Оскільки всі податкові накладні постачальників контрагентів були зареєстровані податковим органом, це підтверджує задекларовані обсяги виконання робіт та можливість здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що вказані первинні документи надавались позивачем до перевірки, що підтверджується реєстрами від 13.07.2022, від 18.07.2022 та від 26.07.2022.

Проте суть викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства зводиться до тверджень податкового органу про нібито недостатність трудових та матеріальних ресурсів по ланцюгу постачання з боку постачальників.

Контролюючим органом зазначено, що контрагентами ПП «Гарант-Енерго» та ТОВ «Альтіс- Констракшн» здійснено діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме ДП МА «Бориспіль».

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 29 березня 2023 року у справі № 560/12630/21 згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента..

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, від 11 серпня 2023 року у справі № 640/6374/21 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень тощо не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 листопада 2020 року у справі №440/3779/18, від 19 січня 2022 року у справі №640/29168/20, від 10 серпня 2023 року у справі № 640/18283/21.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних правовідносин на позивача як платника податку покладається додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу (постанова Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 200/2040/20-а).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також, з приводу доводів представника відповідача щодо наявності інформації про порушені кримінальні провадження стосовно контрагентів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що станом на час розгляду справи відповідачем не надано вироків суду, що свідчить про необґрунтованість зазначених доводів.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, що не спростовано відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що укладанню договорів з ПП «Гарант-Енерго» та ТОВ «Альтіс-Констракшн» передувала процедура оголошення закупівель з визначенням переліку вимог щодо товару та постачальника, всі суб`єкти господарювання (фізичні та юридичні особи) були рівними для участі у закупівлі, процедура проводилась на електронному майданчику, тобто з виключенням людського фактору, всі постачальники, з якими позивач здійснював господарські операції у період, що перевірявся, стали переможцями у цих процедурах згідно з Законом України «Про публічні закупівлі» за об`єктивними критеріями.

Таким чином, позивач не самостійно обирав кожного із постачальників, операції з якими відповідач вважає безтоварними або такими, що не відбулися.

Враховуючи викладене, суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання будівельних робіт документально підтверджується. Твердження податкового органу про порушення ДП МА «Бориспіль» п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №2 в ході розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо підтвердження реального здійснення зазначених вище господарських операцій.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №4893100040202, від 05.09.2022 №4903100040202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ: 20572069) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ 44082145) від 05.09.2022р. №4893100040202, від 05.09.2022р. №4903100040202.

3. Стягнути на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ: 20572069) сплачений судовий збір у розмірі 24 810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ 44082145).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.