Рішення

від 11.06.2024 по справі 320/40339/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року м. Київ№ 320/40339/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дії та стягнення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неповерненні надміру сплачених сум грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн;

стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що під час вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення операцій з продажу земельних ділянок у позивача сформувалась надміру сплачена сума грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів, однак останній відмовив йому з огляду на відсутність законних підстав, що на думку позивача порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

01.12.2023 до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого, відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що оскільки нотаріальні дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вчинені, то нормами ПК України не передбачено повернення помилково (надміру) сплачених грошових коштів на підставі поданої податкової декларації.

01.03.2024 за результатами розгляду клопотань сторін, суд протокольною ухвалою про закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. У судовому засіданні 01.03.2024 надійшло клопотання позивача про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду поданого клопотання, суд задовольнив клопотання представника позивача та подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

23.04.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити, виходячи з того, що оскільки нотаріальні дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вчинені, то нормами ПК України не передбачено повернення помилково (надміру) сплачених грошових коштів на підставі поданої податкової декларації.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Аріе Шварц має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивачем було вчинено операції щодо купівлі-продажу п`яти земельних ділянок:

Земельна ділянка № 1.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0199 на підставі договору купівлі-продажу № 2930 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 4 970 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273948 від 17.12.2021.

Оціночна вартість земельної ділянки 18 967 800,00 грн.

У подальшому зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 927 від 19.09.2022 за ціною 4 470 000,00 грн.

У зв`язку з першим продажем земельної ділянки позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 5% від оціночної вартості у сумі 948 390,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від оціночної вартості у сумі 284 517,00 грн відповідно до платіжних доручень № 298415 від 19.09.2022 та № 298428 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 2.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0213 на підставі договору купівлі-продажу № 2932 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 14 131 801,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273952 від 17.12.2021.

Оціночна вартість земельної ділянки 647 874,00 грн.

У подальшому зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 928 від 19.09.2022 за ціною 647 874,00 грн.

У зв`язку з другим продажем земельної ділянки позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 116 617,32 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 9 718,11 грн відповідно до платіжних доручень № 298453 від 19.09.2022 та № 298487 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 3.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0212 на підставі договору купівлі-продажу № 2931 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 1 660 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273950 від 17.12.2021.

Оціночна вартість земельної ділянки 9 762 800,00 грн.

У подальшому зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 929 від 19.09.2022 за ціною 9 762 800,00 грн.

У зв`язку з третім продажем земельної ділянки позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 1 757 304,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 146 442,00 грн відповідно до платіжних доручень № 298448 від 19.09.2022 та № 298439 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 4.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0163 на підставі договору купівлі-продажу № 2929 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 732 102,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273945 від 17.12.2021.

Оціночна вартість земельної ділянки 533 369,00 грн.

У подальшому зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 930 від 19.09.2022 за ціною 533 369,00 грн.

У зв`язку з четвертим продажем земельної ділянки позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 96 006,42 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 8 000,54 грн відповідно до платіжних доручень № 298448 від 19.09.2022 та № 298439 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 5.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0162 на підставі договору купівлі-продажу № 2928 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 27 343 547,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273940 від 17.12.2021.

Оціночна вартість земельної ділянки 10 860 100,00 грн.

У подальшому зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 931 від 19.09.2022 за ціною 10 860 100,00 грн.

У зв`язку з п`ятим продажем земельної ділянки позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 1 954 818,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 162 901,50 грн відповідно до платіжних доручень № 298406 від 19.09.2022 та № 298411 від 19.09.2022.

Під час продажу земельних ділянок позивачем сумарно сплачено ПДФО у розмірі 4 873 135,74 грн та військовий збір у розмірі 611 579,15 грн.

У подальшому позивачем встановлено, що він помилково не застосував до правовідносин положення абз. 5 п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до визначення і сплати податкових зобов`язань у надмірному розмірі, а саме: сума ПДФО та військового збору повинні були бути сплачені у наступних розмірах: земельна ділянка № 1 - 948 390,00 грн та 284 517,00 грн; земельна ділянка № 2 0,00 грн; земельна ділянка № НОМЕР_2 - 1 458 504,00 грн та 121 542,00 грн; земельна ділянка № 4 - 0,00 грн; земельна ділянка № НОМЕР_3 0,00 грн.

Під час подання 10.05.2023 податкової декларації позивачем у графі 10.5 визначено суми ПДФО у розмірі 4 873 135,74 грн та військового збору у розмірі 611 579,15 грн.

До декларації позивачем також додано розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оподатковуваних від продажу протягом звітного (податкового) року об`єктів нерухомого та/або рухомого майна форми «Ф4», у якому визначив податкові зобов`язання з врахуванням положень абз. 5 п. 172.2 ст. 172 ПК України у наступних розмірах: ПДФО 2 406 894,00 грн, військовий збір 406 059,00 грн.

Враховуючи наведене позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів.

Листом від 28.07.2023 № 3077/Ш/26-15-24-01-18-10/3ВГ повідомлено позивача, що у зв`язку із прийняттям змін до ст. 172 ПК України (з 10.10.2022) у відповідача відсутні законодавчі підстави для повернення коштів.

Не погоджуюсь з відмовою позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України за результатами розгляду, якої прийнято рішення від 12.10.2023 № 30494/99-00-06-03-03-06 про залишення рішення податкового органу без змін та скаргу без задоволення.

Рішення податкового органу обґрунтоване тим, що позивачем самостійно визначено суму податкових зобов`язань та в подальшому сплачено, при цьому, якщо позивача бажав врахувати у розрахунок податкового зобов`язання суму витрат на придбання об`єкта оподаткування йому потрібно було самостійно подати податкову декларацію з уточненим розміром податкового зобов`язання, і відповідно сплатити у належному розмірі.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.10 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Так, ст. 43 ПК України предбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Таким чином, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин:

відсутність у такого платника податкового боргу;

подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати;

відповідність поданої заяви вимогам п. 43.4 ст.43 ПК України.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що у позивача наявні передумови в розрізі наведених вище обставин, при цьому наявність таких передумов відповідачем не заперечуються.

Так, відповідач зазначає, що оскільки нотаріальні дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вчинені, то нормами ПК України не передбачено повернення помилково (надміру) сплачених грошових коштів на підставі поданої податкової декларації.

Однак, суд звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача про повернення надмірно сплачених коштів на підставі заяви, а не податкової декларації, що вбачається із суті правовідносин та матеріалів справи. Також позивач наголошує про це у відповіді на відзив.

Отже, відповідачем неправильно застосовано правові норми щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787).

Суд застосовує норми Порядку №787 в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до абзаців 1, 2 п. 1 Порядку № 787, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання;

помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Відповідно до п. 2 Порядку № 787, цей Порядок визначає процедури:

повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі);

перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.

Згідно із п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Пунктом 5 Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган державної податкової служби зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Втім, як свідчать матеріали справи, відповідачем вчинено інші дії, які не відповідають встановленому порядку, а саме, складено лист від 28.07.2023 № 3077/Ш/26-15-24-01-18-10/3ВГ, яким відмовлено у виконанні заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до заявника.

Правова процедура повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

При цьому досліджуючи розмір наявної переплати судом встановлено, співставленні суми договір купівлі-продажу щодо придбання земельних ділянок та суми договорів щодо продажу таких ділянок та встановлено фактичну наявність надмірно сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі ПДФО - 2 466 241,74 грн та військового збору 205 520,15 грн. Водночас відповідачем не заперечується розрахунок надмірно сплачених сум.

Враховуючи необґрунтованості мотивів та дій відповідача при розгляді заяви, не дотримання передбаченого законом порядку та поверхневість при розгляді зазначених питань, суд, вважає, бездіяльність відповідача, що полягає у неповерненні надміру сплачених сум грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн є протиправною.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачені суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн, суд зазначає наступне.

Як установлено судом, відповідач не вчинив дій по поверненню сплачених позивачем податку з доходів фізичних осіб та військового збору, чим допустив порушення його прав та інтересів.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 21.05.2020 № 580/1267/19 Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і ухвалюючи нове рішення, визначив наступне:

«в постанові від 12.02.2019 № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.».

У зв`язку із цим, Верховний Суд в справі № 580/1267/19 ухвалені судові рішення скасував у частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ДФС у місті Києві підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення сплачених грошових коштів і ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову шляхом стягнення на користь позивача з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Отже, у цій справі суд доходить висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 14 493,60 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 31.10.2023.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 14 493,60 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), що полягає у неповерненні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на корсить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачені суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 466 241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у сумі 14493,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.