Постанова

від 30.07.2008 по справі 13/210

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 30 липня 2008 року           14:30           № 13/210

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання  Федоровій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариство з обмеженою відповідальністю"Техенергокомплект"

до

 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про

 скасування податкового повідомлення-рішення  №0000352302/0 від 30.05.2008р.

 У судовому   засіданні   оголошено вступну  і  резолютивну   частину    рішення  згідно ст. 160 КАС України .

           Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000352302/0 від 30.05.2008 р., посилаючись на  приписи Конституції України, ст. ст. 1, 2, 7, 10 Закону України „Про  податок на додану вартість”.  Звертається увага, що основним аргументом відповідача, є: порушення позивача шляхом безпідставного, на думку відповідача,  віднесення до складу податкового кредиту  ПДВ по операціям з ТОВ «Вега-Тех 2004» у сумі 41591гпн.;   є постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2006р., яким визнано недійсним з 19.07.2004 року Свідоцтво  платника податку на додану вартість ТОВ «Вега-Тех 2004». Однак, позивачем  були   надані   всі   первинні   бухгалтерські документи , у т.ч. договори, акти прийняття виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.  Крім того, позивач звернув увагу суду, що на момент існування договірних відносин між ним та ТОВ «Вега-Тех 2004», останнє не було виключено з ЄДРПОУ, а відповідно здійснювало господарську діяльність у правовому полі.

Позивач  у позовній   заяві та    його представник у судовому    засіданні   посилаюься на те, що чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.   Посилання податкового органу  на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2006р.,  спростовується тим, що на момент виконання зобов'язань за укладеними договорами ТОВ «Вега-Тех 2004»,  знаходилось в Єдиному державному реєстрі. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє права правового значення виданих за такими господарськими операціями бухгалтерських документів.

Позивач звернув увагу, що в ціні наданих послуг за укладеними договорами позивачем було сплачено ПДВ та отримано податкову накладну. Оплата за товар здійснювалась безготівковими коштами з рахунку  згідно платіжних доручень.

        Відповідач  у   запереченнях на позов та    його представник у  судовому  засіданні  проти позову   заперечують, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями . Порушення вказаних норм Закону призвело до завищення валових витрат на 45142 грн. та відповідно до заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на 11286 грн. Крім цього , звертається увага, що позивачем порушено п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 із змінами та доповненнями. Порушення вказаних норм Закону про ПДВ призвело до заниження суми ПДВ у липні 2005 року на 9028 грн.

         Відповідач  також посилається на те, що  згідно  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), особою, яка підпадає під визначення платника податку і зареєстрована у встановленому порядку, виписується податкова накладна. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно наказу ДПА України від 24.04.2003р. №196 щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам під час проведення документальних перевірок заявленого до відшкодування податку на додану вартість необхідно забезпечити проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг). Звертається увага на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 26.02.2006р. по справі №2-825-1/06 про визнання недійсними свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Універсал-Про ЛТД" від дати внесення до реєстру платників ПДВ та статут ТОВ "Універсал-Про ЛТД" з моменту реєстрації, а   також на те, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для госпродарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Постановою Солом'янського районного суду м.Києва  встановлено, що установчі документи ТОВ "Універсал-Про ЛТД" є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки фактично підприємницька діяльність ТОВ проводилась невідомими особами, статут містить недостовірні дані, щодо засновника та місця знаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі документи не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Невиїздна документальна перевірка позивача з питань його правових відносин  з ТОВ «Вега-Тех 2004»за період  з 01.01.2004р. по 31.12.2006 року  проводилась відповідачем з 14.05.2008 по 17.05.2008 року,  за результатами чого складено  акт № 190/1-23-1-32848289  від 19.05.08 р.

Перевіркою  встановлено  порушення  п.п.7.4.5, п.7.4,  п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 із змінами та доповненнями , що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет учервні 2005 року на 9975 грн; у  липні 2005 року на 31616 грн.

    При цьому перевіркою встановлено, що  постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2006р. у справі № 2-1767/2006 скасовано державну реєстрацію ТОВ «Вега-Тех 2004» з моменту реєстрації -19.07.2004 року, а також визнано недійсним Свідоцтво   про реєстрацію його в якості платника податку на додану вартість .  Відповідно встановлено  порушення   пп. 7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4   ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.,  у результаті чого, на думку відповідача,  занижено  податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 41591 грн.

На підставі   зазначеного   акту    перевірки  від 19.05.08р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від    30.05.08 р.  про визначення   податкового зобов'язання з ПДВ у сумі  41591 грн. та  за штрафними санкціями у сумі 20795,5 грн.  

Як вбачається   з  матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Вега-Тех 2004» м.Київ було укладено  договори: №58 купівлі-продажу від 11 березня 2005 року; №87 на виконання науково-технічної роботи від 01 червня 2005 року. Умови  вказаних договорів сторони виконали, про що свідчать наявні у матеріалах справи: акт №1 виконаних робіт до договору №87  від 01.06.05 р.; платіжні доручення про перерахування позивачем коштів ТОВ «Вега-Тех 2004»; накладна; податкові накладні.

Досліджуючи  надані  сторонами  докази  ,  аналізуючи наведені  представниками сторін міркування та заперечення , оцінюючи  їх  в  сукупності  , судом  враховується  наступне.

Згідно п.5.3.9.   ст. 5   Закону України „Про  оподаткування   прибутку підприємств”  від  28.12.1994р.    не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.  При   цьому   згідно п.5.1. ст. 5 цього Закону валові  витрати  виробництва  та  обігу   - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно  п. 1.7. ст.  1   Закону України “Про податок на додану вартість” від  3.04.1997р. (в редакції , чинній    на період, що перевірявся   відповідачем )  податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно  п.п.  7.4.1. ст. 7 цього Закону  7.4.1.  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку  протягом такого звітного періоду у зв'язку з     придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, у підпункті 7.4.5  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .   При цьому   п. 7.2.1    ст. 7 зазначеного Закону    визначені    вимоги    до   податкової накладної.

              Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону  будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг). Відповідно встановлено лише одну підставу для не включення до податковог кредиту  витрат по сплаті ПДВ –відсутність податкової накладної.

         Оцінюючи наявні    в  матеріалах справи  докази    в   сукупності   судом враховується, що    позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за червень і  липень 2005  надано  первинні бухгалтерські   документи  які відповідають вимогам Закону України „ Про   бухгалтерський  облік   і  фінансову звітність”, докази слати контрагенту ТОВ «Вега-Тех 2004»  м.Київ   коштів   та  податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. При цьому здійснення позивачем з ТОВ «Вега-Тех 2004» м.Київ  господарських операцій підтверджується укладеними між сторонами наведеними вище договорами .

          Суд вважає помилковим висновки  відповідача  про не підтвердження позивачем  податкового кредиту з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів  контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні та  не сплату ним  податку до бюджету. Судом  враховується, що  визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, складених первинних бухгалтерських документів. Докази визнання     угоди недійсною відсутні, вини в діях позивача не встановлено.

Чинне законодавство України,  у т.ч.  Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому    відповідачем не спростовані ті обставини, що  на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум ПДВ, ТОВ «Вега-Тех 2004»  м.Київ було в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ. тому позивач не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, оскільки відсутні   докази , що позивач знав про це.

          Чинним на момент розгляду справи Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"  від 15.05.03 (ч. 1, ч. 2 ст. 18 ) встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідно  якщо первинні бухгалтерські документи , податкові   накладні підписані  керівником юридичної особи, дані про яку внесені в   Держреєстр, то зазначене є достатнім  підтвердженням легітимності підпису    такої особи на документах.  

Крім того, судом    враховується, що  згідно п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість"  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. При цьому саме      платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.  10,  відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону . Тому  сама по собі несплата податку продавцем  при фактичному здійсненні господарської операції не може  впливати на податковий кредит покупця . Натомість у  встановленому порядку  відповідачем не підтверджено  фати підроблення    первинних бухгалтерських та  податкових документів  конкретною особою.

          Судом   враховується, що згідно ст.19 Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За   наведених обставин  податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Отже,  спірне  податкове    повідомлення-рішення    відповідача підлягає скасуванню, а  позовні вимоги  обґрунтовані матеріалами  справи, відповідають чинному  законодавству і  підлягають задоволенню.  

Враховуючи   задоволення  позову, згідно з ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем    підлягають відшкодуванню йому   з   Державного бюджету   України  .

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352302/0 від 30.05.2008 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергокомплект»м. Київ (юр. адреса, вул. Будіндустрії, 5,  код 32848289) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                А.Г. Степанюк