Постанова

від 15.10.2010 по справі 2а-11274/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 27/293

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15 жовтня 2010 року           14:20                    Справа № 2а-11274/10/2670

за позовом

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва  < Позивач > 

до

3-я особа

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця"

 Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про

 визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

Суддя  Головань О.В.

Секретар  Тітова Г.А.

Представники:

Від позивача:       Капустіна А.А. довіреність № 3944/9/10-114 від 27.07.10р.;           

Від відповідача:   не з'яв.,

Від 3-ї особи:       не з'яв. (клопотання про розгляд справи за відсутності його представника).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця"  (ідентифікаційний код  36351474).

Ухвалою суду від 29 липня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 вересня 2010 року.

В судовому засіданні 14 вересня 2010 року була оголошена перерва до 15 жовтня 2010 року.

До судового засідання 15 жовтня 2010 року представник відповідача не з'явився; поштова кореспонденція, направлена за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців   04111, м. Київ, вул.Саратовська, 45, оф. 1 - повернулася до суду з поміткою "за зазначеною адресою не знаходиться".

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.  

Направлена судом кореспонденція доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, і не змогла бути вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

В судовому засіданні 15 жовтня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,< Текст >суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця" зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа  02.02.09р., за адресою: 04111, м. Київ, вул. Саратовська, 45, оф. 1.

Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 6945708 від 07.09.10р. (ідентифікаційний код: 36351474), єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця" є ОСОБА_2.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначена фізична особа повідомила про те, що не має жодного відношення до створення та діяльності відповідача. Також, позивач посилається на те, що ВПМ Бердичівської ОДПІ було встановлено здійснення відповідачем  діяльності, що містить ознаки протиправної.

 Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не включає права на вимоги щодо  визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб’єктів, що мають право пред’являти вищезазначені вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі суд, враховує наступне.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема,  на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;  що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;  про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.  

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб’єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення,  допущених при її створенні,  задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Щодо посилання позивача на здійснення відповідачем протиправної діяльності суд враховує наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд доходить висновків, що згідно з вищенаведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише документ передбачений Кримінально–процесуальним кодексом України, зокрема, постанова слідчого (прокурора) або вирок, якими, у визначеному Законом порядку, встановлюється можлива або доведена участь особи у вчиненні злочину.

Позивач посилається на створення відповідача без мети зайняття підприємницькою діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України.

Проте, позивачем не надано жодних доказів існування кримінальних справ, порушених відносно діяльності, здійснюваної відповідачем.

Пояснення засновника юридичної особи щодо створення юридичної особи за відсутності мети провадження підприємницької діяльності, а з метою отримання фінансової винагороди, не можуть бути достатніми для задоволення позову.

Такі пояснення  могли би бути враховані, якщо би знайшли своє підтвердження у відповідному судовому рішенні, зокрема, вироку по кримінальній справі.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації.    

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач з липня 2009 року не подає до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість згідно вимог законодавства, тому станом на 28.07.10 р. відповідач протягом більш ніж року не звітує з вказаного податку.

Щодо податку на прибуток, то згідно інформації ДПІ у Шевченкіському районі м. Києва, відповідач не звітує з 01.10.10 р.

Станом на час звернення до суду річний строк подачі звітності з вказаного податку відповідачем не порушено, проте станом на час прийняття рішення по справі - 15.10.10 р. - річний строк подачі звітності відповідачем порушено.

Заборгованості перед бюджетом відповідач не має.

Виходячи з п. 2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"  платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу  України скасування (припинення) державної реєстрації суб‘єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб‘єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративного-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб‘єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб‘єктів  господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб‘єкта господарювання.

Згідно ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону та наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

За таких обставин судом встановлено, що відповідач протягом понад один рік не подає органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Право органу державної податкової служби звертатися до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності передбачене п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця", у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації - відмові.

На підставі вищевикладеного,  ст. ст. 160-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Припинити (скасувати) державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Станиця" (ідентифікаційний код  36351474).

3.   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Постанову надіслати сторонам по справі,  державному реєстратору для здійснення заходів по ліквідації юридичної особи у встановленому законом порядку.

5.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                Головань О.В.

Повний текст постанови

виготовлено і підписано   18.10.10