Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2а-11274/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/21059/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі №2а-11274/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевчеківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Станиця»

третя особа Шевченківська у м. Києві районна державна адміністрація

про визнання недійсним запису про проведення держаної реєстрації та припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевчеківському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Шевчеківському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Станиця» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Торгівельний дім «Станиця»), третя особа: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позовні вимоги задоволено частково. Припинено державну реєстрацію ТОВ «Торгівельний дім «Станиця». В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для припинення юридичної особи, на думку позивача, є невірні дані відносно засновника ТОВ «Торгівельний дім «Станиця». А саме, позивач посилається на те, що реєстраційні документи ТОВ «Торгівельний дім «Станиця» містять неправдиві дані, так як керівник фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, діяльність підприємства спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, діяльність підприємства ведеться не встановленими особами. На підтвердження цього до суду першої інстанції позивачем надані пояснення керівника ТОВ «Торгівельний дім «Станиця».

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України , цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону .

Згідно із ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом) здійснюються шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 ЦК України ).

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, а матеріали справи містять відомості, що остання податкова звітність відповідачем була подана за липень 2009 року і відповідач не має податкового боргу, наявні підстави для припинення відповідача.

Щодо доводів викладених у касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», то на думку колегії суддів вони не стосуються предмету спору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються. Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Таким чином, об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» у касаційній скарзі не вказано, яким чином суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень вирішили питання про права, свободи чи інтереси скаржника.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров