Рішення

від 10.06.2024 по справі 369/10713/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10713/23

Провадження № 2/369/1656/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» про стягнення коштів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Євросклад логістик» про визнання договорів недійсними -

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 05 липня 2017 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-05/07/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 300000 грн. зі строком повернення до 30 червня 2019 року. Частину боргу в розмірі 170000 грн. повернуто. Станом на 30 червня 2022 року залишок заборгованості становить 130000 грн.

12 липня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-12/07/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 160000 грн. зі строком повернення до 12 липня 2019 року. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 160000 грн.

20 вересня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-20/09/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 300000 грн. зі строком повернення до 20 вересня 2019 року. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 300000 грн.

06 листопада 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-06/11/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 200000 грн. зі строком повернення до 06 листопада 2019 року. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 200000 грн.

11 грудня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-11/12/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 500000 грн. зі строком повернення до 10 грудня 2019 року. З цих коштів відповідачу було перераховано 330000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 330 000 грн.

29 січня 2019 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-29/01/19, за яким отримано грошові кошти в розмірі 750000 грн. зі строком повернення до 28 січня 2020 року. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 750000 грн.

У подальшому 07 лютого 2023 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 укладено договори про відступлення прав вимог за вищевказаними договорами.

Вказав, що у провадженні господарського суду перебувала у провадженні справа про стягнення з ТОВ «Єврологістик» загальної заборгованості на загальну суму 1675 429 грн. У зв`язку з переуступленням прав вимоги судом проведено заміну позивача на ОСОБА_3 та провадження в цій частині закрито з роз`ясненням права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Вказав, що ТОВ «Листван» зобов`язання за договорами про надання поворотної фінансової допомоги не виконали, тому його право є порушеним та з відповідача слід стягнути заборгованість в розмірі 1 195 000 грн. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України товариство також зобов`язано відшкодувати три відсотки річних в загальному розмірі 107648,21 грн. та інфляційних втрат в загальному розмірі 501181,16 грн.:

по договору №ЦПФД-05/07/18 за період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2022 року три відсотки річних становлять 11710,68 грн., інфляційні втрати 46997,23 грн.;

по договору №ЦПФД-12/07/18 за період з 13 липня 2019 року по 12 липня 2022 року три відсотки річних становлять 14413,15 грн., інфляційні втрати 57842,74 грн.;

по договору №ЦПФД-20/09/18 за період з 21 вересня 2019 року по 20 вересня 2022 року три відсотки річних становлять 27024,66 грн., інфляційні втрати 124607,99грн.;

по договору №ЦПФД-06/11/18 за період з 07 листопада 2019 року по 08 листопада 2022 року три відсотки річних становлять 18016,44 грн., інфляційні втрати 88131,87грн.;

по договору №ЦПФД-11/12/18 за період з 11 грудня 2019 року по 10 грудня 2022 року три відсотки річних становлять 29727,12 грн., інфляційні втрати 148267,24 грн.;

по договору №ЦПФД-29/01/19 за період з 29 січня 2020 року по 28 січня 2023 року три відсотки річних становлять 6756,16 грн., інфляційні втрати 35334,09 грн.

Просили суд:

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-05/07/18 від 05 липня 2018 року у загальному розмірі 188707,91 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-12/07/18 від 12 липня 2018 року у загальному розмірі 232255,89 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-20/09/18 від 20 вересня 2018 року у загальному розмірі 451092,65 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-06/11/18 від 06 листопада 2018 року у загальному розмірі 306148,31 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-11/12/18 від 11грудня 2018 року у загальному розмірі 507994,36 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-29/01/19 від 29 січня 2019 року у загальному розмірі 117090,25 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

29 серпня 2023 року до суду поданий відзив на позов ОСОБА_3 . Не погоджуючись з позовом ТОВ «Листван» вказали, що дійсно між ними та ТОВ «Євросклад логістик» укладено шість договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги і загальний розмір заборгованості перед товариством складає 1195000 грн. Але оригінали договорів відсутні й у позивача, що встановлено при розгляді справ №916/3574/20 та №911/1020/22. Тому не можливо встановити строки виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Подані протоколи загальних зборів не можуть підтверджувати такі строки, оскільки складені в односторонньому порядку. Зазначені строки позивачем вони заперечують. Вважають, що в даному випадку строки повернення грошових коштів мають обраховуватись від отриманням ними відповідної вимоги позикодавця. Така вимога товариству не направлена, а тому відсутні прострочення виконання грошового зобов`язання та підстави нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Оскільки договори про відступлення прав вимоги укладені з метою уникнення зарахування зустрічних вимог, вони визнають борг перед ТОВ «Євросклад логістик» та заперечують права вимоги у ОСОБА_3 Просили відмовити у задоволенні позову.

05 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив. Додатково позивач ОСОБА_3 вказав, що всі умови договорів про надання поворотної фінансової допомоги визначені протоколом загальних зборів. Судовим рішення по справі 916/3574/20 встановлено дотриманням директором ТОВ «Євросклад логістик» вимог чинного законодавства та укладення договорів без перевищення своїх повноважень. Інакше, суд задоволив позов. Вимога ТОВ «Листван» направлялась ще 01 червня 2022 року, але залишена без жодного реагування з боку боржника, борг не повернутий ні товариству, ні йому. Просив позов задоволити.

12 вересня 2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Додатково відповідач ТОВ «Листван» вказали, що у судовому рішенні по справі №916/3574/20 взагалі не досліджувалось питання про строки повернення грошових коштів за договорами про надання цільової поворотної фінансової допомоги. Жодної вимоги протягом 2019-2020 років ТОВ «Листван» не отримувало, тому такі доводи ОСОБА_3 будуються на припущеннях. Просили відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому судовому засіданні 07 вересня 2023 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Листван» до ОСОБА_3 , ТОВ «Євросклад логістик» об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 .

Свої вимоги товариство мотивувало тим, що дійсно між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладені договори про надання цільової поворотної допомоги. При розгляді спору в господарському суді про стягнення заборгованості за цими договорами, ними подано заперечення про визнання заборгованості в розмірі 1195000 грн. та для майбутнього зарахування вимог - зустрічний позов про стягнення компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 223989,41 грн., заборгованості з орендної плати в розмірі 1650 грн., інфляційних втрат в розмірі 671,49 грн. та три відсотки річних в розмірі 175,08 грн. Довгий час судами вирішувалось питання про прийняття зустрічного позову і лише ухвалою господарського суду від 17 березня 2023 року його прийнято до спільного провадження з позовом ТОВ «Євросклад логістик» про стягнення заборгованості за договорами. Але 29 березня 2023 року до суду подано клопотання про заміну позивача на підставі того, що між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 укладені договори про відступлення прав вимоги від 07 лютого 2023 року. За рішенням суду з ТОВ «Євросклад логістик» стягнено заборгованість на їх користь, а провадження в частині вимог ОСОБА_3 закрито. Вважають такі дії спрямовані для уникнення проведення зарахування вимог в порядку ч.11 ст.129 ГПК України, положення самих договорів вказують на їх укладення виключно з одною метою заміна позивача у справі, а тому укладені договори про відступлення прав вимоги є фіктивними та у порядку ст.234 ЦК України мають визнатись судом недійсними. Крім того, і товариство, і ОСОБА_3 представляє однин адвокат, ціна договорів відступлення прав вимоги складає всього 6000 грн., хоча і сплата судового збору по справам більший та ними визнавались вимоги по боргам в розмірі 1195000 грн. Також відсутні докази здійснення оплати, а договір містить положення про можливість оплати аж до 28 лютого 2024 року.

Просив суд (з урахуванням заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви):

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-05/07/18 від 05 липня 2018 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-12/07/18 від 12 липня 2018 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-20/09/18 від 20 вересня 2018 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-06/11/18 від 06 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-11/12/18 від 11 грудня 2018 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-29/01/19 від 29 січня 2019 року, укладений між ТОВ «Євросклад логістик» та ОСОБА_3 ;

судові витрати покласти на відповідачів.

09 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов. Не погоджуючись з доводами ОСОБА_3 вказав, що договори про відступлення прави вимоги укладені з метою настання реальних наслідків. Ціна договорів та порядок їх оплати визначалась з урахуванням можливості заміни правонаступником по господарській справі, наявність інших судових спорів з ТОВ «Листван», хоч і визнання боргу, але не погашенням його протягом тривалого часу. Вважають, що саме ТОВ «Листван» вживає заходи щодо затягування розгляду справи, жодних доказів фіктивності чи фраудаторності оспорюваних правочинів не надав. Просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.

31 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов. Додатково позивач за зустрічним позовом ТОВ «Листван» вказали, що всі обставини вчинення договорів про відступлення прав вимоги слід оцінювати у сукупності, а тому їх позов є обґрунтованим. Оспорювані договори укладені саме з метою фактичного уникнення виконання своїх зобов`язань, і тому їх право є порушеним. Просили задоволити зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, проти доводів зустрічного позову заперечував. Просив задоволити позов ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову ОСОБА_3 заперечував, просив відмовити у його задоволенні та задоволити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Євросклад логістик» не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, письмового відзиву на зустрічну позовну заяву до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні вимог за зустрічним позовом слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 05 липня 2017 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-05/07/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 300000 грн. Частину боргу в розмірі 170000 грн. повернуто. Станом на 30 червня 2022 року залишок заборгованості становить 130000 грн.

12 липня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-12/07/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 160000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 160000 грн.

20 вересня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-20/09/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 300000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 300000 грн.

06 листопада 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-06/11/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 200000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 200000 грн.

11 грудня 2018 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-11/12/18, за яким отримано грошові кошти в розмірі 500000 грн. З цих коштів відповідачу було перераховано 330000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 330 000 грн.

29 січня 2019 року між ТОВ «Євросклад логістик» та ТОВ «Листван» укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №ЦПФД-29/01/19, за яким отримано грошові кошти в розмірі 750000 грн. Станом на 30 червня 2022 року заборгованість становить 750000 грн.

На час вирішення справи у суді у сторін відсутні оригінали вищевказаних договорів, загальний розмір заборгованості становить 1 195 000 грн. Дані обставини не оспорювались сторонами при розгляді справи.

Разом з тим, до договорів про надання цільової поворотної допомоги застосовуються положення договорів позики. Так, згідно з ч. 2 ст.1047 Цивільного кодексу Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей1046,1047 Цивільного кодексу Українидоговір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 наголошено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, інший документ, які є доказом не лише укладення договору, але й посвідчують факт передання грошової суми позичальнику.

На підтвердження укладення договорів суду подані платіжні доручення про перерахунок коштів за вищевказаними договорами про надання цільової поворотної фінансової допомоги: №158 від 06 липня 2018 року на суму 300000 грн. (по договору від 05 липня 2018 року); №1595 від 12 липня 2018 року на суму 160000 грн. (по договору від 12 липня 2018 року); №1702 від 20 вересня 2018 року на суму 300000 грн. (по договору від 20 вересня 2018 року); №1780 від 07 листопада 2018 року на суму 200000 грн. (по договору від 06 листопада 2018 року); №1830 від 12 грудня 2018 року на суму 250000 грн. (по договору від 11 грудня 2018 року); №1866 від 03 січня 2019 року на суму 80000 грн. (по договору від 11 грудня 2018 року); №1904 від 29 січня 2019 року на суму 45000 грн. (по договору від 29 січня 2019 року); №1908 від 30 січня 2019 року на суму 30000 грн. (по договору від 29 січня 2019 року).

При розгляді справи відповідач не оспорював факт отримання грошових коштів у заявленому розмірі саме від позивача. Доказів того, що грошові кошти не передавались, або передавались у меншому розмірі, або приховання іншого правочину, існування інших відносин, домовленостей між сторонами матеріали справи не містять, сторони суду не повідомили.

Згідно ст.12ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.229 ЦПК Українисуд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст.95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст.83 Цивільного процесуального кодексу Українипозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 3 ст.77Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що подані докази у сукупності підтверджують укладення договорів та зобов`язання відповідача повернути грошові кошти, які на час розгляду справи не повернуті. Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, надавши правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що позивачем доведено у встановленому процесуальним законом порядку обставини, що підлягають доказуванню у справі: факт укладення договорів та передачі позивачем відповідачу коштів на його виконання. Тому вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1195000 грн. підлягають задоволенню.

Щодо строків повернення грошових коштів.

Відповідно до ст.1049Цивільного кодексу Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. (ст. 527 Цивільного кодексу України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 вказував, що строки виконання зобовязань встановлювались при укладенні таких договорів. На підтвердження чого надав суду належним чином завірені копії протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Євросклад логістик». При цьому представник відповідача ТОВ «Листван» заперечував щодо таких строків, вказуючи що терміни повернення не погоджувались.

Зважаючи на відсутність і копій, і оригіналів договір, суд вважає за неможливо однозначно встановити строки виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Подані суду протоколи загальних зборі не підтверджують такої обставини, оскільки підписані лише представником ТОВ «Євросклад логістик». Будь-якого іншого документу, де містилось підтвердження дати повернення позивач суду не надав. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що терміни повернення при укладенні договорів не погоджені, а тому визначаються моментом предявлення вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України.

А саме, ст.530Цивільного кодексуУкраїни встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд не погоджуються з доводами відповідача про те, що товариство не предявляло вимоги про повернення коштів, а тому у них відсутній обовязок їх повертати.

З матеріалів справи встановлено, що 01 червня 2022 року ТОВ «Євросклад логістик» направило претензію ТОВ «Листван» щодо повернення грошових коштів по шести договорах (т.1 а.с.231-232). У відзиві, поданому ТОВ «Листва» до господарського суду визнавало факт отримання цієї вимоги 15 червня 2022 року та їх обов`язок повернути кошти до 15 липня 2022 року. Доказів протилежного сторона позивача суду не надала.

У постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц зазначено, що «згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного судочинства є добросовісність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зважаючи на встановлені судом обставини, пояснення сторін, суд приходить до висновку про обов`язок повернути грошові кошти у строк до 15 липня 2022 року відповідач порушив, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості. Доказів протилежного відповідач суду не подав, не заявив клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Щодо зміни кредитора у договорах.

Встановлено, що 07 лютого 2023 року між ТОВ «Євросклад логістик» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Новий Кредитор) укладено шість договорів про відступлення прав вимоги за договорами: № ЦПФД-05/07/18 від 05.07.2018, № ЦПФД-12/07/18 від 12.07.2018, № ЦПФД-20/09/18 від 20.09.2018, № ЦПФД-06/11/18 від 06.11.2018, № ЦПФД-11/12/18 від 11.12.2018, № ЦПФД-29/01/19 від 29.01.2019 (далі договори відступлення).

Відповідно до пункту 1 договорів відступлення кредитор передав, а новий кредитор прийняв належні кредитору права вимоги до боржника ТОВ «Листван», що виникли на підставі договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги: № ЦПФД-05/07/18 від 05.07.2018 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 130000,00 грн частини поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута), № ЦПФД-12/07/18 від 12.07.2018 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 160000,00 грн поворотна фінансова допомога, яка не була повернута), № ЦПФД-20/09/18 від 20.09.2018 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 300000,00 грн поворотна фінансова допомога, яка не була повернута), № ЦПФД-06/11/18 від 06.11.2018 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 200000,00 грн поворотна фінансова допомога, яка не була повернута), № ЦПФД-11/12/18 від 11.12.2018 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 330000,00 грн поворотна фінансова допомога, яка не була повернута), № ЦПФД-29/01/19 від 29.01.2019 (вимоги щодо сплати боржником грошової суми у розмірі 75000,00 грн поворотна фінансова допомога, яка не була повернута) (надалі за текстом договори фінансової допомоги).

Також пунктом 1 договорів відступлення передбачено, що новий кредитор прийняв належні кредитору права вимоги до боржника щодо сплати боржником інфляційного збільшення суми боргу, процентів річних, пені, будь-яких інших штрафних, фінансових та/або інших санкцій, пов`язаних з несвоєчасним виконанням боржником грошового зобов`язання перед кредитором, визначеного договорами фінансової допомоги.

Згідно із пунктом 2 договорів відступлення кредитор повідомив нового кредитора про те, що договори фінансової допомоги у нього відсутні, а також про те, що зазначені договори фінансової допомоги відсутні й у іншої сторони правочину ТОВ «Листван» (боржника), тому, враховуючи вищезазначене, сторони виходять з того, що договори фінансової допомоги не містять заборони щодо відступлення прав вимоги за такими договорами та заміни кредитора у зобов`язанні.

Права вимоги за договорами фінансової допомоги переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги (пункт 3 договорів відступлення).

За умовами пункту 9 договорів відступлення після набуття чинності цими договорами, договори фінансової допомоги є такими, в яких здійснена заміна сторони кредитора, внаслідок чого стороною договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги: № ЦПФД-05/07/18 від 05.07.2018, № ЦПФД-12/07/18 від 12.07.2018, № ЦПФД-20/09/18 від 20.09.2018, № ЦПФД-06/11/18 від 06.11.2018, № ЦПФД-11/12/18 від 11.12.2018, № ЦПФД-29/01/19 від 29.01.2019, з усіма правами і обов`язками кредитора стає новий кредитор.

У пункті 10 договорів відступлення сторони визначили вартість прав вимоги за даними договорами в 1000,00 грн (за кожним), які повинні бути сплачені кредитором на розрахунковий рахунок нового кредитора до 28.02.2024 (тобто на умовах відстрочення платежу).

Відповідно до пункту 13 договорів відступлення останні вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України врегульовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 Цивільного кодексу України).

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зважаючи на обставини переходу всіх прав та обов`язків від кредитора до нового кредитора у зобов`язаннях за договорами фінансової допомоги, внаслідок укладення 07.02.2023 між ТОВ «Євросклад логістик» і ОСОБА_3 договорів відступлення, суд приходить до висновку про перехід права вимоги до нового кредитора ОСОБА_3 .

Аналогічного висновку прийшов Господарський суд Київської області про ухвалою від 15 травня 2023 року замінив позивача по справі ТОВ «Євросклад логістик» на його правонаступника ОСОБА_3 (справа №911/1020/23). За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач є належним та має право вимоги за укладеними договорами та стягнення на свою користь заборгованості.

Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що товариство порушило зобовязання та не повернув борг у погоджені договорами строки та нарахував інфляційні збитки та три відсотки річних:

по договору №ЦПФД-05/07/18 за період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2022 року три відсотки річних становлять 11710,68 грн., інфляційні втрати 46997,23 грн.;

по договору №ЦПФД-12/07/18 за період з 13 липня 2019 року по 12 липня 2022 року три відсотки річних становлять 14413,15 грн., інфляційні втрати 57842,74 грн.;

по договору №ЦПФД-20/09/18 за період з 21 вересня 2019 року по 20 вересня 2022 року три відсотки річних становлять 27024,66 грн., інфляційні втрати 124607,99грн.;

по договору №ЦПФД-06/11/18 за період з 07 листопада 2019 року по 08 листопада 2022 року три відсотки річних становлять 18016,44 грн., інфляційні втрати 88131,87грн.;

по договору №ЦПФД-11/12/18 за період з 11 грудня 2019 року по 10 грудня 2022 року три відсотки річних становлять 29727,12 грн., інфляційні втрати 148267,24 грн.;

по договору №ЦПФД-29/01/19 за період з 29 січня 2020 року по 28 січня 2023 року три відсотки річних становлять 6756,16 грн., інфляційні втрати 35334,09 грн.

З наведеними доводами суд не в повній мірі погоджується.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.625Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.

Встановлено, що відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти у строк до 15 липня 2022 року, а тому нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат потрібно розраховувати саме з 16 липня 2022 року та в межах заявлених позовних вимог. А тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню частково:

по договору №ЦПФД-05/07/18 за період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2022 року та по договору №ЦПФД-12/07/18 за період з 13 липня 2019 року по 12 липня 2022 року три відсотки річних й інфляційні втрати задоволенню не підлягають;

по договору №ЦПФД-20/09/18 за період з 16 липня 2022 року по 20 вересня 2022 року три відсотки річних становлять 1652,05 грн., інфляційні втрати 9062,70 грн.

по договору №ЦПФД-06/11/18 за період з 16 липня 2022 року по 08 листопада 2022 року три відсотки річних становлять 1906,85 грн., інфляційні втрати 11192,84грн.;

по договору №ЦПФД-11/12/18 за період з 16 липня 2022 року по 10 грудня 2022 року три відсотки річних становлять 4014,25 грн., інфляційні втрати 20907,42 грн.;

по договору №ЦПФД-29/01/19 за період з 16 липня 2022 року по 28 січня 2023 року три відсотки річних становлять 1214,38 грн., інфляційні втрати 5952,44 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання договорів недійсними з підстав фіктивності слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, 07 лютого 2023 року між ТОВ «Євросклад логістик» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Новий Кредитор) укладено шість договорів про відступлення прав вимоги за договорами: № ЦПФД-05/07/18 від 05.07.2018, № ЦПФД-12/07/18 від 12.07.2018, № ЦПФД-20/09/18 від 20.09.2018, № ЦПФД-06/11/18 від 06.11.2018, № ЦПФД-11/12/18 від 11.12.2018, № ЦПФД-29/01/19 від 29.01.2019 (далі договори відступлення).

Так, метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Посилання представника ТОВ «Листван» на те, що оспорювані договори фактично вчинені вже після прийняття господарським судом їх зустрічного позову, спростовуються укладеними правочинами, в яких вказана дата укладення, укладені в такій же формі, на підставі якого виникло зобов`язання, міститься підписи сторін та без згоди боржника, що не є обов`язковою умовою передачі зобов`язання. Фактично позивач за зустрічним позовом обмежився власними поясненнями, припущеннями; належних та допустимих доказів цим обставинам суду не надав.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування, договір про відступлення прав вимоги) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, зарахування зустрічних вимог).

Договори, направлені на уникнення відчуження майна, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) Верховний Суд вказав, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду, може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Суд вважає, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги не є фіктивними, оскільки дії сторін під час його укладання були направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами, а не з метою уникнення зарахування зустрічних вимог при виконанні судового рішення. У матеріалах справи відсутні докази того, що первісний кредитор уникає виконання рішення господарського суду про стягнення грошових коштів. Подання апеляційної скарги на судове рішення є правом особи на його оскарження, та не може автоматично підтверджувати зловживанням правом. Крім того, заборгованість ТОВ «Листван» є значно більшою за заборгованість ТОВ «Євросклад Логістик», а при розгляді справи в Господарському суді Київської області саме представник ТОВ «Листван» просив закрити провадження в частині вимог за первісним позовом вже заміненого позивача з товариства на ОСОБА_3 . Інші доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. На підставі встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договорів недійсним не підлягають до задоволення.

Щодо доводів про закриття провадження, оскільки справа підвідомча господарському суду, суд зважує, що за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини третя і четверта вказаної статті).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з аналізу викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам статей 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина друга статті 231 ГПК України).

Зміст первісної позовної заяв, яка перебувала на розгляді в господарському суді, ТОВ «Євросклад логістик» до ТОВ «Листван» свідчить про те, що спір у справі виник між двома господарюючими суб`єктами щодо порушення, на думку ТОВ «Євросклад логістик», ТОВ «Листван» грошових зобов`язань за договорами про надання цільової поворотної фінансової допомоги: № ЦПФД-05/07/18 від 05.07.2018, № ЦПФД-12/07/18 від 12.07.2018, № ЦПФД-20/09/18 від 20.09.2018, № ЦПФД-06/11/18 від 06.11.2018, № ЦПФД-11/12/18 від 11.12.2018, № ЦПФД-29/01/19 від 29.01.2019, укладеними між ТОВ «Євросклад логістик» і ТОВ «Листван», в частині повного і своєчасного повернення суми наданої цільової поворотної фінансової допомоги.

Однак після відкриття провадження в порядку господарського суду у справі за позовом ТОВ «Євросклад логістик» право вимоги до ТОВ «Листван» за вказаними договорами перейшло за шістьма договорами про відступлення прав вимоги від 07.02.2023 від ТОВ «Євросклад логістик» до ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд на підставі статті 52 ГПК України здійснив заміну позивача у справі ТОВ «Євросклад логістик» на його процесуального правонаступника ОСОБА_3 , який не є суб`єктом господарювання.

Отже, з моменту заміни позивача у справі за первісним позовом із суб`єкта господарювання на фізичну особу, що не є підприємцем, цей спір не належить до юрисдикції господарських судів, а відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.

Та обставина, що за договорами про відступлення прав вимоги ОСОБА_3 набув право вимоги до ТОВ «Листван» стосовно договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги, які, за твердженнями ТОВ «Євросклад логістик», укладені між ним і ТОВ «Листван», не є підставою для того, що такий позов підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки майновий спір за первісним позовом у цій справі вже безпосередньо не стосується прав та обов`язків юридичної особи (ТОВ «Євросклад логістик»), а стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 , який є фізичною особою, що не є підприємцем.

Тобто, у цьому випадку позовні вимоги за первісним позовом спрямовані на захист фізичною особою її майнових прав, які їй було відступлено юридичною особою за відповідними договорами. При цьому між ОСОБА_3 і ТОВ «Листван» відсутні господарські відносини, а тому спір у частині стягнення заборгованості за договорами має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У порядкустатті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 9309,45 грн.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено, тому не витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» про стягнення коштів задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 1250902,98 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч дев`ятсот дві грн. 98 коп.), яка складається з:

за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-05/07/18 від 05 липня 2018 року - 130 000 грн.;

за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-12/07/18 від 12 липня 2018 року - 160 000 грн.;

за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-20/09/18 від 20 вересня 2018 року - 300 000 грн., три відсотки річних 1652,05 грн., інфляційні втрати 9062,70 грн.;

стягнути з ТОВ «Листван» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-06/11/18 - 200 000 грн., три відсотки річних 1906,85 грн., інфляційні втрати 11192,84 грн.;

за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-11/12/18 від 11 грудня 2018 року - 330 000 грн., три відсотки річних 4014,25 грн., інфляційні втрати 20907,47 грн.;

за договором про надання цільової поворотної допомоги №ЦПФД-29/01/19 від 29 січня 2019 року - 75 000 грн., три відсотки річних 1214,38 грн., інфляційні втрати 5952,44 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 9309,45 грн. (дев`ять тисяч триста дев`ять грн. 45 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні вимог зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Євросклад логістик» про визнання договорів недійсними відмовити.

Інформація про позивача:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Листван", адреса: Київська область, Обухівський район, с.Хотів, вул. Промислова, буд.3б, код ЄДРПОУ 42070358.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ