Рішення

від 03.06.2024 по справі 953/775/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/775/22

н/п 2/953/380/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шаренко С.Л.,

За участю секретаря судових засідань Реуцькій Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко Олеся Сергіївна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування запису про право власності на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію іпотеки, визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади м. Харкова, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Харківська міська рада звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.01.2019, серія та номер: 40, виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Валентинівною, відповідно до якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 20 кв.м;

-визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер: 75, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Прядко Олесею Сергіївною, іпотекодавець - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іпотекодержатель - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

-визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 20 кв.м, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-передати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 20 кв.м, в комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243);

-витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 20 кв.м. з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь законного її власника в особі Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243);

-скасувати запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 20 кв.м., № 29895402, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Валентинівною;

-скасувати запис про іпотеку, № 30014377, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, що міститься у матеріалах інвентаризаційної справи, яка знаходиться у КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації», видане згідно з розпорядженням органу приватизації житла ВО «Комунар» від 21.02.1994, .У 377, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 по справі № 953/1733/20 внесено зміни в актовий запис про смерть невпізнаної особи чоловічої статі, складеного за № 6950 від 08.05.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а саме: зазначено померлу особу, як ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .

Водночас з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 292907758 від 28.12.2021) вбачається, що 17.01.2019 (тобто після смерті ОСОБА_3 ) спірна квартира була відчужена у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу номер: 40, виданий 17.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірної квартири 25.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною зареєстровано іпотечний договір номер: 75, іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодаржатель - ОСОБА_2 .

21.03.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про накладення арешту на спірну квартиру в інтересах Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2019 по справі № 640/5357/19.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 25. п. 11 ч. 1 ст. 346 ИК України цивільна правоздатність, у тому числі право власності на спірну квартиру, ОСОБА_3 припинилась у момент його смерті (13.01.2019). Проте, укладення та посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири здійснювалось вже після припинення цивільної правоздатності власника спірної квартири - ОСОБА_3 . Таким чином, представник позивача зазначає, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону та його слід визнати недійсним.

Крім того, представник зазначив, що у разі задоволення судом позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 17.01.2019, можна стверджувати, що під час укладення іпотечного договору ОСОБА_1 не мала необхідний обсяг правомочностей власника спірної квартири. Невідповідність оспорюваного іпотечного договору вказаним нормам цивільного законодавства і є підставою недійсності правочину в силу статті 215 ЦК України.

Також представник заначив, що як зазначено вище, відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 по справі № 953/1733/20 внесені зміни в актовий запис про смерть невпізнаної особи чоловічої статі, складеного за № 6950 від 08.05.2019 та зазначено померлу особу як ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 . Право власності на зазначену квартиру належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням органу приватизації житла ВО «Комунар» від 21.02.1994, №377.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 28.12.2021 місце проживання ОСОБА_3 на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

У силу ч. 2 ст.1220 ЦК України, в день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за його останнім місцем проживання у вищевказаній квартирі (ч. 1 ст. 1221 ЦК України), в якій він був зареєстрований та проживав один.

Таким чином, , встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відтак, Харківська міська рада, яка є законним власником наділена вимогою до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Також представник вказав, що внаслідок того, що наразі є підстави для витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_1 законним власником нерухомого майна в особі Харківської міської ради, а також через те, що є недійсними договір купівлі-продажу від 17.01.2019 та іпотечний договір від 25.01.2019 на підставі ст. 215 ЦК України, ці умови створюють правові наслідки та підстави для скасування записів про право власності № 29895402 від 17.01.2019 та про іпотеку № 30014377 від внесених приватними нотаріусами.

Отже, Харківська міська рада, у розуміння ч. 3 ст. 215 ЦК України є особою, що заінтересована у визнанні правочину недійсним, а тому звернулась до суду з позовом.

Представник позивача ХМР в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явились, причину не явки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надали.

Треті особи приватний нотаріус ХМНО Прядко О.С., приватний нотаріус ХМНО Поліщук О.В., департамент реєстрації ХМР., управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР в судове засідання не з`явились, причину не явки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином.

Дослідивши та перевіривши надані суду докази надані в обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Такий висновок щодо застосування норми право сформульований у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 справа № 6-605цс16, у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 справа № 61-15602ск18.

Спірним договором купівлі-продажу від 17.01.2019 № 40, зареєстрованого приватним нотаріусом ХМНО Порліщук О.В., порушуються майнові права та інтереси Харківської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , зокрема, щодо можливості в судовому порядку визнати вказану квартиру відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 та передати її до комунальної власності територіальної громади міста Харкова у порядку статті 1277 ЦК України.

Отже, Харківська міська рада, у розуміння ч. 3 ст. 215 ЦК України є особою, що заінтересована у визнанні правочину судом недійсним.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, що міститься у матеріалах інвентаризаційної справи, яка знаходиться у КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації», видане згідно з розпорядженням органу приватизації житла ВО «Комунар» від 21.02.1994, № 377, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . (а.с. 13).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 у справі № 953/1733/20, внесено зміни в актовий запис про смерть невпізнаної особи чоловічої статі, складеного за № 6950 від 08.05.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а саме: зазначено померлу особу, як ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 . (а.с. 14-17). Рішення набуло чинності 14.06.2021.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 292907758 від 28.12.2021) вбачається, що 17.01.2019 (тобто після смерті ОСОБА_3 ) спірна квартира відчужена у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу номер: 40, виданий 17.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В. (а.с. 18-21).

З вказаного реєстру також вбачається, що стосовно спірної квартири 25.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною зареєстровано іпотечний договір номер: 75, іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодаржатель - ОСОБА_2 .

Таким чином з наведеного вбачається, що на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири 17.01.2019 року № 40, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В., продавець квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 25, п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України щодо визначення цивільної правоздатності, цивільні права та обов`язки ОСОБА_3 припинилися на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на час укладення договору від 17.01.2019 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , він не був здатний особисто здійснювати свої цивільні права та обов`язки у тому числі права продавця належної йому за життя спірної квартири.

За таких обставин укладення договору купівлі-продажу від 17.01.2019 № 40 здійснено всупереч вимогам ч. 1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

З огляду на зазначене, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним в силу ч. ч. 1-2 ст. 228 ЦК України.

Незважаючи на те, що в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається, вказана норма закону не позбавляє заінтересовану особу права звернення до суду з такою вимогою, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, підставою визнання недійсності спірного правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: відсутність реального волевиявлення продавця ОСОБА_3 , у зв`язку з його смертю; та невідповідність змісту договору вимогам ч.1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

Згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

З вищенаведеного вбачається, що договір купівлі-продажу від 17.01.2019 № 40 був укладений всупереч вимогам, які встановлені в актах цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що на день укладення спірного правочину власник квартири вже помер, внаслідок чого припинилися його правоздатність, що спричинило до відчуження спірного майна особою, яка не мала на це права, суд дійшов висновку, що перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 17.01.2019 № 40, який зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В., за змістом якого ОСОБА_3 , продав, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 - відбувся з порушенням вимог закон, що є підставою для визнання вищевказаного договору купівлі-продажу недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

Таким чином позовна вимога про визнання недійсним договіру купівлю-продажу квартири від 17.01.2019 № 40, який зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В., підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що станомна момент укладення Договору купівлі-продажу квартири 17.01.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В., продавець і він же власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -помер.

Після його смерті відкрилась спадщина, яку за відсутності спадкоємців ніхто не прийняв.

Згідно повідомлення П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 29.04.2024 року р. вих. № 1007/01-09, наданого на ухвалу суду, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини чи про відмову від неї ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 180-182).

Відповідно до частин 1-3 статті 1277 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Харківська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Харкова, на виконання ст. 1277 ЦК України, звернулась до суду з позовною вимогою про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Харкова.

Виходячи із правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте зі спливом однорічного строку з моменту відкриття спадщини. Отже, право на подання заяви до суду у Харківській міській ради виникло в період із 13.01.2020 року.

Оскільки в даній конкретній справі існує спір про право, то позивач звернувся з вимогами про визнання спадщини відумерлою саме в позовному провадженні.

Відповідно до положень ст. 278 ЦПК України суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття.

Таким чином вимога позивача про визнанняквартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Харковапідлягає задоволенню.

Щодо вимоги за позовом про скасування рішення державних реєстраторів прав власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2019 відомості щодо державної реєстрації права власності наспірну квартиру за ОСОБА_1 , були внесені до Реєстру приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В від 17.01.2019, індексний номер рішення: 29895402.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , при задоволенні судом вимоги щодо визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною, дійсно унеможливлює Харківську міську раду, вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею та зумовлює, при визнання договору купівлі-продажу недійсним необхідність, скасування рішення державного реєстратора права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч.1 ст.26 Закону, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі визнання недійсними договорів, на підставі яких прийнято спірне рішення про державну реєстрацію права власності (тобто, в розумінні п.1 ч.1 ст.19 Закону не є таким, що укладений у порядку, встановленому законом), відповідне рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню, оскільки порушує гарантовані державою засади достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно (ч.2 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону, п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, позов в частині скасування рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Крім того, за змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ч. 2. ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа,якій належитьмайнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оскільки судовим визнано недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 17.01.2019, з цього слідує, що під час укладення іпотечного договору ОСОБА_1 не мала необхідний обсяг правомочностей власника спірної квартири, а тому вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, серія та номер: 75 від 25.01.2019 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Прядко О.С., іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержавтель ОСОБА_2 .. а такодж скасування запису про іпотеку № 30014377, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсними з підстав невідповідності його вимогам закону, що відповідає способу захисту, визначеному ст. 16 ЦК України.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Харківська міська рада є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень статті 1277 ЦК України та переходу спірної квартири у власність територіальної громади.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 по справі № 183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особі, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першоїстатті 388 ЦК Українизастосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За змістом частини першоїстатті 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява при визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина другастатті 1277 ЦК УКраїни).

Оскільки відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбаченестаттею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо нерухомого майна за його місцезнаходженням.

Установивши, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вибула із його власності поза його волею, відсутність спадкоємців померлого за заповітом і за законом, урахувавши належне позивачу Харківській міській раді право на визнання спадщини відумерлою за спливом одного року з дня відкриття спадщини та право територіальної громади на визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно, і невжиття представницьким її органом належних заходів на захист порушеного права територіальної громади, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в частині позову про витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача, та передачі його у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18-ц (провадження № 61-20219св19), від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17 (провадження № 61-5800св19).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободі Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Задовольняючи позов про витребування спірного майна, суд виходить із того, що звернення позивача з позовом до суду спрямоване на задоволення легітимної мети, яка полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади нерухомого майна (квартири), яке незаконно вибуло на підставі договору купівлі-продажу, який визнано судом недійсним.

Окрім того, суд приймає до уваги і наявні обставини в справі проте, щов провадженніСлідчого управління ГУНП в Харківській області розслідуються кримінальні провадження № 12018220480001838, зареєстровані і Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.05.2018, за ч. З ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України за фактом того, що 17.01.2019 невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 шляхом підроблення правовстановлюючих документів, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 186).

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст.16,25, 203, 215, 317, 319, 330, 346, 388, 1277 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко Олеся Сергіївна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.01.2019, серія та номер 40, виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Валентинівною, за змістом якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 20 кв.м.

Визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер 75, виданий 25.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Прядко Олесею Сергіївною, іпотекодавець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іпотекодержатель ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 20 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 20 кв.м., в комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243).

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 20 кв.м., з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь її законного власника в особі Харківської міської ради.

Скасувати запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 20 кв.м., № 29895402, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Валентинівною.

Скасувати запис про іпотеку № 30014377, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.01.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради судовий збір в рівних частках по 10212 (десять тисяч двісті дванадцять) гр. 00 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

позивач Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243.

відповідачі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

треті особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, м-н. Конституції, 16, ЄДРПОУ 04397224

Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків, м-н. Конституції, 7 ЄДРПОУ 40214227.

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, м. Харків, вулиця пр-т Науки, 52.

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко Олеся Сергіївна, АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлений 10.06.2024.

Суддя С.Л. Шаренко