Постанова

від 11.06.2024 по справі 211/156/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5767/24 Справа № 211/156/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 211/156/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач Комунальне підприємство «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» Криворізької міської ради

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у м. Кривому розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В січні 2024 року ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» Криворізької міської ради про відшкодування шкоди завданої здоров`ю.

Позовну заявумотивовано тим,що 07 липня 2023 року, приблизно о 15.30 год., на Рятувальній станції, що знаходиться на території парку імені Федора Мершавцева в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вкусила собака, яка належить КП «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР.

З приводу події, що сталася позивач зазначив, що його неповнолітній син ОСОБА_2 з друзями відпочивали на березі річки біля Рятувальної станції на території парку імені Федора Мершавцева. У малолітньої дитини, яка була у воді віднесло надувний матрац, і його син вирішив попливти за ним аби допомогти.Пропливши річкою, син позивача зрозумів, що самостійно допливти до берегу річки не має змоги, звернув до пірсу. Вказує, що на пірсі ніяких обмежувальних знаків не було. Піднявшись на пірс син кликав на допомогу, однак ніхто не відгукнувся і не вийшов.Повертаючись назад до річки раптово зі спини наскочила собака світло-рудого кольору, розміром приблизно 50 см, та вкусила за гомілку правої ноги. Після укусу собаки на пірсі з`явився чоловік, який забрав собаку, сказав що він рятівник, і щоб син не переживав, собака здорова. Надати першу допомогу на станції не було змоги, у зв`язку з відсутністю медикаментів та бинтів.

Після укусу син одразу направився за допомогою до родичів, та ввечері звернулися до травмпункту КНП «Криворізька міська лікарня №3» КМР, де йому було надано першу невідкладну медичну допомогу.

08 липня 2023 року вони звернулися за допомогою до КНП «Криворізька міська лікарня №16» КМР, та після огляду лікаря-травматолога були госпіталізовані з діагнозом захворювання: вкушена рана н/3 правої гомілки, середньої тяжкості, кат. С.

З 08 липня 2023 року по 15 липня 2023 року син позивача ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в дитячій травматології, та отримав антирабічну вакцину, дати щеплення: «0» вакцина 08 липня 2023 року, «3» 11 липня 2023 року, «7» 15 липня 2023 року, «14» 22 липня 2023 року, «28» 05 серпня 2023 року.

16 липня 2023 року позивач подав заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію до поліції з приводу отриманої сином травми.

14 серпня 2023 року за результатами розгляду звернення, Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області надано відповідь за його заявою, що у вищевказаній події відсутній будь-який склад адміністративного чи кримінального правопорушення. З громадянином ОСОБА_4 , начальником рятувальної станції було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення злочинів та правопорушень. Матеріали списано до справи.

Незважаючи на це, відшкодувати завдану майнову і моральну шкоду КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР відмовляється.

Так, внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано матеріальну шкоду, так як він має інвалідність III групи, пересувається за допомогою палички, до лікарні добиратися далеко та не зручно, при цьому часу зовсім після роботи не було, тому користувалися особистим транспортом, розмір матеріальної шкоди позивач оцінює в 8 599,90 грн, з яких: на поїздки автомобілем до лікарні позивачем витрачено 4 229,90 грн, а по всім інстанціям за продуктами харчування за дієтою (посилене харчування) витрачено 4370 грн. Моральну шкоду, яка полягає й тому, що його син крім фізичного болю та страждань, переніс також моральні страждання, так як пережив сильний стрес, позивач оцінив у 7 000 грн.

А підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача 8 599,90 грн немайнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та 7000 моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скаргамотивована тим,що відсутність в події складу кримінального чи адміністративного правопорушення, не означає відсутність цивільної відповідальності. Судом першої інстанції не було враховано та надано оцінку доводам позивача. Судом неналежно розглянуто клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторіну зв`язку з чим не надано можливості участі в дослідженні доказів та надання пояснень щодо них.

Апелянт вказує на те, що відповідно до статуту, метою створення КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР, є виконання дій із запобігання загибелі людей на водних об`єктах, здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування об`єктів та територій. Основною метою КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР є виконання аварійно-рятувальних робіт, спрямованих на рятування і захист людей (в тому числі надання невідкладної медичної допомоги), а також матеріальних цінностей.

Судом не враховано, що рятувальниками не було забезпечено виконання посадових обов`язків із забезпечення безпеки на воді: оскільки позивачу довелося вчиняти дій з рятування майна (надувного матрацу третіх осіб), який почало зносити вітром. Також, вчиняти дії з пошуку рятувальників на воді, та спроб їх догукатися, для отримання допомоги. На пірсі ніяких обмежувальних знаків не було. Піднявшись на пірс кликав допомогу, однак ніхто не відгукнувся і не вийшов.

Апелянт вказує на те, що відповідач не заперечує, що на території комунального підприємства проживає домашній собака на прізвисько « ОСОБА_5 ». Таким чином на відповідача, як володільця собаки, покладався обов`язок забезпечити дотримання правил утримання собак, не допускати порушень прав і законних інтересів інших осіб, не створювати загрози безпеці людей, забезпечити недопущення втечі тварини та нападу її на людей. Звертаємо увагу, що відповідач є комунальною установою і отримав майно у господарське відання від територіальної громади.

Відповідальність за завдання шкоди власником тварини та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем. Виходячи зі змісту Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії згідно з чинним законодавством. Так, згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Тобто собака є майном, об`єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК України лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення твариною, яка перебувала на утриманні відповідача, шкоди майну та моральному здоров`ю позивача, через відсутність належного контролю з боку відповідача, як особи, яка зобов`язана здійснювати такий контроль, а також враховуючи загальні підстави деліктної відповідальності, позивач має право на відшкодування шкоди за рахунок відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач КП «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника відповідача, апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення,як необґрунтовану.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи,що 07 липня 2023 року приблизно о 15.30 год. на Рятувальній станції, що знаходиться на території парку ім. Ф. Мершавцева в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу неповнолітнього ОСОБА_2 вкусила собака, яка належить КП «Аварійно-рятувальній мобільній службі рятування на воді» КМР, що не заперечується сторонами.

08 липня 2023 року ОСОБА_2 звернувся за антирабічною медичною допомогою, та отримав висновок лікаря-травматолога про отримання вкушеної ради н/3 правої гомілки, середньої тяжкості, кат. С. (а.с.12).

В період з 08 липня 2023 року по 15 липня 2023 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в дитячій травматології (а.с.13-15).

За наслідком вказаної події 16 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію з приводу отриманої травми (а.с.19).

Згідно довідки начальника Криворізького РУП ГУНП в Деніпропетровській області про результати розгляду звернення ОСОБА_1 , було встановлено, що 16 липня 2023 року до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 07 липня 2023 року, в парку « ОСОБА_6 », сина заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вкусила собака на території рятувальної станції.

Під час проведення перевірки за викладеними у заяві фактами, було встановлено, що син заявника, через пірс, самовільно зайшов на територію рятувальної станції № 1, яка розташована в парку «ім. Федора Маршавцева» в Центрально-Міському районі у м. Кривому Розі. Станція була огороджена парканом з табличками «Вхід на територію заборонено», в результаті чого отримав укус від собаки.

Було опитано громадянку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила, що 07 липня 2023 року, вона бачила, як невідома особа, залізши через пірс, зайшла на територію рятувальної станції. ОСОБА_7 , говорила невідомій особі, що на території рятувальної станції знаходиться собака. Останній проігнорував це.

Таким чином,у вищевказанійподії відсутнійбудь-якийсклад адміністративногочи кримінальногоправопорушення.З громадянином ОСОБА_4 ,начальником рятувальноїстанції № 1, було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення злочинів і а правопорушень. Розгляд за даним фактом припинено, матеріали списано до справи (а.с.22).

Факт самовільного проникнення та територію підприємства Позивачем не заперечується, зі змісту позовної заяви не запеерчується.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої виходив з того, що в діях відповідача відсутні будь-які факти порушення законодавства,внаслідок яких особа, в інтересах якої діє позивач, зазнала фізичні ушкодження, оскільки відповідачем правомірно виконувались його статутні завдання, вимоги щодо охорони увіреного йому майна способом, не забороненим чинним законодавством, домашня тварина також утримується належним чином та у спосіб, визначений законом. Висновки Криворізького управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області встановлюють відсутність порушення вимог законодавства про кримінальну та адміністративну відповідальність.

Позивачем не у достатній мірі доведено факт протиправності дій Відповідача та наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та наслідками, що можуть мати наслідком за собою відшкодування майнової та моральної шкоди, що є підставою для відмови від позову.

Проте, колегія суддів не може погодитисяз такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), згідно якого шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови джерелом підвищеної небезпеки, належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Що також передбачено пунктами 4, 5, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють у спеціальний делікт у зв`язку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обов`язку таку шкоду відшкодувати.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об`єкта буде зобов`язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

За положеннями ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Тобто собака є майном, об`єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК України лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У частині 5 статті 319 ЦК України зазначається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Усвідомлення цього власником та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ЦК України правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, під час проведення перевірки фактів, викладених в заяві ОСОБА_1 , було встановлено, що син заявника, через пірс, самовільно зайшов на територію рятувальної станції № 1, яка розташована в парку «ім. Федора Маршавцева» в Центрально-Міському районі у м. Кривому Розі. Станція була огороджена парканом з табличками «Вхід на територію заборонено», в результаті чого отримав укус від собаки.

Було опитано громадянку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила, що 07 липня 2023 року, вона бачила, як невідома особа, залізши через пірс, зайшла на територію рятувальної станції. ОСОБА_7 , говорила невідомій особі, що на території рятувальної станції знаходиться собака. Останній проігнорував це.

Таким чином,у вищевказанійподії відсутнійбудь-якийсклад адміністративногочи кримінальногоправопорушення.З громадянином ОСОБА_4 ,начальником рятувальноїстанції № 1, було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення злочинів і а правопорушень. Розгляд за даним фактом припинено, матеріали списано до справи (а.с.22).

Відповідач під час перевірки за заявою ОСОБА_1 не заперечував того, що на території КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР проживає домашній собака на прізвисько « ОСОБА_5 ».

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилався на відсутність складу адміністративного правопорушення у діях будь яких осіб КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР, що, на переконання відповідача, підтверджується наданою 14 серпня 2023 року Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповіддю за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , в якій зазначено, що у події, яка мала місце 07 липня 2023 року на території парку імені Федора Мершавцева, відсутній будь-який склад адміністративного чи кримінального правопорушення. З громадянином ОСОБА_4 , начальником рятувальної станції було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення злочинів та правопорушень.

Слід зауважити, що ушкодження здоров`я неповнолітнього ОСОБА_2 07 липня 2023 року внаслідок укусу собаки встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема: картою звернення за антирабічною допомогою, випискою із медичної картки стаціонарного хворого дитячого травматологічного відділення № 4766, випискою із медичної картки стаціонарного хворого дитячого травматологічного відділення № 5157, випискою із медичної картки стаціонарного хворого дитячого травматологічного відділення № 5524 (а.с.11-15).

На переконання апеляційного суду, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджують наведені позивачем обставини та є підставою для висновку про доведеність позивачем факту отримання його сином ОСОБА_2 07 липня 2023 року тілесного ушкодження саме внаслідок укусу собаки, яка належить КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР, яке, будучи володільцем джерела підвищеної небезпеки, не виконало свого обов`язкуне використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, та вживати заходів що є необхідними для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання права власності на собаку господарем.

Посилання ж відповідача на не притягнення до адміністративної відповідальності, не спростовує передбаченого законом обов`язку відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, відшкодувати шкоду незалежно від наявності вини, у разі доведеності заподіяння цієї шкоди потерпілій особи належною їй собакою, як джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, висновки місцевого суду про те, що вина КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР у завданні ОСОБА_2 шкоди не доведена рішенням суду, а тому підстави для покладення на відповідачку відповідальності за спричинену шкоду відсутні, не ґрунтуються на положеннях частин 1, 2 та 5статті 1187 ЦК України, згідно якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судпершої інстанціїнаведеного не врахував тадійшов помилкового висновку пронедоведеність позивачем наявності підстав для стягнення з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров`я, безпідставно переклавши увесь тягар доказування виключно на позивача та не звернувши уваги на те, що відповідач жодним чином не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що є єдиною підставою звільнення від відповідальності за завдану шкоду володільця джерела підвищеної небезпеки в силу вказівки ст. 1187 ЦК України.

При цьомуколегія суддіввважає занеобхідне зауважити,що тойфакт,що ОСОБА_2 самовільно проник на територію КП «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР, в даному випадку не може розцінюватись як умисел потерпілого, оскільки з пояснень позивача вбачається, що його син ОСОБА_2 ,відпочиваючи здрузями наберезі річкибіля Рятувальноїстанції натериторії паркуімені ФедораМершавцева,намагаючись наздогнатинадувний матрац,пропливши річкоюзрозумів,що самостійнодопливти доберегу немає змоги,тому звернувдо пірсу.Вказує,що напірсі ніякихобмежувальних знаківне було.Піднявшись напірс синкликав надопомогу,однак ніхтоне відгукнувсяі невийшов.

На переконання колегії суддів вказані вище обставини, які не спростовані відповідачем, не можуть слугувати доказом умисел потерпілого.

Разом з тим,розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, в частині стягнення з відповідача на користь позивачамайнової шкодиурозмірі 8599,90 грн,апеляційний судприходить до висновкупро відмову у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи вимогипро стягнення майнової шкоди,позивач посилався на те,що він поніс майнові витратина поїздки автомобілем до лікарні, загальною вартістю 4 229,90 грн, та по всім інстанціям, зокрема за продуктами харчування за дієтою (посилене харчування), на які ним витрачено 4370 грн.

Поряд з цим, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як передбачено ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача за медичною допомогою синові ОСОБА_2 до лікарні, у зв`язку з укусом собаки, та отримання ОСОБА_2 відповідного лікування.

Однак, з поданих до суду першої інстанції квитанції на придбання пального неможливо однозначно встановити, ким, у зв`язку із чим та на якій підставі, придбавалося вказане пальне.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів того, що саме позивачем ОСОБА_1 було придбано пальне, зазначене у копіях чеків та того, що вказане пальне було придбано з метою проїзду до лікарні та продуктами харчування за дієтою та необхідністю придбання пального для можливості відвідування лікарні, тощо.

Отже, вимоги позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачанемайнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 8599,90 грн не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свогопідтвердження в ході судового розгляду справи.

Що ж до вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь із КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР завданої моральної шкоди, яку він оцінив у 7 000 грн. та яка полягала у тому, що його син, крім фізичного болю та страждань, переніс також моральні страждання, так як пережив сильний стрес, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року№ 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

З наявних у справі, проаналізованих вище доказів, підтвердженим та доведеним є факт отримання неповнолітнім ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок укусів собаки, власником якої є КП «Аварійно- рятувальна мобільна служба рятування на воді» КМР.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє позивач, завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки останнє, допустивши порушення правил утримання собаки, заподіяло сину позивача таким невиконанням своїх обов`язків тілесні ушкодження, при цьому не довело, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Проте, апеляційний суд вважає, що розмір заявленої позивачем моральної шкоди є завищеним, тому, враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступінь моральних страждань позивачки, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди на суму 3 000 грн, що, на думку суду, є справедливим і достатнім для компенсації понесених неповнолітнім ОСОБА_2 у зв`язку із ушкодженням здоров`я страждань та переживань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки суд, ухвалюючи рішення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 , - задовольнитичастково.

РішенняДовгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» Криворізької міської ради про відшкодування шкоди завданої здоров`ю задовольнити частково.

Стягнути зКомунального підприємства «Аварійно-рятувальна мобільна служба рятування на воді» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 , який є представником неповнолітнього ОСОБА_2 , 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди, завданої здоров`ю.

В задоволенні рештипозовнихвимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: