Ухвала

від 06.06.2024 по справі 695/2247/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/276/24 Справа № 695/2247/23 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 щодо якого вирішується питання про застосування заходів примусового медичногохарактеру на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою, що оскаржується, було задоволено клопотання прокурора Золотоніської окружної прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 . Застосовано щодо ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_9 згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №643 від 29.11.2023, позбавлений здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, 05.06.2023 перебуваючи в м. Золотоноша, Черкаської області (більш точної адреси в ході досудового розслідування не встановлено), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно, з метою збуту, незаконно придбав, знайшовши 26 згортків, всередині яких, заходились: пастоподібна речовина білого кольору з світло-зеленим відтінком - психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін (масою 0,142г) та пастоподібні речовини білого кольору з світло-зеленим відтінком, містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін (масою 2,353г), які в подальшому зберігав з метою збуту в кишені шортів, до моменту виявлення та вилучення працівниками Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області по вул. Скляренка в м. Золотоноша.

В апеляційній скарзі захисник просить змінити вищевказану ухвалу, прийняти судове рішення, яким застосувати до ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру із звичайним типом нагляду.

Не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння вказує, що суд, виходячи з конкретних обставин справи, мав врахувати той факт, що ОСОБА_9 потребує госпіталізації до психіатричного закладу з звичайним, а не з суворим наглядом, оскільки він хоча й вчинив суспільно-небезпечне діяння, однак тяжкість його хвороби не дає підстав вважати, що він становить особливу небезпеку для суспільства, що існує великий ризик вчинення ним суспільно небезпечних діянь. Стверджує, що суд першої інстанції, дослідивши характеризуючі дані на ОСОБА_9 , не надав їм правову оцінку під час визначення типу госпіталізації. В обґрунтування вказаних вимог, зазначає, що ОСОБА_9 не перебував у лікаря нарколога чи лікаря психіатра на обліку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, є молодою особою, на час вчинення суспільно небезпечного діяння йому виповнилось 18 років, має стійкі соціальні зв`язки та проживав разом зі своєю матір`ю і співмешканкою, яка момент подачі апеляційної скарги була вагітна від ОСОБА_9 , що являється додатковим стимулюючим фактором для нього щодо вчинення нових суспільно небезпечних діянь.

Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- захисник та законний представник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;

- прокурор, яка частково підтримала апеляційну скаргу та не заперечувала проти зміни примусового заходу медичного характеру на госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисника, законного представника, перевіривши та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає таке.

Відповідно до ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.

Суд першої інстанції, правильно визнав доведеним, що ОСОБА_9 вчинив дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України (далі - КК) - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, з метою збуту, у великих розмірах та вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, постановивши ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

При визначенні виду примусового заходу медичного характеру суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок судово-психіатричного експерта № 643 від 29.11.2023 (а.с.177-181 т.1), згідно з яким ОСОБА_9 на період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованих йому дій, тобто станом на 05.06.2023 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання - хронічного шизофреноподібного психотичного розладу з грубими психопатоподібними порушеннями нестійкого, дисоціального типу, зі стійкими ауто-агресивними проявами та спробами самогубства в минулому, що виник внаслідок розладів психіки і поведінки внаслідок одночасного вживання психоактивних речовин різних хімічних груп, з синдромом залежності, постійною формою вживання, ще позбавляло на вказаний час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_9 також виявляє ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання, що позбавляє його на даний час здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них показання під час участі в судовому засіданні. Окрім того, у висновку судово-психіатричної експертизи вказано, що клінічне дослідження свідчить про погіршення психічного стану ОСОБА_9 , яке простежується в умовах притягнення до кримінальної відповідальності та перебування у слідчому ізоляторі, підекспертний виявляє відсутні у нього раніше прояви маячних ідей переслідування та маячної інтерпретації дій правоохоронців і судового процесу. З огляду на виявлені у ОСОБА_9 клінічні ознаки суспільної небезпеки, він потребує поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобіганню вчинення суспільно-небезпечних діянь.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 КК, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керуватися ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Враховуючи дані висновку судово-психіатричного експерта, судом встановлена неосудність ОСОБА_9 , оскільки він, як на момент вчинення інкримінованого йому діяння, так і на момент розгляду кримінального провадження, не міг і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.503 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Згідно з ч.4 ст.503 КПК примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує в тому числі й питання чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Згідно з ч.1 ст.94 КК залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Нормами ч.5 ст.94 КК передбачено, що госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом, в тому числі щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Відповідно до ч.3 ст.514 КПК розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, а також за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів медичного характеру.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, аналізу та належної правової оцінки наявних в матеріалах кримінального провадження доказів дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_9 вчинив діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, з метою збуту, у великих розмірах, але в момент вчинення цього діяння та на момент здійснення кримінального провадження він не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є неосудним.

Визначаючи ОСОБА_9 вид примусових заходів медичного характеру, суд врахував дані висновку судово-психіатричного експерта, ступінь тяжкості вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, яке у відповідності до положень ст. 12 КК є тяжким злочином а також ступінь небезпечності психічно хворого ОСОБА_9 як для себе, так і для інших осіб, враховуючи погіршення його психічного стану в умовах притягнення до кримінальної відповідальності та перебування у слідчому ізоляторі, з чим погоджується і апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що ставити під сумнів правильність цього висновку не вбачається підстав, а тому висновки суду щодо застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації у психіатричну лікарню із суворим наглядом щодо ОСОБА_9 ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції матеріалах провадження та є обґрунтованими.

Окрім того, апеляційний суд бере до уваги відповідь начальника Дніпровської філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України", наданої на адвокатський запит захисника ОСОБА_7 , згідно з якою за час перебування ОСОБА_9 у вказаній установі психічний стан останнього був нестабільним, з наявністю емоційних та поведінкових розладів, що, окрім проведення психокорекційних бесід також потребувало призначення медикаментозної терапії.

Посилання захисника на відсутність отримання лікування ОСОБА_9 на даний час, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно з вищевказаним листом, ОСОБА_9 буде оглянутий комісією лікарів-психіатрів з метою оцінки його психічного стану, визначення підстав для продовження, зміни або відміни застосованих до нього примусових заходів медичного характеру лише після набрання оскаржуваною ухвалою законної сили.

Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_9 є молодою особою, раніше не перебував на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, має сталі соціальні зв`язки, в тому числі новонародженого сина, не спростовують та не впливають на висновки суду про необхідність застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги захисника, а його доводи про порушення вимог КПК не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Разом з тим питання про зміну примусового заходу медичного характеру може бути вирішено в порядку ч.3 ст.514 КПК, з урахуванням психічного стану ОСОБА_9 .

Водночас, апеляційний суд, на підставі ч.2 ст.404 КПК вважає за необхідне змінити ухвалу суду, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання суду, що при вчиненні суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_9 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та умисно його вчинив, що не погіршує становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру. При прийнятті такого рішення апеляційний суд враховує, що ОСОБА_9 , як неосудна особа не міг усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння та мати умисел на вчинення цих дій.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 508, 513 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 , щодо якого вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року - змінити в порядку ч.2 ст.404 КПК.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду, що при вчиненні суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_9 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та умисно його вчинив.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а іншими особами в той самий строк з моменту вручення їм ухвали суду.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4