Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/5450/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/5450/21 (910/5671/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Зоріна Олексія В`ячеславовича

на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року

у справі № 910/5450/21(910/5671/23) (суддя Мандичев Д.В.)

(повний текст рішення складено 06.10.2023 року)

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Астрал Транс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича

до фізичної особи-підприємця Зоріна Олексія В`ячеславовича

про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів

в межах справи № 910/5450/21

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Логістик Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Астрал Транс»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним Договір про надання консультаційних послуг № 12/20 від 20.07.2020 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Зоріним О.В. (надалі по тексту - ФОП Зорін О.В., відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Астрал Транс» (надалі по тексту - ТОВ «Астрал Транс», позивач), стягнуто з ФОП Зоріна О.В. на користь ТОВ «Астрал Транс» грошові кошти у розмірі 271 000 грн. 00 коп. та 6 749 грн. 00 коп. судового збору, видано наказ та повернуто ТОВ «Астрал Транс» 2 684 грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП Зорін О.В. (наділі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі №910/5450/21(910/5671/23) та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Астрал Транс» до ФОП Зоріна О.В. про визнання правочину (майнових дій) боржника недійсним у справі № 910/5450/21(910/5671/23).

Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено трудового договору, а останньому не виплачувалася заробітна плата.

При цьому, кожен має право на гідні умови праці, що включає право на оплату праці. Для врегулювання зазначеного питання між позивачем та відповідачем і було укладено відповідний цивільно-правовий договір надання консультаційних послуг, згідно з яким відповідач отримав авансом за свою роботу певну суму.

Апелянт зазначає, що позивач заявляє, що в товариства був відсутній економічний сенс укладати додаткову угоду із своїм директором. Однак, відповідач вважає, що здійснення оплати за виконану роботу не може вважатися таким, що не відповідає легітимній меті чи є недобросовісною поведінкою.

Апелянт вважає, що задоволення даного позову призведе до того, що вся робота, виконувана відповідачем як директором позивача протягом 5,5 місяців, залишиться неоплачуваною.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, зазначеного не врахував.

Крім того, апелянт зазначає, що не погоджується також із результатами наданого позивачем аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на товарних ринках боржника на підставі фінансової звітності за 2018-2019 роки та додаткових даних, які наявні у відкритому доступі, оскільки даний звіт не враховує фінансову звітність боржника станом на 30.06.2020 року, долучену колишнім керівником товариства ОСОБА_1 до матеріалів справи з метою спростування наявності критичної неплатоспроможності боржника.

Таким чином, на думку апелянта, висновок ліквідатора про те, що ознаки неплатоспроможності існували весь час, починаючи з 31.03.2020 року, є його припущеннями та не підтверджені належними доказами. Натомість фінансова звітність за перше півріччя 2020 року свідчить, що на дату цього балансу (30.06.2020 року) у підприємства вистачало активів для повного задоволення вимог всіх кредиторів підприємства.

Апелянт вважає, що при розгляді питання про визнання правочину недійсним підлягають врахуванню дійсні мотиви, через які боржником вчинено правочин, і чи є такі мотиви добросовісними.

Враховуючи викладене, на думку апелянта, оспорюваний правочин не можна вважати таким, що був вчинений з недобросовісних мотивів, оскільки виплати за договором мали легітимне призначення і становили винагороду відповідача як керівника товариства (заробітна плата відповідачу не виплачувалась); не доведено також, на думку апелянта, що позивач був неплатоспроможний у період виплати спірних грошових коштів. Також апелянт наголошує, що відповідач не знав про обґрунтованість вимог ТОВ «Прайм Логістик Груп» до позивача, а протилежного не доведено, спір про право не був вирішений, а тому відповідач не міг знати про те, що позивач буде визнаний неплатоспроможним.

Таким чином, на підставі викладеного, апелянт вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню та просить суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 року апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5450/21(910/5671/23) за заявою ТОВ «Астрал Транс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. до ФОП Зоріна О.В. про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів в межах справи № 910/5450/21 за заявою ТОВ «Прайм Логістик Груп» до ТОВ «Астрал Транс» про банкрутство та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) до надходження матеріалів справи № 910/5450/21(910/5671/23) до Північного апеляційного господарського суду.

16.11.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду 09.11.2023 року надійшли матеріали справи № 910/5450/21(910/5671/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) з доданими до неї документами було повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року касаційну скаргу ФОП Зоріна О.В. було задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року у справі №910/5450/21(910/5671/23) скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) 15.02.2024 року апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 року клопотання ФОП Зоріна О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) задоволено. Поновлено ФОП Зоріну О.В. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23). Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.04.2024 року. Вирішено інші процесуальні питання.

04.04.2024 року на електронну адресу суду від ліквідатора боржника Шаматріна Є.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву ліквідатор зазначає, що погоджується з рішенням місцевого суду та вважає його таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права з урахуванням всіх обставин справи.

Ліквідатор наголошує, що апелянт не заперечує того факту, що він є заінтересованою особою відносно боржника, а саме, є одноособовим засновником (учасником) боржника та у період укладання та виконання оскаржуваного договору був керівником товариства.

Ліквідатор вважає, що Зоріним О.В. укладено угоду фактично самим з собою. За час перебування Зоріна О.В. на посаді керівника товариства, останній здійснив погашення заборгованості лише ФОП Зоріну О.В.

Також ліквідатор зазначає, що не відповідають обставинам справи і аргументи апелянта про помилковість Аналізу фінансової звітності, який було виготовлено на замовлення арбітражного керуючого Шаматріна Є.М., в тому числі щодо наявності стану надкритичної неплатоспроможності боржника.

Таким чином, враховуючи викладене вбачається, що аргументи апелянта, викладені у апеляційній скарзі жодним чином не спростовують фактів, встановлених судом першої інстанції у рішенні. Зазначене дає підстави вважати вказане рішення законним та обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з участю колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М. у підготовці суддів господарських апеляційних судів Національною школою суддів України з 08.04.2024 року, справу призначено на іншу дату ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 року розгляд справи №910/5450/21(910/5671/23) за апеляційною скаргою ФОП Зоріна О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року клопотання арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання у справі № 910/5450/21(910/5671/23) призначене на 17.04.2024 року відбудеться в режимі відеоконференції.

17.04.2024 року на електронну адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.04.2024 року, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, що з`явився в судове засідання, приймаючи до уваги неявку інших учасників справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні до 01.05.2024 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 року, апеляційну скаргу ФОП Зоріна О.В. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Пантелієнка В.О., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року справу № 910/5450/21(910/5671/23) за апеляційною скаргою ФОП Зоріна О.В. на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі. Заяву арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Розгляд справи №910/5450/21(910/5671/23) в режимі відеоконференції призначено на 05.06.2024 року.

05.06.2024 року від ліквідатора боржника Шаматріна Є.М. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Також 05.06.2024 року від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, при цьому доказів на підтвердження вказаних обставин не подано.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні та вирішила здійснювати розгляд справи за відсутності представників учасників справи, з огляду на наступне.

За положеннями ст.. 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №924/369/19.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку дана справа може бути розглянута у судовому засіданні без участі представника апелянта, його неявка не перешкоджає вирішенню справи у даному судовому засіданні, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення. При цьому, колегія суддів враховує, що це не перше судове засідання і розгляд апеляційної скарги ФОП Зоріна О.В. вже переносився.

05.06.2024 року прийнято постанову у даній справі.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/5450/21 про банкрутство ТОВ «Астрал Транс».

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Астрал Транс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. до ФОП Зоріна О.В. про визнання недійсним Договору про надання консультаційних послуг №12/20 від 20.07.2020 року та стягнення грошових коштів у розмірі 271 000,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним Договір про надання консультаційних послуг № 12/20 від 20.07.2020 року, укладений між ФОП Зоріним О.В. ТОВ «Астрал Транс», стягнуто з ФОП Зоріна О.В. на користь ТОВ «Астрал Транс» грошові кошти у розмірі 271 000 грн. 00 коп. реєстраційних дій реєстратором в разі задоволення позову судом.

Зазначене рішення і переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ФОП Зоріна О.В. слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, 20.07.2020 між ТОВ «Астрал Транс», як клієнтом, та ФОП Зоріним О.В., як виконавцем, укладено договір про надання консультаційних послуг №12/20, за умовами якого виконавець надає клієнту наступні послуги: стягнення дебіторської заборгованості із боржників; представництво інтересів клієнта в судах; представництво інтересів клієнта перед приватними та державними виконавцями (далі - юридичні послуги).

У пункті 3.1 договору встановлено, що загальна вартість послуг виконавця за виконання завдання, вказаного в п. 1.1 даного договору, не може перевищувати 300 000,00 грн. без ПДВ.

Послуги, передбачені п. 1.1 даного договору, підлягають оплаті протягом трьох робочих днів з дати виставлення рахунку (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору виконавець зобов`язується, зокрема, розробляти, підписувати і подавати необхідні заяви, листи, інші документи, а також вживати інших заходів, які виконавець визнає необхідним або доцільним для виконання даного договору; консультувати клієнта з правових, процедурних та тактичних питань по ходу їх виникнення; відповідати на кореспонденцію клієнта (листи, телефонні дзвінки, електронні повідомлення) в найкоротші розумні терміни.

Цей договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами і дійсним до свого припинення або повного виконання виконавцем інструкцій клієнта (пункт 9.2 договору).

До матеріалів справи відповідачем долучено підписаний обома сторонами акт приймання-передачі наданих послуг від 07.09.2020 року № 8/20 на суму 90 000,00 грн. щодо виконання наступних робіт: стягнення дебіторської заборгованості із боржника; представництво інтересів клієнта перед приватним виконавцем.

Також, відповідачем долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2020 року № 10/20 на суму 80 000,00 грн., підписаний обома сторонами, щодо виконання наступних робіт: стягнення дебіторської заборгованості із боржника; представництво інтересів клієнта перед приватним виконавцем.

Крім того, сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2020 року № 13/20 на суму 100 000,00 грн. щодо виконання наступних робіт: стягнення дебіторської заборгованості із боржника; представництво інтересів клієнта перед приватним виконавцем.

Відповідно до банківської виписки по рахунку ТОВ «Астрал Транс» останнім перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 271 000,00 грн., а саме: 04.09.2020 - 90 000,00 грн., 15.09.2020 - 80 000,00 грн., 21.09.2020 - 100 000,00 грн., 24.12.2020 - 1 000,00 грн.

У той же час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 08.07.2020 року до 22.12.2020 року відповідач був керівником ТОВ «Астрал Транс» та власником 100 % корпоративних прав товариства.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст.215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Частини 1 та 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року відкрито провадження у справі №910/5450/21 про банкрутство ТОВ «Астрал Транс».

Приймаючи до уваги, що оспорюваний Договір про надання консультаційних послуг №12/20 від 20.07.2020 року укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Астрал Транс», місцевим судом до даних правовідносин вірно застосовано ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові від 30.01.2019 року у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує зі змісту оспорюваного договору, предметом останнього є надання фізичною особою-підприємцем Зоріним Олексієм В`ячеславовичем юридичних послуг, а саме: стягнення дебіторської заборгованості із боржників; представництво інтересів клієнта в судах; представництво інтересів клієнта перед приватними та державними виконавцями.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14.

За фактом надання послуг за спірним договором сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі наданих послуг від 07.09.2020 № 8/20 на суму 90 000,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2020 № 10/20 на суму 80 000,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2020 № 13/20 на суму 100 000,00 грн.

У всіх наведених вище актах приймання-передачі наданих послуг зазначено про надання про виконання фізичною особою-підприємцем Зоріним Олексієм В`ячеславовичем наступних робіт: стягнення дебіторської заборгованості із боржника; представництво інтересів клієнта перед приватним виконавцем.

Разом із цим, у даних актах приймання-передачі наданих послуг не міститься жодної інформації щодо стягнення якої саме дебіторської заборгованості надавалися послуги, не зазначено розмір такого боргового зобов`язання, підставу його виникнення, особу боржника, номер виконавчого провадження та особу приватного виконавця, про представництво інтересів ТОВ "Астрал Транс" перед яким йдеться в актах приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, надані на підтвердження фактичного виконання Договору про надання консультаційних послуг №12/20 від 20.07.2020 акти приймання-передачі наданих послуг не надають суду можливості встановити реальність таких господарських операцій із надання боржнику юридичних послуг.

Суд звертає увагу, що надання таких юридичних послуг за актами приймання-передачі наданих послуг мало місце лише в вересні 2020 року, у той час як загальна вартість цих послуг складає 270 000,00 грн.

Із наведеного слідує, що ТОВ «Астрал Транс» сплачено на користь ФОП Зоріна Олексія В`ячеславовича грошові кошти в сумі 271 000,00 грн. за надані в вересні 2020 року послуги, щодо яких відсутні жодні ідентифікуючи ознаки, з яких можливо було би встановити реальність цих господарських операцій та їх фактичний результат.

Поряд із цим місцевим судом вірно враховано, що оспорюваний правочин укладений із фізичною особою-підприємцем Зоріним Олексієм В`ячеславовичем, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 08.07.2020 до 22.12.2020 був керівником ТОВ "Астрал Транс" та власником 100 % корпоративних прав товариства.

За вказаним у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначенням, заінтересованими особами стосовно боржника є, зокрема, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що оспорюваний правочин укладений із Зоріним Олексієм В`ячеславовичем , який є стосовно боржника заінтересованою особою, оскільки на час укладення такого договору відповідач був власником (учасником) боржника та більш того, його директором.

Крім того, місцевим судом прийнято до уваги, що перерахування коштів на користь відповідача здійснювалося після отримання на рахунок ТОВ «Астрал Транс» грошових коштів, стягнутих в межах виконавчого провадження № 62907709 зі стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» грошових коштів на користь ТОВ «Астрал Транс». Так, при виконанні наказу господарського суду Донецької області від 12.08.2020 року у справі № 905/233/20 приватним виконавцем Літвиненком О.В. перераховано на рахунок ТОВ «Астрал Транс» 04.09.2020 - 90 716,62 грн., 09.09.2020 - 18 181,82 грн. та 11.09.2020 - 162 403,16 грн., тобто загалом 271 301,60 грн.

Одночасно, 04.09.2020 року ТОВ «Астрал Транс» перерахувало на користь відповідача, який виступав заінтересованою особою стосовно боржника, 90 000,00 грн., 15.09.2020 - 80 000,00 грн., 21.09.2020 - 100 000,00 грн.

При цьому, розрахунків з іншими кредиторами не проводилось.

Відповідно до змісту ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч.2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції ч. 3 ст.13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтований висновок місцевого суду про те, що зміст оспорюваного договору про надання консультаційних послуг №12/20 від 20.07.2020 року не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, оскільки боржником унаслідок укладення такого договору із заінтересованою особою стосовно боржника сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 271 000,00 грн. фактично без доведення відповідних майнових дій відповідача незадовго до входження в процедуру банкрутства, за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов`язаннями перед іншими кредиторами, що суперечить вимогам статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, місцевим судом вірно зазначено, що оскільки договір про надання консультаційних послуг №12/20 від 20.07.2020 року визнається судом недійсним, позовна вимога про застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді стягнення з фізичної особи-підприємця Зоріна Олексія В`ячеславовича на користь ТОВ «Астрал Транс» грошових коштів у сумі 271 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належним чином та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Зоріна Олексія В`ячеславовича на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі № 910/5450/21(910/5671/23) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року у справі №910/5450/21(910/5671/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4.Матеріали справи № 910/5450/21(910/5671/23) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

В.О. Пантелієнко