Постанова

від 10.06.2024 по справі 22/453-12/405-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Справа№ 22/453-12/405-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014

у справі № 22/453-12/405-2012 (головуючий суддя - Трофименко Т.Ю., судді Борисенко І.І., Сівакова В.В.)

за позовом Акціонерного товариства «К.Енерго» (стара назва - Публічне акціонерне товариство "Київенерго")

до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15"

про стягнення 68 808,94 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Акціонерне товариство «К.Енерго» (стара назва - Публічне акціонерне товариство "Київенерго") звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 50 729,15 грн. основного боргу, 8 574,21 грн. інфляційної складової боргу, 2 634,44 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 8021010 від 01.06.2001 неналежним чином виконує свої зобов`язання по оплаті за теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг за період з 01.10.2009 по 01.10.2011 в сумі 50 729,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 50 729,15 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 988,31 грн. інфляційних збитків, 2 634,44 грн. 3% річних, 803,95 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 та Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 50 729 грн. 15 коп. основної заборгованості, 6 998 грн. 31 коп. - збитків від інфляції, 2 634 грн. 44 коп. - 3% річних, 598 грн.. 63 коп. витрат зі сплати державного мита та 205 грн..64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 22/453-12/405-2012 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 22/453-12/405-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2013 р. у справі № 22/453-12/405-2012 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" - задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. у справі № 22/453-12/405-2012 скасовано. Справу № 22/453-12/405-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 50 729,15 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 988,31 грн. інфляційних втрат, 2 634,44 грн. 3% річних, 803,95 грн. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що факт наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 50 729,15 грн. за спожиту теплову енергію перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 15.10.2014 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 22/453-12/405-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:

- рішення суду першої інстанції прийнято без врахування вказівок, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 20.08.2012 та від 19.08.2013 у даній справі;

- судом першої інстанції не з`ясовувались фактичні обставини щодо обсягів теплової енергії, яка використовувалась позивачем для підігріву холодної води та не враховані доводи відповідача, що підігрів холодної води виконував позивач на своєму обладнанні, яка не обладнане тепло лічильником та витратоміром;

- облікові картки, надані позивачем, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не мають статусу первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції;

- позивачем не надано розрахунку кількості фактично поставленої послуги (відповідно до методики розрахувань).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 у складі колегії суддів: Лобань О.І. (головуючий), Майданевич А.Г., Федорчук Р.В., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 провадження у справі № 22/453-12/405-2012 - зупинено до кінцевого розгляду справи № 761/8760/14-а за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними та про зобов`язання скасувати рішення, що розглядається Київським адміністративним апеляційним судом.

Зобов`язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи 761/8760/14-а за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними та про зобов`язання скасувати рішення, що розглядається Київським адміністративним апеляційним судом.

05.10.2016, на підставі припинення повноважень у зв`язку із звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" передано колегії суддів у складі: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), судді: Ткаченко Б. О., Дідиченко (Барсук) М.А.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 22/453-12/405-2012 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 22/453-12/405-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко (Барсук) М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 22/453-12/405-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко (Барсук) М.А., судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження.

Так, судом апеляційної інстанції неодноразово, зокрема, 13.11.2020 та 29.10.2021 направлялись листи позивачу та відповідачу, в яких суд просив надати відомості відносного набрання законної сили рішенням у справі № 761/8760/14-а, до розгляду якої було зупинено провадження у справі № 22/453-12/405-2012.

Водночас, сторонами свого обов`язку, встановленого ухвалою суду про зупинення провадження у справі № 22/453-12/405-2012, виконано не було.

Відповідно до п. 9 Перехідних Положень ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 22/453-12/405-2012 є вимоги про стягнення 68 808,94 грн, вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 15.04.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 22/453-12/405-2012 та повідомлено сторін, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01 червня 2001 між АЕК "Київенерго" (яку в подальшому перейменовано у Акціонерне товариство «К.Енерго»), (постачальник) та ЖБК "Темп-15" (споживач) укладено договір № 8021010 на постачання теплової енергії у гарячій вод.

Відповідно до умов даного договору позивач взяв на себе з зобов`язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач взяв на себе зобов`язання отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Зазначений договір укладено між сторонами на підставі звертання-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії з 01.05.2001, у зв`язку з чим, позивачем та відповідачем ведеться облік за вказаним договором як за договором № 8021010 від 01.05.2001.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.

Крім того, позивач зобов`язався також щомісячно оформляти для відповідача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2).

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виник за період з 01.10.2009 по 01.10.2011 порушені.

Згідно п. 2.3.1 договору відповідач зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно додатку 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах 2 239,3 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (2 239,3 Гкал/рік). в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року.

Відповідач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

В пункті 8 додатку 2 до договору передбачено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення - по приладам обліку;

на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину і добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням і середньомісячної температури теплоносія.

Як вказує позивач, ним зобов`язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з 01.09.2009 по 01.10.2011, розрахунком ціни позову та відомостями про тарифи, що діяли станом на час споживання теплової енергії відповідачем.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за договором за використану теплову енергію у сумі 50 729,15 грн. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу України, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 ЦК України та § 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З наданих позивачем доказів, а саме табуляграми вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, поставивши відповідачу в період 01.09.2009 до 01.10.2011 теплову енергію у вигляді гарячої води згідно умов договору. В свою чергу відповідачем здійснювалась часткова оплата спожитої теплової енергії за спірний період, що вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію та облікової картки.

Позивач стверджує, що всього ним було поставлено відповідачу теплової енергії на суму 380 813,83 грн.

При визначені вартості спожитої абонентом теплової енергії в гарячій воді у період з 01.09.2009 до 01.10.2011 позивачем було застосовано тарифи, які встановлені розпорядженнями КМДА №1192 від 15.08.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2020, постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно пп. 2.1 Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Колегією суддів встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 року у справі №761/8760/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року №643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 року у справі № 2-а-118/11 (Провадження № 2-а/761/4/2014), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації:

№ 981 від 31.08.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;

№ 1141 від 30.09.2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979, № 980 та №981»;

№ 1192 від 15.10.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;

№ 1333 від 30.11.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;

№ 392 від 31.05.2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Відповідно до ст. 35 ГПК України (в редакції станом на момент вирішення справи судом) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів зазначає, що Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерства, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені державні адміністрації, визначено п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вказаного Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731.

Положенням встановлений обов`язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до пп. 1, 2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародних договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийняті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Постановами Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14 підтверджено обов`язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що тарифи застосовані позивачем при нарахуванні заборгованості за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 на підставі розпоряджень КМДА №1192 від 15.08.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2020, які є незареєстрованими у встановленому порядку та такими, що у судовому порядку визнано незаконними та не чинними з моменту їх прийняття, не можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії.

При цьому матеріали справи не місять доказів, що впродовж 01.10.2009 -31.12.2010 Київська міська державна адміністрація здійснювала державну реєстрацію своїх розпоряджень щодо встановлення/погодження тарифів на житлово-комунальні послуги в Київському міському управлінні юстиції.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 року за № 46/429), було останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово-експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65,30 грн. з ПДВ.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» було зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 року за №46/429, а тому у відповідності до приписів Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», даний акт набув сили.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями,- внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 затверджено Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" тарифи на теплову енергію: для населення - 171,25 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для населення - 169,38 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній), а також вказано, що ця постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Таким чином, при визначенні вартості наданої позивачем теплової енергії в період після 01.01.2011 слід застосовувати тарифи, що встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що за спожиту відповідачем у спірний період теплову енергію у період з 01.09.2010 по 31.12.2010 плата повинна розраховуватись саме за тарифами, розміри яких затверджено Розпорядженням №1245 від 20.06.2002 року Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», а з 01.01.2011 - тарифи, встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-6ц13-1 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 року по справі №7/719.

Таким чином суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок суми боргу виходячи із вартості тарифу 65,30 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал за період з з 01.09.2010 по 31.12.2010 та 169,38 грн за 1 Гкал (без ПДВ) за період з 01.01.2011 по 01.10.2011, яка становить 277 586,27 грн., враховуючи здійснену відповідачем протягом 2009-2011 років оплату у сумі 330 084,68 грн, яка визнається позивачем, встановив, що у відповідача відсутня заборгованість з поставленої теплової енергії за період з жовтня 2009 по вересень 2011.

А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості з теплової енергії за період з жовтня 2009 по вересень 2011 із застосуванням чинних тарифів, у зв`язку з чим матеріалами справи не підтверджено та відповідно не доведено позивачем основної заборгованості у відповідача саме в розмірі 50 729,15 грн.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 50 729,15 грн. боргу, а тому вимоги позову цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в задоволені позовних вимог позивача про стягнення боргу, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 574,21 грн. інфляційних втрат та 2 634,44 грн. 3% річних, як похідні від основного зобов`язання, також задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 22/453-12/405-2012 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 22/453-12/405-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 22/453-12/405-2012 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «К.енерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" (03040, м. Київ, вул. Деміївська 47, код ЄДРПОУ 23377368) 913,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 22/453-12/405-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко