Рішення

від 15.10.2014 по справі 22/453-12/405-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/453-12/405-2012 15.10.14

За позовом Публіцчного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово - будівельного кооперативу «Темп-15»

про стягнення 68 808.94 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача: Горкавенко С.В. - по дов. №91/2013/01/28-11 від 28.01.2014р.

Від відповідача: Зубенко Т.І. - голова ЖБК

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15"(надалі відповідач) 57 600, 29 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 8 574, 21 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 2 634, 44 грн..

В ході розгляду справи, при врахуванні сплати основного боргу, яка здійснена відповідачем протягом жовтня 2011р. (підтверджено обліковою карткою), позивачем подано заяву, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 50 729, 15 грн. основного боргу, 8 574, 21 грн. інфляційної складової боргу, 2 634, 44 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго") 50 729, 15 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6988,31 грн. інфляційних збитків, 2 634,44 грн. 3% річних, 803,95 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 та Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013р., позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 50 729 грн. 15 коп. основної заборгованості, 6 998 грн. 31 коп. - збитків від інфляції, 2 634 грн. 44 коп. - 3% річних, 598 грн.. 63 коп. витрат зі сплати державного мита та 205 грн..64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р., апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 22/453-12/405-2012 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. у справі № 22/453-12/405-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2013 р. у справі № 22/453-12/405-2012 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" - задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. у справі № 22/453-12/405-2012 скасовано. Справу № 22/453-12/405-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 22/453-12/405-2012 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд ухвалою від 02.09.2013р. справу №22/453-12/405-2012 прийняв до провадження судді Трофименко Т.Ю., розгляд справи призначив на 23.09.2013р.

В судовому засідання 23.09.2013р., відповідно до ст. ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано позивача надати належні докази загальних обсягів теплової енергії, що була поставлена позивачем відповідачу за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р., надати детальний розрахунок фактичного обсягу поставленої теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р., на підставі діючих нормативних та правовстановлюючих документів, відповідно надати, з урахуванням фактичного обсягу поставленої теплової енергії, розрахунок позовних вимог, зобов'язано відповідача надати докази того коли прилади обліку теплової енергії були встановлені в будинку №47 по вул.. Деміївській в м. Києві та оголошено в судовому засіданні перерву до 21.10.2013р.

В судовому засіданні 21.10.2013р, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 04.11.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 11.11.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 22/453-12/405-2012.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. доручено розгляд справи № 22/453-12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Ващенко Т.М. прийнято справу № 22/453-12/405-2012 до свого провадження та призначено розгляд справи на 11.12.2013р.

В судовому засіданні 11.12.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 13.01.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р., у зв'язку з тим, що суддя Домнічева І.О. перебуває на лікарняному, доручено розгляд справи № 22/453-12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Ващенко Т.М. прийнято справу № 22/453-12/405-2012 до свого провадження та призначено розгляд справи на 05.02.2014р.

05.02.2014 р. суддя Ващенко Т.М. звернулась до заступника Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 22/453-12/405-2012, у зв'язку з великою завантаженістю.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р., у зв'язку з вказаною заявою, доручено розгляд справи № 22/453-12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Домнічева І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Домнічева І.О. прийнято справу № 22/453-12/405-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 05.02.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 17.02.2014р.

17.02.2014 р. суддя Домнічева І.О. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 22/453-12/405-2012, у зв'язку з великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р., у зв'язку з вказаною заявою, доручено розгляд справи № 22/453-12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Борисенко І.І., Ващенко Т.М. прийнято справу № 22/453-12/405-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 17.02.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 17.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. у справі № 22-453/12/405-2012 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. провадження у справі № 22-453/12/405-2012 зупинено до надання висновку експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Судом встановлено, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 22-453/12/405-2012 усунено, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядження заступника голови господарського суду міста Києва від 28.07.2014р., доручено розгляд справи № 22-453/12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Смирнова Ю.М., Ващенко Т.М., у зв'язку з тим, що суддя Борисенко І.І. знаходиться у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2014р., відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження по справі № 22/453-12/405-2012 та призначено її до розгляду на 27.08.2014р.

27.08.2014 р. суддя Ващенко Т.М. звернулась до В. о. Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 22/453-12/405-2012, у зв'язку з великою завантаженістю.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. доручено розгляд справи № 22/453-12/405-2012 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Сівакова В.В., Борисенко І.І. у зв'язку з вказаною заявою та відпусткою судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою від 27.08.2014р. справа 22/453-12/405-2012 прийнята колегією суддів у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Сівакова В.В., Борисенко І.І. до свого провадження.

В судових засіданнях 27.08.2014р. та 10,09.2104р. оголошувались перерви, відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 8021010 від 01.06.2001р. неналежним чином виконує свої зобов»язання по оплаті за теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р. в сумі 50 729, 15 грн. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що обсяг спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби централізованого гарячого водопостачання не вимірюється приборами обліку, а нараховується розрахунковим шляхом по максимальних проектних навантаженнях, і не відповідає фактичному обсягу спожитої теплової енергії.

Крім того, відповідач зазначає, що ним використовувалась теплова енергія у вигляді гарячої води не для підприємницької діяльності, а для домашнього використання, тобто в опаленні теплова енергія у вигляді гарячої води використовується для забезпечення плюсововї температури повітря в квартирах в опалювальний період, гаряча вода використовувалась населенням для прання, миття посуду та інше.

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» у цьому Законі термін «теплова енергія» вживається в такому значенні: - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі- продажу.

За поставлену теплову енергію по централізованому опаленню

відповідач оплачує позивачу відповідно до показань будинкового засобу обліку, теплової енергії встановленого в будинку відповідача.

Будинок Відповідача забезпечений лічильником гарячого водопостачання, який був встановлений в будинку в грудні 2008 року, в 2012 року пройшов Державну повірку.

Позивач при встановленні вартості поставленої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання зумисне не враховує наступні фактичні обставини:

На межу балансової належності позивач постачає відповідачу вироблену на Центральному тепловому пункті, який знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго» комунальну послугу - гарячу воду.

В судовому засіданні 15.10.2104р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01 червня 2001р. між АЕК "Київенерго" (надалі позивач) та ЖБК "Темп-15" ( надалі відповідач) укладено договір № 8021010 на постачання теплової енергії у гарячій вод.

Відповідно до умов даного договору позивач взяв на себе з зобов'язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач взяв на себе зобов'язання отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Зазначений договір укладено між сторонами на підставі звертання-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії з 01.05.2001р., у зв'язку з чим, позивачем та відповідачем ведеться облік за вказаним договором як за договором № 8021010 від 01.05.2001р..

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2. Крім того, позивач зобов»язався також щомісячно оформляти для відповідача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2).

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виник за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р. порушені.

Згідно п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно додатку 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах 0 рік = 2 239,3 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (2 239,3 Гкал/рік). в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року.

Відповідач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

В пункті 8 додатку 2 до договору передбачено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення - по приладам обліку;

на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину і добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням і середньомісячної температури теплоносія.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 4.1. договору). В п. 4.3 договору сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з 01.09.2009р. по 01.10.2011 року, розрахунком ціни позову та відомостями про тарифи, що діяли станом на час споживання теплової енергії відповідачем, і судом встановлено, що вищевказані розрахунки проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не спростовується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію розмірі 2538,68917843 Гкал ( на опалення - 1 361, 62 Гкал, на гаряче водопостачання - 1 177, 05 Гкал.) на загальну суму 380 813,83 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період. Крім того, факт поставки позивачем та споживання відповідачем тентової енергії в кількості 2538,68917843 Гкал ( на опалення - 1 361, 62 Гкал, на гаряче водопостачання - 1 177, 05 Гкал.) підтверджується висновком експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №4274/14-45 від 04.07.2014р. У висновку експерта зазначено, що визначити загальну несплачену вартість обсягу спожитої теплової енергії відповідачем за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р. в рамках договору №8021010 від 01.05.2001р. не видається за можливе, а отже не видається за можливе встановити розмір несплаченої вартості наданих послуг відповідачем в рамках договору від 01.05.2001р. №8011010.

У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі за період з 01.09.2009 року до 01.10.2011 року у відповідача виникла заборгованість за договором за використану теплову енергію, яка складала на час порушення провадження у справі 50 729,15 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 ЦК кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено вище, договір № 8021010 від 01.05.2001 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Отже, стороною спірного договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, а отже і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 50 729,15 грн. за спожиту теплову енергію перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв»язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 50 729, 15 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи здійснений розрахунок інфляційної складової боргу суд задовольняє вимоги про стягнення інфляційних збитків по сумі 6 998, 31 грн., який проведено з урахуванням від'ємного значення індексу інфляції за відповідні місяці в періоді прострочення, а 3% річних підлягають стягненню у розмірі заявленому позивачем у розмірі 2 634, 44 грн..

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 688, 09 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 803, 95 грн.

Заперечення відповідача викладені в письмових запереченнях судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Пунктами 17 та 19 Правил користування тепловою енергією (надалі -ПКТЕ), що затверджені Постановою КМ України, від 03.10.2007, № 1198 визначено порядок установки та експлуатації приладів комерційного обліку.

П.17 ПКТЕ встановлено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

П. 19.ПКТЕ визначено, що після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняттю в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Так серед додатків долучених відповідачем по справі відсутній акт про прийняття ПАТ «Київенерго» комерційного приладу обліку відповідача.

П. 20.ПКТЕ передбачено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

П. 11.ПКТЕ визначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Згідно Додатку 1 до Договору передбачено, що Позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах рік = 2 239,3 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (2 239.3 Гкал/рік), в силу п. 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року.

Споживач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до Договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

Відповідно до пункту 5 додатку 1 до договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Як встановлено судом при розгляді справи будь - які зміни в умови договору сторонами не вносились. Відповідач не ініціював зміни до договору.

Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії Договору.

Крім того, пунктом 8 Додатку 2 до договору передбачається, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6. 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Керуючись, ст. 49, ст.. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15"(03040, м. Київ, вул. Деміївська 47, ідент. код 23377368) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(на рахунок 260070130718 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 50 729, 15 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 15 копійок) боргу за спожиту теплову енергію.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15"(03040, м. Київ, вул. Деміївська 47, ідент. код 23377368) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк"МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 6 988, 31 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 31 копійку) інфляційних збитків, 2 634, 44 грн. (дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні 44 копійки) 3% річних, 803, 95 грн. (вісімсот три гривні 95 копійок) судових витрат.

В іншій частині в позові відмовити.

Після набрарнн6я рішенням видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 21.10.2014р.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Сівакова В.В.