Постанова

від 11.06.2024 по справі 902/1272/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Справа № 902/1272/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 14.02.24р. суддею Маслієм І.В. о 17:34 у м.Вінниці, повний текст складено 26.02.24р. та на додаткове рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 28.02.2024 о 11:24, повний текст складено 05.03.2024 у справі № 902/1272/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" (вул. Академіка Туполєва, буд. 18-В, прим. 4, м. Київ, 04128)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" (вул. Незалежності, 46, м. Калинівка, Вінницька обл., 22403)

про стягнення 117500,00 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" про стягнення 117 500,00 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №57Я-П від 04.09.2023.

Рішенням Господарського суду від 14.02.2024 у справі №902/1272/23 в позові відмовлено повністю.

Так, суд з посиланням на ст.55 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 628, 629, 638, 712, 957, 961 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 180, 193 ГК України, умови договору поставки с/г продукції від 04.09.2023 №57Я-П, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що у діях позивача відслідковується відсутність наміру отримувати замовлений ним товар по вказаному Договору, що свідчить про недобросовісність останнього у виконанні правовідносин, як покупця. А тому, суд приходить до переконання про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу на підставі п. 4.3. та п. 6.4 договору поставки за порушення вимог пунктів 2.5. та 6.3. даного договору, відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Додатковим рішенням Господарського суду від 28.02.2024 у справі №902/1272/23 заяву представника відповідача від 18.02.2024 про відшкодування витрат, понесених відповідачем задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" 30 000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн залишено за останнім.

З посиланням на ст. ст. 124, 126, 129, 219, 236, 244 ГПК України, постанови Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, рішення Європейського суду з прав людини, ст.ст. 1,19 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», докази понесення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначив, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення відзиву та заперечень як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд прийшов до висновку про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 30 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 12 годин витраченого часу та участь в трьох судових засіданнях. А тому частково задоволив заяву представника відповідача від 18.02.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/1272/23 від 14.02.2024 - скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/1272/23 від 28.02.2024 - скасувати. Перерозподілити і стягнути з ТОВ "Калинівська "Сільгосптехніка" на користь ТОВ "Українська тютюнова корпорація" всі судові витрати у справі № 902/1272/23.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги та проігноровано, зокрема, наступні доводи позивача:

- про неналежне виконання відповідачем умов п. 6.3. договору.

- щодо оформлення товарно-транспортної документації.

- намагання відповідача щодо одностороннього внесення змін в умови договору, а саме, строки оплати товару.

- твердження покупця, що товар без документів не має жодної цінності та не може бути перепродано далі по ланцюгу договорів поставки. Вказує, що товар, походження, якого не підтверджено належними документами, не може бути очищенно від мита для подальшого експорту, що унеможливлює його приймання на зерновому складі зазначеному у заявці № 1 від 05.09.2023, який знаходиться у зоні митного контролю.

Звертає увагу на те, що зерно походження, якого не підтверджено належними документами, не можливо належним чином оподаткувати. Особа, яка здійснює продаж зерна без відповідних документів перш за все лишає державу податкових надходжень до бюджету, які на сьогоднішній день є найголовнішими та найважливішими статтями доходу держави.

В діях відповідача прослідковується повне небажання надавати позивачу належним чином засвідчені копії документів передбачених п.6.3. договору, які після належного засвідчення набувають відповідності оригіналу відповідного документу, що дає можливість встановити справжнє походження зерна.

На думку скаржника, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують неодноразові порушення умов договору поставки внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, що є підставою для збереження постачальником товару у належній кількості та якості, до повного усунення всіх порушень, а саме:

1.Ненадання постачальником транспорту для перевезення (п.2.6. договору);

2.Ненадання постачальником документів перевізника для оформлення перепусток;

3.Неодноразові спроби постачальника внесення змін до умов договору;

4.Ненаправлення належним чином засвідчених копій документів листом із описом вкладення, протягом одного дня з моменту підписання договору (п.6.3. договору);

5.Навмисне затягування часу при надані відповідей на запити покупця;

6.Ігнорування правил оформлення первинної документації (п.2.7. договору).

Вищевикладені порушення внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця не усунено.

За наведеного вважає, висновки суду, що позивач немає наміру отримувати замовлений ним товар по вказаному договору, що свідчить про недобросовісність останнього у виконанні правовідносин, як покупця. - є помилковими та такими, що встановлені без врахування всіх обставин справи та норм податкового, та митного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Українська тютюнова корпорація» на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2024 у справі №902/1272/23 - відхилити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2024 залишити без змін. Апеляційну скаргу ТОВ «Українська тютюнова корпорація» на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі №902/1272/23 - відхилити. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 залишити без змін.

У відповіді на відзив скаржник спростовує доводи відповідача наведені у відзиві.

У додаткових поясненнях відповідач наводить додаткові щодо спростування доводів наведених у відповіді на відзив скаржника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.24 та на додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі № 902/1272/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" (відповідач, в договорі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" (позивач, в договорі покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №57Я-П (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується продати (передати у власність), а покупець - прийняти у власність та оплатити ячмінь українського походження далі за текстом - Товар.

В п. 1.3. договору сторонами визначено характеристика та вартість товару, а саме: Ячмінь ДСТУ-3769-98, кількість 50 тон, ціна товару за 1т. без ПДВ - 4122,81 грн, загальна вартість товару з ПДВ 235 000,00 грн.

Строк поставки товару постачальником покупцю - 10.09.2023 (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі (п. 2.1. договору).

Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товари сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв`язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1. даного договору (п. 2.1.1. договору).

Датою передачі товару вважається дата поставки товару на зерновий склад вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці (п. 2.2. договору).

Товар, що передається за даним договором переходить у власність покупця після передачі/поставки (п. 2.3. договору).

Сторони домовились, що у разі виникнення будь яких порушень за даним договором, внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного усунення всіх порушень. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати підтвердження (складську квитанція, звіт про залишки сільськогосподарської продукції, тощо) про збереження постачальником необхідної кількості товару (п. 2.5. договору).

Постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки товару надання автомобільного транспорту для перевезення (п. 2.6. договору).

Сторони наступним узгодили, що якість поставленого товару підлягає перевірці після поставки відповідно до вимог ДСТУ 3769-98 (п. 2.9. договору).

Оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем протягом 1 (одного) банківського дня з дати зважування та перевірки якості товару (п. 3.1. договору).

У разі порушення постачальником вимог пункту 2.5 даного договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 25% від загальної вартості товару вказаного в п. 1.3 даного договору. Штраф сплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця (п. 4.3. договору).

Сторони домовились, що термін позовної давності по стягненню неустойки (пеня, штраф) за даним договором встановлюється у три роки згідно з положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України. Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за даним договором (п. 4.8. договору).

Листування між сторонами засобами електронного зв`язку (електрона пошта), вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів, а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів (п. 5.3. договору).

Строк дії договору встановлюється з дня його укладання сторонами і до "31" грудня 2024 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.1. договору).

Постачальник - сільгоспвиробник надсилає (листом із описом вкладення) на поштову адресу покупця протягом одного дня після укладання даного договору, належним чином засвідчені копії, наступних документів:

1. Статистична звітність (форма 29-СГ, 4-СГ) відносно товару, який підлягає поставці за даним Договором (п.1.1-1.3. даного договору);

2. Звіт про залишки сільськогосподарської продукції (за останні три місяця), який подається щомісяця до контролюючого органу;

3. Стосовно землі, на якій вирощений товар (п.1.1-1.3. даного договору) - податкова декларація з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за поточний рік, складська квитанція , що підтверджує наявність товару у постачальника, який підлягає поставці за даним договором (п.1.1-1.3. даного договору), та інші документи, які підтверджують походження товару включаючи сільгоспвиробника на розсуд постачальника (п. 6.3. договору).

У разі ненадання або надання не в повному обсязі документів у встановлений термін, згідно пункту 6.3., постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 25% від загальної вартості товару вказаного в п. 1.3. (п. 6.4. договору).

До моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформленого даного договору, а також додаткових угод до нього, у випадку їх укладання, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою електронно-цифрового сервісу "Вчасно" із використанням електронно-цифрових підписів сторін (п. 6.13. договору).

Зазначений договір укладений за допомогою сервісу „Вчасно" з використанням електронних підписів. Підписання договору сторонами не заперечується.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору позивач подав Заявку №1 від 05.09.2023р. підписану ЕЦП в сервісі Вчасно, в якій зазначено наступне "Приймання ячменю почнеться 07.09.2023 року о 16:00. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою Одеська область м Рені, вул. Дунайська, 188.

Для вчасного оформлення покупцем документів для в`їзду транспорту в порт, покупцю необхідні дані перевізника (належним чином завіренні копи направити на електронну адресу покупця utkorporation@ukr.net), який буде здійснювати доставку товару: Реєстраційні документи на вантажівку і причіп (на кожний транспортний засіб), Ліцензія на перевезення видану Укртрансбезпекою, Виписка і ЄДПРОУ, Завірена нотаріусом копія реєстраційного свідоцтва, Книжка МДП (Саrnеt ТІR), Документ про освіту відповідальної за організацію перевезень особи (диплом про середньо-технічну або вишу освіту), Документи на володіння та управління (на кожний транспортний засіб), Талон техогляду (на кожний транспортний засіб), Трудовий договір водія (на кожний транспортний засіб), Обов`язковий страховий полісі (на кожний транспортний засіб), Договір перевезення, Санітарний паспорт (на кожний транспортний засіб).

Для належного виконання обов`язку з приймання та оплати товару покупцем, постачальнику необхідно повідомити покупця про дату запланованої поставки до 07.09 2023. Це пов`язано із необхідністю бронювання покупцем місця (під товар) на складі та відрядження представника покупця для приймання товару за якістю.

Покупець підтверджує, що інформацію щодо особи уповноваженої покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ буде надано протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання відповіді на даний запит."

На виконання умов п. 6.3. договору відповідач листом №70 від 05.09.2023 (з описом вкладення) направив на адресу позивача оригінали та копії документів, а саме: статистична звітність 29-СГ за 2022 рік, статистична звітність 4-СГ за 2023 рік, статистичні звіти про залишки готової продукції, а саме "Звіт про реалізацію продукції с/г-ва форма №21-заг" (червень, липень, серпень 2023 року), податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік (з двома додатками - відомості про землю та розрахунок МПЗ), витяг платника ПДВ, довідка про статус платника єдиного податку 4 групи на 2023 рік, бланк з реквізитами, розгорнутий витяг з ЄДРПОУ від 13.08.2023, протокол про призначення директора з наказом про призначення. Крім того, в даному листі відповідач наголосив, що зазначені вище документи (окрім Податкової декларація платника єдиного податку четвертої групи та звіти 21-заг за три останні місяці) були відправлені 04.09.2023, ще до заключення договору, на електронну адресу позивача, після чого юридичний відділ позивача прийняв рішення на заключення договору поставки.

В подальшому відповідач (постачальник) надіслав позивачу (покупцю) лист №71 від 06.09.2023, в якому зазначив про готовність поставити товар та просив направити представника покупця для відбору партії товару, та перевірки якості товару перед завантаженням.

07.09.2023 покупець подав заявку №2 від 07.09.2023р. підписану ЕЦП в сервісі Вчасно, в якій повторно зазначив відомості викладені у заявці №1 від 05.09.2023, окрім останнього абзацу.

Відповідач надіслав позивачу на платформі "Вчасно" лист №72 від 07.09.2023, в якому зазначив про готовність поставити товар до 11.09.2023, у місце поставки зазначене в заявках з наданням автомобільного транспорту постачальником та повідомив про завантаження 07.09.2023 двох автомашин ячменем в кількості 45 650 тон, а також виставив для оплати рахунок-фактуру №КС-0000093 від 07.09.2023 за послуги завантаження товару на два автомобілі в сумі 12 064,80 грн з ПДВ.

Позивач 07.09.2023 надіслав відповідачу відповідь на лист №72 від 07.09.2023 в якому зазначив, що відповідно до п. 2.7. договору постачальник після завантаження транспорту надсилає на електронну адресу покупця по одному примірнику товарно-транспортної накладної на кожну завантажену одиницю транспорту, з огляду на це постачальник має укласти договір перевезення вантажу, завантажити транспорт, виписати товарно-транспортні накладні на кожну одиницю транспорту, які містять дані про зміст господарської операції та її учасників, із зазначенням точної ваги товару, який передано до перевезення, після чого направити копії ТТН на електронну адресу покупця. При прийманні товару на погодженому сторонами зерновому складі в товарно транспортних накладних ставиться вимітка із зазначенням точної маси та зазначенням якості доставленого товару, що дає можливість встановити кількість товару яка підлягає оплаті. Покупець підтверджує, що оплатить розходи постачальника пов`язані із завантаженням товару у транспорт, відразу після зважування даного транспорту у пункті вивантаження, зазначеному у заявці № 1 від 05.09.2023. Просимо підтвердити, що постачальник оплатить послуги Ренійського морського транспортного порту, які пов`язані із проведенням лабораторних досліджень, зважуванням та подальшим вивантаженням товару що поставляється.

Відповідач направив позивачу лист №73 від 07.09.2023 в якому зазначив про готовність поставити покупцю товар до 11.09.2023 року у місце поставки порт м. Рені Одеської області, вул. Дунайська. 188 з наданням автомобільного транспорту постачальником. Для здійснення поставки товару, просимо надані письмові гарантії відшкодування покупцем простою транспортних засобів, що виникають внаслідок постійних обстрілів російською федерацією місця поставки порту та відповідно великими чергами під час вивантаження товару. Крім того, для здійснення поставки просимо надати транспортну інструкцію. В додатку до цього листа надсилаємо Вам примірники товарно-транспортних накладних та рахунки для здійснення оплати товару. Після оплати товару згідно рахунків постачальник здійснить поставку товару за умови підтвердження оплати простою в разі затримки вивантаження товару через черги в місці поставки. Разом з тим, звергаємо вашу увагу, що для здійснення коригування поставки та оперативного вирішення питань, пов`язаних з виконанням договору, нам необхідно надати номер телефону представника вашого товариства, оскільки протягом останніх трьох днів вказаний у договорі телефон не відповідає. Очікуємо на оплату товару згідно рахунків та вашу відповідь. До даного листа відповідачем додано рахунок № КС-0000092 на 22 тони ячменю на суму 103400,08 грн з товарно-транспортною накладною №КС-0094 від 07.09.2023 та рахунок №КС-0000091 від 07.09.2023 на 23,650 тон ячменю на суму 111155,08 грн з товарно-транспортною накладною №КС-0093 від 07.09.2023.

07.09.2023 позивач направив відповідь на лист №73 від 07.09.2023, в якому зазначив, що для запобігання простою транспортних засобів покупець направив заявку №1 від 05.09.23 із переліком необхідних документів, які погрібні дія оформлення перепустки на кожною водія та кожну вантажівку. Дана заявка проігнорована постачальником. Транспортна інструкція буде надана відразу після бронювання місця під товар. Для бронювання місця під товар необхідні документи зазначені у заявці №1 від 05.09.23. Дана заявка проігнорована постачальником. Оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100% вартості парні товару оплачується покупцем протягом 1 (одного) банківського дня з дати зважування та перевірки якості товару (п. 3.1 договору). Сторони погодили, що якість товару перевіряється у пункті вивантаження за адресою Одеська область, м Рені, вул. Дунайська, 188. Підстави для попередньої оплати відсутні. Погодження постачальником поставки партії товару має підтверджуватися видатковою накладною, оформленою постачальником (п.2.1.1. договору). Видаткова накладна не оформлена. Постачальником не надано відповіді на запит №1 від 07.09.2023, що вказує на порушення п 6.4. договору. Постачальник не надав підтвердження про готовність сплатити послуги РМТП пов`язані з лабораторними дослідженнями якості, зважування та розвантаження поставленого товару. На підставі викладеного, просимо до 13:00 години 08.09.2023 направити на електронну адресу покупця наступні документи: відповідь на запит № 1 від 07.09.2023 із доказом своєчасного виконання п 6.3 договору; видаткову накладну на партію товару, шо передається за договором; письмове підтвердження про готовність сплатити посікти РМТП пов`язані із лабораторними дослідженнями якості, зважування та розвантаження поставленого товару; дані перевізника зазначені у заявці №1 від 05.09.2023. Покупець підтверджує, що після отримання документів зазначених у цьому листі, вчасно виконає взяті на себе договірні обов`язки.

Відповідач листом №74 від 08.09.2023 повідомив позивача про те, що готовий поставити товар у місце поставки після оплати товару та оплати послуг завантаження товару в автомобілі, а також просив гарантувати відшкодування простою транспорту, яке може виникнути внаслідок обстрілів місця поставки.

Листом №75 від 08.09.2023 відповідач надав позивачу документи перевізника, що здійснює доставку товару.

Листом №76 від 08.09.2023 відповідач надав позивачу рахунок №КС-0000094 від 08.09.2023 на послуги завантаження товару на третій автомобіль 4.350 тон ячменю на суму 835,00 грн.

Листом №77 від 08.09.2023 відповідач надав позивачу рахунок №КС-0000095 від 08.09.2023 на оплату товару 4.350 тони ячменю на суму 20445,01 грн, товарно-транспортну накладну №КС-0095, реєстраційні документи на автомобіль, посвідчення водія, картку аналізу зерна від 08.09.2023.

Позивач 11.09.2023 надсилав через систему Вчасно відповідачу вимогу від 11.09.2023, в якій вимагав від відповідача підтвердження збереження товару - складську квитанцію, звіт про залишки сільськогосподарської продукції, тощо, а також вимагав документи зазначені ним у заявці, які насправді не передбачені договором. Також позивач вказав, що після отримання усіх документів визначених у заявці №1 направить відповідачу заявку із зазначенням адреси складу та дати початку наступного вивантаження, можлива дата приймання ячменю 25.09.2023 Молдова, порт Джуржулешти.

Листом №79 від 12.09.2023 відповідач повідомив позивача про підготовку товару, його завантаження на автомобільний транспорт і відсутність оплати за завантаження та за товар як істотну умову для перевезення товару на склад покупця.

Відповідач листом №80 від 13.09.2023 повідомив позивача, що виставлені рахунки на оплату послуг і товару не оплачені, телефон вказаний у договорі не відповідає, а також повідомляє про понесені збитки.

14.09.2023 позивач надсилав через систему Вчасно відповідачу запит про виконання п. 2.5. договору, в якому зазначив - "…Підчас виконання договірних зобов`язань сторонами було порушено п. 2.1. та п. 6.3. договору. Відповідно до п. 2.5. договору сторони домовились, що у разі виникнення будь яких порушень за даним договором, внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного усунення всіх порушень. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати підтвердження (складську квитанція, звіт про залишки сільськогосподарської продукції, тощо) про збереження постачальником необхідної кількості товару. Отже, у постачальника виник обов`язок із збереження товару. На підставі викладеного, з метою недопущення виникнення збитків, яких зазнає постачальник (п. 4.3. даного договору), просимо розглянути даний запит та протягом 1 (одного) календарного дня із дати його отримання направити, засобами електронного сервісу Вчасно, покупцю складську квитанцію та звіт про залишки сільськогосподарської продукції, які підтверджують виконання постачальником п. 2.5. договору."

Листом №82 від 14.09.2023 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із несплатою покупцем послуг та товару, відсутністю телефонного зв`язку із покупцем, постачальник вимушений здійснити розвантаження товару із автомобілів і інформує покупця про розмір понесених збитків.

Позивач 15.09.2023 направив відповідачу відповідь на лист №82 від 14.09.2023 в якому вказав, що вважає заявку №1 не погодженою; документи за п.6.3. договору не надісланими; товар в зазначені строки не поставленим.

18.09.2023 позивач надіслав заявку №3, в якій повідомив про приймання ячменю 27.09.2023 р в пункті за адресою Румунія, уїзд Галац місто Галац.

Листом №84 від 21.09.2023 р. відповідач повідомив позивача, що заявка не погоджується постачальником, оскільки телефон покупця не відповідає, оплати збитків покупець не відшкодував, і натомість вимагає поставити товар без будь-якої оплати.

02.10.2023 позивач надсилав через систему Вчасно відповідачу запит №2 про виконання п. 2.5. договору, в якому зазначив - "…Підчас виконання договірних зобов`язань сторонами було порушено п. 2.1. та п. 6.3. договору. Відповідно до п. 2.5. договору сторони домовились, що у разі виникнення будь яких порушень за даним договором, внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного усунення всіх порушень. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати підтвердження (складську квитанція, звіт про залишки сільськогосподарської продукції, тощо) про збереження постачальником необхідної кількості товару. Отже, у постачальника виник обов`язок із збереження товару (п. 2.5. договору). Звіт державного статистичного спостереження за формою №37-сг (місячна) "Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур" подають сільськогосподарські підприємства, які займаються виробництвом продукції рослинництва й мають у власності та/або користуванні 100 га сільськогосподарських угідь і більше. Звіти подають до Головного управління статистики у Київській області або до його відокремлених підрозділів у районах окремо по кожному адміністративному району, у якому здійснюється діяльність, не пізніше 2-го числа в липні -листопаді. На підставі викладеного, просимо розглянути даний запит та протягом 1(одного) робочого дня із дати його отримання направити, засобами електронного сервісу Вчасно, покупцю складську квитанцію та звіт про залишки сільськогосподарської продукції 37-СГ, які підтверджують виконання постачальником п. 2.5. договору".

03.10.2023 позивач на електронну адресу відповідача направив лист, до якого додав копію Запита №2 про виконання п. 2.5. договору, в якому зазначив, що відповідачем не надано відповіді на попередній запит від 14.09.2023. Крім того, зазначено, що для належного та вчасного виконання обов`язків із приймання та подальшої оплати товару покупцем, просить постачальника не ігнорувати направлені йому документи, які спрямовані на погодження адреси складу, дати поставки, тощо та вчасно надавати повні та розгорнуті відповіді. Якщо постачальник із будь яких причин передумав виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, просить повідомити про таке рішення покупця та нагадує, що п. 6.6. договору погоджено право на розірвання договору згідно ст. 658-1 ЦК України. Додатково повідомив, що заявка із зазначенням адреси зернового складу (пункту приймання) буде надіслана протягом 1 (одного) робочого дня після отримання відповіді на запит №2 про виконання п. 2.5. договору.

Листом №90 від 06.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, що постачальник здійснив усі належні дії для поставки товару, але виставлені рахунки не оплачені покупцем, а телефон не відповідає. З боку покупця вбачається не бажання купувати товар, оскільки телефон вказаний у договорі не відповідає на дзвінки постачальника, а покупець надсилає запити і вимоги лише про надання документів та листи з пропозицією скористатись ст.658-1 ЦК України та придбати право на розірвання договору за 50 000 грн.

В подальшому 09.10.2023, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №57Я-П від 04.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" про стягнення 117 500,00 грн - штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору поставки є предмет договору - товар, строки передачі та ціна товару.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

За допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно", 04.09.2023 сторони, з використанням цифрових підписів та офіційних адрес електронною пошти, уклали Договір поставки сільськогосподарської продукції № 57Я-П.

За умовами пункту 2.1. вище вказаного договору передбачено строк передачі/поставки товару постачальником покупцю - 10.09.2023 (включно), але не пізніше строку дії даного договору.

Датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад покупця, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці (п. 2.2. договору).

У заявці №1 від 05.09.2023 та у заявці №2 від 07.09.2023 позивач зазначив що приймання ячменю почнеться 07.09.2023 в пункті розвантаження (зерновий склад): Одеська область м Рені, вул. Дунайська, 188.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач 07.09.2023 завантажив дві автомашини та виставив для оплати рахунок за послуги завантаження товару на два автомобілі, оскільки процес доставки займає близько однієї доби.

Хронологія листування між сторонами, яка відбувалася в подальшому після укладання договору була висвітлена вище.

Пунктом 4.3. договору поставки передбачено, що у разі порушення постачальником вимог пункту 2.5. даного договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 25% від загальної вартості товару вказаного в п. 1.3. даного договору. Штраф сплачується протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Тобто, умовою застосування штрафу на підставі п. 4.3. договору є порушення постачальником (відповідачем) вимог пункту 2.5. договору.

У п. 2.5. договору сторони домовились, що у разі виникнення будь яких порушень за даним договором, внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного усунення всіх порушень. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати підтвердження (складську квитанція, звіт про залишки сільськогосподарської продукції, тощо) про збереження постачальником необхідної кількості товару.

Із змісту п. 2.5. договору вбачається, що передумовою виникнення обов`язку відповідача щодо збереження у належній кількості та якості товару є наявність обставин, які мають існувати одночасно та носять імперативний характер: виникнення будь яких порушень внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця.

Будь-яких порушень зі сторони відповідача умов договору внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що обов`язок збереження товару на підставі п. 2.5 договору, та як наслідок надання складської квитанції виникає у постачальника у разі виникнення будь яких порушень внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця.

Пунктом 6.4. договору поставки передбачено, що у разі ненадання або надання не в повному обсязі документів у встановлений термін, згідно пункту 6.3., постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 25% від загальної вартості товару вказаного в п. 1.3.

Тобто, умовою застосування штрафу на підставі п. 6.4. договору є порушення постачальником (відповідачем) вимог пункту 6.3. договору.

Із змісту п. 6.3 договору вбачається, що постачальник - сільгоспвиробник надсилає (листом із описом вкладення) на поштову адресу покупця протягом одного дня після укладання даного договору, належним чином засвідчені копії, наступних документів:

1. Статистична звітність (форма 29-СГ, 4-СГ) відносно товару, який підлягає поставці за даним Договором (п.1.1-1.3. даного договору);

2. Звіт про залишки сільськогосподарської продукції (за останні три місяця), який подається щомісяця до контролюючого органу;

3. Стосовно землі, на якій вирощений товар (п.1.1-1.3. даного договору) - податкова декларація з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за поточний рік, складська квитанція, що підтверджує наявність товару у постачальника, який підлягає поставці за даним договором (п.1.1-1.3. даного договору), та інші документи, які підтверджують походження товару включаючи сільгоспвиробника на розсуд постачальника.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів відповідач на виконання вимог п. 6.3. договору направив на поштову адресу позивача визначений перелік документів, окрім складської квитанції.

Щодо не надання відповідачем складської квитанції слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 № 198 (надалі- Положення) визначено, що згідно п. 1.1. даного Положення, складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (далі - складські документи). За п. 1.2. Положення дія цього Положення поширюється на всіх суб`єктів ринку зерна. Згідно п. 1.3. Бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Пунктом 1.9 Положення, визначено, що зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо, зокрема зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію, ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Отже, складська квитанція є документом суворої звітності, видається у разі прийняття зерновим складом зерна на зберігання, а підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

З огляду на викладене, умова надання постачальником після підписання договору поставки складської квитанції відповідно до п. 6.3 договору суперечить п. 2.5 договору в якому визначено момент коли постачальник має зберігати товар у належній кількості та якості, а як встановлено судом вище обов`язок збереження товару на підставі п. 2.5 договору у відповідача на день розгляду справи не настав.

Укладений сторонами вказаний Договір поставки сільськогосподарської продукції не суперечить приписами Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, містить всі істотні умови, а також підпис уповноваженої особи відповідача, скріплений печаткою підприємства.

Як вбачається із вище зазначених запитів та вимог, а також іншого листування, здійсненого сторонами щодо договірних зобов`язань, судова колегія приходить до висновку, що відповідач був зацікавлений виконати свій обов`язок та здійснити позивачу поставку товару.

Крім того, слід зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що у діях позивача відслідковується відсутність наміру отримувати замовлений ним товар по вказаному договору, що свідчить про недобросовісність останнього у виконанні правовідносин, як покупця, що спростовує доводи позивача (скаржника) про протилежне.

При цьому доводи скаржника про те, що погоджуючи умови договору п.6.3, а саме, документальне підтвердження походження товару, постачальник зобов`язався направити покупцю документ складського обліку матеріальних цінностей, яким є складська квитанція. Для складання документу складського обліку матеріальних цінностей (складська квитанція) при відправці зерна на склад господарства не передбачено необхідність укладання договору зберігання зерна не беруться судовою колегією до уваги, оскільки позивач не наводить положень та пунктів нормативно правових актів, на підставі яких ним стверджується вищевказане, а тому висновки суду першої інстанції про те, що складська квитанція є документом суворої звітності, видається у разі прийняття зерновим складом зерна на зберігання, а підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Крім того, колегія суддів зауважує, що скаржник не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти твердження про відсутність за вказаною у заявці №1 адресою (Одеська область, м.Рені, вул. Дунайська, 188 Ренійський морський транспортний порт) зернового складу у позивача, а лише зазначення на можливість зваження та перевірки якості товару у Ренійському морському транспортному порті, що не спростовує твердження Відповідача про протилежне. Позивач не надав доказу наявності будь-яких відносин у позивача з Ренійським морським транспортним портом.

Тобто, позивач не довів достовірними доказами наявність у позивача зернового складу за адресою Одеська область, м.Рені, вул. Дунайська, 188, що вказувалась позивачем як місце поставки. При цьому позивач вимагав поставити товар на зерновий склад за адресою Одеська область, м.Рені, вул. Дунайська, 188, без оплати послуг завантаження товару на автомобільний транспорт, без оплати перевезення товару (пальне, оплата водіям) та без оплати товару, а також без гарантування оплати простою транспортом у зв`язку із чергами до порту.

Крім того, позивач у скарзі стверджує про те, що «місце розташування зернового складу за заявкою №1 від 05.09.2023 це Ренійський морський торговий порт, який являється режимним об`єктом, і без відповідного дозволу в`їзд не можливий, а для вчасного оформлення покупцем документів для в`їзду транспорту в порт покупцю необхідні дані перевізника і наводить перелік з 12 пунктів документів. Проте, такі твердження, також не доводять існування зернового складу у позивача за вказаною адресою у заявці №1 від 05.09.2023, а надання документів постачальником, що вказує покупець для в`їзду у порт, не передбачено договором, і направлення їх не було обов`язком постачальника, і не звільняє покупця від приймання і оплати товару.

Враховуючи вище викладене, з урахуванням фактичних обставин справи та положень договору поставки сільськогосподарської продукції №57Я-П від 04.09.2023, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу на підставі п. 4.3. та п. 6.4 договору поставки за порушення вимог пунктів 2.5. та 6.3. даного договору а тому погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо додаткового рішення судова колегія вказує таке.

19.02.2024 до суду від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКА "СІЛЬГОСПТЕХНІКА" надійшла заява №б/н від 18.02.2024 про відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

26.02.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання №б/н від 24.02.2024 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому поміж іншого міститься клопотання про проведення судового засіданні без участі представника позивача.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 52 000,00 грн.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідачем, поміж іншого, заявлено клопотання про те що докази понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України.

Рішення суду у даній справі ухвалено 14 лютого 2024, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду через систему "Електронний суд" 19 лютого 2024.

У зв`язку з викладеним, представником відповідача подано докази понесення витрат на правничу допомогу в строки визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання представника позивача про зменшення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обґрунтовано тим, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заявлено про необхідність стягнення з позивача судових витрат як і не заявлено про це під час розгляду справи, також стороною відповідача не доведено належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правничу допомогу. Не доведено стороною відповідача й розумність вартості години послуг адвоката у розмірі 2 000 грн.

З огляду на це позивач вважає, що підстави для задоволення заяви про розподіл судових витрат відсутні тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що клопотання позивача про зменшення розміру витрат, слід оцінювати критично, оскільки твердження позивача, що відповідач у відзиві не заявляв про необхідність стягнення з позивача судових витрат як і не заявляв про це під час розгляду справи спростовуються наведеним вище та матеріалами справи, крім того в даному клопотанні позивачем не надано контр розрахунку судових витрат, а лише зазначено, що вартість послуг адвоката у даному спорі не може бути вищою ніж 400-450 грн/годину та не зазначено суму до якої суд мав би зменшити дані витрати, а за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до суду першої інстанції було подано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №01/11-1 від 01.11.2023, додатку №1від 01.11.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги №01/11-1 від 01.11.2023, акту наданої професійної правничої допомоги від 16.02.2024 на загальну суму 40 000,00 грн з описом робіт та кількістю витраченого часу, остаточного розрахунку суми судових витрат від 17.02.2024 в сумі 40 000,00 грн та Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АВ №1087225 від 06.11.2023.

Згідно з умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. договору Адвокат надає професійну правничу допомогу на основі додатків, якими узгоджується необхідність представництва по судовій справі, в яких вказуються втому числі, але не виключно: дані про судову справу, по якій надаватимуться послуги представництва, вартість послуг представництва та інші умови, визначені за домовленістю Сторін. Сторони у відповідних додатках, можуть погодити надання професійної правничої допомоги на умовах, що відрізняються від умов цього Договору, при цьому умови відповідного додатку матимуть переважаючу силу порівняно з умовами до цього Договору. Підписані Сторонами додатки становлять невід`ємну частину цього Договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що Адвокат надає Клієнту правничу допомогу за Договором на основі відповідних додатків, підписаних Сторонами (п. 1.2.-1.4. Договору). За результатами наданої правничої допомоги Сторони підписують Акт наданої правничої допомоги (акт приймання-передачі наданих послуг), в якому вказується обсяг та зміст (опис) наданої правничої допомоги та її вартість, а також перелік та вартість фактичних витрат відповідно до п. 4.1.3. Договору.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору клієнт зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, понесені Адвокатом у зв`язку з наданням правничої допомоги (вартість міжміських розмов, квитків, ксерокопіювання, відправлення звичайної та кур`єрської пошти тощо). Вартість фактичних витрат включається в Акт наданої правничої допомоги.

В Додатку №1 від 01.11.2023, сторони погодили вартість однієї години 2000,00 грн, за надання Адвокатом послуг правничої (правової) допомоги і вартість участі в судовому засіданні в суді першої інстанції 2000,00 грн та зазначили що правнича допомога надається у господарському спорі (справі №902/1272/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" до Клієнта про стягнення коштів. Професійна правнича (правова) допомога надається Клієнту у відносинах по договору поставки сільськогосподарської продукції №57Я-П від 04.09.2023 р з ТОВ "Українська тютюнова корпорація". Професійну правничу (правову) допомогу надаватиме адвокат Базалицький Роман Валерійович протягом розгляду справи в усіх судових інстанціях, з усіма правами передбаченим Господарським процесуальним кодексом України. Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без обмеження повноважень. Цей Додаток є невід`ємною частиною Договору № 01/11-1 про надання професійної правничої допомоги від 01.11.2023 р.

Водночас, умовами договору, зокрема, п. 4.3. договору встановлено, що оплата правничої допомоги Адвокату здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок Адвоката у валюті України гривні протягом 30-ти календарних днів з дати виставлення рахунка та/або Акту наданої правничої допомоги, якщо інші умови не будуть вказані в конкретному додатку до цього Договору.

В додатку №1 від 01.11.2023 інші умови оплати не передбачені.

Як зазначено представником відповідача в заяві, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 40 000,00 грн.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, колегія суддів зауважує, що акт наданої професійної правничої допомоги від 16.02.2024 містить наступний перелік послуг в загальному розмірі 40 000,00 грн які включали в себе:

- Узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами Клієнта - 4 години - 8 000,00 грн.

- Підготовка, подання до Господарського суду Вінницької області відзиву на позовну заяву про стягнення коштів з додатками - 10 годин - 20 000,00 грн.

- Складання, подання до Господарського суду Вінницької області заперечень на відповідь позивача у справі з додатками - 2 години - 4 000,00 грн.

- Участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції: 14.02.2024, 07.02.2024 та 24.01.2024 - 3 засідання - 6 000,00 грн.

- Підготовка, подання до Господарського суду Вінницької області клопотання про повернення позову, клопотання про залишення позову без руху, клопотання про не прийняття до розгляду доказів - 1 година - 2 000,00 грн.

Разом з тим, слід вказати, що послуга "Узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами Клієнта" яка зазначена в п.1 Акту охоплюється процесом підготовки, складання та подання відзиву на позовну заяву з додатками як окремим видом послуги яка зазначена в п. 2 Акту.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак відокремлення процесу отримання та ознайомлення з документами і узгодження правової позиції від безпосередньої правової допомоги у формі підготовки, складання та подання до суду відзиву з додатками судова колегія вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні. Отже, оскільки, п. 2 Акту наданої професійної правничої допомоги включає в себе п. 1 даного акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 20 000,00 грн.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що правомірними та обґрунтованими суми послуг по п. 3 та п. 4 Акту наданої професійної правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн та 6000,00 грн (складання, подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з додатками та участь адвоката у судових засіданнях: 14.02.2024, 07.02.2024, 24.01.2024).

Щодо послуги викладеної в п.5 Акту "Підготовка, подання до Господарського суду Вінницької області клопотання про повернення позову, клопотання про залишення позову без руху, клопотання про не прийняття до розгляду доказів" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У судовому засіданні 24.01.2024 суд першої інстанції протокольними ухвалами відмовив у задоволені клопотань представника відповідача про повернення позову, про залишення позову без руху та про не прийняття до розгляду доказів. Тобто дані клопотання подані до суду безпідставно і витрати по ним не можуть бути покладені на позивача.

Відтак відсутні підстави для покладення на позивача послуг, що відображені в пункті 5 Акту наданої професійної правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн, з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати залишаються за відповідачем.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За наведеного, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення відзиву та заперечень як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 30 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 12 годин витраченого часу та участь в трьох судових засіданнях. А тому слід покласти на позивача 30 000,00 грн судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2024 та додаткове рішення від 28.02.2024 у даній справі прийняті з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.24 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі № 902/1272/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.24 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі № 902/1272/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/1272/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.