Рішення

від 12.06.2024 по справі 904/962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/962/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, ідентифікаційний код 43552281) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. гоголя, буд. 12, офіс 501, ідентифікаційний код 45027038) про стягнення 61 916,38 грн. заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 13 670,94 грн. пені, 923,93 грн. інфляційних втрат, 1 139,11 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 29.02.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" заборгованості на загальну суму 77 650,36 грн., з яких:

- 61 916,38 грн. заборгованість за послуги зі зберігання нафтопродуктів;

- 13 670,94 грн. пеня за період з 21.07.2023 по 29.02.2024;

- 923,93 грн. інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по січень 2024 року;

- 1 139,11 грн. 3% річних за період з 21.07.2023 по 29.02.2024.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 028,00 грн. судового збору та іншу суму судових витрат (орієнтовні витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2281-06-23-14 відповідального зберігання від 14.06.2023 щодо своєчасної та повної оплати за послуги зі зберігання нафтопродуктів за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №136 від 31.07.2023 на суму 61 916,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/962/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідачем до суду 29.03.2024 подано відзив яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки позивач не надав жодного доказу звернення зберігача з відповідним повідомленням та/або подальшого погодження умов зберігання у разі неможливості направлення такого повідомлення. Більш того, в якості доказів не надано жодного акта приймання-здавання на зберігання товару (абз.5 п.2.5.1 договору). Окрім цього, позивачем так само не надано жодного доказу письмових повідомлень чи звернень до відповідача щодо повернення товару зі зберігання, що передбачено п.2.7 договору. Також матеріали справи не містять жодного підтвердження направлення перелічених звернень та/або повідомлень (як в електронному варіанті так і в поштовому вигляді). Враховуючи той факт, що договором врегульовано відносини електронного документообігу, відповідачем не підписувалось жодного документу, який свідчив би про виконання господарської операції, вказане підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, актом звіряння та рахунком, які надані позивачем. Відповідачем не вчинялось жодних дій щодо підписання актів чи рахунків у тому числі і за допомогою електронного цифрового підпису, у відповідності до розділу 9 договору.

Також відповідач зазначає, що вважаємо помилковим і посилання позивача на документи, які долучені до позову, як на доказ поставки товару позивачу, оскільки і в них також не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару, його направлення, транспортування та ін. підтверджуючі дії, а отже, вони не можуть свідчити про факт поставки товару на зберігання позивачу. Крім того, самі лише акти, які навіть не містять підпису відповідача (ні оригінального, ні електронного та/або факсимільного) не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товар зберігачу, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару на зберігання та його прийняття ним, і як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, які є більш вагомі в вирішення даної справи.

Крім того, відповідачем до суду 29.03.2024 подана заява про перехід до розгляду справи №904/962/24 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначення підготовчого засідання.

Заява обґрунтована тим, що учасники справи у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження будуть обмежені в майбутньому в подачі до суду додаткових доказів та заперечень, які зі сторони позивача так відповідача. Окрім цього, у разі необхідності залучення додаткових учасників справи, для встановлення тих чи інших обставин справи, витребування доказів, призначення експертизи, сторони та суд будуть так само обмежені в таких можливостях.

Також відповідач зазначає, що з метою повного і об`єктивного розгляду справи, слід дослідити та встановити обставини проведення господарської операції, на яку безпосередньо вказує позивач, оскільки відповідач наголошує, що доводи позивача не відповідають дійсності та потребують подання додаткових доказів на підтвердження обставин викладених в позовній заяві.

До суду 03.05.2024 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що факт надання позивачем послуг відповідачу в липні 2023 року підтверджується укладеними між сторонами 27 та 28 червня 2023 року Актами прийому передачі товару та Актами приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання за договором, які підписані сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких поклажодавцем було передано зберігачу на зберігання 1 500,000 тон дизельного палива, а саме актами:

- № 52 від 27.06.2023 про передачу на зберігання 1 213,989 тони нафтопродуктів;

- №535 від 27.06.2023 про передачу на зберігання 1 213,989 тони палива дизельного;

- № 53 від 28.06.2023 про передачу на зберігання 286,011 тони нафтопродуктів;

- №540 від 28.06.2023 про передачу на зберігання 286,011 тони палива дизельного.

Також позивач зазначає, що на виконання умов договору між сторонами було укладено Акти приймання-передачі/видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання за договором, які підписанні сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких зберігачем було повернуто поклажодавцу зі зберігання 1 500,000 тони дизельного палива, а саме з 27 по 30 червня 2023 року (включно) зберігачем було повернуто поклажодавцю зі зберігання 612,227 тони дизельного палива, в тому числі:

- №539 від 27.06.2023 про повернення зі зберігання 26,322 тони палива дизельного;

- №543 від 28.06.2023 про повернення зі зберігання 80,391 тони палива дизельного;

- №546 від 29.06.2023 про повернення зі зберігання 320,115 тони палива дизельного;

- №548 від 30.06.2023 про повернення зі зберігання 185,399 тони палива дизельного;

- №140 від 30.06.2023 про повернення в період з 01.06.2023 по 30.06.2023 зі зберігання 612,227 тони палива дизельного;

в липні 2023 року повернуто зі зберігання 887,773 тони дизельного палива:

- №551 від 01.07.2023 про повернення зі зберігання 80,019 тони палива дизельного;

- №552 від 02.07.2023 про повернення зі зберігання 214,757 тони палива дизельного;

- №553 від 03.07.2023 про повернення зі зберігання 266,062 тони палива дизельного;

- №554 від 04.07.2023 про повернення зі зберігання 213,042 тони палива дизельного;

- №555 від 05.07.2023 про повернення зі зберігання 80,694 тони палива дизельного;

- №557 від 06.07.2023 про повернення зі зберігання 27,195 тони палива дизельного;

- №573 від 19.07.2023 про повернення зі зберігання 6,004 тони палива дизельного;

- (тристоронній) №1 від 19.07.2023 про прийом-передачу 6,004 тони палива дизельного.

Отже, позивач зазначає, що твердження відповідача про відсутність підписаних між сторонами документів, які підтверджують факт та обсяг і дати передачі відповідачем на зберіганню позивачу та повернення зі зберігання нафтопродуктів за договором, спростовуються наданими доказами.

Окремо позивач зазначає щодо дати набирання чинності документів які підтверджують факт та вартість наданих позивачем в липні 2023 року послуг за договором, які були підписані ЕП та електронною печаткою позивача, та були надіслані відповідачу, проте протягом строку визначено договором не були ним підписані, та мотивована відмова щодо підписання яких не надходила від відповідача, а саме:

- Додаткова угода №1 від 07.07.2023 до Договору відповідального зберігання №2281-06-23-14 від 14.06.2023, якою було зменшено вартість зберігання з 07.07.2023 партії товару - палива дизельного у кількості 6,004 тони до 1,02 грн. з ПДВ за тону незалежно від строку зберігання такого товару, яка була доставлена відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеної Додаткової угоди є 04.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн. який була доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки);

- Акт №142 від 31.07.2023 про повернення в період з 01.07.2023 по 31.07.2023 зі зберігання 887,773 тони палива дизельного, який був доставлений відповідачу 02.08.2023 о 12:15 (Сертифікат про доставку), факт повернення нафтопродуктів в липні 2023 року в обсязі 887,773 тони підтверджується також Актами №551-555, №557, №573, відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеного Акту є 07.08.2023 (3 робочий день з дати

доставки);

- Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 за договором, який був доставлений відповідачу 15.12.2023 о 17:12 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.20 договору датою набрання чинності наведеного Акту є 10.01.2024 (10 числа наступного місяця за звітним).

Також позивачем було надіслано рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором на загальну суму 74 603,00 грн., який був доставлений відповідачу 20.07.2023 о 10:57(Сертифікат про доставку).

Таким чином, позивач стверджує, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" послуги згідно договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" зобов`язаний був оплатити не пізніше 21.07.2023 в розмірі 61 916,38 грн.

Розглянувши заяву відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд вважає, що заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження підлягають залишенню без задоволення на підставі наступного.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цієї частини.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Враховуючи незначну складність справа, на що вказує характер спірних правовідносин та предмет доказування, та ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною та суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Таким чином, беручи до уваги, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено складність даної справи, та враховуючи, той факт, що предметом позову є стягнення суми 77 650,36 грн., тобто розмір, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що в матеріалах справи наявні докази на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" (далі - зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" (далі - поклажодавець, відповідач) укладено договір №2281-06-23-14 відповідального зберігання (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, зберігач зобов`язується за плату надавати послуги з приймання, знеособленого зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів, які передані йому поклажодавцем (далі - товар), і повернути його поклажодавцю у схоронності у визначений термін (строк).

Пунктом 1. договору передбачено, що асортимент товару, що може прийматися на зберігання за договором: дизельне паливо, бензини автомобільні.

Місце зберігання товару - склад паливно-мастильних матеріалів в Одеській області, м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору приймання товару на зберігання здійснюється:

- при надходженні товару водним та/або автомобільним транспортом, шляхом розвантаження судна/автомобільної цистерни, яким доставлено товар на склад зберігача - за Актом приймання-здавання на зберігання (п.п.2.4.1 договору);

- при передачі товару від одного поклажодавця до іншого в резервуарі зберігача - на підставі тристороннього Акту приймання-передачі (п.п.2.4.2 договору).

Відповідно до п.2.12 договору про відпуск (повернення) товару зі зберігання сторонами складається Акт приймання-передачі товару зі зберігання (відпуск товару в автомобільні цистерни або танки нафтоналивних суден) або тристоронній Акт приймання-передачі товару (відпуск товару шляхом його передачі від поклажодавця одержувачу в резервуарі зберігача.

Пункт 2.18 договору визначає, що за фактом надання послуг зі зберігання товару зберігач надає поклажодавцю наступні документи:

- Акт приймання-здавання товару на зберігання;

- Акт приймання-передачі товару зі зберігання та/або тристоронній Акт приймання-передачі Товару;

- Акт наданих послуг (виконаних робіт) зберігання;

- Рахунок на оплату послуг.

Факт надання послуг по зберіганню товару за договором підтверджується Актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками обох сторін. Акт наданих послуг надсилається Поклажодавцеві Зберігачем в строк до 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, в якому надавалися послуги по зберіганню товару. Поклажодавець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг підписати його, скріпити Акт печаткою та повернути зберігачеві (п.2.19 договору).

Відповідно до п.2.20 договору щомісячно сторони проводять звірку по розрахункам та залишку товару, що знаходиться у зберігана, шляхом складання відповідних Актів звірки. Акт звірки надається зберігачем станом на перше число наступного місяця за звітним, та підписується сторонами не пізніше 10 числа кожного місяця.

Пункт 2.21 договору передбачено, що день приймання зберігачем товару від поклажодавця за Актом приймання-здавання на зберігання в резервуари вважається сторонами, для розрахунків в рамках договору як нульовий день. День, що є наступним за днем прийму товару, відповідно до Акту приймання-здавання на зберігання, вважається сторонами, в розрахунках за договором, як перший день зберігання. День видачі зберігачем товару поклажодавцю з резервуарів за Актом приймання-передачі товару зі зберігання вважається сторонами, для розрахунків в рамках договору, як останній день.

Пунктом 3.5 договору визначено, що зберігач не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, в якому надавалися послуги по зберіганню товару, протягом терміну вказаного в п.п. 3.3 - 3.4 договору, оформляє та надає поклажодавцеві Акт наданих послуг та рахунок на оплату. Акт наданих послуг оформляється зберігачем датою останнього календарного дня поточного місяця надання послуг.

Відповідно до п. 3.6 договору, розрахунки за послуги відповідно до умов договору здійснюються поклажодавцем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача коштів на підставі рахунку останнього, за безготівковим курсом продажу доллара США встановленим Національним банком України (НБУ), на дату оформленого Акту наданих послуг. Поклажодавець сплачує рахунок зберігача не пізніше 1 (одного) робочого дня, наступного за днем отримання такого рахунку.

У відповідності до п. 3.9 договору у випадку, коли на дату припинення (розірвання) договору залишаються невиконані зобов`язання сторін, договір в цій частині продовжує діяти до моменту повного виконання таких зобов`язань.

Згідно з п.4.3.3 договору поклажодавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг зберігача, підписувати Акти наданих послуг та інші документи.

Договір набуває чинності 14.06.2023 і діє до 31.01.2024 (п.8.3 договору).

Згідно з п. 8.7 договору він може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін шляхом накладення електронного підпису представника зберігача та електронного підпису представника поклажодавця. Сторони домовилися, що засвідчення змін та доповнень до договору електронними печатками сторін здійснюється.

Відповідно до п.9.4 договору сторони домовилися, що на виконання умов договору, в системі електронного документообігу EDI за допомогою комп`ютерної програми "М.Е. Doc IS", будуть створюватися, відправлятися, передаватися, одержуватися, зберігатися, оброблятися та використовуватися наступні електронні документи:

- Додаткова угода до договору;

- Додаток до договору;

- Рахунок на оплату;

- Акт наданих послуг (виконаних робіт) зберігання;

- Акт звірки взаємних розрахунків;

- Акт про анулювання документа.

Всі інші документи, які відповідно до умов договору мають оформлюватися сторонами, будуть створюватися, зберігатися та використовуватися сторонами на папері.

Право визначення форм документів (в електронному вигляді або на папері) належить зберігачу.

Згідно з п.9.10 договору днем набрання чинності EDI-документом є вказана в ньому дата складання такого EDI-документу, яка є обов`язковим реквізитом. При цьому, EDI-документи вважаються підписаними з моменту підписання з використанням ЕП та електронної печатки стороною одержувачем EDI-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею ЕП та електронної печатки. EDI-документи також вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані ЕП та електронною печаткою стороною-відправником та надіслані стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого договором строку, сторона-одержувач не підписала такі EDI-документи та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання EDI-документів. Мотивована відмова від підписання EDI-документів може надсилатися через систему EDI, через механізм відхилення EDI-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

Пунктом 9.12 договору визначено, що у випадку коли договором не встановлено строків підписання конкретних EDI-документів, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами ЕП, електронної печатки та системи EDI становить 3 (три) робочих дні з дати внесення EDI-документів в систему EDI стороною-відправником.

Поклажодавець зобов`язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів повідомити зберігача про неможливість подальшого використання EDI-системи (п.9.19 договору).

Між сторонами 27 та 28 червня 2023 року складені Акти прийому передачі товару та Акти приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання за договором, які підписанні сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких поклажодавцем було передано зберігачу на зберігання 1 500,000 тон дизельного палива, а саме:

1) Акт №52 від 27.06.2023 прийому-передачі товару на зберігання 1 213,989 тони нафтопродуктів;

2) Акт №535 від 27.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання 1 213,989 тони палива дизельного;

3) Акт №53 від 28.06.2023 прийому-передачі товару на зберігання 286,011 тони нафтопродуктів;

4) Акт №540 від 28.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів 286,011 тони палива дизельного.

Також на виконання умов договору між сторонами складені Акти приймання-передачі/видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання за договором, які підписані сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких зберігачем було повернуто поклажодавцу зі зберігання 1 500,000 тони дизельного палива, а саме з 27 по 30 червня 2023 року (включно) зберігачем було повернуто поклажодавцю зі зберігання 612,227 тони дизельного палива, в тому числі:

1) Акт №539 від 27.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 26,322 тони палива дизельного;

2) Акт №543 від 28.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,391 тони палива дизельного;

3) Акт №546 від 29.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 320,115 тони палива дизельного;

4) Акт №548 від 30.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 185,399 тони палива дизельного;

5) Акт №140 від 30.06.2023 приймання-видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 612,227 тони палива дизельного;

6) Акт №551 від 01.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,019 тони палива дизельного;

7) Акт №552 від 02.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 214,757 тони палива дизельного;

8) Акт №553 від 03.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 266,062 тони палива дизельного;

9) Акт №554 від 04.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 213,042 тони палива дизельного;

10) Акт №555 від 05.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,694 тони палива дизельного;

11) Акт №557 від 06.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 27,195 тони палива дизельного;

12) Акт №573 від 19.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 6,004 тони палива дизельного;

13) Акт (тристоронній) №1 від 19.07.2023 прийом-передачі 6,004 тони палива дизельного.

В липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги зберігання нафтопродуктів за договором, що підтверджується наступними документами, які підписані ЕП та електронною печаткою позивача, та надіслані відповідачу, проте протягом строку визначено договором не ним підписані та мотивована відмова щодо підписання яких не надходила від відповідача, а саме:

- Додаткова угода №1 від 07.07.2023 до договору відповідального зберігання №2281- 06-23-14 від 14.06.2023, якою було зменшено вартість зберігання з 07.07.2023 партії товару - палива дизельного у кількості 6,004 тони до 1,02 грн. з ПДВ за тону незалежно від строку зберігання такого товару, яка була доставлена відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеної додаткової угоди є - 04.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн. який була доставлений відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є - 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки);

- Акт №142 від 31.07.2023 про повернення в період з 01.07.2023 по 31.07.2023 зі зберігання 887,773 тони палива дизельного, який був доставлений відповідачу - 02.08.2023 о 12:15 (Сертифікат про доставку), факт повернення нафтопродуктів в липні 2023 року в обсязі 887,773 тони, відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 07.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 за договором, який був доставлений відповідачу 15.12.2023 о 17:12 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.20 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 10.01.2024 (10 числа наступного місяця за звітним);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором на загальну суму 74 603,00 грн., який був доставлений відповідачу 20.07.2023 о 10:57 (Сертифікат про доставку);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором, з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку).

Відповідач зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг у сумі 61 916,38 грн. не виконав, що є причиною виникнення спору.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг зі зберігання нафтопродуктів за липень 2023 року стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Предметом доказування по справі є обставини укладення договору, строк дії договору, строки зберігання, специфікації, наявність оплати, вартість зберігання за договором, умови оплати, наявність акту надання послуг, наявність прострочення оплати.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувались умови договору, жодних заперечень чи зауважень щодо наданих за договором послуг відповідачем суду надано не було.

Так, на виконання договору позивачем були надані відповідачу послуги відповідно до Акту №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10., 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є - 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки) та позивачем виставлено Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором, з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку).

Поклажодавець сплачує рахунок зберігача не пізніше 1 (одного) робочого дня, наступного за днем отримання такого рахунку (п.3.6 договору).

Таким чином, надані позивачем послуги за договором відповідачем мали бути оплачені в строк до 02.08.2023 включно в розмірі 61 916,38 грн.

У той же час, відповідачем зобов`язання за договором у частині оплати послуг зберігання належним чином та у встановлені строки виконано не було, у зв`язку з чим у поклажодавця утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 61 916,38 грн.

Доказів сплати зазначеної суми або відсутності у відповідача обов`язку з її сплати матеріали справи не містять.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 61 916,38 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 13 670,94 грн. пені за з 21.07.2023 по 29.02.2024, 923,93 грн. інфляційних втрат за з серпня 2023 року по січень 2024 року та 1 139,11 грн. 3% річних за період з 21.07.2023 по 29.02.2024.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за неналежне виконання поклажодавцем своїх грошових зобов`язань (зокрема, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг по зберіганню товару) за договором, поклажодавець зобов`язується сплатити зберігачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати за договором за період прострочення з 21.07.2023 по 29.02.2024 на загальну суму 13 670,94 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зазначеною умовою договору сторонами не змінено періоду, за який нараховується пеня.

Також, перевіривши розрахунок пені, що наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення за Актом №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на суму 61 936,38 грн., (дата набрання чинності - 03.08.2023) та за Рахунком №138 від 19.07.2023 на оплату послуг на суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку), останній день оплати 02.08.2023, отже прострочення з оплати виникає з 03.08.2023.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 03.08.2023 по 03.02.2024 у сумі 11 309,85 грн. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 1 139,11 грн. за період з 21.07.2023 по 29.02.2022, зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення, останній день оплати 02.08.2023, отже прострочення з оплати виникає з 03.08.2023. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 3% річних за період з 03.08.2023 по 29.02.2024 у сумі 1 072,95 грн. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 923,93 грн. за період з серпня 2023 року по січень 2024 року, визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у сумі 2 933,35 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" про стягнення 61 916,38 грн. заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 13 670,94 грн. пені, 923,93 грн. інфляційних втрат, 1 139,11 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. гоголя, буд. 12, офіс 501, ідентифікаційний код 45027038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, ідентифікаційний код 43552281) 61 916,38 грн. заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 11 309,85 грн. пені, 923,93 грн. інфляційних втрат, 1 072,95 грн. 3% річних та витрати по сплату судового збору у сумі 2 933,35 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв