Постанова

від 04.11.2024 по справі 904/962/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/962/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 (повний текст рішення складено 12.06.2024, суддя Бондарєв Е.М.) у справі № 904/962/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" м. Дніпро

про стягнення 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 13 670,94 грн пені, 923,93 грн інфляційних втрат, 1 139,11 грн 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 29.02.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" заборгованості на загальну суму 77 650,36 грн, з яких:

- 61 916,38 грн заборгованість за послуги зі зберігання нафтопродуктів;

- 13 670,94 грн пеня за період з 21.07.2023 по 29.02.2024;

- 923,93 грн інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по січень 2024 року;

- 1 139,11 грн 3% річних за період з 21.07.2023 по 29.02.2024.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 028,00 грн судового збору та іншу суму судових витрат (орієнтовні витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2281-06-23-14 відповідального зберігання від 14.06.2023 щодо своєчасної та повної оплати за послуги зі зберігання нафтопродуктів за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №136 від 31.07.2023 на суму 61 916,38 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" про стягнення 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 13 670,94 грн пені, 923,93 грн інфляційних втрат, 1 139,11 грн 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. гоголя, буд. 12, офіс 501, ідентифікаційний код 45027038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, ідентифікаційний код 43552281) 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 11 309,85 грн пені, 923,93 грн інфляційних втрат, 1 072,95 грн 3% річних та витрати по сплату судового збору у сумі 2 933,35 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/962/24 від 12.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Ков Комерс" до ТОВ "Лотус Оіл Трейдинг" відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, а відповідно таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Так, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що суд в своєму рішенні зазначив, що в липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги зберігання нафтопродуктів за договором, що підтверджується наступними документами, які підписані ЕГІ та електронною печаткою позивача, та надіслані відповідачу, проте протягом строку визначено договором ним не підписані та мотивована відмова щодо підписання яких не надходила від відповідача, а саме: додаткова угода №1 від 07.07.2023 про зміну ціни до договору відповідального зберігання №2281- 06-23-14 від 14.06.2023; акт №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн.; акт №142 від 31.07.2023 про повернення в період з 01.07.2023 по 31.07.2023 зі зберігання 887,773 тони палива дизельного; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 за договором; рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором на загальну суму 74 603,00 грн.; рахунок № 138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн.

Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що пунктом 3.9. договору передбачено що зберігач зобов`язаний письмово повідомити поклажодавця не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нових тарифів, шляхом надіслання поклажодавцю відповідного листа до Додаткової угоди до даного Договору. У випадку не згоди поклажодавця із зміною вартості послуг та його відмови від підписання Додаткової угоди або не надання відповіді взагалі та не направлення Зберігачу належним чином оформленої додаткової угоди у вищевказаний строк, даний договір достроково припиняє свою силу, а саме: з дати введення Зберігачем нової ціни послуг.

Апелянт відмічає, що зберігач змінивши ціну договору, не повідомив поклажодавця не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нових тарифів, шляхом надіслання Поклажодавцю відповідного листа до Додаткової угоди № 1 до даного Договору, чим порушив умови п. 3.9 договору. Поклажодавець. не надавши відповіді, після отримання вищезазначених документів, вважав, що договір припинив свою силу, а саме з дати введення зберігачем нової ціни послуг, тобто з 07.07.2023, тому відсутні підстави для стягнення з поклажодавця заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів за липень 2023 року на загальну суму 61 916,38 грн.

Скаржник вважає, що, з огляду на викладене, вина відповідача у несплаті 61 916,38 грн. заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів відсутня, оскільки позивач не виконав умови п. 3.9 договору, а відтак, відсутні підстави для стягнення за послуги зі зберігання нафтопродуктів.

Апелянт наголошує, що, таким чином, рішення суду прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, внаслідок чого судом було неправильно застосовані норми матеріального права та прийнято неправомірне рішення по суті спору, а тому рішення підлягає скасуванню, а позов - відмові.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає, що проаналізувавши викладені Відповідачем у апеляційній скарзі доводи, Позивач вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом при винесенні оскаржуваного рішення у справі №904/962/24 не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі у справі №904/962/24 Відповідач стверджує, що судом не було взято до уваги, що згідно з п. 3.9 Договору Позивач в разі зміни ціни послуг за Договором, зобов`язаний був повідомити Відповідача про це не менше ніж за 20 (двадцять) днів до застосування нових тарифів, втім Додаткова угода №1 від 07.07.2024 була надіслана Відповідачу тільки 01.08.2024, яку Відповідач не підписував та відповіді на неї не надав, Договір є припиненим з 07.07.2024, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за липень 2023 року в розмірі 61 916,38 грн.

Позивач вважає, що наведене твердження Відповідача не відповідає умовам Договору та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

По-перше, щодо умов та підстав для припинення дії Договору позивач зазначає таке.

Позивач вказує, що як зазначено в позові між ТОВ «КОВ КОМЕРС» та ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» було укладено Договір №2281-06-23-14 від 14.06.2023 відповідального зберігання нафтопродуктів (далі - Договір).

Позивач наголошує, що Відповідач, не вірно трактує умови Договору, та вводить суд в оману, оскільки посилається тільки на частину п. 3.9 Договору яка йому вигідна, при цьому ігнорує застереження, які визначені наведеним пунктом, а саме:

Відповідно до п. 3.9. Договору Зберігач має право змінити ціну послуг, про що зобов`язаний письмово повідомити Поклажодавця не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нових тарифів, шляхом надіслання Поклажодавцю відповідного листа та Додаткової угоди до даного Договору.

Поклажодавець зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання вказаних вище документів підписати та скріпити печаткою Додаткову угоду або надіслати останньому листа про відмову від користування послугами за новими тарифами.

У випадку не згоди Поклажодавця із зміною вартості послуг та його відмови від підписання Додаткової угоди або не надання відповіді взагалі та не направлення Зберігачу належним чином оформленої Додаткової угоди у вище вказаний строк, даний Договір достроково припиняє свою силу, а саме: з дати введення Зберігачем нової ціни послуг.

При достроковому припиненні цього Договору, Сторони зобов`язуються виконати наступні дії:

-Зберігач виконує письмові повідомлення Поклажодавця про повернення Товару зі зберігання по день (дату) припинення Договору включно.

-Поклажодавець здійснює із Зберігачем кінцеві розрахунки не пізніше дня припинення Договору.

У випадку, коли на дату припинення (розірвання) Договору залишаються невиконані зобов`язання Сторін, Договір в цій частині продовжує діяти до моменту повного виконання таких зобов`язань.

Позивач зазначає, що, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, станом на 07.07.2023 року на зберіганні у Позивача залишалися на зберіганні 6,004 тони палива дизельного, яке було повернуто зі зберігання Відповідачу лише 19.07.2024, розрахунок за надані Позивачем послуги в липні 2023 року й досі не здійснені, також в 10 (десятиденний) термін (до 11.08.2023) Відповідачем не була підписана Додаткова угода №1 чи надісланий лист про відмову від користування послуг за новими тарифами, отже Договір не був припинений в зв`язку з не виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 08.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/962/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.07.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/962/24 залишено без руху. Апелянту надано строк - протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити оплату судового збору в сумі 4542,00 грн., докази чого надати суду.

26.07.2024 від ТОВ "Лотус Оіл Трейдинг" до ЦАГС надійшов лист, яким долучено оригінал платіжної інструкції від 25.07.2024 №489 про сплату судового збору в розмірі 4542,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/962/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що, також слід зазначити, що Договір не містить умов про автоматичне припинення, а строк дії Договору та порядок його припинення врегульовано окремим 8 розділом.

Відповідно до п. 8.3. Договору він набуває чинності « 14» червня 2023 року і діє до « 31» січня 2024 року.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, якщо жодна із Сторін не заявить про розірвання Договору не пізніше 7-ми днів до моменту закінчення строку, встановленого п. 8.3. цього Договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій Сторонами не обмежується.

Позивач звертає увагу, що жодна із сторін за 7 днів до 31.01.2024 не заявила про розірвання Договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один рік (до 31.01.2025 року) на тих самих умовах.

Додатково позивач звертає увагу, що пункт 8.5. Договору містить виключний перелік підстав коли його дія припиняється:

8.5.1.у випадках передбачених р. 6 Договору (Обставини непереборної сили);

8.5.2.за згодою Сторін чи за рішенням суду;

8.5.3.за ініціативою однієї із Сторін за умови письмового попередження за 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати припинення.

Позивач зазначає, що, крім того, ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремо позивач зазначає, що 11.06.2024 року ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» надіслав на адресу ТОВ «КОВ КОМЕРС» лист №1106/2024-1 від 11.06.2024 (копія додається) з проханням, відповідно до п. 8.5.3., розірвати Договір з 01 липня 2024 року, який відповідно до трекінгу Укрпошти №49 000 03115220 був отриманий ТОВ «КОВ КОМЕРС» тільки 17.06.2024, тобто за 13 (тринадцять) календарних днів до запланованої дати припинення, чим підтвердив що Договір не був припинений 07.07.2023.

По-друге, щодо надання Позивачем послуг Відповідачу в липні 2023 року та їх вартості в розмірі 61 916,38 грн позивач зазначає наступне.

Позивач звертає увагу, що в матеріалах справи наявні Акти, які підтверджують факт того, що Позивачем в липні 2023 року були надані послуги зі зберігання 887,773 тон дизельного палива, а саме:

1.Акт №551 від 01.07.2023 про повернення зі зберігання 80,019 тони палива дизельного;

2.Акт №552 від 02.07.2023 про повернення зі зберігання 214,757 тони палива дизельного;

3.Акт №553 від 03.07.2023 про повернення зі зберігання 266,062 тони палива дизельного;

4.Акт №554 від 04.07.2023 про повернення зі зберігання 213,042 тони палива дизельного;

5.Акт №555 від 05.07.2023 про повернення зі зберігання 80,694 тони палива дизельного;

6.Акт №557 від 06.07.2023 про повернення зі зберігання 27,195 тони палива дизельного;

7.Акт №573 від 19.07.2023 про повернення зі зберігання 6,004 тони палива дизельного;

8.Акт (тристоронній) №1 від 19.07.2023 про прийом-передачу 6,004 тони палива дизельного;

Позивач відмічає, що, таким чином, за період з 07.07.2023 по 19.07.2023 Позивачем були надані Відповідачу послуги за Договором зі зберігання 6,004 тон нафтопродуктів.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що Позивачем було надіслано рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за Договором на загальну суму 74 603,00 грн., який був доставлений Відповідачу 20.07.2023 о 10:57.

Крім того, позивач звертає увагу, що враховуючи, що Відповідач відмовився сплачувати послуги надані Позивачем за липень 2023 в розмірі 74 603,00 грн., Позивач зменшив вартість послуг зберігання з 07.07.2023, про що уклав Додаткову угоду №1 до Договору, та надіслав зменшений рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за Договором на загальну суму 61 916,38 грн. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот шістнадцять гривень 38 копійок), який був доставлений Відповідачу 01.08.2023 о 08:27.

Позивач зазначає, що, таким чином, з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №1, вартість наданих ТОВ «КОВ КОМЕРС» послуг зі зберігання 6,004 тон дизельного палива згідно Договору була зменшена зі 163,67 грн. (еквівалент 5,10 доларів США) з ПДВ до 1,02 грн. з ПДВ з одну тону зберігання нафтопродуктів за кожен день зберігання пального з 07.07.2023, отже за період 07.07.2023 по 19.07.2023 Позивачем було заявлено в позові до стягнення з ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» всього 79,56 грн. з ПДВ (1,02 грн. * 6 тон * 13 днів).

По-третє, позивач вказує, що в п. 9.4. Договору Сторони домовилися, що на виконання умов цього Договору, в системі електронного документообігу EDI за допомогою комп`ютерної програми «М.Е. Doc IS», будуть створюватися, відправлятися, передаватися, одержуватися, зберігатися, оброблятися та використовуватися наступні електронні документи:

-Додаткова угода до Договору;

-Додаток до Договору;

-Рахунок на оплату;

-Акт наданих послуг (виконаних робіт) зберігання;

-Акт звірки взаємних розрахунків;

-Акт про анулювання документа.

Всі інші документи, які відповідно до умов цього Договору мають оформлюватися Сторонами, будуть створюватися, зберігатися та використовуватися Сторонами на папері.

Право визначення форм документів (в електронному вигляді або на папері) належить Зберігачу.

Позивач зазначає, що згідно з п. 9.10. Договору днем набрання чинності EDI-документом є вказана в ньому дата складання такого EDI-документу, яка є обов`язковим реквізитом.

При цьому, EDI-документи вважаються підписаними з моменту підписання з використанням ЕП та електронної печатки Стороною одержувачем EDI- документа, отриманого від Сторони-відправника з нанесеним нею ЕП та електронної печатки.

EDI-документи також вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані ЕП та електронною печаткою Стороною- відправником та надіслані Стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала такі EDI- документи та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання EDI-документів. Мотивована відмова від підписання EDI-документів може надсилатися через систему EDI, через механізм відхилення EDI-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

Також позивач відмічає, що відповідно до п. 9.19. Договору Поклажодавець зобов`язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів повідомити Зберігача про неможливість подальшого використання EDI-системи.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що Додаткова угода №1 від 07.07.2023 до Договору відповідального зберігання №2281-06-23-14 від 14.06.2023, якою було зменшено вартість зберігання з 07.07.2023 партії Товару - палива дизельного у кількості 6,004 тони до 1,02 грн. з ПДВ за тону незалежно від строку зберігання такого Товару, була доставлена Відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (роздруківка Сертифікату про доставку наявна в матеріалах справи).

Позивач наголошує, що, таким чином, умови п. 3.9 Договору щодо його припинення з дати зміни вартості послуги в разі не надання Скаржником відповіді взагалі, та не направлення Зберігачу належним чином оформленої Додаткової угоди у десятиденний строк, можуть бути застосована тільки в разі надсилання Позивачем її поштою в паперовому вигляді і не отримання/відмови отримання наведеної Додаткової угоди Відповідачем, та виконання ним умов припинення визначених Договором, в нашому випадку Додаткова угода №1 надсилалися Позивачем в електронному вигляді як EDI-документ, та була ним отримана.

Отже, як вважає позивач, доводи Відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд мав відмовити Позивачу в стягнені 61 916,38 грн. заборгованості за Договором в зв`язку з його припиненням 07.07.2023, є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволені апеляційної скарги ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» у справі №904/962/24 відмовити в повному обсязі, залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі №904/962/24.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

14 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков Комерс" (далі - зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" (далі - поклажодавець, відповідач) укладено договір №2281-06-23-14 відповідального зберігання (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, зберігач зобов`язується за плату надавати послуги з приймання, знеособленого зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів, які передані йому поклажодавцем (далі - товар), і повернути його поклажодавцю у схоронності у визначений термін (строк).

Пунктом 1. договору передбачено, що асортимент товару, що може прийматися на зберігання за договором: дизельне паливо, бензини автомобільні.

Місце зберігання товару - склад паливно-мастильних матеріалів в Одеській області, м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору приймання товару на зберігання здійснюється:

- при надходженні товару водним та/або автомобільним транспортом, шляхом розвантаження судна/автомобільної цистерни, яким доставлено товар на склад зберігача - за Актом приймання-здавання на зберігання (п.п.2.4.1 договору);

- при передачі товару від одного поклажодавця до іншого в резервуарі зберігача - на підставі тристороннього Акту приймання-передачі (п.п.2.4.2 договору).

Відповідно до п.2.12 договору про відпуск (повернення) товару зі зберігання сторонами складається Акт приймання-передачі товару зі зберігання (відпуск товару в автомобільні цистерни або танки нафтоналивних суден) або тристоронній Акт приймання-передачі товару (відпуск товару шляхом його передачі від поклажодавця одержувачу в резервуарі зберігача.

Пункт 2.18 договору визначає, що за фактом надання послуг зі зберігання товару зберігач надає поклажодавцю наступні документи:

- Акт приймання-здавання товару на зберігання;

- Акт приймання-передачі товару зі зберігання та/або тристоронній Акт приймання-передачі Товару;

- Акт наданих послуг (виконаних робіт) зберігання;

- Рахунок на оплату послуг.

Факт надання послуг по зберіганню товару за договором підтверджується Актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками обох сторін. Акт наданих послуг надсилається Поклажодавцеві Зберігачем в строк до 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, в якому надавалися послуги по зберіганню товару. Поклажодавець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг підписати його, скріпити Акт печаткою та повернути зберігачеві (п.2.19 договору).

Відповідно до п.2.20 договору щомісячно сторони проводять звірку по розрахункам та залишку товару, що знаходиться у зберігана, шляхом складання відповідних Актів звірки. Акт звірки надається зберігачем станом на перше число наступного місяця за звітним, та підписується сторонами не пізніше 10 числа кожного місяця.

Пункт 2.21 договору передбачено, що день приймання зберігачем товару від поклажодавця за Актом приймання-здавання на зберігання в резервуари вважається сторонами, для розрахунків в рамках договору як нульовий день. День, що є наступним за днем прийму товару, відповідно до Акту приймання-здавання на зберігання, вважається сторонами, в розрахунках за договором, як перший день зберігання. День видачі зберігачем товару поклажодавцю з резервуарів за Актом приймання-передачі товару зі зберігання вважається сторонами, для розрахунків в рамках договору, як останній день.

Пунктом 3.5 договору визначено, що зберігач не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, в якому надавалися послуги по зберіганню товару, протягом терміну вказаного в п.п. 3.3 - 3.4 договору, оформляє та надає поклажодавцеві Акт наданих послуг та рахунок на оплату. Акт наданих послуг оформляється зберігачем датою останнього календарного дня поточного місяця надання послуг.

Відповідно до п. 3.6 договору, розрахунки за послуги відповідно до умов договору здійснюються поклажодавцем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача коштів на підставі рахунку останнього, за безготівковим курсом продажу доллара США встановленим Національним банком України (НБУ), на дату оформленого Акту наданих послуг. Поклажодавець сплачує рахунок зберігача не пізніше 1 (одного) робочого дня, наступного за днем отримання такого рахунку.

У відповідності до п. 3.9 договору у випадку, коли на дату припинення (розірвання) договору залишаються невиконані зобов`язання сторін, договір в цій частині продовжує діяти до моменту повного виконання таких зобов`язань.

Згідно з п.4.3.3 договору поклажодавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг зберігача, підписувати Акти наданих послуг та інші документи.

Договір набуває чинності 14.06.2023 і діє до 31.01.2024 (п.8.3 договору).

Згідно з п. 8.7 договору він може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін шляхом накладення електронного підпису представника зберігача та електронного підпису представника поклажодавця. Сторони домовилися, що засвідчення змін та доповнень до договору електронними печатками сторін здійснюється.

Відповідно до п.9.4 договору сторони домовилися, що на виконання умов договору, в системі електронного документообігу EDI за допомогою комп`ютерної програми "М.Е. Doc IS", будуть створюватися, відправлятися, передаватися, одержуватися, зберігатися, оброблятися та використовуватися наступні електронні документи:

- Додаткова угода до договору;

- Додаток до договору;

- Рахунок на оплату;

- Акт наданих послуг (виконаних робіт) зберігання;

- Акт звірки взаємних розрахунків;

- Акт про анулювання документа.

Всі інші документи, які відповідно до умов договору мають оформлюватися сторонами, будуть створюватися, зберігатися та використовуватися сторонами на папері.

Право визначення форм документів (в електронному вигляді або на папері) належить зберігачу.

Згідно з п.9.10 договору днем набрання чинності EDI-документом є вказана в ньому дата складання такого EDI-документу, яка є обов`язковим реквізитом. При цьому, EDI-документи вважаються підписаними з моменту підписання з використанням ЕП та електронної печатки стороною одержувачем EDI-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею ЕП та електронної печатки. EDI-документи також вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані ЕП та електронною печаткою стороною-відправником та надіслані стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого договором строку, сторона-одержувач не підписала такі EDI-документи та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання EDI-документів. Мотивована відмова від підписання EDI-документів може надсилатися через систему EDI, через механізм відхилення EDI-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

Пунктом 9.12 договору визначено, що у випадку коли договором не встановлено строків підписання конкретних EDI-документів, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами ЕП, електронної печатки та системи EDI становить 3 (три) робочих дні з дати внесення EDI-документів в систему EDI стороною-відправником.

Поклажодавець зобов`язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів повідомити зберігача про неможливість подальшого використання EDI-системи (п.9.19 договору).

Між сторонами 27 та 28 червня 2023 року складені Акти прийому передачі товару та Акти приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання за договором, які підписанні сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких поклажодавцем було передано зберігачу на зберігання 1 500,000 тон дизельного палива, а саме:

1) Акт №52 від 27.06.2023 прийому-передачі товару на зберігання 1 213,989 тони нафтопродуктів;

2) Акт №535 від 27.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання 1 213,989 тони палива дизельного;

3) Акт №53 від 28.06.2023 прийому-передачі товару на зберігання 286,011 тони нафтопродуктів;

4) Акт №540 від 28.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів 286,011 тони палива дизельного.

Також на виконання умов договору між сторонами складені Акти приймання-передачі/видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання за договором, які підписані сторонами ЕЦП та ЕП, відповідно до яких зберігачем було повернуто поклажодавцу зі зберігання 1 500,000 тони дизельного палива, а саме з 27 по 30 червня 2023 року (включно) зберігачем було повернуто поклажодавцю зі зберігання 612,227 тони дизельного палива, в тому числі:

1) Акт №539 від 27.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 26,322 тони палива дизельного;

2) Акт №543 від 28.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,391 тони палива дизельного;

3) Акт №546 від 29.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 320,115 тони палива дизельного;

4) Акт №548 від 30.06.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 185,399 тони палива дизельного;

5) Акт №140 від 30.06.2023 приймання-видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 612,227 тони палива дизельного;

6) Акт №551 від 01.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,019 тони палива дизельного;

7) Акт №552 від 02.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 214,757 тони палива дизельного;

8) Акт №553 від 03.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 266,062 тони палива дизельного;

9) Акт №554 від 04.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 213,042 тони палива дизельного;

10) Акт №555 від 05.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 80,694 тони палива дизельного;

11) Акт №557 від 06.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 27,195 тони палива дизельного;

12) Акт №573 від 19.07.2023 приймання-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання 6,004 тони палива дизельного;

13) Акт (тристоронній) №1 від 19.07.2023 прийом-передачі 6,004 тони палива дизельного.

В липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги зберігання нафтопродуктів за договором, що підтверджується наступними документами, які підписані ЕП та електронною печаткою позивача, та надіслані відповідачу, проте протягом строку визначено договором не ним підписані та мотивована відмова щодо підписання яких не надходила від відповідача, а саме:

- Додаткова угода №1 від 07.07.2023 до договору відповідального зберігання №2281- 06-23-14 від 14.06.2023, якою було зменшено вартість зберігання з 07.07.2023 партії товару - палива дизельного у кількості 6,004 тони до 1,02 грн. з ПДВ за тону незалежно від строку зберігання такого товару, яка була доставлена відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеної додаткової угоди є - 04.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн. який була доставлений відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є - 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки);

- Акт №142 від 31.07.2023 про повернення в період з 01.07.2023 по 31.07.2023 зі зберігання 887,773 тони палива дизельного, який був доставлений відповідачу - 02.08.2023 о 12:15 (Сертифікат про доставку), факт повернення нафтопродуктів в липні 2023 року в обсязі 887,773 тони, відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 07.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 за договором, який був доставлений відповідачу 15.12.2023 о 17:12 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.20 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 10.01.2024 (10 числа наступного місяця за звітним);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором на загальну суму 74 603,00 грн., який був доставлений відповідачу 20.07.2023 о 10:57 (Сертифікат про доставку);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором, з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку).

Відповідач зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг у сумі 61 916,38 грн. не виконав, що є причиною виникнення спору.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг зі зберігання нафтопродуктів за липень 2023 року стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Предметом доказування по справі є обставини укладення договору, строк дії договору, строки зберігання, специфікації, наявність оплати, вартість зберігання за договором, умови оплати, наявність акту надання послуг, наявність прострочення оплати.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №2281-06-23-14 від 14.06.2023 є договором зберігання.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувались умови договору, жодних заперечень чи зауважень щодо наданих за договором послуг відповідачем суду надано не було.

Так, місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання договору позивачем були надані відповідачу послуги відповідно до Акту №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10., 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є - 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки) та позивачем виставлено Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором, з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку).

Поклажодавець сплачує рахунок зберігача не пізніше 1 (одного) робочого дня, наступного за днем отримання такого рахунку (п.3.6 договору).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що надані позивачем послуги за договором відповідачем мали бути оплачені в строк до 02.08.2023 включно в розмірі 61 916,38 грн.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідачем зобов`язання за договором у частині оплати послуг зберігання належним чином та у встановлені строки виконано не було, у зв`язку з чим у поклажодавця утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 61 916,38 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів сплати зазначеної суми або відсутності у відповідача обов`язку з її сплати матеріали справи не містять.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Щодо посилань апелянта на те, що, його вина у несплаті 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів відсутня, оскільки позивач не виконав умови п. 3.9 договору, а відтак, відсутні підстави для стягнення за послуги зі зберігання нафтопродуктів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9. Договору Зберігач має право змінити ціну послуг, про що зобов`язаний письмово повідомити Поклажодавця не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нових тарифів, шляхом надіслання Поклажодавцю відповідного листа та Додаткової угоди до даного Договору.

Поклажодавець зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання вказаних вище документів підписати та скріпити печаткою Додаткову угоду або надіслати останньому листа про відмову від користування послугами за новими тарифами.

У випадку не згоди Поклажодавця із зміною вартості послуг та його відмови від підписання Додаткової угоди або не надання відповіді взагалі та не направлення Зберігачу належним чином оформленої Додаткової угоди у вище вказаний строк, даний Договір достроково припиняє свою силу, а саме: з дати введення Зберігачем нової ціни послуг.

При достроковому припиненні цього Договору, Сторони зобов`язуються виконати наступні дії:

- Зберігач виконує письмові повідомлення Поклажодавця про повернення Товару зі зберігання по день (дату) припинення Договору включно.

- Поклажодавець здійснює із Зберігачем кінцеві розрахунки не пізніше дня припинення Договору.

У випадку, коли на дату припинення (розірвання) Договору залишаються невиконані зобов`язання Сторін, Договір в цій частині продовжує діяти до моменту повного виконання таких зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги зберігання нафтопродуктів за договором, що підтверджується наступними документами, які підписані ЕП та електронною печаткою позивача, та надіслані відповідачу, проте протягом строку визначено договором не ним підписані та мотивована відмова щодо підписання яких не надходила від відповідача, а саме:

- Додаткова угода №1 від 07.07.2023 до договору відповідального зберігання №2281- 06-23-14 від 14.06.2023, якою було зменшено вартість зберігання з 07.07.2023 партії товару - палива дизельного у кількості 6,004 тони до 1,02 грн. з ПДВ за тону незалежно від строку зберігання такого товару, яка була доставлена відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеної додаткової угоди є - 04.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 61 936,38 грн. який була доставлений відповідачу - 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.19 договору датою набрання чинності наведеним Актом є - 03.08.2023 (2 робочий день з дати доставки);

- Акт №142 від 31.07.2023 про повернення в період з 01.07.2023 по 31.07.2023 зі зберігання 887,773 тони палива дизельного, який був доставлений відповідачу - 02.08.2023 о 12:15 (Сертифікат про доставку), факт повернення нафтопродуктів в липні 2023 року в обсязі 887,773 тони, відповідно до п.п. 9.10, 9.12 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 07.08.2023 (3 робочий день з дати доставки);

- Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 за договором, який був доставлений відповідачу 15.12.2023 о 17:12 (Сертифікат про доставку), відповідно до п.п. 9.10, 2.20 договору датою набрання чинності наведеного Акту є - 10.01.2024 (10 числа наступного місяця за звітним);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором на загальну суму 74 603,00 грн., який був доставлений відповідачу 20.07.2023 о 10:57 (Сертифікат про доставку);

- Рахунок №138 від 19.07.2023 на оплату послуг за договором, з врахуванням змін щодо зменшення вартості послуг зберігання з 07.07.2023 внесених з згідно з Додатковою угодою №1, на загальну суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27(Сертифікат про доставку).

Крім того, строк дії Договору та порядок його припинення врегульовано розділом 8 Договору.

Відповідно до п. 8.3. Договору він набуває чинності « 14» червня 2023 року і діє до « 31» січня 2024 року.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, якщо жодна із Сторін не заявить про розірвання Договору не пізніше 7-ми днів до моменту закінчення строку, встановленого п. 8.3. цього Договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій Сторонами не обмежується.

Як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін за 7 днів до 31.01.2024 не заявила про розірвання Договору, тому останній вважається автоматично пролонгованим на один рік (до 31.01.2025 року) на тих самих умовах.

Пункт 8.5. Договору містить виключний перелік підстав коли його дія припиняється:

8.5.1.у випадках передбачених р. 6 Договору (Обставини непереборної сили);

8.5.2.за згодою Сторін чи за рішенням суду;

8.5.3.за ініціативою однієї із Сторін за умови письмового попередження за 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати припинення.

Також колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що 11.06.2024 року ТОВ «ЛОТУС ОІЛ ТРЕЙДИНГ» надіслав на адресу ТОВ «КОВ КОМЕРС» лист №1106/2024-1 від 11.06.2024 з проханням, відповідно до п. 8.5.3., розірвати Договір з 01 липня 2024 року, який відповідно до трекінгу Укрпошти №49 000 03115220 був отриманий ТОВ «КОВ КОМЕРС» тільки 17.06.2024, тобто за 13 (тринадцять) календарних днів до запланованої дати припинення, чим підтвердив що Договір не був припинений 07.07.2023.

Отже, вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про те, що його вина у несплаті 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів відсутня, оскільки позивач не виконав умови п. 3.9 договору, а відтак, відсутні підстави для стягнення за послуги зі зберігання нафтопродуктів.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13 670,94 грн пені за з 21.07.2023 по 29.02.2024, 923,93 грн інфляційних втрат за з серпня 2023 року по січень 2024 року та 1 139,11 грн 3% річних за період з 21.07.2023 по 29.02.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Положеннями пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за неналежне виконання поклажодавцем своїх грошових зобов`язань (зокрема, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг по зберіганню товару) за договором, поклажодавець зобов`язується сплатити зберігачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати за договором за період прострочення з 21.07.2023 по 29.02.2024 на загальну суму 13 670,94 грн.

На переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення за Актом №136 від 31.07.2023 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на суму 61 936,38 грн., (дата набрання чинності - 03.08.2023) та за Рахунком №138 від 19.07.2023 на оплату послуг на суму 61 916,38 грн., який був доставлений відповідачу 01.08.2023 о 08:27 (Сертифікат про доставку), останній день оплати 02.08.2023, отже прострочення з оплати виникає з 03.08.2023.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 03.08.2023 по 03.02.2024 у сумі 11 309,85 грн. У решті позовних вимог в цій частині місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 1 139,11 грн за період з 21.07.2023 по 29.02.2022, вірно вказав, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення, останній день оплати 02.08.2023, отже прострочення з оплати виникає з 03.08.2023. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 3% річних за період з 03.08.2023 по 29.02.2024 у сумі 1 072,95 грн. У решті позовних вимог в цій частині місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 923,93 грн за період з серпня 2023 року по січень 2024 року, правомірно визнав вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено правомірність його позовних вимог, однак позов підлягає лише частковому задоволенню і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 61 916,38 грн заборгованості за послуги зі зберігання нафтопродуктів, 11 309,85 грн пені, 923,93 грн інфляційних втрат, 1 072,95 грн 3% річних. В решті вимог у позові слід відмовити повністю через безпідставність нарахування.

Крім того, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 933,35 грн сплаченого судового збору, згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі №904/962/24 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" задоволенню не підлягає.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотус Оіл Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/962/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/962/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв