Рішення

від 11.06.2024 по справі 910/12927/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2024Справа № 910/12927/23 (910/15921/23)За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Фуд" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна,27, ідентифікаційний номер 31295714)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)

про стягнення 93 330,86 грн.

в межах справи №910/12927/23

За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Фуд" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАВЕРСТОК з вимогою про стягнення суми переплати за договором № 32197 від 23.03.2021 року про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 93 330, 86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.11.2023 розпорядник майна відповідача подав повідомлення про відкриття провадження у справі № 910/12927/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПАВЕРСТОК.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі № 910/12927/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПАВЕРСТОК.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 (суддя Ярмак О.М.) передано справу № 910/15921/23 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Фуд" до Товариство з обмеженою відповідальністю ПАВЕРСТОК про стягнення 93 330,86 грн., для розгляду в межах справи № 910/12927/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПАВЕРСТОК.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 справу №910/15921/23 прийнято до розгляду в межах справи №910/12927/23. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про прийняття справи до розгляду в межах справи № 910/12927/23 була вручена позивачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492741279 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Також, ухвала суду про прийняття справи до розгляду в межах справи № 910/12927/23 направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 між ТОВ «Паверсток» (постачальник) та ТОВ «Промінь-Фуд» (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №23197, відповідно до п. 1.1. якого цей договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу Постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно з заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов`язався оплачувати вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п.5.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У пункті 5.1 додатку 2 до договору (комерційна пропозиція «Базова-Б» постачальника) визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за 6 робочих днів до початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.

Пунктом 6.2 додатку 2 до договору встановлено, що акт приймання-передавання оформляється Постачальником у день надання рахунку за спожиту електричну енергію та надається не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення календарного місяця.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу електричну енергію у лютому 2022 року в загальному обсязі 63,061 МВт/год на суму 223 259,65 грн. із ПДВ; у березні 2022 року в загальному обсязі 55,229 МВт/год на суму 257 622,74 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції №020522021 від 28.02.2022 та №020522031 від 31.03.2022.

Водночас, позивачем спожито електричної енергії на 93 330,86 грн. менше, ніж попередньо прогнозовано (заявлено) та сплачено відповідно до умов договору згідно з наведеними в акті звірки взаємних розрахунків даними за період квітень 2021 року березень 2022 року.

У зв`язку з цим, позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 21.04.2023 щодо повернення суми переплати за електричну енергію, однак дана претензія повернулась на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 2 статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Як слідує з акту звірки взаємних розрахунків даними за період квітень 2021 року березень 2022 року, позивач сплатив на рахунок відповідача в якості попередньої оплати 3 726 827,46 грн., у той час як відповідачем поставлено електричну енергію на суму 3 633 496,60 грн., тобто позивачем спожито електричної енергії на 93 330,86 грн. менше, ніж ним попередньо прогнозовано (заявлено) та сплачено.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.

Ураховуючи суму сплачених позивачем грошових коштів в якості попередньої оплати із розрахунку прогнозованих обсягів споживання електричної енергії, та кількість і вартість фактично поставленої відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку про те, що переплата в сумі 93 330,86 грн. здійснена позивачем поза межами договору.

Отже, грошові кошти в розмірі 93 330,86 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, як набуті відповідачем за відсутності достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Фуд" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна,27, ідентифікаційний номер 31295714) 93 330 (дев`яносто три тисячі триста тридцять) грн. 86 коп. переплати, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.06.2024

Суддя Д.В. Мандичев