Рішення

від 31.05.2024 по справі 916/3886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3886/23

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Верхацький І.В.,

від відповідача: Рябошапка Р.А. - керівник, Єршов О.С. - самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3886/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (65091, м. Одеса, вул. Скісна, № 78 Б, код ЄДРПОУ 36921147)

про стягнення 868 065,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

04.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» про стягнення 868065,01 грн, у тому числі: основний борг у сумі 583300,17 грн, пені в сумі 108450,34 грн, 3% річних у сумі 24148,06 грн, інфляційних втрат у сумі 152166,44 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 13020,98 грн.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

2.1. Аргументи Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ у січні-лютому 2022 року.

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.01.2022 по 28.02.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач наголошує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом, відомостями з інформаційної платформи та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10).

Наразі позивач зауважує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як зазначає позивач, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Так, посилаючись на підпункт 4.2 розділу IV договору, позивач зазначає, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відтак, як вказує позивач, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу, а тому позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Окрім того, позивач вказує, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Разом із цим, як стверджує позивач, відповідно до п. 4.4 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо, якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, за ствердженнями позивача, на виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані. Крім цього, порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Водночас, позивач наголошує, що ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, позивачем у січні 2022 року було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 7,38800 тис. куб.м. на суму 314002,28 грн, а в лютому 2022 року поставлено природний газ в об`ємі 6,45900 тис. куб.м. на суму 269297,89 грн, проте відповідачем за цей період не було здійснено оплат.

Відтак, позивач підсумовує, що у відповідача перед ним сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 583300,17 грн.

Крім того, як вказує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню та три проценти річних від простроченої суми.

Щодо доводів ОСББ «Скісна 78-Б» позивач зауважує, що відповідач до свого відзиву надав лист позивача від 21.09.2021 №119/4.1-10602-2021, в якому йому було завчасно повідомлено, що його автоматично включено до ПОН у зв`язку із відсутністю у відповідача іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС та відповідачу необхідно перейти до іншого постачальника, який здійснює постачання природного газу на ринкових умовах. В свою чергу, відповідач повідомлено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, отже, відповідач завчасно був обізнаний про те, що йому необхідно обрати будь-якого іншого постачальника та укласти із ним договір. Між тим, фактично відповідач споживав газ із 02.01.2022, не маючи укладеного договору із іншим постачальником, а предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ постачальника «останньої надії».

Позивач наголошує, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів, а споживач, який не має укладеного договору із іншим постачальником, має можливість споживати природний газ в різні періоди.

Позивач, звертає увагу, що у п.3.3 Типового договору визначено, що період безперервного постачання природного газу не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак, якщо споживач після 60 діб споживання природного газу не розірвав Типовий договір із власної ініціативи, або не уклав договір постачання природного газу із іншим постачальником та продовжив споживати природний газ, то він знову вчиняє акцепт публічної оферти позивача і зазначені обсяги газу включаються до об`ємів природного газу, що поставлені постачальником «останньої надії». При цьому, на думку позивача, ЗУ «Про ринок природного газу» передбачено можливість постачання природного газу на протязі року у різні періоди, але кожний період не може перевищувати 60 діб.

За ствердженням позивача, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором ГТС за участю операторів ГРМ об`єми природного газу, спожитого відповідачем у різні періоди, в тому числі з 02.01.2022 по 28.02.2022, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і відповідно спожитий природний газ віднесено до об?ємів, поставлених позивачем, зокремау січні 2022 прку відповідач спожив природний газ в об?ємі 7,38800 тис.куб.м. на суму 314,002,28 грн, в лютому 2022 року - 6,45900 тис.куб.м. на суму 269297,89 грн, а фактичне споживання природного газу відповідач розпочав із 02.01.2022 та Оператором ГТС була надана інформація щодо поденного споживання відповідачем газу у січні та лютому 2022 року.

Згідно п.11.1 Типовий договір набирає чинності із дня початку (фактичного) постачання природного газу, а не з дати реєстрації споживача на Інформаційній платформі за постачальником «останньої надії», як помилково вважає відповідач, який, в свою чергу, не доводить, що протягом січня-лютого 2022 року у нього був інший постачальник природного газу, який би вніс відповідача до свого Реєстру споживачів.

Отже, оскільки у відповідача протягом січня-лютого 2022 року був відсутній інший постачальник природного газу, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для відповідача, тому у відповідності до положень п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу відповідача було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (позивача) та відповідно саме від позивача відповідачем отримано природний газ, що ним спожитий

Щодо ціни на природний газ позивач зазначає, що ОСББ «Скісна-78Б» не надано жодного належного, достовірного та достатнього доказу, який би поставив під сумнів ціну (вартість газу), що зазначена в розрахунку. В свою чергу, відповідно до п.4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, яка визначається постачальником відповідно до Розділу VI Правил.

Таким чином, за ствердженням позивача, постачання ним природного газу відповідачу відбувалось за ціною, оприлюдненою на веб-сайті позивача, що відповідає умовам п.4.1 Типового договору, а відповідач був належним чином повідомлений (поінформований) про умови постачання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії».

Позивач наголошує, що ОСББ «Скісна-78Б» не надано доказів того, що позивач будь-яким чином порушив норми діючого законодавства, а тому, твердження та посилання відповідача на нормативні акти, які на його думку порушив позивач, є декларативними припущеннями та такими, що не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, отже є безпідставними. В свою чергу, формула з розрахунку вартості газу є загальнодоступною, як і всі її складові. При цьому, відповідач в обґрунтування своєї позиції мав надати всі докази разом із відзивом, однак відповідачем не було надано ані контррозрахунку, ані жодного доказу, що визначена позивачем ціна не відповідає п.24 Порядку.

За висновком позивача, відповідач не спростував жодної обставини чи доказу, зокрема: що саме з ресурсу позивача відповідач отримав природний газ; що в січні-лютому 2022 року відповідач отримував газ від іншого постачальника; що відповідач був проінформований про умови постачання газу та вартість газу; що ціна не відповідає п.24 Порядку. При цьому, доказів погашення заборгованості також не надано.

Також, серед іншого позивач зазначив, що Законом від 27.07.2022 № 2479-ІХ чітко було визначено, що для ОСББ природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 саме з ресурсу постачальника «останньої надії», підлягає списанню в обліку такого постачальника в обсязі, що перевищу вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 грн за 1000 тис.куб.м., а відтак, дія зазначеного закону не може розповсюджуватись на спірні правовідносини та із 01.12.2021 взагалі була відсутня гранична ціна для всіх категорій споживачів, в тому числі ОСББ, а отже зміна ціни поставленого природного газу не допучкається.

На переконання позивача, відповідач мав вільний вибір постачальника та право змінити його безоплатно, отримувати інформацію про умови постачання природного газу, був зобов`язаний укласти договір, не допускати несанкціонованого відбору та припинити споживання природного газу, а також відповідач має вільний доступ до Інформаційної платформи Оператора ГТС, яка повністю відображає відповідну інформацію, що визначена законом та правилами. Позивач вважає, що споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» залежить виключно від волі споживача і він усвідомлював на яких умовах йому постачається газ, значення своїх дій та їх наслідки.

Окрім того, позивач додає, що на поштову адресу відповідача було направлено відповідне повідомлення про початок постачання природного газу ПОН у 2022 році, що спростовує позицію відповідача, що він не був повідомлений про дані обставини.

2.2. Аргументи Відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, на думку відповідача, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що був укладений між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ОСББ «Скісна-78 Б» припинив свою дію 30.10.2021.

В обґрунтування даних тверджень відповідач зазначає, що дійсно, листом від 21.09.2021 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило, що з 07.09.2021 воно є постачальником «останньої надії» для ОСББ «Скісна-78Б», а також в листі було зазначено, що ринкова ціна для теплопостачальних підприємств є більш економічно вигідною та прийнятною, та надано на підписання Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який було підписано ОСББ «Скісна-78Б» в паперовому вигляді та повернуто ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;

Посилаючись на умови п.11.1 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідач зауважує, що згідно довідки про об`єми поставленого природного газу для ОСББ «Скісна-78Б» за даними Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, що надана в додатках до позовної заяви, датою початку періоду реєстрації в Реєстрі постачальника «останньої надії» споживача ОСББ «Скісна-78Б» є саме 07.09.2021, а відтак чинність даного договору відраховується з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів, тобто, з 07.09.2021, та фактичне постачання природного газу почалось з 07.09.2021.

Відповідач також звертає увагу, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» отримало дані Оператора ГРМ в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, що об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу ОСББ «Скісна-78Б» в період реєстрації в реєстрі постачальника останньої надії за період з 07.09.2021 по 31.10.2021, за період з 02.11.2021 по 30.11.2021 дорівнюють 0,00 м.куб., та відповідно, рахунки за цей період позивачем до ОСББ «Скісна-78Б» не виставлялись.

В свою чергу, ОСББ «Скісна-78Б», за його твердженням, в цей час займалось укладенням договору на постачання природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і не вбачало за необхідне отримувати природний газ від постачальника «останньої надії», оскільки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» запропонувало підприємствам ТКЕ та ОСББ укласти трирічні угоди на постачання газу за довгостроковою ринковою ціною, яка на перший рік складає 7,42 грн. за один кубометр газу (з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року, з ПДВ, без врахування тарифу оператора газотранспортної системи), тобто, ОСББ «Скісна-78Б» мало можливість отримати для своїх потреб природний газ від постачальника «останньої надії» за укладеним договором, проте не скористалось ним протягом строку дії типового договору позивача, який був дійсним шістдесят діб з 07.09.2021 по 30.10.2021. Отже, за висновком відповідача, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що був укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 30.10.2021.

Окрім того, на переконання відповідача, позивачем безпідставно в позовній заяві зазначено, що об`єми природного газу, спожитого ОСББ «Скісна-78Б» з 02.01.2022 по 28.02.2022, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії», оскільки законодавством не передбачено продовження строку дії договору «останньої надії», який є преклюзивним і не повинен перевищувати шістдесят діб протягом календарного року, а ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в порушення вимог Правил не припинив реєстрацію споживача ОСББ «Скісна-78Б» у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Посилаючись на вимоги ч.2 ст. 15 ЗУ «Про ринок природного газу», відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо існування у позивача права грошової вимоги за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 07.09.2021 до відповідача необґрунтовані і не відповідають вимогам законодавства.

Щодо розрахунку заборгованості відповідач наголошує, що поза увагою позивача залишився той факт, що відповідно до абз.3 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу» (в редакції Закону №1850-IX від 02.11.2021, який набрав чинності 01.12.2021) постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу, а тому, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в порушення вимог ст. 12 вищевказаного Закону встановило різні ціни для ОСББ «Скісна-78Б» в межах обсягу поставленого газу за січень та лютий 2022 року;

Відповідач також звертає увагу, що якщо б ОСББ «Скісна-78Б» за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 07.09.2021 споживала природний газ у жовтні - листопаді 2021 року, ціна розрахунку за цей період дорівнювала би 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, як то передбачено ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX,ю який 19.08.2022 набрав чинності.

З урахуванням наведеної вище заборони ЗУ «Про ринок природного газу» з 01.12.2021 встановлювати для ОСББ постачальнику різні ціни в межах обсягу споживання, того факту, що в той же час ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», яка також як і позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» входить до холдингу «Нафтогаз України», на кінець грудня 2021 року укладено з підприємствами ТКЕ та ОСББ 1275 договорів постачання природного газу за ціною 7,42 грн. за один кубометр газу, відповідач дійшов висновку, що ціна на спожитий природний газ для ОСББ «Скісна-78Б» за береень 2021 року не може бути вищою від ціни 7,42 грн. за один кубометр газу у будь-якому випадку.

При цьому відповідач вважає, що шляхом прийняття (акцепту) оферти 29.12.2021 за додатковою угодою, що була надіслана на його електронну адресу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» листом від 24.12.2021, якою передбачений розрахунковий період за грудень 2021 року, він уклав договір на постачання природного газу саме з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і має сплатити за спожитий газ в об`ємі 7,76700 тис.куб.м. по ціні 7,42 грн. за один кубометр газу саме зазначеному постачальнику, а тому вимоги позивача про існування заборгованості в розмірі суми основного боргу 583300,17 грн безпідставні і не відповідають цілям та завданням, покладеним державою на постачальника «останньої надії» щодо забезпечення природним газом, зокрема, співвласників багатоквартирного будинку.

В свою чергу, інші позовні вимоги про стягнення 108450,34 грн пені, 21148,06 грн 3% річних та 152166,448 грн інфляційних витрат є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу і також не підлягають задоволенню;

Аналізуючи положення нормативно-правових актів відповідач виклав висновки, що договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії укладається на обмежений період часу, є публічним та повинен відповідати умовам типового договору, набирає чинності з дня визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС, а максимальна тривалість постачання не може перевищувати 60 днів. При цьому, за висновком відповідача, постачальник має право реєструвати споживача у власному реєстрі в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (на обмежений строк, що не перевищує 60 днів, не набуває статусу діючого постачальника для такого споживача, та після закінчення граничного строку зобов`язаний припинити постачання за договором зі споживачем. У випадку, якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування природного газу.

Відповідач наголошує на тому, що фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії» почалось 07.09.2021, отже, по закінченню календарного місяця (жовтня місяця), наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання, тобто, 31.10.2021 Типовий договір від 07.09.2021 припинив свою дію, а ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» втратило свій статус постачальника «останньої надії» щодо ОСББ «Скісна-78Б», таким чином, у відповідача відсутні будь-які обов`язки перед постачальником «останньої надії».

На думку відповідача, позивач визнає, що в порушення пункту 5 розділу VI Правил, після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії» 31.10.2021, останній не виконав зобов`язання, встановленого нормативно-правовим актом, припинити постачання природного газу за Типовим договором з ОСББ «Скісна-78Б», проте саме від позивача залежало вчинення дій щодо виключення споживача із Реєстру постачальника «останньої надії» у строки, передбачені Законом, на інформаційній платформі Оператора ГТС, однак відповідних дій навмисно не вчинив, зміни на інформаційній платформі Оператора ГТС не оприлюднив.

Окрім того, у розумінні ЗУ «Про ринок природного газу» ОСББ «Скісна-78Б» є, на його переконання, захищеним споживачем, який виробляє теплову енергію для потреб побутових споживачів - співвласників багатоквартирного будинку на захист здоров`я, життя та власності населення, проте в порушення ч.1 ст.12 ЗУ «Про ринок природного газу», позивач поза строками дії типового договору залишив протиправно ОСББ у власному Реєстрі споживачів постачальника і безпідставно нараховував ціну за спожитий природний газ починаючи з грудня 2021 року за одноденними біржовими цінами, а відтак, всі розрахунки заборгованості та штрафні санкції, заявлені до відшкодування ТОВ «ГК «Нафтогаз України», не відповідають вимогам Закону і не підлягають задоволенню. При цьому, відповідач визнає свої зобов`язання перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за січень та лютий 2022 року - за об`єми газу 7,38800 та 6,45900 тис.куб.м за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 куб.м. - у сумі 102744,74 грн і у випадку виставлення рахунку належним постачальником, негайно його виконає.

Окрім раніше зазначеного, відповідач додав, що доведений обов`язок постачальника «останньої надії» відповідно до п. 7 глави 4 розділі IV Кодексу ГТС вносити до інформаційної платформи інформацію щодо споживача та періодів постачання йому природного газу, а Кодексом ГТС передбачено право ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відмовитись на інформаційній платформі від споживача (виключити його із реєстру постачальника) або скоротити період постачання йому природного газу.

Відповідач звертає увагу, що мав лише один укладений договір з діючим постачальником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яким своєчасно не був внесений споживач до реєстру постачальника (що підтверджено також Регулятором), до якого було 29.12.2021 укладено додаткову угоду, тому ствердження ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що знаходження споживача в реєстрі постачальника «останньої надії» надає йому пріоритет разом з дійсним публічним договором, безпідставні, оскільки ОСББ «Скісна-78Б» всебічно доведені всі правові підстави для підтвердження обставин нікчемності публічного типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 02.01.2022 по 28.02.2022.

Стосовно факту обізнаності відповідача про початок постачання з 02.01.2022 ПОН, ОСББ «Скісна-78Б» наголошує, що докази направлення йому відповідного повідомлення не можуть бути належними, оскільки вбачається, що останні не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, не відповідають встановленій законодавством формі та не містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, тому їх безпідставно враховувати в якості належного доказу поштового відправлення.

Посилаючись на Положення, затверджене постановою № 812 Кабінету Міністрів України від 19.07.2022, відповідач, серед іншого, зазначає, що на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» покладені спеціальні обов`язки щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, зокрема, об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, з 01.09.2022 до 31.08.2024 (включно) природний газ за цінами та на умовах згідно з додатком, а саме ціна газу для обсягу I-фіксованого встановлюється на рівні, що діяв станом на 24.02.2022 року за договором постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», і становить 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу.

В свою чергу, згідно до абзацу 1 пункту 6-1 Положення (із відповідними змінами) ТОВ «ГК «Нафтогаз України» також постачає з 01.11.2022 до 31.08.2024 (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), в обсягах та для цілей забезпечення природним газом таких побутових споживачів за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб.метрів газу.

Наведене, на переконання відповідача, свідчить про єдину тарифну політику органів державної влади щодо підтримки захищеного споживача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що використовує природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 позовна заява вх.№ 4401/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву (вх.№ №4401/23 від 04.09.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3886/23, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

27.09.2023 до суду від ОСББ «Скісна-78 Б» надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Того ж дня від ОСББ «Скісна-78 Б» до суду надійшло клопотання (вх.№33714/23 від 27.09.2023), відповідно до якої відповідач просив постановити ухвалу про об`єднання справ № 916/3886/23, № 916/3888/23 та № 916/3889/23 за позовами ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСББ «Скісна-78 Б» про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання, а також клопотання (вх.№33724/23 від 27.09.2023) де відповідач просив постановити ухвалу про розгляд справи № 916/3886/23 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

29.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 34116/23) про огляд електронних доказів за їх місцезнаходженням.

04.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (вх.№33714/23 від 27.09.2023) про об`єднання справ № 916/3886/23, № 916/3888/23 та № 916/3889/23 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» про стягнення заборгованості в одне провадження.

Також, 04.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (вх. № 33724/23 від 27.09.2023), постановлено розглядати справу № 916/3386/23 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на "19" жовтня 2023 року об 11:40 год.

09.10.2023 до Господарського суду Одеської області через систему «Електронний суд» від ОСББ «Скісна-78 Б» надійшла заява (вх. № 35395/23), де відповідач просив зупинити провадження у справі № 916/3886/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3889/23.

10 жовтня 2023 року за вх.№ 35796/23 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена відповідною ухвалою суду від 11.10.2023.

16.10.2023 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на адресу суду надійшла відповідь (вх. № 36537/23) на відзив відповідача, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із додатками до неї.

19.10.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3886/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "16" листопада 2023 року об 11:40 год.

27.10.2023 ОСББ «Скісна-78 Б» подало до суду заперечення (вх. № 38533/23) на відповідь на відзив в порядку ст. 167 ГПК України, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи разом із доданими до них доказами.

09.11.2023 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 40585/23) про внесення даних адвоката до додаткових відомостей про учасника справи для забезпечення доступу до матеріалів справи № 916/3886/23 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет».

16.11.2023 відповідач надав суду клопотання (вх. № 41947/23), в якому просив долучити до матеріалів справи скріншот з сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо інформації стосовно прав та обов`язків постачальника «останньої надії». Вказане клопотання разом із додатком у підготовчому засіданні було залишене судом без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подання та відсутністю відповідного клопотання про поновлення такого строку.

16.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3886/23 судом проголошено протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву до "07" грудня 2023 року о 10:40 год.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі № 916/3886/23 на 07.12.2023 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП «Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

11.12.2023, у зв`язку із відновленням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» з 08.12.2023 згідно з наказом голови суду від 07.12.2023, ухвалою Господарського суду Одеської області призначено підготовче засідання у справі № 916/3886/23 на "26" грудня 2023 року об 11:00 год.

15.12.2023 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх.№ 45529/23) про участь представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 15.12.2023.

26.12.2023 ОСББ «Скісна-78 Б» звернулось до суду з клопотанням (вх. № 46997/23), яким просив постановити ухвалу про призначення справи № 916/3886/23 до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 у справі № 916/3886/23 на 26.12.2023 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

27.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/3886/23 призначено на "09" січня 2024 року о 15:00 год.

08.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх. №9/24 від 02.01.2024) та постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі № 916/3886/23 "09" січня 2024 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

09.01.2024 до суду від ОСББ «Скісна-78 Б» надійшло клопотання (вх. № 867/24), відповідно до якого відповідач просив надати можливість представнику ОСОБА_1 ознайомитись з матеріалами справи № 916/3886/23.

Того ж дня, в судовому засіданні представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» надано суду заяву про відвід судді Цісельського О.В. на підставі ст. 35 ГПК України та у порядку ст. 38 ГПК України, яка в подальшому була подана через систему «Електронний суд» та зареєстрована за вх. № ГСОО 2-55/24 від 09.01.2024, та є тотожною за змістом заяві, поданої представником відповідача у судовому засіданні.

09.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» від 08.01.2023 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/3886/23.

Окрім того, 09.01.2024, за результатами розгляду клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, після з`ясування позицій учасників справи, у підготовчому засіданні судом в протокольній формі була постановлена ухвала про відмову в задоволенні зазначеного клопотання у зв`язку з недостатньою його обґрунтованістю.

Того ж дня, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 задоволено заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (вх. № 35395/23 від 09.10.2023) та зупинено провадження у справі № 916/3886/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3889/23.

26.02.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від від 09.01.2024 про зупинення провадження у справі № 916/3886/23 та справу № 916/3886/23 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

28.02.2024 матеріали справи № 916/3886/23 Південно-західним апеляційним господарським судом повернуто до Господарського суду Одеської області.

07.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/3886/23 та призначено підготовче засідання на "21" березня 2024 року о 12:00 год.

12.03.2024 за вх.№ 10438/24 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку суд задовольнив відповідною ухвалою від 13.03.2024.

21.03.2024 у підготовчому засіданні за участю представника позивача, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3886/23 до судового розгляду по суті на "25" квітня 2024 року об 11:40 год., а також призначено резервну дату судового засідання з розгляду даної справи по суті на 07.05.2024 об 11:00 год, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду від 22.03.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі № 916/3886/23 на 25.04.2024 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

25.04.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/3886/23 призначено згідно раніше визначеної резервної дати на "07" травня 2024 року об 11:00 год.

29.04.2024 та 01.05.2024 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли заяви тотожного змісту (вх. №№ 17223/24, 17768/24) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які були задоволені повністю ухвалою суду від 01.05.2024.

07.05.2024 відповідач надав суду додаткові пояснення у справі (вх. № 18391/24), які судом були приєднані до матеріалів справи із доданими до них документами.

07.05.2024 у судовому засіданні по справі № 916/3886/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 21.05.2024 о 10:20 год., а також призначено резервну дату судового засідання на 30.05.2024 об 11:00 год.

17.05.2024 відповідач звернувся до суду із заявою (вх. № 19951/24) про часткове визнання позову в розмірі 54818,96 грн за спожитий природний газ в січні 2022 року в об`ємі 7,388 тис.куб.м. та в розмірі 47925,78 грн за спожитий природний газ в лютому 2022 року в об`ємі 6,459 тис.куб.м. за граничною ціною 7,42 грн за 1 куб.м. для захищеного споживача на підставі застосування реституції за нікчемним правочином в порядку, визначеному ч. 1 ст. 216 ЦК Україні, в загальній сумі 102744,74 грн.

21.05.2024 у судовому засіданні по справі № 916/3886/23, з метою надання можливості всім учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 30 травня 2024 об 11:00 год.

21.05.2024 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надало до суду додаткові пояснення (вх. № 20327/24) щодо заяви про часткове визнання позову у справі № 916/3886/23, які разом із доданими до них документами судом були долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, ОСББ «Скісна-78 Б» того ж дня надало суду додаткові заперечення (вх. № 20381/24 від 21.05.2024), які також долучені судом до матеріалів справи.

22.05.2024 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх. № 20727/24) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка судом була задоволена повністю, про що була постановлена відповідна ухвала суду від 23.05.2024.

29.05.2024 ОСББ «Скісна-78 Б» подано до суду додаткові пояснення (вх. № 21537/24) щодо ціни на природний газ. Вказані додаткові пояснення були приєднані до матеріалів справи.

30.05.2024, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті, у судовому засіданні по справі № 916/3886/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "31" травня 2024 року об 11:00 год.

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, у судових дебатах заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити враховуючи правову позицію, викладену у його заявах по суті та поясненнях та на підставі поданих доказів.

Представник ОСББ «Скісна-78 Б» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, в судових дебатах просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, судом взято до уваги принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, враховуючи значний строк розгляду даної справи, якого було достатньо для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, зважаючи, що учасниками справи надано відповідну правову позицію, суд вважає, що на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

31.05.2024 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 було затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За умовами п. 1.3. договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За умовами п.п. 4.1. - 4.5. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пп. 1-3, 6, 8-9 п. 5.1. договору, споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Відповідно до п.п.1, 3, 4 п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, а також протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних.

За умовами пп. 1, 3, 7 п.6.1 договору постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Згідно п.п. 1, 3, 4 п. 6.2 договору постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільчої системи/газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 11.1., 11.3. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п. 11.5. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Як встановлено судом, даний договір підписаний лише з боку постачальника, проте в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання природного газу з іншим постачальником.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову від 24.12.2019 №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

Як суб`єкту ринку природного газу ОСББ «Скісна-78 Б» було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ00010PL4300K, що підтверджено наданим АТ «Одесагаз» реєстром споживачів ПОН.

У матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за період з 01.12.2021 по 20.04.2023.

Як свідчать матеріали справи, на виконанням умов типового договору позивач поставив відповідачу - ОСББ «Скісна-78 Б», як споживачу, природний газ в об`ємі 13,847 тис.м.куб. на загальну суму 583300,17 грн (з урахуванням вартості транспортування), на підтвердження чого до суду надано копію акту приймання-передачі природного газу № 2097 від 31.01.2022 за січень 2022 року про поставку 7,38800 тис.м.куб. газу на суму 314002,28 грн з ПДВ та копію акту приймання-передачі природного газу № 4160 від 28.02.2022 за лютий 2022 року про поставку 6,45900 тис.м.куб. газу на суму 269297,89 грн з ПДВ, що підписані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником.

Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату, а саме: № 6503 від 11.02.2022 (нарахування за період 1-31 січня 2022 року в розмірі 314002,28 грн; борг за попередній період в розмірі 408780,41 грн); № 10093 від 11.03.2022 (нарахування за період 1-28 лютого 2022 року в розмірі 269297,89 грн; борг за попередній період в розмірі 722782,69 грн).

Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану в договорі, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень від 14.02.2022 та від 23.03.2022 та відповідні фіскальні чеки АТ «Укрпошта» (а.с. 30-32, 36-39 т.с. 1).

В матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адресований ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (ЕІС-код 56XQ00010PL4300K) за період з 07.09.2021 по дату видачі відповіді.

Листом №ТОВВИХ-23-1169 від 31.01.2023 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00010PL4300K був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 07.09.2021 по 31.10.2021, з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 30.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.12.2022.

До вказаного листа було додано інформацію щодо закріплення споживача за EIC-кодом 56XQ00010PL4300K, тобто відповідача, з 01.01.2022 по 28.02.2022 його включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача, та, відповідно, віднесено спожитий відповідачем газ до портфеля постачальника «останньої надії», що вбачається також з інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XQ00010PL4300K в період з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022.

З даного листа та відповідного додатку судом встановлено, що обсяг природного газу, використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» позивача становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 7388,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 6459,00 м3.

Окрім того, довідкою про об`єми поставленого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу ОСББ «Скісна-78 Б» (за ЕІС - кодом споживача 56XQ00010PL4300K) також підтверджено вищевказані обсяги споживання природного газу, використаного споживачем

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» у період з 02.01.2022 по 28.02.2022 додатково підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Позивачем до матеріалів позову також долучено лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/372 від 01.02.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що за період з 01.12.2020 по 31.01.2023 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» надходження відсутні.

Поряд з цим, на підтвердження власних доводів ОСББ «Скісна-78 Б» надало лист від 21.09.2021, в позивач повідомив ОСББ «Скісна-78 Б», зокрема, про те, що з 07.09.2021 - постачальником для забезпечення потреб відповідача є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник «останньої надії» (далі, але не виключно - ПОН); підключення до ПОН було здійснено автоматично, шляхом приєднання до публічного договору, у зв`язку з відсутністю точок у Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС. Позивач також повідомив, що: постачальник «останньої надії» є гарантом енергостабільності та забезпечує постачання природного газу споживачу, у виключних випадках передбачених чинним законодавством; підключення та споживання природного газу здійснюється автоматично у разі випадків, передбачених Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496; ПОН зобов`язаний забезпечувати газопостачання протягом періоду не більше 60 діб; зі спливом зазначеного терміну існує ймовірність відключення від газопостачання, з огляду на що, за цей час, необхідно перейти до іншого постачальника, який здійснює постачання природного газу на ринкових умовах; радив використовувати інформаційні онлайн-ресурси для порівняння газопостачальних компаній; постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501 та з урахуванням положень Правил постачання природного газу. Окрім того, даним листом позивач повідомив відповідача, що відповідно до положень договору та Правил, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, яка вираховується щомісячно за спеціальною формулою, затвердженою Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809.

В матеріалах справи наявний типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» без зазначення його дати та підписаний представниками обох сторін.

Відповідачем також надано роздруківку з веб-сайту Нафтогазу, в якій відображено, зокрема: « 20 травня 2021 року припинив діяти режим спецобов`язків (ПСО). Тепер виробники тепла можуть самостійно обирати постачальника газу. Одна з найкращих пропозицій у Нафтогаз Трейдингу: компанія пропонує підприємствам ТКЕ та ОСББ укласти трирічні угоди на постачання газу за довгостроковою ринковою ціною. Ціна на перший рік складає 7,42 грн за один кубометр газу (з 1 червня 2021 року по 31 травня 2022 року, з ПДВ, без врахування тарифу оператора газотранспортної системи). Станом на кінець грудня 2021 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та підприємствами ТКЕ укладено 1275 договорів постачання природного газу - це на 19% більше від кількості підприємств, які працювали з Нафтогазом минулого опалювального сезону. В режимі реального часу за динамікою підписання договорів можна слідкувати за допомогою дашборду «Трирічні договори постачання природного газу з ТКЕ (централізоване опалення) на 2021-2024 рр.» Угода передбачає, що ціна 7,42 грн за один кубометр газу поширюється лише на обсяг природного газу, який відповідає історичному обсягу споживання ТКЕ в частині виробництва тепла і гарячої води. Він розраховується як середній показник споживання за останні три роки. ОСББ платитимуть таку ціну за газ для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) та визначатимуть обсяг споживання самостійно на підставі власних прогнозних даних. Для укладання трирічних договорів виробники тепла можуть звернутись до менеджерів компанії: Підприємства Одеської області можуть звернутися до Калугіної Христини Леонідівни: ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Надано роздруківку позиції Всеукраїнської Ради Голів ОСББ від 03.12.2021, а саме: «вчора всі ОСББ України з газовими котельнями отримали додаткові угоди до договорів постачання газу з «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», яка починає діяти з 01.12.2021. В ній виконані всі вимоги ОСББ, а саме: відсутні фіксовані ліміти споживання природного газу для населення по ціні 7,42 грн./куб.м; скасована предоплата за газ (сплата за використаний газ має відбуватись до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим); відповідальність за правильність замовлених обсягів газу покладається виключно на ОСББ (ОСББ самостійно розраховує спожитий газ для нежитлових приміщень, який сплачується по ціні обсягу 2); не застосовується п.5.2 договору постачання природного газу - банківська гарантія та договір про договірне списання коштів (вимога працювати з визначеними банками)».

Листом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 04.08.2021 №23/4-2005/1-21, адресованим Обласним державним адміністраціям, керівникам теплопостачальних підприємств, повідомлено, зокрема, що: з метою врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води між Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК «Нафтогаз України» і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» був укладений Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води (далі - Меморандум), який визначив основні напрями роботи та виконання певних завдань усіма сторонами Меморандуму. Для реалізації положень Меморандуму та надійного забезпечення природним газом виробників теплової енергії, Групою Нафтогаз розроблено трирічний договір постачання газу з ТОВ "Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в якому фіксований обсяг газу в перший рік постачається за ціною 7420 грн з ПДВ за 1000 куб.м, яка є значно нижчою за спотові (на місяць наперед тощо) ринкові ціни, а фіксований обсяг газу визначається як середньо-арифметичне значення обсягу фактичного використання природного газу виробником теплової енергії за останні три роки у відповідному місяці для виробництва теплової енергії для потреб населення.

Матеріали справи містять лист ОСББ «Скісна-78Б» від 09.12.2020 начальнику відділу договірної роботи з ТКЕ Департаменту роботи з ТКЕ Галущенко Н.Л., в якому вказано, зокрема, про направлення підписаного договору №__ТЕ постачання природного газу для виробництва теплової енергії та висловлено прохання впродовж поставки газу від ПОН, надати договір постачання природного газу з ТОВ ГК «Нафтогаз України» на загальних умовах» і вислати на адресу відповідача. Додатками до листа визначено: договір в 2 екз., додаткова угода в 2 екз., акт приймання-передачі природного газу №8738/12.

До матеріалів справи додано додаткову угоду №_ до договору постачання природного газу від ___ 2021 р. №___-НГТ-___, в якій постачальником зазначено - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в особі начальника відділу договірної роботи з ТКЕ Департаменту роботи з ТКЕ Галущенко Н.Л., споживачем - ОСББ «Скісна-78 Б». Вказана додаткова угода підписана лише з боку ОСББ «Скісна-78 Б».

Також, відповідачем додано роздруківку з електронної пошти електронного листа від 24.12.2021, в якому відправником є - Калугіна Христина Леонідівна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), серед адрес одержувачів листа визначено - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначено про те, що незабаром відбудеться закриття грудня і на сьогодні біля 30 підприємств не надіслали ду на зміну важливих умов договору для ОСББ, згідно яких ОСББ має право закривати з 01.12.2021 обсяг газу по пільговій ціні не по фіксованому обсягу, а по необхідному ОСББ для опалення житлових приміщень.

Додатково, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «ГК «Нафтогаз України», яким відповідача повідомлено, що з 02 січня 2022 року постачальником для забезпечення потреб відповідача є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник «останньої надії» (далі, але не виключно - ПОН); підключення до ПОН було здійснено автоматично, шляхом приєднання до публічного договору, у зв`язку з відсутністю точок у Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС. Загалом даний лист за змістом є тотожним змісту листа від 21.09.2021. Докази його направлення наявні в матеріалах справи.

Неналежне виконання ОСББ «Скісна-78 Б» своїх зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо повної та своєчасної сплати спожитого природного газу у період січня-лютого 2022 року стало підставою для звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з ОСББ «Скісна-78 Б» основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»: оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать: 1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу; 2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів; 3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів; 4) захист здоров`я, життя та власності населення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі Кодекс ГРС) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Приписами п.3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період; портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу; Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді; несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.1 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Згідно п.7 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо: власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу, реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Окрім того, пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору (п. 5 глави 1 розділу І Правил).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

Власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ документи, визначені процедурою.

З метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ: здійснює визначення та присвоєння всім споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до ГРМ, персоніфікованих EIC-кодів та за необхідності відповідних ЕІС-кодів їх точкам комерційного обліку; інформує кожного споживача, який підключений до ГРМ, про присвоєння йому EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу та (у разі присвоєння) відповідних EIC-кодів його точкам комерційного обліку; на постійній основі в особистих кабінетах (за наявності) та щомісячно в платіжному документі побутового споживача зазначає його EIC-код та EIC-код (за наявності) його точки комерційного обліку; протягом п`яти робочих днів після присвоєння споживачу, у тому числі побутовому споживачу, персоніфікованого ЕІС-коду передає його Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ відповідає за збереження ЕІС-кодів, присвоєних споживачам та відповідним точкам комерційного обліку. Оператор ГРМ в односторонньому порядку не має права змінювати EIC-код, присвоєний споживачу або точці його комерційного обліку.

У випадку невідповідності ЕІС-коду побутового споживача або ЕІС-коду точки комерційного обліку побутового споживача, за яким постачальник включив побутового споживача до свого Реєстру споживачів постачальника, ЕІС-коду, наданому в інформації, яка скріплена електронним підписом уповноваженої особи постачальника, а також невідповідності вимогам цього пункту дати реєстрації постачальником заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, реєстрація побутового споживача в Реєстрі споживачів такого постачальника не здійснюється, про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника.

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи..

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання природного газу, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Так, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, а також не потребує двостороннього підписання.

При цьому, на письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору постачання природного газу виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України. Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами. Слід також відзначити, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є оплатним.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Пунктом 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГРС передбачено, що система обміну інформацією використовується для обміну відомостями, пов`язаними з виконанням функцій, передбачених цим Кодексом, між Оператором ГРМ та суміжними суб`єктами ринку природного газу, зокрема споживачами, які підключені до/через ГРМ, та їх постачальниками.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, умови щодо порядку здійснення оплати були визначені в пункті 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яке за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено як постачальник «останньої надії» на ринку природного газу, на виконання умов договору поставлено відповідачу протягом січня-лютого 2022 року природний газ в об`ємі 13,847 тис.куб.м на загальну суму 583 300,17 грн.

Установлено, що рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі природного газу направлялись відповідачу.

Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк виставлені рахунки не оплатив.

При цьому, суд зауважує, що відповідач в процесі розгляду справи не заперечував, що у спірний період за даними вузла обліку газу ним було спожито 13,847 тис.куб.м. природного газу.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно умов пункту 4.4 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі виконані взяті на себе зобов`язання відповідно до договору; натомість, відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, чим порушив термінів такої оплати.

Водночас, суд приймає до уваги, що в період з 02.01.2022 по 28.02.2022 на інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу з боку іншого постачальника, та відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту включення його в спірний період саме до Реєстру споживачів позивача.

Суд відхиляє твердження відповідача, що типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» припинив свою дію 30.10.2021, а законодавством не передбачено продовження строку дії такого договору, який є преклюзивним не повинен перевищувати 60 діб протягом року, з огляду на таке.

Наведені вище положення діючого законодавства та умови Типового договору свідчать про наступне:

- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;

- неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шістдесяти добового терміну протягом календарного року;

- встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесяти добового терміну постачання.

Як вже зазначалося вище, ОСББ «Скісна-78 Б» (ЕІС код споживача 56XQ00010PL4300K) був внесений до портфеля постачальника «останньої надії» у періоди з 07.09.2021 по 31.10.2021, з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 30.08.2022, з 01.09.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.12.2022.

За таких обставин ТОВ «ГК «Нафтогаз України» станом на 02.01.2022 не здійснювало постачання природного газу ОСББ «Скісна-78 Б» з початку 2022 року протягом граничного строку встановленого Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме: з 02.01.2022 до 28.02.2022.

Відтак, слід відзначити, що позивач цілком правомірно поставляв природний газ відповідачу без перевищення строку в 60 діб на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідно, в силу законодавчих положень позивач не мав правових підстав для припинення постачання природного газу відповідачу у спірний період.

При цьому, судом взято до уваги, що кінцева дата постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначається інформаційною платформою Оператора ГТС автоматично відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, незалежно від волі позивача, з огляду на зміст абз. 4 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача про укладення, шляхом прийняття (акцепту) оферти 29.12.2021 за додатковою угодою, договір на постачання з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з огляду на таке.

Відповідно до Правил постачання природного газу, діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.

Судом встановлено, що ОСББ «Скісна-78 Б» вчинило дії для укладення договору з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за пільговою ціною, проте доказів того, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» вчинило дії щодо включення споживача ОСББ «Скісна-78Б» до власного реєстру споживачів не надано.

Отже, хоча у спірний період споживання ОСББ «Скісна-78 Б» намагалось врегулювати договірні відносини на постачання природного газу з іншим його постачальником, як вбачається з матеріалів справи та встановив суд, відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 02.01.2022 по 28.02.2022 він був включений до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а тому відбулось автоматичне включення оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих відповідачем, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Доводи скаржника про те, що невключення його до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було наслідком невиконання постачальником своїх обов`язків, а також умисних позивача, не спростовують наявність підстав для задоволення позовних вимог та оплати ОСББ «Скісна-78Б» фактично спожитого ним у спірному періоді природного газу, який був включений до портфеля постачальника «останньої надії».

Відповідачем не спростовано, що у спірний період з 02.01.2022 по 28.02.2022 він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, не надав доказів складання актів прймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника «останньої надії».

З огляду на наведені вище норми Правил постачання, доводи відповідача про неукладання договору з позивачем, є безпідставними.

Позивачем, в свою чергу, надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ та витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем.

Зазначені докази є належними, оскільки об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).

З огляду на зазначене, відомості з інформаційної платформи у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, є належними доказами, і відповідач, який є користувачем даної системи, і має доступ до неї, не спростував обґрунтованість зазначених у ній відомостей.

Відтак, аналізуючи твердження та подані учасниками справи на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини включення відповідача у спірний період на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи в Реєстр споживачів позивача, як постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, а відтак, з врахуванням підтвердження матеріалами справи факту споживання відповідачем газу у спірний період за відсутності іншого постачальника, суд дійшов висновків про акцептування відповідачем публічної оферти позивача і укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої наді» на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»».

Судом перевірена нарахована позивачем у рахунках сума заборгованості відповідача станом на дати їх складання. Разом з тим, судом враховано інформацію, надану ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», що відображає об`єми поставленого природного газу відповідачу.

Щодо заперечень відповідача стосовно ціни на природний газ для ОСББ у спірний період суд зауважує, що суд частково погоджується з доводами відповідача про те, що у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» ОСББ «Скісна-78 Б» є захищеним споживачем, який виробляє теплову енергію для потреб побутових споживачів - співвласників багатоквартирного будинку.

Між тим, відповідно до пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії». Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 затверджено Порядок проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 пункт 24 Порядку доповнено новим абзацом, за змістом якого переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник «останньої надії» буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 1 жовтня 2021 р. визначається за такою формулою: Ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee ЧDaily booking coefficient Ч X-RateUSD + націнка] + податок на додану вартість.

Вартість природного газу, який позивач постачав відповідачу як постачальник «останньої надії», оприлюднена на його офіційній сторінці (веб-сайті) у мережі Інтернет. за посиланням: https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi-nadiyi-pon-b.

Відповідач доказів звернення до позивача з вимогою надати пояснення щодо отриманого рахунку на оплату поставленого природного газу чи проведення звірки розрахункових даних відповідно до умов пункту 5.1 типового договору не надав, розрахованої позивачем суми не оскаржив.

З урахуванням наведеного вище позивач належними та допустимими доказами довів постачання природного газу відповідачу за ціною, що встановлена умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» пунктами 41-7 і 41-8, серед іншого, такого змісту:

« 41-7. Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання: між побутовими споживачами та постачальником «останньої надії» - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

41-8. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року:

1) акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем: забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.».

Крім того, цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», якими пункт 24 доповнено новими абзацами.

У цьому ж пункті постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2915 №809 (у редакції постанови КМ від 25.10.2021 №1102) передбачено, що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. здійснюється постачальником «останньої надії» за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб метр з урахуванням податку на додану вартість.

Зазначеними змінами Кабінетом Міністрів України встановлено граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року побутовим споживачам.

З наведеного убачається, що Кабінет Міністрів внесеними змінами (доповненнями) до пункту 24 постанови від 30.09.2915 №809 дійсно встановлював такі ціни, які відрізняються від цін постачальника «останньої надії», визначених умовами конкурсу на обрання постачальника «останньої надії» (за формулою), що мав би застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник «останньої надії».

Поряд з цим, не є підтвердженням відсутності підстав для визначення ціни природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у даній справі договором у спірний період, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови КМ від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови КМ від 25.10.2021 №1102) та визначення її на рівні граничної ціни на підставі приписів абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022.

Так, відповідно до вказаної норми Закону непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника «останньої надії», підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Суд наголошує, що зазначені положення Закону №2479-ІХ не слугують підставою для відмови у задоволенні його позову до ОСББ «Скісна-78 Б» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період січня-лютого 2022 року, або здійснення відповідного перерахунку, оскільки вищевказаний Закон №2479-ІХ від 29.07.2022 не охоплює спірний у даній справі період постачання.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСББ «Скісна-78 Б» про стягнення заборгованості за період з січня по лютий 2022 року в сумі 583300,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 24148,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 152166,44 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору та порушенні строки оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 152166,44 грн та 3% річних у розмірі 24148,06 грн, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 108450,34 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Частиною 1 ст.231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, згідно з п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 108450,34 грн правомірними.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Питання зменшення штрафних санкцій регулюється положеннями ст.233 ГК України, зокрема, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України); якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

Відтак, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги наступне.

Масштабні військові дії, які вчиняються Російською Федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили загибель людей, пошкодження та знищення житла, іншого майна, інфраструктури населених пунктів, зумовили проведення загальної мобілізації, а отже і величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України.

Суд враховує, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов`язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, притримуючись принципу «справедливого балансу інтересів сторін», беручи до уваги невідповідність розміру стягуваної неустойки з наслідками порушення зобов`язання, запровадження на всій території країни воєнного стану, періодичних ракетних обстрілів, що вочевидь призводить до численних руйнувань промислових та цивільних об`єктів, що значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем до 10%.

Встановлення такого значного розміру штрафних санкцій, на переконання суду, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

За переконанням суду, є достатніми підстави для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами. Таким чином, зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 10% повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 10% від нарахованої суми - 10845,03 грн, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача у даному конкретному випадку, та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушено умови типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що призвело до стягнення основної заборгованості, а також відповідних пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, на переконання суду, факт споживання природного газу у період січня-лютого 2022 року відповідачем, є більш вірогідним ніж твердження відповідача що він не неправомірно не включений до реєстру споживачів постачальника - ТОВ «ГК «Найтогаз Трейдинг» та між позивачем та відповідачем відсутні укладені правочини щодо будь-яких зобов`язань.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Враховуючи зазначене, з огляду на предмет даного позову, суд не надає оцінки іншим доводам відповідача, наведеним в обґрунтування заперечень проти позову, як таким, що виходять за рамки позовних вимог та не пов`язані безпосередньо з оплатою послуги з постачання природного газу, щодо обсягів споживання якого відповідач не заперечує.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем заявленої суми основної заборгованості, пені, річних та інфляційних за порушення строків оплати за поставлений природний газ, доведеністю позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 97605,31 грн пені, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення нарахованих сум задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача. У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б» (65091, м. Одеса, вул. Скісна, № 78 Б, код ЄДРПОУ 36921147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) суму основної заборгованості в розмірі 583 300 (п`ятсот вісімдесят три тисячі триста) грн 17 коп, інфляційні втрати в розмірі 152 166 (сто п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят шість) грн 44 коп, 3% річних в розмірі 24 148 (двадцять чотири тисячі сто сорок вісім) грн 06 коп, пеню в розмірі 10 845 (десять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 03 коп та судовий збір в розмірі 13 020 (тринадцять тисяч двадцять) грн 98 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити..

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський