Постанова

від 07.09.2006 по справі 28-15/20-06-551

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28-15/20-06-551

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" вересня 2006 р. Справа № 28-15/20-06-551

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко С.С., довіреність  № 131, від 30.12.05;

від відповідачів: Пеліпадченко Д.О., довіреність  № 24/01/332, від 31.10.05;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської митниці Державної митної служби України

на рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006 року, підписане 21.07.06 року

по справі № 28-15/20-06-551  

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна

до відповідачів: Ізмаїльської  митниці;

                       Придунайської митниці;

                       Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської

                            області  

про стягнення 51 269,41 грн.  

ВСТАНОВИВ:

20.01.06 р. ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Придунайської митниці, Відділу Державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення з Державного бюджету України збитків у розмірі 51269,41 грн. з покладенням судових витрат –512,69 грн. держмита, 118 грн. на ІТЗ судового процесу на Придунайську митницю.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 1166, 1173 ЦК України з посиланням на спричинення позивачу збитків в сумі 51269,41 грн. неправомірними діями митного органу.

Ухвалою від 08.02.2006 р. місцевий господарський суд, керуючись ст. 25 ГПК України, здійснив заміну відповідача –Придунайської митниці на її правонаступника –Ізмаїльську митницю.

Ухвалою від 06.04.2006 р. господарський суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості іншого відповідача Придунайську митницю, вказавши, що остання не ліквідована у встановленому законом порядку, запис про припинення існування Придунайської митниці до ЄДРПОУ не внесено, і на день розгляду справи вона існує як юридична особа.

Заявою від 06.03.2006 р. № 1-55 позивач уточнив позовні вимоги, керуючись ст. ст. 22, 440, 1166, 1173 Цивільного кодексу України просив стягнути з Ізмаїльської митниці на користь ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна суму збитків, спричинених незаконними діями, в розмірі 51269,41 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2006 р. по справі № 28-15/20-06-551 позов задоволено, стягнуто з Придунайської митниці на користь ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна збитки в сумі 51269,41 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 512,69 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн.

Рішенням місцевого господарського суду мотивовано наступним: рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2005 р. по справі № 19-27/151-05-4182, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р., встановлено факт, що сплачений позивачем митний збір у розмірі 51269,41 грн. є збитками, завданими підприємству; відповідно до ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями митниці, підлягає відшкодуванню нею незалежно від вини.

Не погодившись з рішенням суду від 17.07.2006 р., Ізмаїльська митниця звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову позивачу у позові.

Серед мотивів, з яких скаржник не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вказуються наступні: Ізмаїльська митниця не є правонаступником Придунайської митниці, оскільки остання існує як юридична особа; збір за зберігання товарів на складі Придунайської митниці в розмірі заявленої до стягнення суми – 51269,41 грн. сплачений позивачем добровільно; в рішенні суду від 17.07.2006 р. не зазначено жодної норми чинного законодавства, яку б порушили посадові особи Придунайської митниці; постанова голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004 р. по справі № 33-400 не містить вказівки щодо повернення позивачу сплаченого ним митного збору за зберігання товарів; судом порушені ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30.06.1999 р., ст. ст. 48, 51, 52 Бюджетного кодексу України, оскільки у відповідності до цих норм відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на органи державної влади; судом першої інстанції порушено норми процесуального права – ст. 62, п. 2 ст. 80 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 63, пункти 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України.

Письмових відзивів на апеляційну скаргу від позивача та інших відповідачів не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В протоколі про порушення митних правил №382/50600/2004, складеному 03.09.2004 р. інспектором Придунайської митниці, зазначено, що до графи 31 вантажної митної декларації №112030000/4/021373 внесені дані про марку сталі, які не відповідають даним, вказаним на бірках заводу –виробника та у сертифікаті якості № 155189 ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна.

Враховуючи викладене, митний орган дійшов висновку про наявність в діях декларанту зазначеної партії товару Тайвоненої Л.М. ознак порушення митних правил, передбачених ст. 340 Митного кодексу України –незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товар, що переміщується через митний кордон України.

На підставі ст. 377 Митного кодексу України вантаж, що переміщувався через митний кордон України за ВМД № 112030000/4/021373, було вилучено та передано Придунайській митниці для зберігання.

З наявної в матеріалах справи постанови голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004 р. по справі № 33-400 вбачається, що постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2004 р. відносно Тайвоненої Любові Миколаївни скасовано, а справу провадженням припинено. Зобов'язано Придунайську митницю повернути ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна вантаж – прутки з легованої сталі вагою 48200 кг вартістю 146483,87 грн.

Ще до прийняття вказаної постанови голови апеляційного суду Одеської області, на підставі рахунку Придунайської митниці від 17.11.2004 р. № 2, позивач платіжним дорученням № 27876 від 19.11.2004 р. перерахував 51269,41 грн. митного збору за зберігання товарів.

Як встановлено вступившою в законну силу постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р. по справі № 19-27/151-05-4182, в якій брали участь ті самі сторони -  ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна, Придунайська митниця, Ізмаїльська митниця та ВДК в Ізмаїльському районі Одеської області, позивач - ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням підстав заявленого позову, в яких, керуючись ст. ст. 86, 87 Митного кодексу (в редакції 1991 р.), ст. ст. 384, 385, 392 Митного кодексу України, просив суд повернути (стягнути) з Державного бюджету України надмірно сплачений митний збір в сумі 51269,41 грн. відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу, оскільки підстава, за якої кошти було перераховано, відпала. Як зазначено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р., у позові ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна відмовлено виходячи з того, що посилання позивача на ст. ст. 384, 385 МК України як на підставу повернення коштів є необґрунтованим, оскільки вказані норми стосуються витрат, що поніс митний орган на провадження справи, а сплачений митний збір за зберігання товару не є витратами митного органу у справі про порушення митних правил.

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р. по справі № 19-27/151-05-4182 встановлено, що за правовою природою витрати позивача по сплаті митного збору в сумі 51269,41 грн. є збитками підприємства, вимога про відшкодування яких може бути заявлена позивачем в окремому позовному провадженні.

За таких обставин, у січні 2006 р. ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Придунайської митниці, ВДК в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення з Державного бюджету України суми збитків у розмірі 51269,41 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 2 цієї статті визначає, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Факт вчинення митним органом –Придунайською митницею неправомірних дій щодо безпідставного вилучення прутків із легованої сталі на підставі протоколу про порушення митних правил № 382/50600/2004 від 03.09.2004 р., встановлений постановою голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004 р. по справі № 33-400, яка має преюдиціальну силу при розгляді справи відповідно до ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 50 Бюджетного кодексу України органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Місцевий господарський суд, задовольнивши позов ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна та стягнувши спричинені позивачу збитки в сумі 51269,41 грн. з Придунайської митниці, не врахував зазначені приписи законів, що зумовлює необхідність зміни рішення суду від 17.07.2006 р. зі стягненням спричинених неправомірними діями Придунайської митниці збитків в сумі 51269,41 грн. на користь позивача з Державного бюджету України в особі Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 512,69 грн. та в сумі 118,00 грн. на ІТЗ судового процесу покладаються на Придунайську митницю.

Судова колегія також зазначає, що доводи апеляційної скарги відносно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 54 ч. 2 пунктів 4, 5, ст. 62, ст. 63 п. 3 ч. 1, ст. 80 п. 2 ГПК України не заслуговують на увагу, оскільки: - у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для припинення провадження у справі по п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України, тому що розглянутий господарським судом Одеської області спір по справі № 19-27/151-05-4182 є результатом розгляду позову ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна з інших підстав, ніж підстави у справі № 28-15/20-06-551; - одночасне посилання скаржника на норми ст. ст. 62, 63 ГПК України є недоречним, оскільки вказані статті процесуального закону регулюють зовсім різні процесуальні дії судді при прийнятті позовної заяви.

З викладених підстав, апеляційна скарга Ізмаїльської митниці підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 17.07.2006р. - зміні як постановлене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101,103-105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

1)Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006 р. по справі № 28-15/20-06-551 –змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в іншій редакції та доповнивши пунктами 3, 4 в редакції:

„2. Стягнути з Державного бюджету України в особі Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області на користь ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна спричинені збитки в сумі 51269,41 грн.

3. Стягнути з Придунайської митниці на користь ВАТ „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна витрати по сплаті держмита в сумі 512,69 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн.

4. Ізмаїльську митницю від відповідальності звільнити.”

3) В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006 р. залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                         Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                           О.Т. Лавренюк