Постанова

від 12.06.2024 по справі 453/233/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 453/233/22

провадження № 61-12455св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2023 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області.

Короткий зміст вимог заявника

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . Про факт її родинних відносин із матір`ю свідчить повторне свідоцтво про народження ОСОБА_4 та свідоцтво про укладення шлюбу із ОСОБА_1 .

Зазначає, що її мати на день смерті постійно проживала сама та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і за життя заповіту в Тухлянській сільській раді не складала.

Після смерті матері залишилася спадщина. До кола спадкоємців першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 входили: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син. Заявник вказує, що її сестра ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , її сестра ОСОБА_9 та її брат ОСОБА_8 не проживали разом з їхньою матір`ю ОСОБА_3 на день її смерті та не подавали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом.

Зазначала, що з часу свого народження вона була членом домогосподарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 та проживала за цією адресою разом із матір`ю ОСОБА_3 , а в лютому 1987 року вибула із вказаного вище домогосподарства до с. Либороха Сколівського (тепер Стрийського району) Львівської області у зв`язку із одруженням.

Стверджувала, що допомагала своїй матері до дня її смерті та похоронила її за свій рахунок. Впродовж шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_3 вона заволоділа ключем від вхідних дверей житлового будинку на АДРЕСА_1 , прибирала приміщення в цьому житлі, провела поточний ремонт в ньому, обробляла земельну ділянку (рілля) площею 0,20 га та заготовляла сіно на земельній ділянці (сінокіс) площею 1,0 га.

Вважає, що таким чином вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті матері ОСОБА_3 та у такий спосіб прийняла спадщину, а тому не подавала до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом.

Встановлення факту прийняття спадщини надасть їй можливість оформити право власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця, тому з метою реалізації спадкових майнових прав звернулася до суду з цією заявою.

Заявник просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року у складі судді Курницької В. Я. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняла спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що стаття 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) пов`язувала прийняття спадщини спадкоємцем саме із фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Юридичний факт вступу заявника в управління спадковим майном, та як наслідок, прийняття в такий спосіб спадщини після смерті матері, є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення її особистих та майнових прав, а саме можливість оформити заявнику право власності на вказаний вище житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця. Іншого порядку встановлення такого факту законом не визначено. Тому факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 може бути встановлений у порядку окремого провадження.

Встановлено, що протягом шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном, а отже, відповідно до статті 549 ЦК Української РСР прийняла спадщину після смерті матері.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (який є спадкоємцем ОСОБА_5 ) задоволено.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 774,30 грн. судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що беручи до уваги норму статті 1268 ЦК України, яка кореспондується із нормою статті 549 ЦК Української РСР, враховуючи те, що на спадщину претендує ОСОБА_2 , тобто є інші спадкоємці першої черги, суд помилково прийняв до розгляду справу за заявою ОСОБА_1 та розглянув її в окремому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Сколівського районного суду Львівської області.

22 вересня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції у порядку окремого провадження спору про право між спадкоємцями, які не прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавця не було. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування письмових доказів.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2023 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати заявника ОСОБА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки: площею 0,08 га, площею 0,20 га та сінокіс площею 1,00 га.

Відповідно до довідки від 07 лютого 2022 року № 174, виданої Славською селищною радою, ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована на АДРЕСА_1 . Заповіт при житті не складала.

Відповідно до довідки від 08 лютого 2022 року № 187 до кола спадкоємців за законом входили: ОСОБА_5 , 1954 року народження - дочка (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дочка; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка; ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 - син.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у Сколівську державну нотаріальну контору Львівської області звернулася ОСОБА_1 , однак листом від 14 грудня 2021 року № 1088/01-16 за підписом завідувача нотконторою Батлюк В. І. заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутність правовстановлюючих документів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадженняє те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що заповіт спадкодавця ОСОБА_3 при житті не складала, відповідно спадкування здійснюється за законом.

Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

З матеріалів справи відомо, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були її діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 ) належала до кола спадкоємців першої черги, постійно проживала та була зареєстрована на АДРЕСА_1 , а тому вступила в управління спадковим майном, прийнявши його фактично відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.

Також, встановлено, що ОСОБА_3 на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_5 . ОСОБА_2 проживав і був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_5 , яка на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 83, 85).

У 2020 році ОСОБА_2 оформив право власності на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 4624587800:01:045:0001, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 86).

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що беручи до уваги норму статті 1268 ЦК України, яка кореспондується із нормою статті 549 ЦК Української РСР, та враховуючи те, що на спадщину претендує ОСОБА_2 , тобто є інші спадкоємці першої черги, суд першої інстанції помилково розглянув заяву ОСОБА_1 в окремому провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Доводи касаційної скарги про відсутність спору про право спростовуються наведеними у цій постанові мотивами.

Подібні правові висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 04 січня 2024 року у справі № 449/1108/21.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров