Постанова

від 06.06.2024 по справі 464/7206/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/7206/23 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/965/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання Матяш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівський іподром», яка підписана представником Демчуком Сергієм Андрійовичем, на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року, у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у власність,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2023 року приватне акціонерне товариство «Львівський іподром» (далі ПрАТ «Львівський іподром») звернулося до суду з позовом, в якому просило розірвати договір купівлі-продажу галереї від 05 червня 2023 року, укладений між сторонами та повернути галерею у власність позивача.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року позов залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що подання позивачем до суду позову про розірвання договору купівлі-продажу майна, відчуженого під час розгляду у суді спору щодо його належності, а також після внесення за фактом розтрати відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення прокурора із позовом до суду про визнання такого договору недійсним (позивач достовірно обізнаний про такі позови), суд безумовно розцінює такі дії як зловживання процесуальними правами шляхом подання очевидно штучного позову, можливість затягування інших справ та проваджень, намаганням уникнути цивільної відповідальності.

Ухвалу судуоскаржило ПрАТ «Львівський іподром», подавши в березні через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що подана позовна заява не містить ознак зловживання процесуальними правами, зокрема не свідчить про штучність провадження, що випливає зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року у справі № 464/6294/23, а також перебуванням на розгляді справ № 914/28/23 та № 464/5007/23. Станом на даний час заявник не володіє ні галерею, ні коштами за таку галерею, яка була предметом договору, який просить розірвати позивач. Задоволення позову матиме своїм результатом повернення спірного майна позивачу, та не призведе до закриття кримінального провадження та згаданих судових справ. Розгляд по суті цієї справи не матиме на меті встановлення преюдиційних фактів.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини своєї неявки не повідомили.

Наведене, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду справи у відсутність її учасників.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав подання, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що ПрАТ «Львівський іподром» звернулося до суду з позовом про розірвання договору та повернення майна, який обґрунтований тим, що покупець не розрахувався за придбане майно.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні позову з підстав необґрунтованості пред`явленого позову.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що подання до суду позову про розірвання договору купівлі-продажу майна, відчуженого під час розгляду у суді спору щодо його належності, а також після внесення за фактом розтрати відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення прокурора із позовом до суду про визнання такого договору недійсним (позивач достовірно обізнаний про такі позови), суд безумовно розцінює такі дії як зловживання процесуальними правами шляхом (1) подання очевидно штучного позову, (2) можливість затягування інших справ та проваджень, (3) намаганням уникнути цивільної відповідальності.

Проте з такими висновками погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 1 частини другої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 3 цієї норми зловживання процесуальними правами може мати місце у разі подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язанийвживати заходівдля запобіганнязловживанню процесуальнимиправами.У випадкузловживання процесуальнимиправами учасникомсудового процесусуд застосовуєдо ньогозаходи,визначені цимКодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №761/14952/21 (провадження № 61-10578св22) зазначено таке:

«Отже, на осіб, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 44 ЦПК України покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, у яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Водночас наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України)».

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц (провадження № 61-10225св22) зазначено таке:

«Очевидно, що суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини.

З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справ».

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №318/89/18 (провадження № 61-128св19)).

Аналіз змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали свідчить, що, на думку суду, має місце таке зловживання процесуальними правами, як зловживання правом на позов.

У цьому зв`язку, колегія суддів вважає, що саме по собі подання позову про розірвання договору купівлі-продажу майна, укладеного під час розгляду у суді спору щодо його належності (тобто ці позови не є тотожними), а також після внесення за фактом розтрати відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (вирішення цього буде відбуватись за правилами кримінального судочинства), звернення прокурора із позовом до суду про визнання такого договору недійсним (тобто і ці позови не є тотожними), не свідчить, що такий має очевидно штучний характер, а також матиме своїм наслідком можливість затягування інших справ та проваджень, а також є намаганням уникнути цивільної відповідальності.

Оскаржувана ухвала не містить достатньо мотивів щодо висновку про очевидно штучний характер пред`явлено позову, ґрунтується на припущеннях і такий висновок зроблено судом після відкриття провадження у справі, що може опосередковано свідчити про порушення прав позивача на судовий захист.

Тобто, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що має місце зловживання процесуальними правами, а відтак безпідставно залишив позов без розгляду.

Згідно зпунктом 6частини першоїстатті 374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє: 1)неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївважає встановленими; 3)невідповідність висновківсуду обставинамсправи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання про залишення позову без розгляду місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівський іподром», яка підписана представником Демчуком Сергієм Андрійовичем, задовольнити .

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В.Ніткевич