Рішення

від 17.12.2024 по справі 464/7206/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/7206/23

пр.№ 2/464/1526/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2024 року м.Львів

Сихівський районнийсуд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., секретар судового засідання Андрушків В.О., розглянувши в порядку спрощеного провадіження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» до ОСОБА_1 пророзірвання договору, з участю представника позивача Бараняка В.В.

у с т а н о в и в :

Позивач засобами поштового зв`язку 18 жовтня 2023 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом у порядку цивільного судочинства, в якому просить: розірвати договір купівлі-продажу галереї від 05 червня 2023 року, укладений між сторонами; повернути галерею у власність позивача, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов`язань.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначеносуддю Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 23 листопада 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд ухвалою від 18 березня 2024 року позов залишив без розгляду як завідомо безпідставний та спір має очевидно штучний характер.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2024 року ухвалу суду скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як регламентовано ч.1 ст.37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначеносуддю Тімченко О.В.

Суд ухвалою від 05 липня 2024 року постановив розгляд справи у порядку спрощеного провадження проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши аналогічні змісту позовної заяви пояснення.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.223 ЦПК України).

За умовами ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено повістку про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання за відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, отриманим у порядку ст.187 ЦПК України.

У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.4 ч.8ст.128 ЦПК Українивважається таким, якому вручена судова повістка.

До того ж відповідач достовірно обізнаний про розгляд справи, адже через канцелярію суду ним же подавалось клопотання про відкладення засідання із вказанням адреси для кореспонденції, на яку також направлялись судові повістки; інших засобів зв`язку ним не зазначено.

Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому зі згоди представника позивача суд уважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України), що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, що за умовами ч.4ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню застосуванні норм права).

Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі №199/1917/19 зазначив, що уст.629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право,обов`язковість договору. Тобто з моменту укладення договору та виникнення зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За сформованою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони - право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою (постанова Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/56/20).

Відповідно до ст.657 ЦК України обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна є укладення його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.

Як регламентовано ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У силуположень ст.692ЦК України,покупець зобов`язанийоплатити товарпісля йогоприйняття абоприйняття товаророзпорядчихдокументів нанього,якщо договоромабо актамицивільного законодавстване встановленийінший строкоплати товару(ч.1). Покупецьзобов`язанийсплатити продавцевіповну цінупереданого товару.Договором купівлі-продажуможе бутипередбачено розстроченняплатежу (ч.2). Уразі простроченняоплати товарупродавець маєправо вимагатиоплати товарута сплатипроцентів закористування чужимигрошовими коштами(ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4).

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 виснував, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору. Водночасглава 54 ЦК Українимістить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу галереї від 05 червня 2023 року позивач продавець зобов`язується продати та передати нежитлове приміщення галерею загальною площею 189,6 кв.м по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти приміщення і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Сторони договору обумовили, що продаж нежитлового приміщення галереї учиняється за домовленістю сторін і сума договору становить 166839,60 грн, які покупець сплатить продавцю способом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця у строк до 01 жовтня 2023 року.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 березня 024 року за № 370171702 право власності на об`єкт житлової нерухомості галерею за реєстраційним реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна 2016996846101 по АДРЕСА_1 площею 189,6 кв.м на праві власності належить ОСОБА_1 .

У даній справі відповідач - покупець отримав товар але, як стверджує позивач - продавець, не здійснив оплати. Докази неотримання відповідачем товару відсутні.

За таких умов підлягає застосуванню ч.3 ст.692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18.

Додатковим аргументом у підтвердження наведеного висновку суду свідчить і письмова вимога позивача до відповідача щодо добровільного виконання зобов`язання із указівною про вимушене звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми до моменту виконання рішення суду.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

З огляду на викладене у своїй сукупності, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права. З урахуванням диспозитивності цивільного судочинства суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог через обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту права. Вимога про повернення галереї у власність позивача є похідною до вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим також задоволена бути не може.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду та доводили протилежне, у матеріалах справи відсутні.

У зв`язку із відмовою в позові судові витрати зі сплати судового збору до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

відмовити в позові повністю.

Судові витрати позивача залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Львівський іподром», код за ЄДРПОУ 35501892, м.Львів, вул.Стрийська,133;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ; адреса для кореспонденції АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2024 року.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО