Рішення

від 11.06.2024 по справі 160/8965/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуСправа №160/8965/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженої відповідальністю «Кам`янський трубний завод» (далі позивач, ТОВ «Кам`янський трубний завод») до Одеської митниці (далі відповідач, митний орган, митниця), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000196/2 від 22.03.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кам`янський трубний завод» зазначено, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, які на думку відповідача унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування є необґрунтованими та такими, що протирічать правовим нормам та правовим висновкам Верховного Суду щодо тлумачення та застосування правових норм, викладених ним у постановах за наслідками розгляду подібних спорів. Так, в оскаржуваному рішенні (зокрема, у графі 33) митниця зазначила відповідні розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування. Позивач вважає висновки митниці необґрунтованими й такими, що протирічать наданим в ході декларування документам. Твердження митниці про ненадання транспортних документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам митного оформлення та спростовуються наявними у митниці в ході митного оформлення документами. Позивач стверджує, що надані ТОВ «Кам`янський трубний завод» документи до митного органу на підтвердження транспортних витрат підтверджували факт здійснення комбінованого перевезення товарів (морським та наземним транспортом) та загальну вартість понесених транспортних витрат. При цьому, фактично, оплата транспортних витрат була здійснена вже після митного оформлення товарів. Решта зауважень митниці, на думку позивача, не може бути підставою для коригування митної вартості придбаного ТОВ «Кам`янський трубний завод» товару, оскільки не впливає на правильність визначення його митної вартості. Також, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості, однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.04.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшов від Одеської митниці відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. Власну позицію відповідач аргументував тим, що під час здійснення митного контролю за поданими декларантом ТОВ «Кам`янський трубний завод» документами разом з митною декларацією Одеською митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Відповідні фактори, на думку відповідача, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, отже позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, тому митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Позивач повідомив митницю про те, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством; надані документи у своїй сукупності не мають ніяких розбіжностей і дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі й зазначив, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані відповідачем через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митна вартість товарів була визначена митницею за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визначеної митним органом митної вартості товарів за ЕМД від 14.02.2024 р. №UA209230/2024/014599 на рівні 1,60 дол. США/кг. Зважаючи на викладене вище, Одеська митниця вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

02.05.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшла від ТОВ «Кам`янський трубний завод» відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що наведені у відзиві на позовну заяву заперечення митного органу дублюють рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких пояснень по суті питання та підстав прийняття або не прийняття конкретної позиції позивача. Натомість, ТОВ «Кам`янський трубний завод» наведено у позовній заяві порушення з боку відповідача та надано пояснення з посиланням на норми закону. Позивач вважає, що будь-які зауваження щодо декларації країни відправника не є прийнятними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, у зв`язку з чим посилання на таку обставину як підставу для відмови є нікчемним. Також позивач звернув увагу суду на те, що на вимогу Одеської митниці декларантом було замовлено експертну оцінку товару, що поставляється, й відповідно до висновку від 21.03.2024 р., рівень цін на труби що імпортуються за даним контрактом (інвойсом) відповідає поточній кон`юнктурі ринку. За викладених обставин, ТОВ «Кам`янський трубний завод» стверджує, що документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару. Будь-які посилання відповідача на ту обставину, що саме позивач має довести ціну товару в контексті витребування додаткових документів, не мають приймаються, оскільки, як зауважив позивач, порядок визначення ціни товару чітко прописаний Митний кодекс України, який в свою чергу позбавляє митний орган безпідставно витребувати додаткові документи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2023 р. між ТОВ «Кам`янський трубний завод» (Покупець) та LIAOCHENG TONGYUN PIPE INDUSTRY CO., LTD (Китай) (Продавець) було укладено Контракт за №TY20230901.

Відповідно до п. 1.1. даного Контракту, Продавець зобов`язується на умовах та спосіб визначений Додатками до Контракту поставляти Покупцю сталеві заготовки та труби (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до Додатку №2 від 08.12.2023 р., Сторонами визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови оплати.

Відповідно до інвойсу від 26.12.2023 р. визначено вартість товару на рівні 24 245, 21 доларів США.

За поставлений Товар Покупець розрахувався у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення від 11.12.2023 р. та 13.05.2024 р.

Відповідно до інвойсу та коносаменту, умови поставки «CFR» RENI, UKRAINE. CFR».

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс», які передбачають міжнародні базові умові поставки, в редакції 2010 року (Інкотермс 2010), введеними в дію з 01.01.2011р., по відношенню до транспортування вантажів морським шляхом або внутрішніми водними магістралями використовується, зокрема, поняття CFR (англ. Cost and Freight, укр. - вартість і фрахт).

«CFR («Вартість і фрахт») зазначений порт призначення» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов на борт судна в порту відвантаження та доставлений на зафрахтованому продавцем судні до порту призначення.

Основні обов`язки продавця полягають в експортному митному оформленні для вивезення товару з оплатою експортних мит та інших зборів у країні відправлення, у доставці товару до порту призначення, а саме: продавець повністю організує доставку товару до погодженого у договорі порту країни призначення, зокрема, навантаження на складі чи заводі, доставка до порту відплиття і саме зафрахтоване судно, безпосередньо морське перевезення. Для цього продавець самостійно і на свій ризик укладає договори транспортування вантажу до судна, його навантаження та фрахту. Дані витрати входять у повну вартість товару згідно з умовами постачання. Отже, це правило означає оплату покупцем у складі піни товару вартості товару та його фрахту, тобто доставки водним транспортом до порту призначення. Подальші організаційні заходи і витрати бере на себе покупець- імпортер. Сюди входять: виконання імпортного митного оформлення з оплатою імпортних мит та зборів, розвантаження товару в порту, доставка до складу, магазину або кінцевого покупця та пов`язані з цим транспортні витрати.

Таким чином, ціна на умовах CFR означає, що контрактна ціна за товар включає суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження у порту.

Термін CFR передбачає, що договір страхування не зобов`язана укладати жодна із сторін.

21.03.2024 р. уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ФОП ОСОБА_1 було подано до митного оформлення митну декларацію (далі МД) 24UA500500009906U8, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: « 1.Труби сталеві безшовні, з нелегованої вуглецевої сталі, гарячедеформовані круглого поперечного перерізу, без різьби, фітингів та теплової ізоляції, невійськового призначення та не подвійного використання. ДСТУ 8938:2019 Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 25*5,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 21 шт.; 404 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 38*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 9 шт.; 438 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 40*5,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 56 шт.; 1834 кг; Гарячекатана труба (Сталь 45) розм. 45*6,0*6000- 12000 мм; 2 зв`язки; 61 шт.; 2695 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 45*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 17 шт.; 1142 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 48*6,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 24 шт.; 1100 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 54*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 20 шт.; 2058 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 57*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 12 шт.; 1596 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*8,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 10 шт.; 1028 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*10,0*6000- 12000 мм; 1 зв`язка; 20 шт.; 2060 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*12,0*6000-12000 мм; 2 зв`язки; 23 шт.; 3048 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*14,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 9 шт.; 1068 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 63,5*9,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 10 шт.; 990 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 68*8,0*6000-12000 мм; 2 зв`язки; 18 шт.; 2006 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 70*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 11 шт.; 1534 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 70*14,0*6000- 12000 мм; 1 зв`язка; 7 шт.; 1026 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 73*20,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 4 шт.; 802 кг; Гарячекатана труба (Сталь 45) розм. 76*16,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 6 шт.; 1576 кг; Виробник: LIAOCHENG TONGYUN PIPE INDUSTRY CO., LTD Країна виробництва Китай, CN.».

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 МД.

Під час здійснення митного контролю за МД №24UA500500009906U8 від 21.03.2024 р. митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1) У банківських платіжних документах від 11.12.2023 р. №469584819, від 13.03.2024 р. №478962215 зазначено, що оплата здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023 р. №TY20230901 та додатку 2 від 08.12.2023 р. При цьому розмір оплати за цими платіжними документами не відповідає додатку 2 від 08.12.2023 р. Також у зазначених платіжних документах відсутні посилання на інвойс від 26.12.2023 р. №TY20230901-2, що унеможливлює однозначне співставлення даних оплат до поставленої парти товарів;

2) Відповідно п. 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023 №TY20230901 найменування і кількість товар, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору, визначається в додатках до цього договору. Проте асортимент та вартість товарів згідно додатку 2 від 08.12.2023 не відповідають фактично поставленим за інвойсом від 26.12.2023 р. №TY20230901-2;

3) в копії декларації країни відправлення №020220230001153026 від 30.12.2023 р. не зазначений рахунок-фактура (інвойс) TY20230901-2 від 26.12.2023 р. Також у вказаній декларації зазначений номер коносаменту від 01.01.2024 р. №TJN0300097, якого не існувало на момент оформлення декларації. Також в зазначеній декларації не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки CFR;

4) не надано переклад копії декларації країни відправлення №020220230001153026 від 30.12.2023 р.

Листом за вих. №2203-1 від 22.03.2024 р. директор ТОВ «Кам`янський трубний завод» надав відповідачу пояснення на зауваження митного органу та повідомив про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

22.03.2024 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000196/2, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ «Кам`янський трубний завод» у МД скоригована митницею за резервним метод визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України.

Зі змісту спірного рішення слідує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000196/2 від 22.03.2024 р. використано рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: Товар №1 згідно ЕМД від 14.02.2024 р. №UA209230/2024/014599 на рівні 1,60 дол. США/кг.

Також позивачу відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2024/000361.

Скориставшись правом визначеним п. 2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг.

Не погоджуючись із рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «Кам`янський трубний завод» звернулося з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (далі МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.

Стосовно зауважень митного органу щодо зазначення номеру інвойсу у платіжних повідомленнях системи SWIFT, слід зазначити, що згідно узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р. (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017 р.) платіжне доручення без вказівки у ньому посилання на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Так, умовами контракту №TY20230901 від 01.09.2023 р., не передбачено отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу) для проведення оплати товару.

Як зауважив позивач, оплата проводилася на підставі укладеного контракту №TY20230901 від 01.09.2023 р. та Додатку №2 від 08.12.2023 р. до нього, що відповідає даним, зазначеним у гр. 70 «Призначення платежу» у платіжних документах системи SWIFT. (п. 8 Додатку №2 від 08.12.2023 р).

Щодо вартості складових товару, різниці між додатком та фактичною оплатою позивач надав митниці й суду наступні пояснення.

Відповідно до Додатку №2 від 08.12.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту №TY20230901 від 01.09.2023 р., у п. 9 наявний наступний текст: «Толеранс по вазі складає +/- 10%. Остаточна сума поставки розраховується за фактичною вагою нетто (кг).»

Натомість, толеранс (відхилення) по вазі між товаром зазначеним у Додатку №2 від 08.12.2023 р. та фактично поставленим, складає менше ніж 10%, у зв`язку з чим, як стверджує позивач, умови контракту не були порушені.

Одночасно із цим позивач наголосив, що сума оплати за SWIFT повідомленнями від 11.12.2023 р. №469584819, від 13.03.2024 р. №478962215 повністю співпадає з сумою фактично поставленого товару.

Отже, у спірному випадку позивач, як Покупець, сплатив саме за таку кількість Товару, який отримав в межах толерансу та умовами Контракту.

Також позивач звернув увагу на те, що на вимогу Одеської митниці декларантом було замовлено експертну оцінку товару, що поставляється.

У відповідно до наявної у матеріалах справи копії Висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспетиза» №601 від 21.03.2024р., рівень цін на труби що імпортуються за даним контрактом (інвойсом) відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

За викладених обставин, документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.

Стосовно зауважень митного органу щодо наданої до митного оформлення копії декларації країни відправлення слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Оскільки митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, вимога відповідача про надання її перекладу, в межах спірних правовідносин, є необґрунтованою.

Крім того, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення складена китайською мовою, відповідно до законодавства КНР.

У спірному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

При цьому, суд вважає, що наявність технічних недоліків в оформленні певних документів, зі змісту яких вбачається фактичний рух активів, не може бути підставою для визнання відсутності відповідного факту.

Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано яким чином зазначення чи не зазначення рахунку-фактури (інвойсу), коносаменту та умов поставки у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.

При цьому, умови поставки товару були зазначені у зовнішньоекономічному контракті, додатках, інвойсі та в інших документах, які були надані декларантом до митного органу для здійснення митного оформлення товарів.

Крім того, суд враховує, що декларація країни відправлення не є документом, створеним позивачем, у зв`язку з чим недоліки в її оформленні та зауваження митниці до цього документу не можуть покладати на позивача надмірний тягар у вигляді збільшення митної вартості за товар.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.

Поряд з цим, слід взяти до уваги, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №598 Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Щодо обставин про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації.

Обставини про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який декларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 р. по справі №815/6827/17, від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17, від 07.08.2018 р. по справі №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, слід вважати, що надані декларантом до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену декларантом митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу них норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 МК України, зроблено висновок про те, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03. 2018 р. у справі №815/3142/17.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 р. у справі №825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 р. у справі №804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МK України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 р. у справі №1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що наведені відповідачем підстави жодним чином не перешкоджали митному органу перевірити митну вартість імпортованих товарів на підставі наданих позивачем документів.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а самі по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною 5 статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 МК України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У постанові від 29.01.2019 р. по справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення митниці, в ньому міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, на підставі якої проведено митне оформлення подібного товару і не проведено детальне дослідження декларації з доданими до неї документами.

З огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ТОВ «Кам`янський трубний завод» належним чином доведено протиправність оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів.

В свою чергу, відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваного рішення не доведено.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» (вул. Юдіна, 15-Б, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42330085) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000196/2 від 22.03.2024 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» (код ЄДРПОУ 42330085) судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса