Ухвала

від 26.07.2024 по справі 160/8965/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8965/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №160/8965/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №160/8965/24 позов задоволено.

10.07.2024 Одеською митницею подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів направлення копій апеляційної скарги з додатками позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або листом з описом вкладення; документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Вищезазначену ухвалу скаржник отримав 15.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».

24.07.2024 Одеською митницею, на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, а у разі неможливості відстрочення продовжити строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги. В обґрунтування вищевказаного клопотання скаржник зазначає, що у нього відсутня можливість надати докази оплати судового збору, так як в умовах воєнного стану у Одеської митниці відсутні бюджетні надходження на оплату судового збору.

Перевіривши доводи вищевказаних клопотань, встановлено, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.

При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Судом встановлено, що в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, скаржник звертає увагу, і просить суд врахувати те, що сума залишку коштів, що містяться на рахунку Одеської митниці на теперішній час, є недостатньою для оплати судового збору по справі № 160/8965/24. При цьому, звертає увагу, що Одеська митниця звернулася з листом до Держмитслужби щодо розгляду питання щодо виділення додаткових коштів за КПКВ 3506010 «Керівництво та управління у сфері митної політики» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для здійснення претензійної роботи, ефективного оскарження судових рішень, винесених не на користь митного органу.

Водночас, суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених доводів скаржника, оскільки обов`язковість та можливість сплати судового збору у нього, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Витяг з виписки з рахунка за 21.07.2024 на який зокрема посилається скаржник не може вважатися належною підставою для відстрочення сплати судового збору у даній справі, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право своєчасно в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника не дають підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому заявлене клопотання є таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, суд зазначає таке.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Як вже було встановлено судом, скаржник у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги посилається на відсутність можливості надати докази оплати судового збору, так як в умовах воєнного стану у Одеської митниці відсутні бюджетні надходження на оплату судового збору.

Проте, Одеська митниця, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність або недостатність коштів на рахунках останнього, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану саме по собі є безпідставним, оскільки скаржник в період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняв.

Введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Окрім того, Одеська митниця не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися належною підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі.

При цьому, вирішення клопотань про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у цій справі під час вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на їх вирішення, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданих клопотань зроблено висновок про відсутність підстав для їх задоволення, як наслідок розгляд таких клопотань окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України без подальшого відстрочення та продовження строку не несе для скаржника ніяких правових наслідків, оскільки визначений законодавством та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінився.

Розгляд поданих скаржником клопотань про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги і направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні цих клопотань у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України, без відстрочення та продовження йому цього строку буде впливати виключно на дотримання формального характеру розгляду цих клопотань окремою ухвалою суду, безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та в свою чергу збільшить витрати бюджетних коштів на поштове пересилання скаржнику копії такої ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для продовження процесуального строку.

Враховуючи зазначене, станом на 26.07.2024 скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід йому повернути.

Керуючись статтями 7, 126, 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору відмовити.

У задоволенні клопотання Одеської митниці про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №160/8965/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (26.07.2024) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник