Постанова

від 14.11.2024 по справі 160/8965/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/8965/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (суддя Неклеса О.М.) по справі №160/8965/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янський трубний завод» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000196/2 від 22.03.2024 р.

Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року позов задоволено.

Рішення суду фактично мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, суд зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації наявній в інформаційних базах митниці, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга

обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також наявність у митниці інформації щодо раніш розмитнених подібних товарів, яку і було застосовано при коригуванні митної вартості. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 01.09.2023 р. між ТОВ Кам`янський трубний завод (Покупець) та LIAOCHENG TONGYUN PIPE INDUSTRY CO., LTD (Китай) (Продавець) було укладено Контракт за №TY20230901.

Відповідно до п. 1.1. даного Контракту, Продавець зобов`язується на умовах та спосіб визначений Додатками до Контракту поставляти Покупцю сталеві заготовки та труби (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до Додатку №2 від 08.12.2023 р., Сторонами визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови оплати.

Відповідно до інвойсу від 26.12.2023 р. визначено вартість товару на рівні 24 245, 21 доларів США.

За поставлений Товар Покупець розрахувався у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення від 11.12.2023 р. та 13.05.2024 р.

Відповідно до інвойсу та коносаменту, умови поставки CFR RENI, UKRAINE. CFR.

21.03.2024 р. уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ФОП ОСОБА_1 було подано до митного оформлення митну декларацію (далі МД) 24UA500500009906U8, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: 1.Труби сталеві безшовні, з нелегованої вуглецевої сталі, гарячедеформовані круглого поперечного перерізу, без різьби, фітингів та теплової ізоляції, невійськового призначення та не подвійного використання. ДСТУ 8938:2019 Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 25*5,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 21 шт.; 404 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 38*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 9 шт.; 438 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 40*5,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 56 шт.; 1834 кг; Гарячекатана труба (Сталь 45) розм. 45*6,0*6000- 12000 мм; 2 зв`язки; 61 шт.; 2695 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 45*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 17 шт.; 1142 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 48*6,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 24 шт.; 1100 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 54*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 20 шт.; 2058 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 57*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 12 шт.; 1596 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*8,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 10 шт.; 1028 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*10,0*6000- 12000 мм; 1 зв`язка; 20 шт.; 2060 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*12,0*6000-12000 мм; 2 зв`язки; 23 шт.; 3048 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 60*14,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 9 шт.; 1068 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 63,5*9,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 10 шт.; 990 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 68*8,0*6000-12000 мм; 2 зв`язки; 18 шт.; 2006 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 70*10,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 11 шт.; 1534 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 70*14,0*6000- 12000 мм; 1 зв`язка; 7 шт.; 1026 кг; Гарячекатана труба (Сталь 20) розм. 73*20,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 4 шт.; 802 кг; Гарячекатана труба (Сталь 45) розм. 76*16,0*6000-12000 мм; 1 зв`язка; 6 шт.; 1576 кг; Виробник: LIAOCHENG TONGYUN PIPE INDUSTRY CO., LTD Країна виробництва Китай, CN..

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 МД.

Під час здійснення митного контролю за МД №24UA500500009906U8 від 21.03.2024р. митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1) У банківських платіжних документах від 11.12.2023 р. №469584819, від 13.03.2024 р. №478962215 зазначено, що оплата здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023 р. №TY20230901 та додатку 2 від 08.12.2023 р. При цьому розмір оплати за цими платіжними документами не відповідає додатку 2 від 08.12.2023 р. Також у зазначених платіжних документах відсутні посилання на інвойс від 26.12.2023 р. №TY20230901-2, що унеможливлює однозначне співставлення даних оплат до поставленої парти товарів;

2) Відповідно п. 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023 №TY20230901 найменування і кількість товар, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору, визначається в додатках до цього договору. Проте асортимент та вартість товарів згідно додатку 2 від 08.12.2023 не відповідають фактично поставленим за інвойсом від 26.12.2023 р. №TY20230901-2;

3) в копії декларації країни відправлення №020220230001153026 від 30.12.2023 р. не зазначений рахунок-фактура (інвойс) TY20230901-2 від 26.12.2023 р. Також у вказаній декларації зазначений номер коносаменту від 01.01.2024 р. №TJN0300097, якого не існувало на момент оформлення декларації. Також в зазначеній декларації не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки CFR;

4) не надано переклад копії декларації країни відправлення №020220230001153026 від 30.12.2023 р.

Запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Листом за вих. №2203-1 від 22.03.2024 р. директор ТОВ Кам`янський трубний завод надав відповідачу пояснення на зауваження митного органу та повідомив про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

22.03.2024 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000196/2, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ Кам`янський трубний завод у МД скоригована митницею за резервним метод визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України.

Зі змісту спірного рішення слідує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000196/2 від 22.03.2024 р. використано рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: Товар №1 згідно ЕМД від 14.02.2024 р. №UA209230/2024/014599 на рівні 1,60 дол. США/кг.

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставною позицію митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Так, щодо зауважень митного органу щодо зазначення номеру інвойсу у платіжних повідомленнях системи SWIFT, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що умовами контракту №TY20230901 від 01.09.2023 не передбачено отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу) для проведення оплати товару. У спірному випадку оплата проводилася на підставі укладеного контракту №TY20230901 від 01.09.2023 р. та Додатку №2 від 08.12.2023 р. до нього, що відповідає даним, зазначеним у гр. 70 Призначення платежу у платіжних документах системи SWIFT. (п. 8 Додатку №2 від 08.12.2023 р).

Щодо зауважень Митниці по вартості складових товару, різниці між додатком до Договору та фактичною оплатою, то позивач надавав Митниці пояснення, які підтверджували сплату позивачем за товар саме у тих обсягах, в яких товар фактично був поставлений. Так, відповідно до Додатку №2 від 08.12.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту №TY20230901 від 01.09.2023 р., у п. 9 наявний наступний текст: Толеранс по вазі складає +/- 10%. Остаточна сума поставки розраховується за фактичною вагою нетто (кг). У спірному випадку, толеранс (відхилення) по вазі між товаром зазначеним у Додатку №2 від 08.12.2023 р. та фактично поставленим, складає менше ніж 10%, що відповідає умовам Договору. У свою чергу, сума оплати за SWIFT повідомленнями від 11.12.2023 р. №469584819, від 13.03.2024 р. №478962215 повністю співпадає з сумою фактично поставленого товару.

Тобто, у спірному випадку позивач, як Покупець, сплатив саме за таку кількість Товару, який отримав в межах толерансу та умовами Контракту.

Стосовно зауважень митного органу щодо митної декларації країни відправлення, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що така декларація не є документом, створеним позивачем, при цьому, митним органом не було обгрунтовано того, яким чином виявлені в цій декларації недоліки (не зазначення рахунку-фактури (інвойсу), коносаменту та умов поставки) впливають чи можуть влипнути на числові значення митної вартості товару, що визначені позивачем.

Таким чином, проаналізувавши підстави, з якими Митниця пов`язувала наявність розбіжностей в поданих документах та те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідно і визначені Митницею підстави для витребування додаткових документів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про наявність обгрунтованих сумнівів у Митниці щодо правильності визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку у Митниці не існувало правових підстав для здійснення коригування митної вартості.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, сам факт наявності в інформаційних базах іншої визнаної митної вартості товарів не може бути самостійно підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки вказане не передбачено Митним кодексом України. Тобто, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

До того ж, у спірному випадку позивачем, на вимогу Одеської митниці, було замовлено експертну оцінку товару, що поставляється.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії Висновку Державного підприємства Укрпромзовнішекспетиза №601 від 21.03.2024р., рівень цін на труби що імпортуються за даним контрактом (інвойсом) відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року по справі №160/8965/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 14.11.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк