Ухвала

від 12.06.2024 по справі 200/1370/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 червня 2024 року Справа №200/1370/21-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» (код ЄДРПОУ 00191135; адреса: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, корпус 4) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079; адреса: 49000, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 57), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783; адреса: 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А), Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187; адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785; адреса: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 68) про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037285,00 грн. та пені у розмірі 118484165,04 грн., -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться зазначена адміністративна справа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом щодо всіх заявлених позовних вимог із зазначенням інших підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалу суду позивачем отримано 16 травня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

17 травня 2024 року від адвоката Благодір Р.В. на підставі відповідного ордеру від 17 травня 2024 року про надання правової допомоги ПрАТ «Харцизький трубний завод» до суду подано заяву про його допуск до електронної судової справи. Такий допуск адвокату надано 29 травня 2024 року і в той же день ним отримано ухвалу суду від 15 травня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

На усунення недоліків позовної заяви представником позивача 31 травня 2024 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, у відповідності до усталеної на той час судової практики. Крім того зазначено про вплив обмежень, які були введенні на всій території України з 12 березня 2020 року у зв`язку із встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами та доповненнями) карантину, який діяв по 30 червня 2023 року.

Щодо дотримання строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, суд вважає за доцільне зауважити на такому.

Як вже було зазначено судом вище по тексту, ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 16 травня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Приписами КАС України саме на позивача покладено обов`язок щодо усунення недоліків позовної заяви, встановлених судом у відповідній ухвалі.

Безумовним фактом належного представництва інтересів позивача у суді є, зокрема, укладення з адвокатом, адвокатським бюро чи об`єднанням відповідного договору про надання правової допомоги у відповідному суді і подання таким адвокатом належним чином оформленого ордеру, а на його підставі і документів, право на подання яких визначено такими договором, ордером, КАС України.

17 травня 2024 року від адвоката Благодір Р.В. на підставі відповідного ордеру від 17 травня 2024 року про надання правової допомоги ПрАТ «Харцизький трубний завод» до суду подано заяву про надання йому допуску до електронної судової справи. Такий допуск адвокату надано 29 травня 2024 року і в той же день ним отримано ухвалу суду від 15 травня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Проте, на переконання суду, обставина надання адвокату Благодір Р.В. доступу до електронної судової справи 29 травня 2024 року не є підставою для недотримання встановленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви, який розпочав свій перебіг з 16 травня 2024 року, з наступних підстав: - позивач має доступ до електронної судової справи в підсистемі «Електронний суд»; - позивач 16 травня 2024 року отримав ухвалу суду від 15 травня 2024 року і мав можливість 17 травня 2024 року ознайомити з нею адвоката, з яким укладено договір про надання правової допомоги від 17 травня 2024 року; - всі процесуальні документи, які постановлені судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій у даній справі, є у вільному доступі на відповідному офіційному сайті у мережі Інтернет; - позивач має усі документи, копії яких надавались до суду при попередньому розгляді справи, і у разі необхідності мав можливість своєчасно ознайомити з ними представника.

Отже, як наслідок, подання представником позивача до суду заяви про поновлення строку звернення до суду 31 травня 2024 року, тобто з порушенням встановленого судом п`ятиденного строку на усунення недоліків позовної заяви, жодним чином не впливає його звернення до суду із заявою про надання доступу до електронної справи, яке суд розцінює як таке, що здійснене з метою затягування строку виконання ухвали суду від 15 травня 2024 року і подальшого посилання на цю обставину як на таку, що обумовлює його дотримання.

Водночас, розглянувши матеріали адміністративної справи і заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо доводів представника позивача про існування на дату звернення з даним позовом відповідної судової практики щодо строків звернення до суду, з урахуванням триваючого характеру правопорушення, з позовами про оскарження бездіяльності та стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і пені, нарахованої на неї, усталеної згідно правових позицій як Верховного Суду України так і Верховного Суду.

Так, в обґрунтування зазначеного представник позивача посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17; від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17; від 13 липня 2022 року у справі №160/7635/20, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а; від 17 вересня 2020 року у справі №540/1537/19 тощо.

Втім, суд вважає, що наведені представником позивача правові позиції Верховного Суду для даних правовідносин не є актуальними, оскільки Велика Палата відступила від цих правових позицій та сформувала правовий висновок, що викладений у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про неможливість застосування таких правових позицій, а саме: «Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи при цьому на абсолютно різну природу правового регулювання, не можна погодитися з висновком про те, що при вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час вирішення тотожних спорів слід враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в цій справі».

Велика Палата Верховного Суду зазначає: «Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно правових спорів регулюється КАС України.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними».

Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду чітко визначено, що процесуальні строки, встановлені статтею 122 КАС України, поширюються й на спори зі стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування і пені, при цьому вони не можуть бути пролонговані або продовжені: «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».

Слід врахувати, що Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що процесуальні строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, не можуть застосовуватися у спорах, пов`язаних зі стягненням заборгованості з бюджетного відшкодування і пені, оскільки даний вид строків має іншу, відмінну правову природу: «ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду».

З позовною заявою у справі, що розглядається, ПрАТ «Харцизький трубний завод» звернулося лише 05.02.2021, після спливу процесуальних строків від останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ, про стягнення якої подано позов у цій справі. Відповідно і вимоги ПрАТ «Харцизький трубний завод» про стягнення пені, нарахованої на таку заборгованість, також заявлені поза межами встановленого статтею 122 КАС України процесуального строку.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про необхідність застосування до спірних у цій справі правовідносин строку позовної давності 1095 днів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі №805/2210/17-а позов ПрАТ «Харцизький трубний завод» задоволено частково.

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянути питання щодо внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Харцизький трубний завод» суми податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 57798213 грн. з урахуванням норм Податкового кодексу та висновків суду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у цій справі, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року скасовано, позов ПрАТ «Харцизький трубний завод» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС України, яка полягає у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування Приватним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 57798213,00 грн. для внесення до Тимчасового Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС України провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого Приватним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 57798213,00 грн.

Отже, у квітні 2018 року відповідно постанови Верховного Суду від 10 квітня 2018 року податковий орган повинен був відновити порушене право позивача щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 57798213,00 грн.

Втім, до теперішнього часу позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на примусове виконання вказаного судового рішення, в тому числі і в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України.

Крім того, позивачем до лютого 2021 року взагалі не вчинялися будь-які дії, спрямовані на спонукання органу податкової служби до відшкодування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2015 року і стягнення нарахованої на неї пені.

Щодо посилання представника позивача на обмеження, які були введенні на всій території України з 12 березня 2020 року у зв`язку із встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.02.2020, Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України встановив карантин, який діяв до 30 червня 2023 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон №540-IX), яким до окремих положень КАС України внесені зміни.

Зокрема, Законом №540-IX розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Слід зазначити, що відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас суд зазначає, що саме лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для подання до суду адміністративного позову.

При цьому, слід наголосити на тому, що встановлення карантину і обмежень, на які посилається представник позивача у заяві, жодним чином не обмежувало право позивача на звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений ст. 122 КАС України. Таке право, з пропуском встановленого шестимісячного строку, було реалізовано позивачем лише у лютому 2021 року, що також свідчить про відсутність впливу вказаної обставини на право позивача своєчасно звернутися з даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду і можливості його реалізації у встановлений законом спосіб.

Отже, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про те, що дійсно причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку із встановленням карантину.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що пропуск позивачем передбаченого ст.122 КАС України строку звернення до суду, не обумовлений поважними причинами, тому згідно ч. 1 ст. 121 КАС України відсутні підстави для його поновлення.

З приводу заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначив, що не вбачає поважних причин для пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки такі не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Однак, не зважаючи на це, представником позивача на виконання ухвали повторно подано заяву про поновлення строку звернення до суду без зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом і не навів при цьому поважних та об`єктивних причин його пропуску.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема у статті 161 КАС України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 13 ст. 171 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем і його представником не усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом у вищевказаній ухвалі від 15 травня 2024 року.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Слід також звернути увагу учасників справи, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не є такими, що запроваджені з метою відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 161, 240 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення Приватному акціонерному товариству «Харцизький трубний завод» строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Приватним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037285,00 грн. та пені у розмірі 118484165,04 грн.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» (код ЄДРПОУ 00191135; адреса: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, корпус 4) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079; адреса: 49000, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 57), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783; адреса: 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А), Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187; адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785; адреса: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 68) про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037285,00 грн. та пені у розмірі 118484165,04 грн. залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвалу складено 12 червня 2024 року.

Суддя С.В. Ушенко