Постанова

від 19.08.2024 по справі 200/1370/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року справа №200/1370/21-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Азарової К.В.,

представника позивача Благодіра Р.В.,

представника відповідача Палагути С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/1370/21-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість та пені, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач ПрАТ «Харцизький трубний завод» звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58 037 285,00 грн, пені у сумі 118 484 165,04 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Харцизький трубний завод» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, серпень 2015 року в розмірі 58 037 285,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 36 490 603,82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року рішення суду першої інстанції змінено.

Абзац другий рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 57 798 213,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 37 377 229,85 грн».

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року задоволено частково касаційні скарги ПрАТ «Харцизький трубний завод», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Донецькій області.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач звертався до суду першої інстанції лише із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про стягнення пені за період з 04 червня 2015 року по 05 лютого 2018 року.

В свою чергу, суд належної оцінки наведеній заяві не надав, а також у порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України не надав можливості платнику скористатися правом подати відповідну заяву щодо іншої частини позовних вимог.

Адже, у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

Суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року справа прийнята до провадження та ухвалою від 15 травня 2024 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків - надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку, доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку.

31 травня 2024 року представником позивача надана до суду заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що на дату звернення до суду з цим позовом (лютий 2021 року) практика Верховного Суду визначала про не застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки вони мали триваючий характер.

Проте, на початку 2023 року відбулася зміна судової практики, за якою визначено шестимісячний строк звернення до суду зі спірними вимогами.

Позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2021 року, тобто за два роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду. Тому в даному випадку зміна судової практики щодо строків звернення до суду є поважними причинами в розумінні КАС України.

Крім того, в зв`язку з внесенням до Податкового кодексу України змін Законом № 1797 від 21.12.2016 реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, які діяли до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачали його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яке підлягало перерахуванню платнику податків.

В разі внесення заяв про бюджетне відшкодування до Реєстру, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 01.01.2017 єдиний Реєстр та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими до 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених в такому реєстрі, здійснювалося в хронологічному порядку відповідно черговості надходження заяв про поверненні таких сум бюджетного відшкодування в межах сум, визначених Законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав тільки у лютому 2021 року, оскільки не отримав відповіді від податкового органу та казначейства на листи про повернення відшкодування з ПДВ.

Крім того, з березня 2020 року на всій території України був впроваджений карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, який діяв по 30 червня 2023 року.

Щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, то цей строк 1095 днів повинен обчислюватися з дня погашення заборгованості, а якщо таке погашення не відбулося, то перебіг строку звернення до суду з цими вимогами не розпочався.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в задоволенні заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом відмовлено.

Визнано неповажними причини пропуску ПрАТ Харцизький трубний завод строку звернення до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037 285,00 грн та пені у розмірі 118484 165,04 грн.

Позовну заяву ПрАТ Харцизький трубний завод до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037 285,00 грн та пені у розмірі 118484 165,04 грн залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Апеляційна скарга містить такі самі доводи, як і в заяві про поновлення строку звернення до суду від 31 травня 2024 року, поданої до суду першої інстанції.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

У лютому 2021 року ПрАТ «Харцизький трубний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037 285,00 грн, пені у сумі 118484 165,04 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Харцизький трубний завод» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, серпень 2015 року в розмірі 58037 285,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 36490 603,82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року рішення суду першої інстанції змінено.

Абзац другий рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 57798 213,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 37377 229,85 грн».

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року задоволено частково касаційні скарги ПрАТ «Харцизький трубний завод», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Донецькій області.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач звертався до суду першої інстанції лише із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про стягнення пені за період з 04 червня 2015 року по 05 лютого 2018 року.

В свою чергу, суд належної оцінки наведеній заяві не надав, а також у порядку статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України не надав можливості платнику скористатися правом подати відповідну заяву щодо іншої частини позовних вимог.

Адже, у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

Суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року справа прийнята до провадження та ухвалою від 15 травня 2024 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків - надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку, доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку.

31 травня 2024 року представником позивача надана до суду заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в задоволенні заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом відмовлено.

Визнано неповажними причини пропуску ПрАТ Харцизький трубний завод строку звернення до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037 285,00 грн. та пені у розмірі 118484 165,04 грн.

Позовну заяву ПрАТ Харцизький трубний завод до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість у розмірі 58037 285,00 грн та пені у розмірі 118484 165,04 грн залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками адміністративного та судового оскарження (справи № 805/2387/15-а, № 805/2210/17-а), з врахуванням висновків документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Харцизький трубний завод», викладених в акті № 15/28-10-47-06/00191135 від 20.03.2017, проведеної на виконання судового рішення від 15.11.2017 у справі № 805/2210/17-а, податковим органом не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 58 037 285, 00 грн, а саме за лютий 2015 року - 57 798 213, 00 грн та серпень 2015 року - 239 072, 00 грн (т.1 а.с.62-76).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року та серпень 2015 року в розмірі 58037 285 грн є узгодженою з 20.03.2017.

Також встановлено, що позивачем до часу звернення до суду з цим позовом у лютому 2021 року не вчинялися будь-які дії щодо відшкодування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2015 року та стягнення нарахованої на неї пені.

Оцінка суду.

На підставі частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватися не можуть.

Враховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на вищевикладене та висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та пені, а не 1095 днів, або незастосування строків позовної давності з урахуванням триваючого характеру правопорушення, як помилково вважає апелянт.

Суд не приймає посилання апелянта на посилається на правові позиції Верховного Суду у справах № 822/553/17, № 822/553/17, № 640/14865/16-а, № 540/1537/19 тощо, оскільки під час вирішення спорів суди повинні враховувати останні правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в конкретній справі.

Отже, наведені позивачем правові позиції Верховного Суду для даних правовідносин не є актуальними, оскільки Велика Палата відступила від цих правових позицій та сформувала правовий висновок, що викладений у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Щодо визначення дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз вищезазначених положень Податкового Кодексу України свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Тобто, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи 19.03.2015 позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податку у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у рядку Д2, Д4 якої зазначив суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 57 798 213,00 грн (т. 1 а.с. 24-27 ).

Разом з податковою декларацією позивач надав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у якій відобразив суму бюджетного відшкодування в розмірі 57 798 213,00 грн (т.1 а. с. 28-29).

16.09.2015 позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податку у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, у рядку Д3, Д4 якої зазначив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 239 072,00 грн (т. 1 а. с. 30-33).

Разом з податковою декларацією позивач надав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у якій відобразив суму бюджетного відшкодування в розмірі 239 072, 00 грн (т.1 а. с. 34-35).

За наслідками адміністративного та судового оскарження (справи № 805/2387/15-а, № 805/2210/17-а), з врахуванням висновків документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Харцизький трубний завод», викладених в акті № 15/28-10-47-06/00191135 від 20.03.2017, проведеної на виконання судового рішення у справі № 805/2210/17-а, податковим органом не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 58 037 285,00 грн, а саме за лютий 2015 року - 57 798 213,00 грн та серпень 2015 року - 239 072,00 грн (т.1 а.с.62-76).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року та серпень 2015 року в розмірі 58037 285 грн є узгодженою з 20.03.2017.

Відповідно до вимог податкового законодавства, які були чинними на час закінчення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Харцизький трубний завод» (пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200, п. 200.15 ст. 200, п. 200.12 ст. 200 ПК України), податковий орган був зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивача у розмірі 58037 285 грн на наступний робочий день після складання акту перевірки, тобто 21.03.2017.

До теперішнього часу податковим органом не виконано свій обов`язок щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ даних про узгоджену суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивача у розмірі 58037 285 грн.

Отже, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав в спірних правовідносинах в березні 2017 року.

Проте, позивач тільки в січні 2021 року почав вчиняти активні дії з метою захисту порушених прав та законних інтересів, зокрема звернувся із заявою до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відображення в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про узгоджену суму бюджетного відшкодування в розмірі 58037285 грн за лютий та серпень 2015 року.

А з позовом до суду ПрАТ «Харцизький трубний завод» звернулося лише 05.02.2021, тобто, як з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України, так і за межами 1095 днів, - строку звернення до суду, який було визначено судовою практикою у 2021 році.

Позивачем не надано жодних належних доказів вчинення в проміжок часу з березня 2017 року по лютий 2021 року будь-яких дій, спрямованих на спонукання органу податкової служби до відшкодування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2015 року та серпень 2015 року, стягнення пені.

Відтак, посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав у 2021 року не заслуговують на увагу.

При цьому суд погоджується, з врахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2023 (справа LEGROS AND OTHERS v. FRANCE»), що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами рішень, нового розгляду справи, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час звернення з позовом до суду та розгляду справи.

Проте, суд не приймає доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності в частині не застосування судової практики, яка була чинною на час звернення позивача з позовом, оскільки, як зазначалося вище, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися в березні 2017 року, а з позовом звернувся тільки в лютому 2021 року, тобто за межами строку 1095 днів, який був застосовний до спірних правовідносин судами в лютому 2021 році.

З урахуванням цього не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку звернення до суду з посиланням на те, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах.

Щодо посилання апелянта на обмеження в зв`язку з встановленням карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.02.2020, Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України встановив карантин, який діяв до 30 червня 2023 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), яким до окремих положень КАС України внесені зміни.

Зокрема, Законом № 540-IX розділ VI Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, з огляду на зміни, внесені до п. 3 Розділу 6 «Прикінцеві положення» КАС України, посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для подання до суду адміністративного позову.

Позивачем не надано жодного доказу або обгрунтування, яким чином встановлення карантину і обмежень завадили позивачу звернутися до суду з цим позовом у визначений законом строк.

Крім того, суд звертає увагу, що з березня 2017 року, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, та до березня 2020 року, коли було запроваджено карантин, позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з цим позовом, проте жодних активних дій щодо захисту свого порушеного права не вчинив.

Щодо доводів апелянта, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені не розпочався, оскільки погашення бюджетної заборгованості з ПДВ відбулося, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має були розрахований відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України, а правильність розрахунку повинна бути перевірена судом.

Водночас, у спірних правовідносинах погашення заборгованості не відбулося, отже нарахування пені є передчасним та не відповідає положенням пункту 200.23 статті 200 ПК України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 810/3848/18.

Підсумовуючи вищевикладене, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з позовом є неповажними, інших належних обґрунтувань та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, тому відсутні поважні причини для поновлення строку позивачу звернення до суду з цим позовом.

На підставі частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог ПрАТ «Харцизький трубний завод» без розгляду.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/1370/21-а залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/1370/21-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 серпня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2024 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв