Постанова

від 12.06.2024 по справі 697/1581/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 697/1581/22Провадження № 22-ц/821/998/24категорія: 301020300

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

прокурора: Барбаш О.А.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Хорошун Оксана Володимирівна

відповідач: Бобрицька сільська рада Черкаського району Черкаської області

скаржник: Смілянська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу керівника Смілянської окружної прокуратури Валентина ТАНЦЮРИ на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Власової Б.В. в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,-

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 06 травня 2009 року ОСОБА_2 придбав у сільськогосподарського виробничого кооперативу «Грищинецький» плити перекриття (колгоспне овочесховище, колишній промгород) в кількості 50 штук, що підтверджується накладною № 6 від 06.05.2009 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 06.05.2009.

Дане овочесховище розміщене за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Грищинецький старостинський округ, за межами села Грищинці).

Починаючи з 2009 року, вказує позивач, він добросовісно володіє і користується даним овочесховищем. СВК "Грищинецький" припинив свою діяльність 25.05.2011 за спрощеною процедурою.

Відкритість володіння ОСОБА_1 овочесховищем полягає в тому, що з 2009 року останній не приховував факт знаходження майна в його володінні, позивач вживав звичайні заходи щодо забезпечення охорони майна, робив ремонтні роботи в ньому. Безперервність володіння овочесховищем полягає в тому, що з 2009 року по даний час (2022 рік) володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності за набувальною давністю на овочесховище, яке розміщене за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Грищинецький старостинський округ, за межами села Грищинці).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 07грудня 2023року позов - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на овочесховище, яке розміщене за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради, Грищинецький старостинський округ, за межами села Грищинці.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 не є власником, добросовісно заволодів чужим нерухомим майном - овочесховищем, яке розміщене за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Грищинецький старостинський округ, за межами села Грищинці, та понад 10 років продовжує відкрито, безперервно володіти ним, а відповідач не заперечує щодо задоволення позову, то наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

07 травня 2024 року керівник Смілянської окружної прокуратури В. Танцюра, вважаючи, що у даній справі порушено права та інтереси Бобрицької сільської ради Черкаської області, а ухвалене судом першої інстанції рішення є необґрунтованим, постановленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга керівника Смілянської окружної прокуратури В. Танцюри, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що позивач за відплатним договором придбав у СВК «Грищенецький» будівельні матеріали- плити перекриття в кількості 50 шт., з яких складалось овочесховище. Проте, у зв`язку з ліквідацією СВК «Грищенецький» позивач просить суд визнати за ним право власності на овочесховище, але будь-яких правовстановлюючих документів на дане нерухоме майно не надає. Відсутні докази про введення його в експлуатацію.

Позивачем не надано доказів давнісного володіння майном та ставлення до нього як до особистого, що є визначальним при розгляді такої категорії спорів. З матеріалів справи не вбачається, з якого часу користується позивач спірним майном, на якій правовій підставі використовує земельну ділянку комунальної власності під даним об`єктом нерухомого майна.

Скаржник стверджує, що визнання права власності у такий спосіб опосередковує перехід до особи поза конкурентними засадами права на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване, оскільки за приписами ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що Ліквідаційною комісією СВК «Грищинецький» відпущено, а позивачем ОСОБА_1 отримано за готівку плити перекриття (колгоспне овочесховище) (колишній промгород) в кількості 50 шт. по 200 грн., всього на суму 10000,00 грн., що підтверджується накладною № 6 від 06.05.2009 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 06.05.2009 (а.с.4).

Згідно довідки виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області від 25 травня 2022 року № 478, ОСОБА_1 користується овочесховищем, яке розміщене на земельній ділянці, розташованій в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Грищинецький старостинський округ, за межами с. Грищинці). Вище вказана земельна ділянка не сформована в державному земельному кадастрі (а.с.5).

Позивачем надано до суду технічний паспорт на овочесховище, замовником якого є позивач. Згідно даних технічного паспорта вбачається, що приміщення складське (літ. А1), споруджено у 1982 році, фундамент - бетонний, стіни - цегла, покрівля - суміщена, перекриття - залізобетонні плити, сходи - цегла.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку від 23.09.2022, виконаного ФОП ОСОБА_3 , станом на 23.09.2022 ринкова вартість овочесховища, яке розташоване на території адміністративних меж Бобрицької територіальної громади Грищинецького старостинського округу, загальною площею 312,1 кв.м становить 42995,00 грн. (а.с.11,12).

Згідно витягу по СВК «Грищинецький» (код ЄДРПОУ 02137714) від 09.10.2022 вбачається, що дана юридична особа припинила свою діяльність за спрощеною процедурою, запис від 25.05.2011 за №10071720016000121, вид діяльності був - вирощування зернових та технічних культур (а.с.13,14).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зіст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майномпротягом п`яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змістустатті 344ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку, при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності, необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема те, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

При цьому, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішнім володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування, набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК України).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастаття 344 ЦК).

Враховуючи положення статей335і344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК України, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед, слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі, якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно довимог ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давніший строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте, не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому, володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому, безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/233 8/16-ц (провадження № 61-2017св 18).

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічний правовий висновок щодо правильності застосування положеньст. 344 ЦК України, зробив Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21), від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21), від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 (провадження № 61-9602св21), від 13 лютого 2023 року у справі № 752/13337/19 (провадження №61-19667св21).

Із матеріалів справи вбачається, що Ліквідаційною комісією СВК «Грищинецький» відпущено, а позивачем ОСОБА_1 отримано за готівку плити перекриття (колгоспне овочесховище) (колишній промгород) в кількості 50 шт. по 200 грн., всього на суму 10000,00 грн., що підтверджується накладною № 6 від 06.05.2009 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 06.05.2009 (а.с.4).

Згідно довідки виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області від 25 травня 2022 року № 478, ОСОБА_1 користується овочесховищем, яке розміщене на земельній ділянці, розташованій в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Грищинецький старостинський округ, за межами с. Грищинці). Вище вказана земельна ділянка не сформована в державному земельному кадастрі (а.с.5).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач добросовісно, безтитульно заволодів нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти більше 10 років, у зв`язку із чим набув право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Проте, такі висновки суду є помилковими, оскільки сам по собі факт користування спірним нерухомим майном не є достатньою підставою для виникнення права власності на майно за набувальною давністю.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, залишив поза увагою, що згідно вимог діючого законодавства за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбаченістаттею 344 Цивільного кодексу України.

Надані до суду накладна №6 від 06 травня 2009 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №13 від 06 травня 2009 року про отримання плит перекриття (колгоспне овочесховище) (колишній промгород) в кількості 50 шт. не можуть самі по собі свідчити про законність заволодіння оспорюваним майном, відкритість та безперервність його використання, а також про давність заволодіння спірним майном.

Дані документи свідчать про придбання будівельних матеріалів, але жодним чином не дають можливості пересвідчитися, що позивач відкрито користувався самим овочесховищем, як об`єктом нерухомого майна, утримував його та здійснював його поточний ремонт.

Довідка, видана виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради Черкаської області від 25.05.2022 року №448 не містить відомостей про період користування позивачем овочесховищем.

Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення та вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Крім того, колегія суддів вважає слушними твердження прокурора у апеляційній скарзі, про те що судом не досліджено правову підставу використання земельної ділянки комунальної власності під даним об`єктом нерухомого майна. Адже, визнання права власності у такий спосіб опосередковує перехід до особи поза конкурентними засадами права на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване, оскільки за приписами ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналізуючи поданий ОСОБА_1 позов,враховуючи викладенів апеляційнійскарзі доводипрокурора,колегія суддівприходить довисновку,що заявленіпозивачем вимогипровизнання прававласності занабувальною давністює недоведениминалежними тадостатніми доказами,зокрема не доведено давність заволодіння майном, право на яке він бажає набути за набувальною давністю, відкритість користування ним як особистим, його утримання.

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Частиною першою статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу керівника Смілянської окружної прокуратури, поданої в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову, сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1488,60 грн. слід стягнути із ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу керівника Смілянськоїокружної прокуратуриВалентина ТАНЦЮРИ,подану вінтересах державив особіБобрицької сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті -задовольнити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду виготовлено 12 червня 2024 року/