Рішення

від 11.06.2024 по справі 400/2867/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р. № 400/2867/24 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83,м. Одеса,65012, вул. Канатна, 83,м.Одеса,65107 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Берестовська, 1,Суми,Сумська область,40009, вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,40009 провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення від 19.02.2024 №142850006575 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 27.04.1984 по 31.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.1999, з 03.01.2003 по 03.01.2005, з 01.07.2005 по 01.08.2006, з 01.12.2007 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010 року; 2) скасувати рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 19.02.2024 №142850006575 про відмову в призначенні пенсії; 3) зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 27.04.1984 по 31.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.1999, з 03.01.2003 по 03.01.2005, з 01.07.2005 по 01.08.2006, з 01.12.2007 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010 року; 4) зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з 12.02.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що їй було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Відсутність необхідного страхового стажу виникла у зв`язку з не зарахуванням періодів роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997, оскільки в архівній довідці №Г-105/06-04/1 від 09.06.2023 по батькові зазначено не повністю "Алекс.", " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ", "Александр.". На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист. Вказані періоди підтверджені записами у трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу, а відтак відповідачем протиправно не зараховано цей період до страхового стажу.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Сумській області, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, свою позицію стосовно позовних вимог не висловив.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Одеській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позиції тим, що на підставі наданих документів встановлено, що страховий стаж позивачки склав 27 років 01 місяць 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивачки з 1984 по 1987, з 1989 по 1997, у зв`язку з тим, що у довідці від 09.06.2023 №Г-105/06-04/1 по батькові зазначено не повністю. Таким чином рішення Головного управління ПФУ в Сумській області є правомірним.

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив вказав на безпідставність доводів відповідача та просив задовольнити позов.

Суд розглянув справу 11.06.2024 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, на підставі наявних матеріалів справи, відповідно до вимог ст.263 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2024 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в Сумській області від 19.02.2024 №142850006575 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як вбачається з рішення, до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивачки з 1984 по 1987 та з 1989 по 1997, оскільки у довідці №Г-105/06-04/1 від 09.06.2023 по батькові зазначено не повністю "Алек.", " ОСОБА_4 .", " ОСОБА_5 ".

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 10.01.1985 містяться запис №1 про прийняття позивачки до членів колгоспу "Маяк комунізма" згідно наказу №6 від 27.04.1984; запис №2 від 26.04.2000 про звільнення позивачки з членів колгоспу СХПК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за власним бажанням згідно наказу №4 від 25.04.2000 р.

Окрім копії трудової книжки, позивачкою до заяви про призначення пенсії була додана архівна довідка від 09.06.2023 №Г-105/06-04/1, якій зазначено, що ОСОБА_6 (так в документах на мові оригіналу, по батькові скорочено в 1984) ОСОБА_6 (так в документах на мові оригіналу в 1988, 1998 р.р.), ОСОБА_6 (так в документах на мові оригіналу по батькові скорочено в 1990-1997 р.р.), ОСОБА_6 (так в документах на мові оригіналу скорочено в 1985, 1987, 1989 р.р.), ОСОБА_6 (так в документах на мові оригіналу по батькові скорочено в 1986), ОСОБА_1 (так в документах на мові оригіналу в 1999-2000 р), ідентифікаційних код НОМЕР_2 , працювала в колгоспі "Маяк Комунізму", колгоспі "маяк", Спілка пайщиків "Маяк" СГК "Маяк", та зазначено кількість відпрацьованих днів протягом періоду з 1984 по 2000 рік.

Як зазначалось вище, підставою не зарахування до загального стажу періодів роботи позивачки з 1984 по 1987 та з 1989 по 1997, слугувало те, що у довідці №Г-105/06-04/1 від 09.06.2023 по батькові зазначено не повністю "Алек.", " ОСОБА_4 .", "Александр.".

Разом з цим, зазначення скороченого по батькові (виходячи з документів на мові оригіналу) не спростовує факту трудової діяльності позивачки у цей період. Більш того, трудова діяльність, на підтвердження якої видана архівна довідка від 09.06.2023 №Г-105/06-04/1, збігається із записами у трудовій книжці.

З аналізу матеріалів справи, суд не вбачає, що у архівній довідці від 09.06.2023 №Г-105/06-04/1, мова йде про трудову діяльність іншої особи, оскільки у ній зазначено РНОКПП саме позивачки, та усі записи збігаються із записами у трудовій книжки.

З цього, суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення підтверджуючих довідок, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначення у архівній довідки скорочення по батькові позивачки, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача, зазначеного у його трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

За таких обставин, позивачці протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо періоду з 01.01.1998 по 31.12.1999, з 03.01.2003 по 03.01.2005, з 01.07.2005 по 01.08.2006, з 01.12.2007 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010 року, то суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 10.01.1985 містяться запис №1 про прийняття позивачки до членів колгоспу "Маяк комунізма" згідно наказу №6 від 27.04.1984; запис №2 від 26.04.2000 про звільнення позивачки з членів колгоспу СХПК "Маяк" за власним бажанням згідно наказу №4 від 25.04.2000 р; запис №5 від 03.01.2003 про прийняття позивачки на роботу в ПП "Старт" згідно наказу №2 від 03.01.2003; запис № 6 від 03.01.2005 про звільнення позивачки по ст. 36 п. 1 КЗпПУ згідно наказу №1 від 03.01.2005; запис №10 від 01.07.2005 про прийняття позивачки до КП "Первомайський ринок" згідно наказу №28 к від 30.06.2005; запис №11 від 01.08.2006 про звільнення за власним бажання згідно наказу №77 від 01.08.2006; запис № 12 від 01.12.2007 про прийняття позивачки на посаду завскладом до ПП "Янтар-Полісся" згідно наказу №81 від 01.12.2007; запис №13 від 10.10.2008 про звільнення з посади згідно наказу №76 від 10.10.2008; запис №14 від 10.06.2009 про прийняття на роботу помічником комірника ТОВ "Мачур" згідно наказу №25-к від 10.06.2009; запис №15 від 17.12.2010 про звільнення за власним бажанням згідно наказу №62-к від 17.12.2010.

З наданого розрахунку стажу вбачається, що Головним управлінням ПФУ в Сумській області враховано до страхового стажу в межах наведених періодів роботи період з 01.01.98 по 30.11.1999, з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 31.12.2004, з 01.08.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 01.08.06, з 01.04.2008 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010.

З наведеного вбачається, що періоди з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008 в межах наведених вище записів про трудову діяльність не враховані до страхового стажу.

При цьому, рішення не містить жодного посилання на підстави не врахування вказаного періоду, всупереч наявним записам у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Не врахування цих періодів обумовлена відсутністю сплати страхових внесків роботодавцями позивачки.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у ч.10 ст. 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Внаслідок невиконання роботодавцями позивачкми обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України у вибіркові періоди протягом трудових відносин, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи за період з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що несплата роботодавцями за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008, підлягає задоволенню.

Щодо періодів з 01.01.98 по 30.11.1999, з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 31.12.2004, з 01.08.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 01.08.06, з 01.04.2008 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки згідно розрахунку стажу ці періоди враховані.

Зважаючи фактичне місце проживання позивача у Одеській області, та прохальної частини позову, враховуючи п. 4.10 Порядку №22-1, суд вважає доцільним зобов`язати здійснити перерахунок страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії саме Головне управління ПФУ у Одеській області.

Позов задовольнити частково.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1029,52 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-Головного управління ПФУ в Сумській області, пропорційно частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 241, 242 - 246, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,65012 20987385) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1,Суми,Сумська область,40009 21108013) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.02.2024 №142850006575 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997 рік, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, Одеса, 65012, код 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997 рік, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.02.2024.

5. В задоволенні позову в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.98 по 30.11.1999, з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 31.12.2004, з 01.08.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 01.08.06, з 01.04.2008 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010, відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, Суми, 40009, код 21108013 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1029,52 (одна тисяча двадцять дев`ять грн п`ятдесят дві коп) гривень.

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 12.06.2024