Ухвала

від 27.11.2024 по справі 400/2867/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа №400/2867/24

адміністративне провадження № К/990/43099/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 400/2867/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 році ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 27.04.1984 по 31.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.1999, з 03.01.2003 по 03.01.2005, з 01.07.2005 по 01.08.2006, з 01.12.2007 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010;

- скасувати рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 19.02.2024 №142850006575 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 27.04.1984 по 31.12.1987, з 01.01.1989 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.1999, з 03.01.2003 по 03.01.2005, з 01.07.2005 по 01.08.2006, з 01.12.2007 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з 12.02.2024.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, позов задовольнив частково, внаслідок чого:

- визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.02.2024 №142850006575 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997 рік, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 1984 по 1987, з 1989 по 1997 рік, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.07.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.12.2005, з 01.12.2007 по 31.03.2008, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.02.2024.

В задоволенні позову в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.98 по 30.11.1999, з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 31.12.2004, з 01.08.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 01.08.06, з 01.04.2008 по 10.10.2008, з 10.06.2009 по 17.12.2010, відмовив. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через дії контролюючого органу щодо відмови у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, та відмови у призначенні пенсії позивачу. І тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб`єкта владних повноважень щодо відмови у виплаті пенсії, ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.

Судами попередніх інстанцій було враховано висновки Верховного Суду у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, справа №688/947/17 від 20.03.2019, від № 144/669/17 від 17.07.2019, в яких зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також Висновок судів попередніх інстанцій узгоджується із правовою позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №340/1454/21. Суд не вбачає підстав для відступу від цього правового висновку.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У свою чергу, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із прийнятими судовими рішеннями. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, однак не визначає, які саме норми порушено судом і не наводить підстав визначених пунктом 2 частини п`ятої та частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі заявник лише зазначає про обставини, на підставі яких відповідач відмовив позивачу у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, та відмовив у призначенні пенсії.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 400/2867/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові через підсистему "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб