Постанова

від 12.06.2024 по справі 520/2432/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа №520/2432/2020

адміністративне провадження № К/9901/13928/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (судді - Подобайло З.Г., Бартош Н.С., Чалий І.С.) у справі №520/2432/2020 за позовом Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Комунальне підприємство "Ритуал" Харківської міської ради звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці в Харківській області від 07.02.2020 №ХК8313/1441/АВ/П.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що інспекторами праці 27.01.2020 за юридичною адресою КП «Ритуал» Харківської міської ради проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

Підставою проведення інспекційного відвідування слугував лист Головного управління ДПС у Харківській області №8532/9/20-40-33-07-14 від 12.12.2019 (вх.№27/17944 від 13.12.2019).

Керівником ГУ Держпраці Харківської області видано наказ №81 від 13.01.2020, на підставі якого оформлено направлення №02.03-03/164 від 13.01.2020, яке дійсне з 27.01.2020.

Інспекторами праці 27.01.2020 здійснено вихід за юридичною адресою КП «Ритуал» ХМР, пред`явлено службові посвідчення та вручено направлення на проведення заходу державного контролю.

Адміністрацією КП «Ритуал» ХМР надано документи для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування.

За результатами контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування №ХК8313/1441/АВ від 07.02.2020, який отримано уповноваженою особою позивача 11.02.2020 поштою.

Зазначений акт позивачем в особі директора Журавльова Є.О. підписано з запереченнями (т. 2 а.с. 241 зворотній бік), які позивач виклав в окремому документі (т. 2 а.с. 244-249).

Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ХК8313/1441/АВ від 07.02.2020 зафіксовано порушення КП «Ритуал» Харківської міської ради вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Встановлено, що 21-го працівника фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

07.02.2020 відповідачем також складено Припис про усунення виявлених порушень №ХК8313/1441/АВ/П, яким зобов`язано «усунути такі порушення: працівників фактично було допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» до 10.03.2020.

Акт та припис були направлені засобами поштового зв`язку, штрих-кодовий ідентифікатор відправлення №6102231323936. Направлення поштою, за поясненнями представника відповідача, здійснено у зв`язку з неможливістю особистого вручення вказаних документів.

Зазначений припис отриманий позивачем разом з актом інспекційного відвідування 11.02.2020.

Позивач, не погодившись із приписом Головного управління Держпраці в Харківській області від 07.02.2020 №ХК8313/1441/АВ/П, звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з численними процедурними порушеннями внаслідок порушення норм матеріального права при проведенні заходу контролю. З огляду на це, припис, винесений відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Харківській області від 07.02.2020 №ХК8313/1441/АВ/П.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення відповідачем порушень, зазначених у акті перевірки, який є підставою для видання спірного припису, відбулося в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), призначеного з порушенням приписів чинних на той час норм законів, а саме проведення такого заходу з підстав, не визначених законом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв`язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу. Захід контролю призначений та проведений на підставі чинного на момент інспекційного відвідування Порядку №823, який і визначав процедуру проведення інспекційного відвідування у позивача.

Крім того суд виходив з того, що в укладених цивільно-правових угодах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), тобто праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу. В самих цивільно-правових угодах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Відповідна інформація також відсутня в актах прийому-передачі.

Суд дійшов висновку, що предметом зазначених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що виконання обов`язків, передбачених вищенаведеними цивільно-правовими угодами, укладеними між КП «Ритуал» Харківської міської ради та наведеними особами, мали здійснюватися на підставі трудового договору.

При ухваленні рішення апеляційним судом застосовано позицію Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 відповідно до якої, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про порушення позивачем положень ч. 3 ст. 24 КЗпП, та як наслідок правомірність оскаржуваного припису відповідача.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що оскаржуваний припис винесено на підставі припущень інспекторів про допущені позивачем порушення трудового законодавства. Покликається на те, що кожна з фізичних осіб, яких, на думку відповідача, допущено до роботи без відповідного оформлення, є контрагентом КП «Ритуал» за цивільно-правовим договором про надання певних робіт або надання певних послуг. Кожен з таких договорів має чітко визначений у кількісному розмірі предмет, який, за необхідності, уточнюється відповідною специфікацією, підписаною протягом строку дії договору; оплата здійснюється відповідно до обсягів виконаних робіт або наданих послуг на підставі відповідного акту. Крім того, більшість осіб, з якими такі договори було укладено, були працевлаштовані за основним місцем роботи, а послуги надавали у неробочий час.

Також покликається на відсутність судових рішень щодо недійсності вчинених правочинів, а також на відсутність у Держпраці або її територіальних органів права визнавати такі недійсними.

Також покликається на те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо можливості виконання робіт або надання послуг, які замовлено КП «Ритуал» у фізичних осіб, виключно в рамках трудових відносин.

Також покликається на порушення порядку проведення перевірки, оскільки така проведена за відсутності передбачених Законом №877 підстав для її проведення; припис та акт датовані одним днем, що свідчить про відсутність у позивача часу та можливості взагалі подати заперечення до акту.

Також покликається на те, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, які висловлені у постановах від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 09.07.2020 у справі №823/647/17, від 03.11.2020 у справі №818/1157/16, від 28.01.2021 у справі №808/4067/16, від 09.02.2021 у справі №823/752/17, від 10.02.2021 у справі №822/1672/18, від 04.03.2021 у справі №840/3691/18, у яких зазначено про характерні відмінності між цивільно-правовим та трудовим договорами.

Також покликається на допущені апеляційним судом процесуальні порушення, а саме направлення ухвали про відкриття провадження та апеляційної скарги через тиждень після винесення рішення, чим позбавлено його можливості подати відзив на апеляційну скаргу.

Також покликається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/4999/2020.

Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:

"……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт."

Крім того, у постанові від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України."

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах мав місце фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України позивачем було фактично допущено до виконання роботи 21 працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на наявність укладених цивільно-правових угод є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку цим договорам та встановлено, що робота виявлених працівників, яку вони виконували за цими договорами не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах господарської діяльності позивача, з систематичним виконанням працівниками трудових функцій, за відсутності можливості роботи в будь-який зручний час, з щомісячним отриманням оплати за виконану роботу.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного припису відповідача та постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача на відсутність судових рішень щодо визнання зазначених вище цивільно-правових угод недійсними, як на підставу для визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису, є безпідставним, оскільки це не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції факти допуску процівників до виконання роботи без укладення трудових договорів.

В свою чергу, предметом доказування у справі, що розглядається, є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та працівниками, а не дійсності зазначених угод, і суд встановлює обставини, що є предметом доказування на підставі всіх наданих сторонами доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.06.2019 у справі №1840/2507/18, від 10.10.2019 у справі №1840/2505/18, від 22.07.2021 у справі №320/299/19.

Також безпідставним є покликання позивача на відсутність у відповідача передбачених законом підстав для проведення інспекційного відвідування, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що таке проведено відповідачем на підставі листа Головного управління ДПС у Харківській області, що узгоджується з приписами пп 6 п. 5 Порядку №823, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Подібні висновки щодо поширення на спірні правовідносини положень Порядку №823 містяться у постановах Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №440/2817/20, від 08.04.2024 у справі №320/3189/21.

Покликання в обгрунтування касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у постановах від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 09.07.2020 у справі №823/647/17, від 03.11.2020 у справі №818/1157/16, від 28.01.2021 у справі №808/4067/16, від 09.02.2021 у справі №823/752/17, від 10.02.2021 у справі №822/1672/18, від 04.03.2021 у справі №840/3691/18, у яких зазначено про характерні відмінності між цивільно-правовим та трудовим договорами, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не суперечать висновкам Верховного Суду, сформованим у наведених судових рішеннях, а саме щодо зазначення характерних ознак відмінностей цивільно-правового договору та трудового. Крім того, обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду справ, покликання на які здійснено позивачем в обґрунтування касаційної скарги.

Також безпідставним є покликання в обгрунтування касаційної скарги на позбавлення позивача права надати заперечення до акту перевірки з огляду на складення акту та припису одним днем, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач скористався правом подання таких заперечень, які виклав в окремому документі.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків у справі №520/4999/2020, оскільки предметом оскарження у цій справі була постанова про притягнення позивача до відповідальності за допущення 21 працівника до роботи без укладання трудового договору, яка за наслідками судового розгляду скасована, однак оцінка фактичним правовідносинам, які мали місце між позивачем та допущеними до роботи працівниками у цій справі не надавалась.

Покликання позивача на допущені апеляційним судом процесуальні порушення у вигляді позбавлення його можливості надати відзив на апеляційну скаргу, є безпідставним і не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав апеляційному суду свої письмові пояснення, представник позивача взяв участь у судовому засіданні, відтак, судом апеляційної інстанції забезпечено право позивача на надання заперечень на апеляційну скаргу.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №520/2432/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук